ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

09 лютого 2022 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 751/4400/21

Головуючий у першій інстанції - Маслюк Н. В.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/262/22

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД у складі:

головуючого-судді: Онищенко О.І.

суддів: Скрипки А.А., Шарапової О.Л.

секретар: Патук А.А.

Позивач: ОСОБА_1

Відповідачі: Державна казначейська служба України, Київська міська прокуратура, Головне управління національної поліції м. Києва

Особи, які подали апеляційну скаргу: ОСОБА_1 , Головне управління національної поліції м. Києва

Розглянув у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу на рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 05 листопада 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до держави України в особі Державної казначейської служби України, Київської міської прокуратури, Головного управління національної поліції м. Києва про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями і рішеннями органів досудового розслідування і прокуратури, (суддя Маслюк Н.В.,), ухвалене у м. Чернігів ,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до держави України в особі Державної казначейської служби України, Київської міської прокуратури та Головного управління національної поліції у м. Києві про стягнення з Державного бюджету України шляхом списання з рахунку Державної казначейської служби України, спеціально визначеного для відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок незаконних дій органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду у відшкодування моральної шкоди в сумі 606 000 грн.

Заявлені вимоги позивач обґрунтовує тим, що 28 жовтня 2015 року йому було повідомлено про підозру за ч. 3 ст. 368 КК України, яку з 27 січня 2016 року доповнено ч.1 ст.366 КК України. У подальшому за результатами досудового розслідування було складено та направлено до суду обвинувальний акт. Дніпровський районний суд м. Києва вироком від 20.06.2020 визнав його невинуватим у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення. Ухвалою Київського апеляційного суду від 19.01.2021 та постановою Верховного Суду від 07.06.2021 вищевказаний вирок залишено без змін. Отже, у період з 28.10.2015 до 07.06.2021 - 67 місяців та 10 днів він перебував під слідством та судом. Позивач зазначав, що внаслідок незаконних дій органів досудового розслідування і суду йому завдано моральної шкоди, яка полягає у нервовому стресі, переживаннях, порушенні режиму сну, протягом зазначеного строку він не мав можливості вести звичайний спосіб життя. Посилався на те, що він зазнав негативного впливу та був змушений пристосовуватись до несприятливих умов. У нього погіршились відносини з оточуючими, так як він повинен був виправдовуватись, що принижувало його честь та гідність. Тривала нервова напруга призвела до негативних змін у його здоров`ї: швидка втомлюваність, пасивність, знижений настрій, пригніченість, образливість, чутливість, замикання в собі, фіксованість на негативних переживаннях, невпевненість у собі.

Рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 05 листопада 2021 року позовні вимоги ОСОБА_1 до держави України в особі Державної казначейської служби України, Київської міської прокуратури, Головного управління національної поліції м. Києва про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями і рішеннями органів досудового розслідування і прокуратури задоволено частково, стягнуто з державного бюджету України на користь ОСОБА_1 450 000 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди. У іншій частині позовних вимог відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим що, враховуючи тривалість перебування ОСОБА_1 під слідством та судом з 05.11.2015 до 19.01.2021, що загалом становить 62 місяці 14 днів, характер і обсяг страждань, яких зазнав позивач, його можливості з приводу відновлення немайнових втрат, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у життєвих і суспільних стосунках, ступінь зниження престижу, репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, і сама можливість такого відновлення у необхідному чи повному обсязі, ураховуючи, що під час досудового розслідування до позивача були застосовані заходи забезпечення кримінального провадження, слідчо - розшукові дії, арешт майна, застосовувався запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, позивач був відсторонений від посади, термін перебування на лікуванні позивача, виходячи із засад розумності та справедливості, зважаючи на те, що законодавством не встановлено чіткого розміру відшкодування моральної шкоди у цій категорії справ, а зазначено тільки мінімальний розмір, з якого необхідно виходити при її визначенні, суд за своїм внутрішнім переконанням дійшов висновку про часткове задоволення позову та стягнення на користь позивача 450 000 грн на відшкодування завданої моральної шкоди. Відповідачем у даній справі є держава, яка бере участь у справі через відповідний орган державної влади. Кошти на відшкодування шкоди державою підлягають стягненню з державного бюджету України.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить змінити рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 05.11.2021 року в частині зменшення періоду тривалості моральної шкоди та збільшити суму відшкодування моральної шкоди до 532 974 грн. ОСОБА_1 зазначає, що суд помилково не врахував періоду переслідування його з 28.10.2015 року до 05.11.2015 року( всього 8 днів) проведення негласно слідчо розшукових дій і часу з 19.01.21 року по 07.06.2021 року ( всього 5 місяців 18 днів) касаційного перегляду виправдовувального вироку судом касаційної інстанції. Крім того, позивач звертає увагу в апеляційній скарзі на те, що з часу розгляду справи судом першої інстанції справи пройшов деякий час і на момент розгляду справи судом апеляційної інстанції збільшився розмір мінімальної заробітної плати, а тому визначена судом першої інстанції сума до стягнення з застосуванням коефіцієнту 1.2 є вірною, і її потрібно застосувати для визнання суми відшкодування з урахуванням більшого терміну перебуванням під судом та слідством.

