Харківський окружний адміністративний суд
61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
Харків
02 березня 2011 р. № 2-а- 12137/10/2070
Харківський окружний адміністративний суд
у складі: головуючого –судді Білової О.В.,
за участю секретаря судового засідання Романенко Т.С.,
за участю представників: позивача –Галецького І.М., відповідача –Вернигора О.В., Нагорної В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові справу за адміністративним позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецінжинірінг-Постач"
до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі міста Харкова
про визнання податкового повідомлення-рішення недійсним,-
В С Т А Н О В И В:
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю “Спецінжиніринг-постач” звернулося до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Харкова та просив визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Харкова від 17.09.2010р. № 0000390700/0, обґрунтовуючи позовні вимоги наступним.
Згідно оскаржуваного податкового повідомлення-рішення позивачу донараховано податкове зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 441821,00 грн. за основним платежем та 220911,00 грн. за штрафними санкціями. Рішення прийнято на підставі проведеної невиїзної документальної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю “Спецінжиніринг-постач” з питань достовірності задекларованих залишків від’ємного значення ПДВ, які після бюджетного відшкодування включаються до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за період з 01.05.2009р. по 31.10.2009р. Даною перевіркою встановлено порушення з боку Товариства з обмеженою відповідальністю “Спецінжиніринг-постач” ст.ст. 215,216,228 ЦК України, пп. 7.4.1 п. 7.4 ст7, пп. 7.2.1. п. 7.2 ст7, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, в результаті чого зроблено висновок про заниження суми ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет, в розмірі 441821,00 грн., в тому числі: за травень 2009 року –250918,00 грн., за липень 2009 року –5176,00 грн., за вересень 2009 року –187727,00 грн.
Зазначене податкове повідомлення-рішення позивач вважає незаконним та необґрунтованим, посилаючись на те, що відповідач, приймаючи рішення, мотивував його тим, що позивачем було укладено низку господарсько-правових договорів з контрагентами, які є фіктивними, оскільки не спричиняють настання реальних прав та обов’язків для сторін, натомість направлені на спричинення шкоди інтересам держави та суспільства, суперечать моральним засадам та направлені на незаконне отримання з державного бюджету відшкодування податку на додану вартість. Зокрема, такими контрагентами позивача ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Харкова визначила підприємства ПП ТПФ “Ультра-брайт”, ПП “Міромаркет-07”, ПП “Союз-трейд-В”, ПП “Строй-індустрія-7”. Позивач вважає висновки відповідача про нікчемність договорів, укладених з зазначеними підприємствами, необґрунтованими та, відповідно, вважає правомірним сформований податковий кредит з податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних вказаними контрагентами.
Представником відповідача в ході судового розгляду справи були надані заперечення проти позову, в яких зазначено, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими та не підлягають задоволенню, оскільки за результатами перевірки з питань правових відносин постачальників Товариства з обмеженою відповідальністю “Спецінжиніринг-постач” по ланцюгу постачання до виробника встановлено, що основними постачальниками підприємства позивача були ПП ТПФ”Ультра-брайт”, ПП “Міромаркет-07”, ПП “Союз-трейд-В”, ПП “Строй-індустрія-7”. В ході перевірки встановлено, що господарські договори, на підставі яких в подальшому позивачем отримано податкові накладні та сформовано податковий кредит з податку на додану вартість, насправді не мали на меті отримання реальної економічної вигоди та є нікчемними. В зв’язку з наведеним висновки Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Харкова про заниження позивачем суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет в розмірі 441821,00 грн. за травень, липень, вересень 2009 року є, на думку відповідача, обґрунтованими.
Представник позивача в судове засідання прибув, заявлені позовні вимоги підтримав з підстав, викладених в позовній заяві та просив позов задовольнити у повному обсязі.
Представники відповідача в судовому засіданні проти позову заперечували з підстав, викладених у письмових запереченнях.
Суд, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, встановив такі обставини.
У вересні 2010 року відповідачем проведено невиїзну документальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю “Спецінжиніринг-постач” з питань достовірності задекларованих залишків від’ємного значення ПДВ, який після бюджетного відшкодування включаються до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, за період з 01.05.2009р. по 31.10.2009р.
