Справа №22-а-1436 Головуючий у суді у 1 інстанції - Чхайло О.В.

Код категорії 10.3.1 Суддя-доповідач - Хвостик

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 березня 2011 року                                                                                                     м.Суми

Колегія суддів з розгляду справ адміністративного судочинства Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді -  Хвостика С. Г.,

суддів -  Дубровної  В. В.,  Лузан  Л. В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні апеляційного суду апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (далі-відповідач)

на постанову Лебединського районного суду Сумської області від 01 грудня 2009 року

у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про поновлення пропущеного строку для звернення до суду та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни»,-

встановила:

Постановою Лебединського районного суду Сумської області від 01 грудня 2009 року позов ОСОБА_2 задоволено частково.

Поновлено ОСОБА_2 пропущений строк звернення до суду за захистом своїх прав.

Зобов'язано відповідача здійснити перерахунок пенсії позивачу з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та провести йому відповідні виплати за             2007 рік, з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, за 2008 рік, з 22 травня  2008 року по               31 грудня 2008 року та за 2009 рік, починаючи  з 01 січня 2009  року, за виключенням суми фактично проведених виплат.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить постанову суду скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні вимог позивача відмовити в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Місцевим судом вірно встановлено, що позивач є пенсіонером, який перебуває на обліку у відповідача, отримує мінімальну пенсію за віком та має статус «Дитини війни», тому відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» він має право на отримання державної соціальної підтримки, а саме: підвищення до пенсії у вигляді надбавки в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Протягом 2007 року позивач не отримував підвищення до пенсії у вигляді надбавки як дитині війни. З 01 січня і до 22 травня 2008 року позивач отримував підвищення до пенсії в розмірі 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, а з 22 травня 2008 року в розмірі, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 530 «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», що є меншим, ніж 30% мінімальної пенсії за віком, як це передбачено ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з наявності у позивача права на отримання, а у відповідача обов'язку щодо здійснення йому доплати до пенсії, відповідно до ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни", з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року та з 01 січня 2009 року.

На думку колегії суддів, місцевим судом вірно застосовано положення ст.ст.6,7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», Законів України «Про державний бюджет України на 2007 рік», «Про державний бюджет України на 2008 рік». З урахуванням норм Закону України «Про державний бюджет України на 2009 рік» та відсутність нормативно-правових актів, які б призупиняли дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у 2009 році, місцевий суд вірно встановив обов'язок відповідача виплачувати 30% надбавку до пенсії позивачу. При цьому, судом першої інстанції прийнято до уваги дію у часі рішень Конституційного суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 та від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008.

Судом першої інстанції правильно встановлена відсутність підстав для задоволення заяви відповідача про відмову у задоволенні позову через порушення позивачем строку звернення до суду, виходячи із змісту ухваленого судового рішення та з огляду на вимоги ст.46 ч.2 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Колегія суддів також вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано не прийняв до уваги посилання відповідача про нарахування і виплату надбавки позивачу у відповідності до положень постанови Кабінету Міністрів України № 530 від 28 травня 2008 року, оскільки всі підзаконні нормативно-правові акти мають відповідати Конституції України та законам України, в а разі їх невідповідності мають застосовуватися відповідні положення, закріплені в законі.

Вирішуючи спір та задовольняючи позов частково, суд першої інстанції правомірно виходив з того, що відповідач як орган, якому делеговано повноваження щодо призначення і виплати пенсій та доплат до них, повинен був діяти у відповідності з вимогами ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» і здійснити позивачу відповідні нарахування (за той періоду часу, коли дія цієї норми не була зупинена), але у порушення вимог вищевказаних законів таких нарахувань не проводило, чим і допустило протиправну бездіяльність.

Такі висновки суду узгоджується з матеріалами справи та відповідають вимогам матеріального та процесуального права.

Колегія суддів вважає безпідставним посилання відповідача на відсутність механізму та коштів щодо забезпечення виплат зазначеної доплати до пенсії, оскільки відповідач повинен був діяти у відповідності з вимогами ст.46 Конституції України та ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (далі Закону), ст.28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" щодо того, що мінімальний розмір пенсії за віком установлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, який у свою чергу, щорічно встановлюється Законом України « Про Державний бюджет України» на відповідний рік.

Питання надання бюджетних коштів управлінню Пенсійного фонду для виконання покладених на нього обов'язків у справах цієї категорії виходять за межі заявлених вимог і судом не розглядалися.

Однак, вирішуючи спір та зобов’язуючи відповідача здійснити відповідне нарахування для  підвищення пенсії позивачу у 2009 році відповідно до вимог ст. 6 Закону, суд першої інстанції не визначив кінцеву дату, до якої має здійснюватись такий перерахунок. Оскільки дія Закону про бюджет на 2009 рік закінчується 31 грудня 2009 року, то й перерахунок повинен вчинятися до цієї дати.

Крім того, з огляду на положення статей 21, 105, 162 КАС України адміністративний позов може містити вимоги щодо визнання незаконними рішення, дії чи бездіяльності відповідача, зобов»язання його вчинити певні дії, відшкодувати шкоду, заподіяними незаконними рішенням, дією або бездіяльністю. Встановивши, що відповідач порушив норми права, які регулюють спірні правовідносини, суд першої інстанції повинен був визнати такі дії незаконними і зобов’язати відповідача діяти відповідно до закону.

Таким чином, з урахуванням наведених норм законодавства позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, а саме: визнати протиправною бездіяльність  відповідача і поновити порушене право шляхом зобов’язання відповідача здійснити позивачеві підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, починаючи з 01 січня 2009 року по 30 листопада 2009 року.

А також враховуючи, що суд першої інстанції допустив вказані порушення і судове рішення є помилковим лише в цій частині, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність змінити судове рішення у зазначених частинах.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 201, 205  КАС України, Законом України „Про внесення змін  до розділу ХІІ „Прикінцеві положення” Закону України „Про судоустрій і статус суддів” щодо передачі справ, пов’язаних із соціальними виплатам», колегія суддів

постановила:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області задовольнити частково.

Постанову Лебединського районного суду Сумської області від 01 грудня 2009 року в даній справі змінити.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області щодо не нарахування і виплати ОСОБА_2 доплати до пенсії.

Зобов’язати  відповідача здійснити перерахунок пенсії позивачу з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та провести йому відповідні виплати за             2007 рік, з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, за 2008 рік, з 22 травня  2008 року по               31 грудня 2008 року та за 2009 рік, починаючи  з 01 січня 2009  року по 30 листопада 2009 року, за виключенням суми фактично проведених виплат.

В іншій частині постанову Лебединського районного суду Сумської області від 01 грудня 2009 року в даній справі залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили  через п’ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і з цього часу може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо  до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий -

Судді -