ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
ПОСТАНОВА
20.09.06 Справа№ 1/714-3/6А
Суддя Н.Березяк при секретарі І. Сеник розглянула матеріали справи
за позовом прокурора Франківського району м.Львова в інтересах держави в особі Львівської міської ради , м.Львів
до відповідача : Спільне Українсько-Російсько-Білоруське ТзОВ „Згода”, м.Львів
3-тя особа : ЛКП „Південне”, м.Львів
Про вилучення земельної ділянки з користування
За участю представників:
Від прокуратури : не з”явився
Від позивача: Бондаренко М.І.-пред-к
Від відповідача: Малевіч В.В.-дир-р
Від 3-ї особи : Порохнавець Ю.Я.-пред-к
Представникам сторін роз’яснено права та обов‘язки , передбачені ст.ст.49,51 КАС України.
Суть спору: Позов заявлено прокурором Франківського району м.Львова в інтересах держави в особі Львівської міської ради до Спільного Українсько-Російсько-Білоруського ТзОВ „Згода”, м.Львів про вилучення земельної ділянки з незаконного користування та повернення її власнику. Третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору є ЛКП „Південне”, м.Львів.
Попереднє судове засідання неодноразово відкладалось через неявку представника позивача та відповідача.
У відкладене судове засідання 20.09.2006 року прокурор участь свого представника не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи як в судовому засіданні 23.08.06 р., на якому він був присутній, так і ухвалою суду, яка направлялась сторонам рекомендованою кореспонденцією.
Відповідно до частини першої ст.122 КАС України адміністративна справа повинна бути розглянута і вирішена протягом розумного строку, але не більше двох місяців з дня відкриття провадження у справі, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Враховуючи ту обставину, що провадження у справі було відкрито 10.07.2006 року і розгляд справи неодноразово відкладався з вини як позивача, так і відповідача та третьої особи, за заявою сторін в порядку ч.3 ст.121 КАС України судовий розгляд розпочато 20.09.2006 року.
В судовому засіданні позивач та третя особа позов підтримали, просили задоволити позовні вимоги з мотивів наведених в позовній заяві, матеріалах справи та поясненнях наданих в судовому засіданні.
Відповідач проти позову заперечив, хоча письмового відзиву на позов не подав.
Суд заслухавши пояснення позивача та третьої особи, враховуючи пояснення прокурора, надані в попередніх судових засіданнях, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності , встановив наступне:
25.05.2006 року та 27.06.2006 року Управлінням з контролю за використанням та охороною земель у Львівській області Львівської облдержадміністрації було проведено перевірки дотримання вимог земельного законодавства при використанні земельної ділянки по вул.Науковій,116 у м.Львові. В результаті проведеної перевірки було встановлено, що земельна ділянка площею 0,09 га використовується СП ТзОВ „Згода” для обслуговування автостоянки на вул..Науковій,116, за що директора СП ТзОВ „Згода” Малевіча В.Я. 04.07.2006 року притягнуто до адміністративної відповідальності за ст..ст.24,238-1,284,188-5 КпАП України за самовільне заняття земельної ділянки.
07.07.2006 року прокурор Франківського району звернувся до господарського суду з позовом в інтересах Львівської міської ради про вилучення земельної ділянки площею 583,0 кв.м. з незаконного користування СП ТзОВ „Згода” та повернення її власнику. В основу позовних вимог прокурором покладено ту обставину, що укладений між ЖЕК-212 (правонаступником якого є ЛКП „Південне”) та СП ТзОВ „Згода” договір оренди наземної споруди (гостьової автостоянки), діяв до 05.05.2006 року, однак відповідач продовжує використовувати земельну ділянку без правовстановлюючих документів.
Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін суд прийшов до висновку, що позов необґрунтований і не підлягає до задоволення.
При прийнятті постанови , суд виходив з наступного :
05.05.2001 року між ЖЕК №212 та СП ТзОВ „Згода” було укладено договір оренди наземної споруди гостьової автостоянки, яка знаходиться за адресою : м.Львів, вул.. Наукова,116 терміном на п”ять років.
Відповідно до п.9.4 даного договору у випадку відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору, він вважається продовженим на той самий термін на тих самих умовах. Позивач доказів припинення дії договору та незаконного перебування відповідача в орендованих приміщеннях на огляд суду не подав.