Перевіркою встановлено порушення з боку Товариства з обмеженою відповідальністю “Спецінжиніринг-постач” ст.ст. 215,216, 228 ЦК України, пп. 7.4.1 п. 7.4 ст7, пп. 7.2.1. п. 7.2 ст7, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, в результаті чого занижено суму ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет в розмірі 441821,00 грн., в тому числі: за травень 2009 року –250918,00 грн., за липень 2009 року –5176,00 грн., за вересень 2009 року –187727,00 грн.
За результатами перевірки фахівцями Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Харкова складено акт від 06.09.2010р. № 2198/07-004/32869796.
На підставі розгляду зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення –рішення № 0000390700/0 від 17.09.2010р., згідно якого позивачу визначено податкове зобов’язання з податку на додану вартість та нараховано штрафні (фінансові) санкції в загальному розмірі 662732,00 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 441821,00 грн. та за штрафними санкціями в сумі 220911,00 грн.
Судом встановлено, що приймаючи зазначене податкове повідомлення–рішення відповідач виходив з того, що у перевіреному періоді позивач мав господарські правовідносини з ПП ТПФ “Ультра-брайт” (м. Луганськ), з яким позивачем укладено договір № 6/7 від 06.07.2009р. на поставку будівельних матеріалів. (т.1, а.с. 67-71)
Згідно зазначеному договору постачання будівельних матеріалів здійснювалось на умовах EXW склад постачальника. Документи, що підтверджують транспортування будівельних матеріалів як при проведенні перевірки, так і в ході судового розгляду позивачем не надано. Як пояснив представник позивача в судовому засіданні, надання таких документів неможливе через їх відсутність.
Доходячи висновку про нікчемність цього правочину, відповідач врахував те, що чисельність працюючих в ПП ТПФ “Ультра-брайт” на час укладення договору складала 1 особу, основні фонди відсутні, фактичне місцезнаходження ПП ТПФ “Ультра-брайт” не встановлено. В ході перевірки встановлено відсутність необхідних умов для реалізації відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, тощо для здійснення фінансово-господарської діяльності ПП ТПФ “Ультра-брайт”.
Суд з таким висновком відповідача погоджується та зазначає, що відповідно до укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю “Спецінжиніринг-постач” та ПП ТПФ “Ультра-брайт” договору № 6/7 від 06.07.2009р., ПП ТПФ “Ультра-брайт” (постачальник) зобов’язувався поставити позивачу будівельні матеріали та комплектуючі на загальну суму згідно специфікацій в розмірі 527557,68 грн. (в тому числі ПДВ - 87926,29 грн.), що потребує наявності у постачальника матеріальних та трудових ресурсів для здійснення поставки. Проте позивачем не надано суду переконливих доказів фактичного здійснення таких поставок, а матеріали проведеної перевірки переконливо свідчать про відсутність фактичної можливості виконання договору з боку ПП ТПФ “Ультра-брайт”.
Крім того, позивач мав господарські відносини з ПП “Міромаркет-07”(м. Луганськ), з яким ним укладено договір купівлі-продажу № 12/11-у від 12.11.2007р., предметом якого визначено передача у власність покупця - ТОВ “Спецінжиніринг-постач” товарів згідно рахунку-фактури, найменування, кількість, ціна та сума договору стронами не визначена. Як вбачається з видаткової накладної від 20.03.2009 року № РН-20-03-09-06, ТОВ “Спецінжиніринг-постач” придбав у ПП “Міромаркет-07” будівельні матеріали.
Згідно зазначеному договору постачання будівельних матеріалів здійснювалось на умовах доставки товару на адресу покупця або визначеного вантажоотримувача. Документи, що підтверджують транспортування будівельних матеріалів як при проведенні перевірки, так і в ході судового розгляду позивачем не надано. Як пояснив представник позивача в судовому засіданні, надання таких документів неможливе через їх відсутність.
Разом з тим, проведеною перевіркою встановлено, що в ПП “Міромаркет-07” працює одна особа, відсутні основі фонди, фактичне місцезнаходження даного підприємства податковими органами не встановлено, що свідчить про відсутність проведення торговельних операцій, оскільки аналіз реального часу здійснення операцій, місцезнаходження товарів, відсутності трудових ресурсів, складських приміщень та іншого майна, що економічно необхідно для виконання укладеного договору купівлі-продажу або здійснення діяльності, підтверджують відсутність необхідніших умов для здійснення такої економічної діяльності.
