ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 лютого 2022 року

м. Хмельницький

Справа № 686/11075/21

Провадження № 22-ц/4820/234/22

Хмельницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ Корніюк А.П. (суддя - доповідач), П`єнти І.В., Талалай О.І., секретар судового засідання Філіпчук О.В.

за участі відповідача ОСОБА_1 , його представника ОСОБА_2 , прокурора Грамчук Т.А., представника позивача Управління Держпраці у Хмельницькій області Чорної А.А.

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу №686/11075/21 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою його представником ОСОБА_3 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 26 жовтня 2021 року (повне судове рішення складено 04 листопада 2021 року, суддя Продан Б.Г.) у справі за позовом Хмельницької обласної прокуратури в інтересах держави в особі органу уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах: Державної служби України з питань праці, Управління Держпраці у Хмельницькій області до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 про стягнення шкоди, заподіяної внаслідок незаконного звільнення працівника

Заслухавши доповідача, пояснення учасника справи та представників учасників справи, дослідивши доводи апеляційної скарги і матеріали справи, суд

в с т а н о в и в:

Звертаючись до суду із позовом Хмельницька обласна прокуратура вказувала, що постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 20.02.2017 у справі №822/6297/15 частково задоволено позов ОСОБА_5 до Державної служби з питань праці, Управління Держпраці у Хмельницькій області та визнано протиправним і скасовано наказ Територіального управління Держгірпромнагляду в Хмельницькій області № 81-к від 11.12.2015 "Про звільнення ОСОБА_5 "; визнано протиправним та скасовано наказ Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки № 303-к від 28.12.2015 "Про внесення змін до наказу від 10.12.2015 № 293-к"; визнано протиправним та скасовано наказ Територіального управління Держгірпромнагляду в Хмельницькій області від 28.12.2015 № 82-к "Про внесення змін до наказу від 11.12.2015 № 81-к"; постановлено вважати ОСОБА_5 звільненим з роботи з 20 лютого 2017 року; зобов`язано Управління Держпраці у Хмельницькій області провести нарахування та виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 16 грудня 2015 року по 20 лютого 2017 року включно.

Постановою Верховного Суду від 27.02.2020 постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 25.05.2020, якою було ухвалено нову постанову та відмовлено ОСОБА_5 в задоволені позовних вимог, скасовано та скасовано постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 20.02.2017 в частині поновлення ОСОБА_5 на посаді заступника начальника Управління Держпраці у Хмельницькій області та зобов`язання Управління Держпраці у Хмельницькій області провести нарахування та виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 16.12.2015 по 20.02.2017 включно; направлено справу в цій частині на новий розгляд до Хмельницького окружного адміністративного суду; в решті постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 20.02.2017 залишено без змін.

Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23.09.2020 рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 10.06.2020, яким зобов`язано Державну службу України з питань праці поновити ОСОБА_5 на посаді заступника начальника Управління Держпраці у Хмельницькій області з 16.12.2015 та вирішено стягнути з Управління Держпраці у Хмельницькій області на користь ОСОБА_5 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 16.12.2015 по 10.06.2020 у розмірі 738944, 58 коп змінено та стягнуто з Управління Держпраці у Хмельницькій області на користь ОСОБА_5 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 16.12.2015 по 10.06.2020 у розмірі 635324,58 грн. В решті позовних вимог рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 10.06.2020 залишено без змін.

Ухвалами Верховного Суду від 07.12.2020 та від 08.12.2020 відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційними скаргами Державної служби України з питань праці та Управління Держпраці у Хмельницькій області.