У апеляційній скарзі Головне управління національної поліції м. Києва просить суд скасувати оскаржуване рішення та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Головне управління національної поліції м. Києва зазначає що мотиви з яких виходив суд при ухваленні оскаржуваного рішення свідчать про невірне тлумачення судом ст. 23 ЦК України, ст. 1 Закону України « Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, а також недоведеність обставин, на які послався суд, визначаючи розмір завданої позивачу моральної шкоди, оскільки позивачем не доведено його право на отримання відшкодування та його розмір. Крім того, помилковим є висновок суду першої інстанції про те, що незаконні дії органів досудового розслідування, прокуратури щодо притягнення позивача до кримінальної відповідальності завдали ОСОБА_1 значної моральної втрати, оскільки дії органів досудового розслідування позивачем оскаржені відповідно до ст. 303 КПК України не були,належні докази такого оскарження матеріали справи не містять, а отже такі дії незаконними не визнавались. Таким чином, Головне управління національної поліції м. Києва, вважає, що сума відшкодування моральної шкоди визначена судом першої інстанції в розмірі 450000 грн є необґрунтованою та завищеною судом.

Відзиви на апеляційні скарги не надійшли.

Згідно з ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справ.

Відповідно до вимог ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Частиною 1 ст.368 ЦПК України встановлено, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

За нормами ст. 268 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Зазначеним вимогам закону відповідає судове рішення суду першої інстанції.

По справі встановлено, що 03 лютого 2016 року прокурором Київської місцевої прокуратури №4 Анпілоговою Б.Ю. складено обвинувальний акт у кримінальному провадженні №42015100040000170 відносно ОСОБА_1 , який обвинувачувався у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 366, ч. 3 ст. 368 КК України (т.1 а.с.14-54).

За результатами розгляду кримінального провадження №42015100040000170 Дніпровський районний суд м. Києва вироком від 20 червня 2020 року ОСОБА_1 визнав невинуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 366, ч. 3 ст. 368 КК України; ОСОБА_1 виправдав за ч.1 ст.366, ч.3 ст.368 КК України на підставі п.2 ч.1 ст.373 КПК України, оскільки не доведено, що кримінальні правопорушення вчинені обвинуваченим (т.1 а.с.55-92).

Відповідно до указаного вироку в рамках досудового розслідування у кримінальному провадженні №42015100040000170 відносно ОСОБА_1 з 28.10.2015 проводились негласні слідчо-розшукові дії, обшуки, накладався арешт в тому числі на майно позивача; 05.11.2015 о 12 год 43 хв ОСОБА_1 був затриманий; до останнього 06.11.2015 застосовувався запобіжний захід у виді домашнього арешту із забороною залишати житло за місцем проживання та покладенням обов`язків, відповідно до ч.5 ст.194 КПК України, який у подальшому продовжений; ОСОБА_1 був відсторонений від посади начальника відділу систем управління і стандартизації ДП «Чернігівстандартметрологія»; 05 листопада 2015 року ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України; 27.01.2016 ОСОБА_1 повідомлено про нову підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.366, ч.3 ст.368 КК України.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 19 січня 2021 року (т.1 а.с.93-113) та постановою Верховного Суду від 07 червня 2021 року (т.1 а.с.114-117) вищевказаний вирок залишено без змін.

Згідно довідки ДП «Чернігівський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації» № 525/02-08 від 17.06.2021 ОСОБА_1 працює у вказаному підприємстві з 01.03.2004 року. Посадовий оклад ОСОБА_1 станом на 04.01.2016 на посаді начальника відділу систем управління і стандартизації складав 6 000 грн, станом на 05.01.2016 на посаді провідного фахівця із сертифікації відділу систем управління і стандартизації складав 4 160 грн, а станом на 17.06.2021 на посаді провідного фахівця із сертифікації відділу стандартизації та оцінки відповідності складає 10 600 грн (т.1 а.с.118).

Відповідно до виписного епікризу № 4643 ОСОБА_1 знаходився на стаціонарному лікуванні в неврологічному відділенні КПН «Чернігівська ЦРЛ» з 23.07.2021 до 30.07.2021 (т.1 а.с.238).

Відповідно до частини першої статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Статтею 56 Конституції України передбачено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Положеннями частин першої, другої статті 1176 ЦК Українипередбачено, що шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.

Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом.

Шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян, підлягає відшкодуванню на підставі Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку постановлення виправдовувального вироку.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» у наведених в статті 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовуються (повертаються): 1) заробіток та інші грошові доходи, які він втратив внаслідок незаконних дій; 2) майно (в тому числі гроші, грошові вклади і відсотки по них, цінні папери та відсотки по них, частка у статутному фонді господарського товариства, учасником якого був громадянин, та прибуток, який він не отримав відповідно до цієї частки, інші цінності), конфісковане або звернене в доход держави судом, вилучене органами досудового розслідування, органами, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, а також майно, на яке накладено арешт; 3) штрафи, стягнуті на виконання вироку суду, судові витрати та інші витрати, сплачені громадянином; 4) суми, сплачені громадянином у зв`язку з поданням йому юридичної допомоги; 5) моральна шкода.

Відшкодування шкоди у випадках, передбачених пунктами 1, 3, 4 і 5 статті 3 цього Закону, провадиться за рахунок коштів державного бюджету. Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру (стаття 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду»).

Верховний Суд врахував, що оцінка моральної шкоди за своїм характером є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом (рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 12 липня 2007 року «STANKOV v. BULGARIA», § 62).

Частинами першою та другою статті 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Положеннями частини третьої статті 23 ЦК України визначено, що моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно з частинами другою, третьою статті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» розмір відшкодування моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

Тобто Законом передбачено, що розмір відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом повинен визначатися судом із врахуванням мінімального розміру заробітної плати.

Викладене дає підстави для висновку, що у випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні до мінімального розміру заробітної плати, суд при вирішенні питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати, що є чинним на час розгляду справи, при цьому визначений законом розмір відшкодування є тим мінімальним розміром, що гарантований державою, а суд, враховуючи обставини конкретної справи, вправі застосувати й більший розмір відшкодування.

З урахуванням засад виваженості, розумності та справедливості суд може збільшити розмір відшкодування, обмеження максимального розміру моральної шкоди Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» не передбачено.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 686/23731/15-ц (провадження № 14-298цс18) зроблено висновок про те, що моральною шкодою визначаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. У випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють під час розгляду справи. Законодавець визначив мінімальний розмір моральної шкоди, виходячи з установленого законодавством розміру заробітної плати на момент розгляду справи судом, за кожен місяць перебування під слідством та судом. Тобто цей розмір у будь-якому випадку не може бути зменшено, оскільки він є гарантованим мінімумом. Але визначення розміру відшкодування залежить від таких чинників, як характер і обсяг страждань (фізичного болю, душевних і психічних страждань тощо), яких зазнав позивач, можливості відновлення немайнових втрат, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у його життєвих і суспільних стосунках, ступінь зниження престижу, репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, і сама можливість такого відновлення у необхідному чи повному обсязі. Тобто суд повинен з`ясувати усі доводи позивача щодо обґрунтування ним як обставин спричинення, так і розміру моральної шкоди, дослідити надані докази, оцінити їх та визначити конкретний розмір моральної шкоди, зважаючи на засади верховенства права, вимоги розумності, виваженості і справедливості.

Визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції належним чином оцінивши наявні у матеріалах справи докази та встановивши, що ОСОБА_1 незаконно перебував під слідством та судом 5 років 2 місяці 14 днів, дійшов вірного висновку про те, що позивач довів його право на відшкодування завданої йому моральної шкоди, у зв`язку із постановленням щодо нього виправдовувального вироку у зв`язку з недоведеністю вчинення ОСОБА_1 кримінальних правопорушень. Визначаючи розмір моральної шкоди суд першої обґрунтовано виходив із того, що її розмір за кожен місяць перебування ОСОБА_1 під слідством необхідно визначити, приймаючи за розрахункову величину розмір мінімальної заробітної плати, який діяв на час розгляду справи у суді, встановлений Законом України «Про державний бюджет на 2021 рік», 6 000,00 грн. При цьому, судом першої інстанції враховані конкретні обставини справи, особливості впливу події незаконного притягнення до кримінальної відповідальності на позивача, тривалість його перебування під слідством і судом, глибину переживань у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності, змін у житті, а також засади розумності, виваженості та справедливості.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 686/23731/15 (провадження № 14-298цс18) розмір моральної шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду, необхідно визначати виходячи з мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством і судом, починаючи з часу пред`явлення обвинувачення до набрання виправдувальним вироком законної сили або ухвалою про закриття кримінального провадження.

Вирішуючи даний спір суд першої інстанції у повній мірі наведеного не врахував та дійшов помилкового висновку, що строк розгляду справи судом касаційної інстанції входить у період перебування особи під слідством та судом.

З урахуванням зазначеної позиції Верховного суду доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що судом першої інстанції невірно визначено початок відшкодування моральної шкоди з 05.11.2015 року та не враховано час протягом якого було проведено розгляд справи касаційним судом, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки спростовується матеріалами справи та нормами матеріального права, згідно з якими відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом проводиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом, починаючи з моменту порушення кримінальної справи і до набуття виправдовувальним вироком законної сили. Кримінальна справа відносно ОСОБА_1 була порушена 5.11.2015 року, а отже саме з цього моменту має відраховуватись період його перебування під слідством і судом. Вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 20 червня 2020 року, яким ОСОБА_1 виправдано у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, ухвалою Київського апеляційного суду від 19 січня 2021 року залишено без змін, то саме із вказаної дати (з дня набрання вироком законної сили) позивач вважається таким, що реабілітований та позбавлений будь-яких обмежень, а кримінальне переслідування відносно нього - завершеним.

Посилання Головного управління національної поліції м. Києва у апеляційній скарзі на те, що позивачем не доведено спричинення йому моральної шкоди, не можуть бути прийняті судом, оскільки Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» передбачено безумовне право на відшкодування моральної шкоди у розмірах і порядку, встановленому в ньому, у випадку постановлення виправдувального вироку суду.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, на законність оскаржуваного судого рішення не впливають, а направлені виключно на переоцінку доказів.

Враховуючи те, що висновки суду першої інстанції є достатньо аргументованими, апеляційний суд приходить висновку про відсутність підстав повторно відповідати на ті самі аргументи заявника, при цьому апеляційний суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).

Суд забезпечив повний та всебічний розгляд справи на основі наданих доказів, рішення суду першої інстанції відповідає нормам матеріального та процесуального права.

Наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду першої інстанції по суті вирішення указаного позову та не дають підстав вважати, що судом порушено норми матеріального чи процесуального права, що може бути підставою для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 258, 263, 374, 375, 382, 384, 389, 390, 391 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційні скарги ОСОБА_1 , Головного управління Національної поліції у м. Києві залишити без задоволення, а рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 05 листопада 2021 року залишити без змін.

Поновити дію рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 05 листопада 2021 року.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів, який обчислюється з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови складено 09.02.2022 року.

Головуючий: Судді: