16.03.2011

Справа № 22-ц-1319,2011 року                         Головуючий в 1 інстанції Заболотний В.М.

Категорія:  27                                              Доповідач: Капітан І.А.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

2011 року березня місяця «16»дня колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Херсонської області в складі:

                              Головуючого:                    Капітан І.А.

                              Суддів:                              Бугрика В.В.,

                                                                      Колісниченка А.Г.

                              при секретарі:                    Ільченко К.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Дніпровського районного суду м.Херсона від «20»грудня 2010 року

за позовом

          ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Ерсте Банк», третя особа –приватний нотаріус Херсонського міського нотаріального округу ОСОБА_3 про розірвання кредитного договору та договору іпотеки,

В С Т А Н О В И Л А :

Рішенням Дніпровського районного суду м.Херсона від 20 грудня 2010 року у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення норм матеріального права, просить рішення скасувати і ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

В письмових запереченнях Публічне акціонерне товариство «Ерсте Банк»(далі –Банк), посилаючись на безпідставність доводів апеляційної скарги та законність рішення, просить скаргу відхилити, а рішення суду залишити без змін.

Заслухавши доповідача, пояснення осіб, які з’явились в судове засідання, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах, визначених ст.303 ЦПК України, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що саме по собі зменшення прибутків позивачки не є обставиною, яку можна віднести до форс-мажорних, а світова фінансова криза є явищем, яке не належить до обставин непереборної сили, що позбавляють позивача необхідності виконувати умови укладених договорів. Крім того, позивачкою не доведено, що зміна умов договору викликана наявністю ідеальної сукупності всіх обставин, передбачених ч.2 ст.652 ЦК України, що є обов’язковою умовою для вирішення питання про розірвання договору.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

          Судом встановлено, що 10 листопада 2006 року між ОСОБА_2 та АКБ «Престиж», правонаступником якого є Банк, був укладений кредитний договір №014-71/553, за умовами якого позивачка отримала кредит у розмірі 250000 доларів США з терміном погашення до 9 листопада 2026 року зі сплатою 12,5% річних /а.с.9-10/. Відповідно до регламенту кредит видавався за вибором позивачки як в іноземній валюті, так і в гривні. 10 листопада 2006 року, в забезпечення виконання кредитного договору, між ОСОБА_2 та Банком було укладено іпотечний договір /а.с. 13-15/. Вищезазначені договори укладені при вільному волевиявленні позивачки, і спрямовані на реальне настання правових наслідків щодо повернення фактично одержаної суми кредиту, сплаті відсотків, інших обов’язкових платежів та штрафних санкцій. Наявність генеральної ліцензії /а.с. 194-196/ є підставою для здійснення Банком кредитування в іноземній валюті.

Достатніх та належних доказів на підтвердження, що при укладенні кредитного договору в іноземній валюті, вона не усвідомлювала або не могла прийняти до уваги, що курс національної валюти України відносно долара США не є незмінним і що зміна цього курсу можливо настане, ОСОБА_2 суду не надала.  

          На підставі наведеного суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки встановлені судом обставини підтверджують, що наявність чотирьох умов для розірвання договорів, які перелічені у ч.2 ст. 652 ЦК України, ОСОБА_2 суду не довела.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 колегією суддів до уваги не приймаються як такі, що не спростовують встановлених судом обставин.

Порушень норм матеріального і процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, колегією суддів не встановлено.

Оскільки судом першої інстанції розглянуто позовні вимоги ОСОБА_2 про розірвання кредитного договору та договору іпотеки /а.с.111/, однак, у вступній та резолютивній частинах суд зайво зазначив вимогу про розірвання договору поруки, що не призвело до неправильного вирішення справи, колегія суддів вважає за необхідне таке зазначення виключити.

Керуючись ст.ст.303, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Дніпровського районного суду м.Херсона від 20 грудня 2010 року залишити без зміни.

Виключити із вступної та резолютивної частин рішення позовну вимогу про розірвання договору поруки.

             Ухвала може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:  

Судді: