ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця,  Хмельницьке шосе, 7  тел. 66-03-00, 66-11-31       http://vn.arbitr.gov.ua

_________________________________________________________________________________________________

І м е н е м     У к р а ї н и

РІШЕННЯ

15 березня 2011 р.                                  Справа 8/13-11     

Господарський суд Вінницької області в складі

головуючого судді Грабика В.В.,

при секретарі судового засідання Кучер Р.П.,

розглянувши в приміщенні суду справу

за позовом: фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (22524, АДРЕСА_2; поштова адреса: 21030, АДРЕСА_1)   ФОП ОСОБА_1  (АДРЕСА_2)   

до: товариства  з обмеженою відповідальністю "БМУ-2 УБ ХАЕС" (код ЄДРПОУ   с.Агрономічне, вул. Академічна, 52/23, Вінницький район, Вінницька область)  

про стягнення 4 969,54 грн.

за участю представників сторін:

від позивача : не з'явився

від відповідача : не з'явився

ВСТАНОВИВ :

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 28.12.2010 р. звернувся до господарського суду Вінницької області з позовом про стягнення  з товариства з обмеженою відповідальністю "БМУ-2 УБ ХАЕС"  4 969,54грн..

Позовні вимоги обґрунтовані наступним. 01.07.2010 р. між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ «БМУ-2 УБ ХАЕС»укладено договір поставки № 01/2010, відповідно до умов якого позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 4 680 грн.. Відповідно до п.3.1. договору, відповідач зобов’язаний здійснити оплату за отриманий товар протягом дсяти банківських днів з моменту отримання товару. Відповідач розрахунок не здійснив, внаслідок чого заборгував позивачу 4 680 грн.. Неналежне виконання відповідачем умов договору є підставою для нарахування та стягнення з нього окрім суми основного боргу, 3 % річних в розмірі 69,72 грн. та 219,82 грн. інфляційних нарахувань. Зазначені обставини й стали підставою звернення до суду.

Ухвалою суду від 30.12.10 р. порушено провадження у справі № 8/13-11 з призначенням до розгляду в судовому засіданні на 26.01.11 р..

У зв’язку з неявкою в судове засідання представника відповідача та ненаданням сторонами усіх необхідних для вирішення спору по суті документів, ухвалою суду від 26.01.2011 р. розгляд справи відкладено на 22.02.2011 р..

26.01.2011 р. представником позивача подано до суду заяву про збільшення позовних вимог, в якій позивач просить суд стягнути з відповідача 4 969,54 грн. боргу та 200 грн. витрат на оплату нотаріальних дій із засвідчення довіреності на представництво в судових органах.

В зв'язку з перебуванням судді Грабика В.В. на лікарняному судове засідання 22.02.2011 р. не відбулось.

Ухвалою суду від 24.02.2011 р. розгляд справи призначено на 15.03.2011 р..

Заяву представника позивача від 22.02.2011р. задовлено та   продовждено строк вирішення спору на 15 днів .  

В судове засідання позивач не з'явився, представника не направив, витребувані судом документи не надав. Про дату, місце та час розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення рекомендованої кореспонденції позивачу 28.02.2011 р. за № 20618048.  

Відповідач в судове засідання не з'явився, представника в судове засідання не направив, витребуваних судом документів та відзиву на позов не надав.

Ухвали суду від 30.12.2010 р., 26.01.2011 р. та від 24.02.2011 р., надіслані йому за вказаною у позовній заяві адресою (23227, Вінницька область, Вінницький район, с.Агрономічне, вул.Академічна, 52/23) повернуті підприємством зв'язку з відміткою на конверті "за зазначеною адресою не значиться".

Згідно наданого державним реєстратором Вінницької міської ради Лисак Т.В. витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, місцезнаходженням відповідача - товариства  з обмеженою відповідальністю "БМУ-2 УБ ХАЕС" є :  23227, Вінницька область, Вінницький район, с.Агрономічне, вул.Академічна, 52/23 (а.с. 31).