Представник відповідача в судовому засіданні наполягав на тому, що договір від 05.05.2001 року пролонгований і продовжує діяти, а відповідно СП ТзОВ „Згода” продовжує орендувати наземну споруду гостьової автостоянки, яка знаходиться на спірній земельній ділянці. Дане твердження відповідача підтверджується актами перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 25.05.2006 р. та від 27.06.2006 р., приписами № 1079 від 25.05.2006 р. та № 1486 від 27.06.2006 р. , в якому зазначено, що земельна ділянка площею 0,09 га використовується СП ТзОВ „Згода” для обслуговування автостоянки на вул. Науковій,116.
В судовому засіданні представник позивача посилався на ту обставину, що договір оренди укладений з порушенням вимог чинного законодавства, при цьому не подавши жодного доказу про визнання даного договору недійсним, або його розірвання і виселення відповідача із займаних приміщень у встановленому законом порядку.
Слід звернути увагу на ту обставину, що позовні вимоги стосуються земельної ділянки площею 582,0 м.кв., а всі подані позивачем документи свідчать про використання відповідачем земельної ділянки площею 0,09 га. Обґрунтування розміру заявленої в позовній заяві ( 582,0 м.кв.) площі земельної ділянки позивач не подав
Як вбачається з матеріалів справи : актів перевірки дотримання вимог земельного законодавства, протоколу про адміністративне правопорушення, приписів, постанови про накладення адміністративного стягнення - відповідач не отримав документу, який посвідчує право користування земельною ділянкою площею 0,09 га., розташованої за адресою вул.Наукова,116 у м.Львові. Зазначену обставину відповідач не заперечив.
Згідно зі ст.125 ЗК України, право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється. У відповідності до ст. 126 ЗК України, право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону. Станом на дату розгляду справи, доказів одержання відповідачем одного з вказаних документів на зазначену земельну ділянку суду не надано.
Однак, слід звернути увагу на те, що нормами ЗК України не передбачено обов’язку примусового набуття права на земельну ділянку на вимогу власника.
Згідно зі ст. 152 ЗК України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Згідно зі ст. 212 ЗК України, самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.
Враховуючи ту обставину, що спірна земельна ділянка знаходиться під наземною спорудою-гостьовою автостоянкою, повернення її без наземної споруди неможливе.
Як вже зазначалося вище, - доказів визнання недійсним договору оренди, його розірвання, виселення відповідача та вжиття заходів по усуненню перешкод в користуванні орендованою відповідачем наземною спорудою - позивач суду не надав.
Водночас, позивач у позовній заяві просить вилучити земельну ділянку з незаконного користування відповідача.
Згідно зі статтями 146, 149 ЗК України органи виконавчої влади (Кабінет Міністрів України, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації) і органи місцевого самоврядування (сільські, селищні, міські ради) в межах наданих земельним кодексом повноважень можуть звертатися до суду із заявами про вилучення (викуп) земельної ділянки, яка перебуває у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, якщо в цьому є суспільні потреба чи необхідність.
Однак, згідно із пп. “б” ч. 1 ст. 141 ЗК України, вилучення земельної ділянки є підставою для припинення права користування земельною ділянкою і допускається лише у випадках, передбачених ЗК України.
Вилучення (викуп) земельної ділянки допускається при дотриманні гарантій прав на землю, передбачених розділом V ЗК України та ст. 350 Цивільного кодексу України , якщо рішення про це прийнято компетентним органом з підстав і в порядку, встановлених законом, а власникові земельної ділянки має бути відшкодована її вартість.
Згідно із ст. 149 ЗК України, якою передбачений порядок вилучення земельних ділянок, можуть вилучатися лише для суспільних та інших потреб та лише за рішенням органів державної влади та органів місцевого самоврядування земельні ділянки, які надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності.
Доказів прийняття відповідного рішення належними органами суду не надано. Крім того, вилучатись можуть лише ті земельні ділянки, які були передані у користування із земель державної чи комунальної власності. Відповідачу зазначена земельна ділянка в користування не надавалась.
Враховуючи наведене, та керуючись ст.ст. 51, 71, 86, 158, 160 - 163, 167 КАС України, суд -
П О С Т А Н О В И В:
1.В задоволенні позову відмовити.
2. Постанову може бути оскаржено в порядку, визначеному главою 1 розділу ІV КАС України.
Повний текст Постанови виготовлений та підписаний, в порядку, визначеному ч.3 ст.160 КАС України, 20.09.2006р.
Суддя Березяк Н.Є.