Справа № 2-223/11

        Р І Ш Е Н Н Я

       Іменем України

"21" лютого 2011 р.           Глобинський районний суд Полтавської області

                                 в складі: головуючої    - судді Прикіпєлової Л.В.

                                             при секретарі                Таранець Л.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Глобине цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей, -

в с т а н о в и в:

Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей, посилаючись на те, що сторони перебувають в зареєстрованому шлюбі з 13.11.1999 року. У шлюбі мають двох дітей: сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, дочку ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2. Неповнолітні діти проживають та знаходяться на утриманні позивачки, батько в добровільному порядку матеріальної допомоги на утримання дітей не надає. Будь-яких інших аліментних виплат відповідач не має. Позивачка прохає стягнути на її користь аліменти на утримання неповнолітніх дітей в розмірі 1/3 частини від всіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку.  Надалі позивачка позовні вимоги змінила і прохає стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання неповнолітніх дітей в твердій грошовій сумі по 300 грн. на кожну дитину, до досягнення ними повноліття.

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала, дала суду пояснення аналогічні за змістом викладеним в позовній заяві, прохала позов задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 уточнені позовні вимоги визнав і не заперечує, щодо стягнення з нього аліментів в твердій грошовій сумі по 300 грн. на кожну дитину.

Суд, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об»єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв»язок доказів у їх сукупності,вважає позовні вимоги правомірними, так як батьком дітей являється відповідач по справі, що підтверджується свідоцтвами про народження дітей, і він взмозі сплачувати аліменти в заявленому позивачкою розмірі

В судовому засіданні встановлено, що неповнолітні діти проживають разом з позивачкою та знаходиться на повному її утриманні, їх батьками є сторони по справі, що підтверджується свідоцтвами про народження дітей.

Відповідач інших аліментних зобов»язань не має.   

Згідно ч. 4 ст. 174 ЦПК  України  “у разі  визнання  відповідачем позову  суд за  наявності передбачених  законом  підстав ухвалює  рішення  про задоволення  позову.”

Згідно ст.180, ст. 181 Сімейного Кодексу України батьки зобов»язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

 Тому  на підставі ст.ст. 180,181,183 Сімейного Кодексу України позовні вимоги   ОСОБА_2. підлягають задоволенню повністю.

          Керуючись ст.ст.10,11,60,88,212-215,218  ЦПК України суд, -

В И Р І Ш И В:

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженця села Скалєва Новоархангельського району Кіровоградської області, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_5, аліменти на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 в твердій грошовій сумі по 300 грн. на кожну дитину, починаючи з 03.02.2011 року і до досягнення дитиною повноліття.

          Стягнути з ОСОБА_2 державне мито в сумі 51 грн., технічний збір 120 грн. за оплату інформаційно-технічного забезпечення розгляду цивільної справи.

          Рішення в частині стягнення аліментів за один місяць підлягає до негайного виконання.

          Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Полтавської області через Глобинський районний  суд протягом 10 днів з дня проголошення рішення, а особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового  рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.                              

Суддя                                                                                                   Л.  В.  Прикіпєлова