За таких обставин, суд погоджується з висновками Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Харкова про нікчемність правочину між позивачем та ПП “Міромаркет-07”, який є таким, що не спричиняє настання реальних правових наслідків. Доводи позивача даних висновків не спростовують.
Щодо господарських відносин позивача з ПП “Строй-індустрія-7”(м. Луганськ), судом встановлено, що між ними укладено договір № 19-1 від 19.01.2009р. на виконання будівельно-монтажних робіт зовнішніх інженерних мереж каналізації, згідно якого Товариство з обмеженою відповідальністю “Спецінжиніринг-постач” (генеральний підрядник) доручає ПП “Строй-індустрія-7” як субпідряднику виконання робіт з будівництва, реконструкції, санації та очищення зовнішніх інженерних мереж житлового будинку по вул. Л. Толстого, 35-39 в Голосіївському районі м. Києва для ТОВ БКФ “Граніт”. (т. 2, а.с. 1-4)
Судом встановлено, що згідно довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 25.01.2011 року (т. 2, а.с. 30) ПП “Строй-індустрія-7” зареєстровано за адресою: м. Луганськ, вул. Почтова, буд. 26.
З аналізу податкової звітності ПП “Строй-індустрія-7” під час проведення перевірки було встановлено та підтверджено в ході розгляду справи в суді, що у зазначеного підприємства відсутні необхідні умови для здійснення будівельної діяльності, крім того, в іншій місцевості, зокрема, відсутні трудові ресурси та основні фонди, обладнання, незважаючи на те, що відповідно до Ліцензійних умов провадження будівельної діяльності (вишукувальні та проектні роботи для будівництва, зведення несучих та огороджуючих конструкцій, будівництво та монтаж інженерних і транспортних мереж), затверджених Наказом Держкомбудівництва, архітектури та житлової політики та Державного комітету України з питань регуляторної політики від 13.09.2001р. № 112/185, суб’єкти господарювання здійснюють будівельну діяльність за наявності організаційних умов (наявність організаційно-функціональної структури підприємства, укомплектованість підприємства інженерно –технічними працівниками та робітниками необхідних професій та кваліфікації, тощо) та кваліфікаційних (відповідний рівень освіти та фах керівника підприємства, начальника будівельної дільниці, майстра будівельних та монтажних робіт, тощо). Зазначені обставини підтверджуються копіями податкової звітності ПП “Строй-індустрія-7” (а.с. 35, 39)
Крім того, ПП “Строй-індустрія-7” на момент здійснення перевірки не знаходилося за юридичною адресою, що унеможливило її проведення.
З поданих суду документів вбачається, що виконання будівельних робіт оформлено документально, проте фактичне її виконання належним чином не підтверджується. Доказів того, що ПП “Строй-індустрія-7” як субпідрядник залучав до виконання робіт інші організації, які фактично виконували роботи, суду не надано та з оформлених та долучених до матеріалів справи первинних документів не вбачається.
З огляду на зазначене, докази реальності здійснення господарських операцій між ПП “Строй-індустрія-7” (м. Луганськ) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Спецінжиніринг-постач” не можуть бути визнані достатніми.
Також позивачем 01.04.2009р. укладено договір № ДГ-16-06-09-01 з ПП “Союз-трейд-В” на поставку паливно-мастильних матеріалів. (т. 1. а.с 24) На якій з сторін лежить обов’язок доставки таких матеріалів, договором не визначено. Позивачем ані в ході перевірки, ані до суду не надано первинних документів, які б підтверджували здійснення операцій по перевезенню бензину, дизпалива, масел та смазок, зазначених у видаткових накладних від 07.04.2009 року та 19.05.2009 року за №№ 07-04-09-02, № 19-05-09-05. Суд зазначає, що надані позивачем до матеріалів справи копії подорожніх листів вантажного автомобіля (т. 1, а.с. 46-61, 227-242) оформлені на здійснення операцій з перевезення бензину А-95 та дизпалива до ділянки робіт в м. Щастя та не є підтвердженням фактичної доставки таких паливно-мастильних матеріалів від контрагента - ПП “Союз-трейд-В”.