Відповідно до ст. 93 ЦК України , абз. 5 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" від 15.05.2003 року місцезнаходженням юридичної особи (до яких згідно зі ст. 1 ГПК України відносяться громадяни, які у встановленому порядку набули статус суб'єкта підприємницької діяльності) - є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи  чи закону виступають від її імені. До єдиного державного реєстру вносяться відомості про організаційно-правову форму юридичної особи, її найменування, місцезнаходження, органи управління, філії та представництва, мету установи, а також інші відомості, встановлені законом (ч. 4 ст. 89 ЦК України).

Отже місцезнаходженням відповідача є адреса, зазначена у витягу з ЄДР.

Ухвали суду надіслані відповідачу саме за цією адресою, що є належним повідомленням його про час і місце розгляду справи і у випадку неотримання їх з вини відповідача, який не подав відомості про зміну місцезнаходження реєструючому органу та позивачу як контрагенту за договором.

Відповідно до чинного законодавства до повноважень господарського суду не віднесено розшук сторін у справі, у разі зміни їх місцезнаходження без внесення відповідних даних до ЄДР.

Крім того, суд приймає до уваги п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 року за № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році», п. 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 року за № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році», в яких наголошується, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Отже судом вчинено усі можливі дії для повідомлення відповідача про час і місце розгляду справи.

За таких обставин, суд ухвалив про розгляд справи за наявними в ній матеріалами відповідно до ст.75 ГПК України.

При розгляді справи в судовому засіданні судом встановлені наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

01.07.2010 р. між ФОП ОСОБА_1 (постачальник) та ТОВ «БМУ-2 УБ ХАЕС»(покупець)  укладено договір поставки № 01/2010. Договором передбачено наступне: в порядку та на умовах, визначених цим договором, постачальник зобов'язується систематично поставляти і передавати у власність (повне господарське відання) покупцю визначений цим договором матеріали (надалі іменується "матеріал"), а покупець зобов'язується приймати цей матеріал та своєчасно здійснювати його оплату (п.1.1.); найменування, одиниця виміру, загальна кількість матеріалів, що підлягає поставці за цим договором, ціна одиниці виміру матеріалів визначаються сторонами у заявках, що є додатками до цього договору (п.1.4.); постачальник зобов'язаний поставляти матеріали у визначений згідно заявок строк (п.2.1.); матеріали вважається поставленим з моменту надходження його в повному обсязі (п.2.2.); покупець зобов'язаний забезпечити своєчасне і належне приймання матеріалів, що відповідає вимогам, визначеним щодо нього у цьому договорі, і який був поставлений в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі (п.2.3.); розрахунки за кожну поставлену партію матеріалів здійснюються в безготівковому порядку протягом десяти банківських днів з моменту отримання матеріалів (п.3.1.); оплата здійснюється шляхом переказу покупцем грошових коштів на поточний рахунок постачальника, що визначений у цьому договорі (п.3.2.); сторона, що порушила цей договір, зобов'язана відшкодувати збитки, завдані таким порушенням, незалежно від вжиття іншою стороною будь-яких заходів щодо запобігання збиткам або зменшення збитків, окрім випадків, коли остання своїм винник (умисним або необережним) діянням (дією чи бездіяльністю) сприяла настанню або збільшенню збитків (п.5.5.); цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін (п.8.1.); закінчення строку цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору (п.8.3.);  додаткові угоди та додатки до цього договору є його невід’ємними частинами і мають юридичну силу у разі, якщо вони викладені у письмовій формі, підписані сторонами та скріплені їх печатками (п.9.5.).

На виконання умов договору, відповідно до заявки № 01 від 01.07.2010 р. позивач поставив відповідачу товар,  а саме бордюр, у кількості 180 шт. на загальну суму 4 680 грн., що стверджується видатковою накладною № РН-01 від 02.07.2010 р. (а.с.12,13).

На момент здійснення поставки відповідачу було виписано рахунок-фактуру № СФ-01 від 02.07.2010 р. на суму 4 680 грн..

Відповідач оплату за поставлений товар не здійснив.

