ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34 |
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
справа № 31/434 | 10.12.07 |
За позовом Акціонерного товариства «Ке Глобал Саурсінг»(CE GLOBAL SOURCING AG), м. Київ
до 1. Приватного підприємства «Ліфтмаркет», м. Бровари
2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-промислова група «Столиця», м. Київ
про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових приміщень
Суддя Н.І.Качан
Представники:
Від позивача не з’явився
Від відповідача 1. Ворошилов Є.О. – представник по довіреності
Від відповідача 2. не з’явився
Обставини справи :
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.09.2007р. порушено провадження у справі.
Позивач звернувся до суду з позовом про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових приміщень площею 914,1 кв. м., що знаходиться за адресою: Київська обл., м. Бровари, вул. Кутузова, буд. 57, укладеного між приватним підприємством «Ліфтмаркет»та товариством з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-промислова група «Столиця»13 червня 2006 року (реєстровий номер 2589).
Заявлені вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідачами укладений даний договір, який є удаваним, умисно з метою унеможливити виконання рішення Господарського суду Київської області від 07.11.2006р., який зобов’язав стягнути з відповідача 1 на користь позивача заборгованість у розмірі 594 835,20 грн. Сторони визначили ціну об’єкта продажу у розмірі 5 500 000 грн. Зазначений договір було нотаріально посвідчено нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мельником Р.П. 13.06.2006р.
Позивач у позовній заяві викладає обставини, що майно фактично було передано безкоштовно, оплата здійснена не була. Позивач вважає, що даний договір купівлі-продажу нежитлових приміщень є удаваним, був вчинений з метою приховування іншого правочину, а саме –договору дарування нерухомого майна. Дії відповідачів при укладенні спірного договору вважає такими ,що не були спрямовані на реальне настання наслідків.
Відповідач 1 проти позову заперечує, посилаючись на відсутність у позивача права пред’являти позов про визнання даного договору недійсним в такому порядку. Відповідач 1 у відзиві на позовну заяву зазначає, що договір купівлі-продажу нежитлових приміщень було укладено у відповідності до норм чинного законодавства.
Розглянувши подані по справі документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -
ВСТАНОВИВ :
Між приватним підприємством «Ліфтмаркет»та товариством з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-промислова група «Столиця» було укладено договір купівлі-продажу нежитлових приміщень площею 914,1 кв. м., що знаходиться за адресою: Київська обл., м. Бровари, вул. Кутузова, буд. 57. Сторони визначили ціну об’єкта продажу у розмірі 5 500 000 грн. Зазначений договір було нотаріально посвідчено нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мельником Р.П. 13.06.2006р.
Позивач наголошує проте ,що договір було укладено з метою погашення заборгованості відповідача 1 перед ВАТ АБ «Укргазбанк». Так, між ПП «Ліфтмаркет»та ВАТ АБ «Укргазбанк»03.03.2003р. було укладено кредитний договір № 35, згідно з яким відповідач 1 отримав від банку кредит у сумі 4 000 000.00 грн. На забезпечення вимог банку 13.06.2003р. між відповідачем 1 та банком був укладений договір застави, предметом якого є нежитлове приміщення ЗБВ, площею 914,1 кв. м., що знаходиться за адресою: Київська обл., м. Бровари, вул. Кутузова, буд. 57.
В зв’язку з необхідністю погашення заборгованості відповідача 1 перед банком, за погодженням з ВАТ АБ «Укргазбанк»було прийнято рішення про відчуження заставленого майна, а отримані кошти направити в рахунок погашення заборгованості за кредитом. Це підтверджується протоколом № 3 загальних зборів засновників ПП «Ліфтмаркет»від 03.06.2006р.
З цією метою 05.06.2006р. між відповідачем 1 та ТОВ «Автоматик» був укладений договір доручення, відповідно до якого останній зобов’язався укласти договір купівлі-продажу нежитлових приміщень за ціною не менше 5 500 000,00 грн.
13.06.2006р між приватним підприємством «Ліфтмаркет»та товариством з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-промислова група «Столиця»було укладено договір купівлі-продажу нежитлових приміщень, що є предметом даного господарського спору. Відповідно до даного договору, відповідач 1 передав у власність нежитлове приміщення, а саме приміщення ЗБВ, площею 914,1 кв. м., що знаходиться за адресою: Київська обл.,
м. Бровари, вул. Кутузова, буд. 57. Вартість зазначеного об’єкту відповідно до п. 2.1. договору визначена 5 500 000,00грн. Відповідач 2 в свою чергу перерахував зазначену суму на рахунок ТОВ «Автоматик», а останній дану суму 15.06.2006р. перерахував на рахунок відповідача 1.
Отримані кошти відповідач 1 направив на погашення кредитної заборгованості перед банком, в заставі якого перебували вищевказані нежитлові приміщення, та який, згідно з чинним законодавством, мав першочергове право на задоволення своїх вимог за рахунок реалізації заставленого майна.
Ч. 5 ст. 203 ЦК України встановлює, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
За твердженням позивача даний договір є удаваним, оскільки відповідачі уклали його умисно з метою унеможливити виконання рішення Господарського суду Київської області від 07.11.2006р., який зобов’язав стягнути з відповідача 1 на користь позивача заборгованість у розмірі 594 835,20 грн. Також, відповідач 2 відповідачу 1 грошових коштів за договором купівлі-продажу не сплатив.
Проте, відповідач 1 довів, що договір купівлі-продажу було укладено з метою виконання умов кредитного договору, що був укладений між ПП «Ліфтмаркет»та ВАТ АБ «Укргазбанк»задовго до виникнення правовідносин із позивачем.
Окрім того, відповідач довів, що отримав, визначену договором, грошову суму за продаж нежитлових приміщень і при цьому ціна продажу не була заниженою. В підтвердження своїх доводів посилався на проведені розрахунки та АКТ Броварської ОДПІ від 21.03.2007р. за період перевірки (з 01.04.2004р. по 30.09.2006р. )господарської діяльності суб’єкта . Позивач наведені доводи не спростував .
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідач в обґрунтування своєї позиції також посилається на те, що відповідно до ст. 207 ГК України, господарське зобов’язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб’єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині. До того ж , позивач ж не є стороною господарських відносин за визначеним договором чи відповідним органом державної влади, тому суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову .
Згідно ст. 44 ГПК України позивачем понесені судові витрати, пов’язані з розглядом справи, зокрема витрати на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу та державного мита, то зазначені витрати покладаються на позивача (ст. 49 ГПК України).
Керуючись ст. 655 ЦК України, ст.ст. 193, 207 ГК України, ст. ст. 43, 44, 49,
82-85 ГПК України, Договором сторін, Господарський суд міста Києва,-
В И Р І Ш И В:
У задоволенні позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його прийняття.
Суддя Н.І.Качан