Проведеною відповідачем перевіркою встановлено, що кількість працюючих в ПП “Союз-трейд-В”- 1 особа, основні фонди відсутні, що підтверджується копіями податкових звітів ПП “Союз-трейд-В”. Згідно відповіді Ленінської МДПІ Луганської області, де зареєстровано як платника податків ПП “Союз-трейд-В”, останнє з 06.04.2010р. має статус “запит на встановлення місцезнаходження”.
Позивачем до суду не надано переконливих доказів, які б підтверджували реальне виконання угоди, в той час як розглянуті вище доводи вказують на неможливість виконання ПП “Союз-трейд-В” зобов’язань за угодою.
Судом встановлено, що за згаданими угодами позивачем до складу податкового кредиту у травні – вересні 2009 року віднесено суми ПДВ в розмірі 385948,65 грн. по наступним податковим накладним: № НН-03-08-09-08 від 03.08.2009р. на суму ПДВ 49778,21 грн. в зв’язку з придбанням у ПП ТПФ “Ультра-брайт” будівельних матеріалів, № НН-20-03-09-06 від 20.03.2009р. на суму ПДВ 164230,14 грн., № НН-25-06-09-03 від 25.06.2009р. на суму ПДВ 6739,20 грн. в зв’язку з придбанням у ПП “Міромаркет-07” будівельних матеріалів, № 07-04-09-02 від 07.04.2009р. на суму ПДВ 65192,23 грн., № НН –19-05-09-05 від 19.05.2009р. на суму ПДВ 66177,45 грн. в зв’язку з придбанням у ПП “Союз-трейд-В” паливно-мастильних матеріалів, № 180302 від 07.04.2009р. на суму ПДВ 33831,40 грн. в зв’язку з придбанням у ПП “Строй-індустрія-7” результатів будівельно-монтажних робіт.
Вимогами п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8і цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Суд зазначає, що виходячи зі змісту вказаної норми, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів, послуг чи основних фондів з метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, а не саме лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на поточних рахунках платників податку.
Факт реальності здійснення поставок товарів позивачу не може бути підтверджений без з'ясування з цією метою, зокрема, обставин щодо реальної можливості виконання обумовлених договором робіт, наявності для цього відповідних ресурсів, умов транспортування товарів тощо. Сам по собі факт сплати коштів не є безумовним свідченням того, що поставка мала місце.
В ході судового розгляду справи підтверджено висновки акту перевірки про встановлення фактичних обставин, які спростовують реальність проведених господарських операцій, відповідно, і виникнення об’єкту оподаткування, по яких позивачем визначені суми податкового кредиту на підставі податкових накладних, отриманих від контрагентів ПП ТПФ”Ультра-брайт”, ПП “Союз-трейд-В”, ПП “Строй-індустрія-7”, ПП “Міромаркет-07” .
За таких обставин суд погоджується з висновками Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Харкова про те, що право на податковий кредит позивача не виникло, оскільки не було дотримано обов'язкових умов для виникнення такого права - виникнення об'єкту оподаткування, що передбачено вимогами ст.3, п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”.
Відповідно до п. 2 ст. 215 Цивільного Кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Відповідно до частини 1 статті 216 Цивільного Кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
Відповідно до ст. 228 Цивільного Кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
Встановлені обставини доводять, що правочини, укладені між Товариством з обмеженою відповідальністю “Спецінжиніринг-постач” та зазначеними підприємствами, по яких сформовано податковий кредит з ПДВ, є нікчемними.
Оскільки нікчемна угода не створює правових наслідків, вона не підлягає відображенню у податковому обліку як така, що не спричиняє виникнення об'єкту оподаткування та не надає права на формування податкового кредиту у її сторони.
В зв’язку із встановленим суд зазначає, що будь-яке рішення чи дії суб’єкта владних повноважень має бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об’єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до п. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Перевіривши оскаржуване в даній справі податкове повідомлення-рішення відповідно до вимог зазначеної норми, суд не вбачає підстав для його скасування та задоволення позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 8-14, 17, 50, 70, 71, 86, 94, 159, 160-163, 167, 186 КАС України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецінжинірінг-Постач" до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі міста Харкова про визнання податкового повідомлення-рішення недійсним - відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова у повному обсязі виготовлена 09.03.2011 року.
Суддя Білова О.В.