07.11.2010 р., з метою досудового урегулювання спору, позивач надіслав відповідачу претензію № 07-11-2010/01 з вимогою протягом місяця з моменту отримання претензії перерахувати заборгованість в сумі 4 933,85 грн. на розрахунковий рахунок позивача.

Згідно наданих позивачем письмових розрахунків відповідачеві нараховано до стягнення 3% річних в розмірі  69,72 грн. та 219,82 грн. інфляційних втрат за період з 01.07.10 р. по 27.12.10 р., розмір основного боргу відповідача перед позивачем становить 4 680 грн.. Всього з відповідача належить стягнути  4 969,54 грн. (а.с.8).

Заявою про збільшення позовних вимог позивач просить стягнути з відповідача додаткові грошові кошти на оплату нотаріальних дій із засвідчення довіреності на представництво в судових органах в сумі 200 грн..

Оцінивши в сукупності  докази надані сторонами та  які містяться в матеріалах справи, суд дійшов до переконання в тому, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Статтею 193 ГК України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Також кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст.ст. 526, 525 ЦК України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Як випливає з матеріалів справи, між сторонами виникли правовідносини, які випливають з договору поставки та купівлі-продажу.

Відповідно до  статті 712 ЦК України за   договором  поставки  продавець  (постачальник),  який здійснює  підприємницьку  діяльність,  зобов'язується  передати  у встановлений   строк   (строки)  товар  у  власність  покупця  для використання його у підприємницькій діяльності або в інших  цілях, не пов'язаних з особистим,  сімейним,  домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст. 655 ЦК України одна сторона - продавець передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 ст.530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст.625 ч.2 ЦК України боржник, який прострочив  виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України він зобов'язаний сплатити штрафні санкції (неустойку, штраф, пеню).

В силу ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов’язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

На час розгляду справи в суді відповідач не надав суду доказів проведення остаточних розрахунків з позивачем за придбаний товар .

З урахуванням наведеного, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача  4 680 грн. основного боргу підлягають задоволенню. Обґрунтованість та правомірність заявлених позивачем вимог  підтверджуються наданими ним  та дослідженими судом письмовими доказами, а саме договором поставки, заявкою на поставку матеріалу, видатковою накладною та рахунком-фактурою, письмовими розрахунками основної суми боргу.

Оскільки відповідач не провів остаточний розрахунок за отриманий товар в строк зазначений в договорі , то він відповідно з вимогами цивільного та господарського кодексів є боржником, що прострочив, а тому наявні підстави для задоволення на підставі ст.625 ч.2 ЦК України вимоги про стягнення з нього на користь позивача  інфляційних нарахувань  в  сумі 219,82грн. та 3-х процентів річних.

Відповідно до п. 3.1. договору розрахунки за кожну поставлену партію матеріалів здійснюються в безготівковому порядку протягом десяти банківських днів з моменту отримання матеріалів.Згідно видаткової накладної № РН-01 поставка товару відбулась 02.07.2010 р.. З урахуванням наведеного, позовні вимоги щодо стягнення 69,72 грн. трьох відсотків річних підлягають частковому задоволенню в сумі 63,08 грн.,за період з 17.07.2010 р. по 27.12.2010р.. а не з 01.07.10р. як зазначив  позивач.

Витрати на оплату нотаріального оформлення довіреності не віднесені до судових витрат, а тому відшкодуванню не підлягають.

Судові витрати зі сплати держмита та за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають розподілу відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 43, 49, 82, 84, 85, 115 ГПК України, -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства  з обмеженою відповідальністю "БМУ-2 УБ ХАЕС" на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 основний борг в сумі 4 680 грн., інфляційні нарахування в сумі 219,82 грн., 3% річних в сумі 63,08 грн., витрати на сплату державного мита в сумі 102 грн. та витрати на ійнформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн..

3. В задоволенні решти частини позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                             Грабик В.В.

          Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України  17 березня 2011 р.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу   ФОП ОСОБА_1  (АДРЕСА_2)

3 - відповідачу   с.Агрономічне, вул. Академічна, 52/23, Вінницький район, Вінницька область)