Прокуратура зазначала, що у зв`язку із поновленням працівника на раніше займаній посаді було виплачено середній заробіток за час вимушеного прогулу, що є фактичним розміром заподіяної позивачам шкоди, оскільки працівник незаконно звільнений з посади, не виконував свої обов`язки з незалежних від його волі причин, а роботодавець оплатив йому час вимушеного прогулу. Таким чином, звільнення ОСОБА_5 здійснено з порушенням закону за наказами першого заступника Голови Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки ОСОБА_4 та наказами заступника голови комісії з реорганізації територіального управління Держгірпромнагляду у Хмельницькій області Малюзіна О.І., а тому обов`язок по відшкодуванню шкоди, заподіяної у зв`язку із виплатою коштів незаконно звільненому працівнику за час вимушеного прогулу, покладається саме на ОСОБА_4 та ОСОБА_1 . Також, прокуратура вказує, що підставою звернення з позовною заявою стало не здійснення захисту Державною службою України з питань праці та Управлінням Держпраці у Хмельницькій області майнових прав та інтересів держави, тобто пасивна поведінка цих юридичних осіб, а тому в даному випадку представництво інтересів держави в суді здійснюється прокурором, який виконує субсидіарну роль, щоб ці інтереси не залишились незахищеними.

Зважаючи на викладене, Хмельницька обласна прокуратура просила суд стягнути солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_1 на користь Управління Держпраці у Хмельницькій області шкоду, завдану незаконним звільненням працівника в сумі 635324,58 грн.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 26 жовтня 2021 року позов задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_1 на користь Управління Держпраці у Хмельницькій області шкоду, завдану незаконним звільненням працівника в сумі 635324,58 грн. Вирішено питання судових витрат.

Не погоджуючись із цим рішенням суду в частині задоволених позовних вимог відносно ОСОБА_1 , останній через свого представника ОСОБА_3 оскаржив його в апеляційному порядку, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Так, апелянт вказує, що він не є суб`єктом звільнення ОСОБА_5 , оскільки в рішеннях, якими встановлено незаконність звільнення ОСОБА_5 з посади заступника начальника територіального управління Держгірпромнагляду у Хмельницькій області не встановлена його вина у незаконному звільненні. Крім того, станом на дату прийняття наказів про звільнення ОСОБА_5 діяв Закон України «Про державну службу» №3723-ХІІ, в якому відповідних положень про відшкодування шкоди не передбачено. Поміж того, апелянт зазначає, що ОСОБА_1 є неналежним відповідачем у справі, адже він не звільняв ОСОБА_5 і не був наділений в грудні 2015 року повноваженнями представляти Держгірпромнагляд України як суб`єкта призначення та звільнення заступників керівників територіальних органів Держгірпромнагляду, більше того, ОСОБА_1 , як посадова особа, не мав повноважень щодо поновлення на роботі ОСОБА_5 та впливати на зменшення періоду, за який виплачено середній заробіток за час вимушеного прогулу. Разом з тим, апелянт посилається на те, що спір в цій справі підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства, як такий, що пов`язаний з питаннями реалізації правового статусу особи, яка перебувала на посаді публічної служби в органах державної влади від моменту її прийняття на посаду і до звільнення з публічної служби, зокрема і питанням завдання шкоди. До того ж, як вказує апелянт, трудовим законодавством та Законом України «Про державну службу» солідарна відповідальність у трудових спорах за вимогами, визначеними позивачем до відповідачів, не передбачена. Апелянт також, посилається на те, що шкода була заподіяна 10.12.2015, тому письмова пропозиція про її відшкодування мала би бути внесена до 10.12.2018, однак така пропозиція позивачем внесена не була і зважаючи на те, що Хмельницька обласна прокуратура звернулася з листом до Державної служби з питань праці лише 16.02.2021, тому підстави для задоволення позову про відшкодування шкоди відсутні у зв`язку із пропуском строку позовної давності.

Також, апелянт вважає, що прокуратурою не доведено її правомочність щодо представництва інтересів Управління Держпраці у Хмельницькій області та Державної служби з питань праці, адже у цій справі не встановлено обставин, які б давали підстави для висновку про неналежне виконання позивачами, що є самостійними юридичними особами з повним обсягом процесуальної дієздатності, своїх функцій щодо відшкодування коштів в порядку регресу; прокурором не доведено необхідності захисту інтересів держави саме ним, а також необґрунтовано підстави звернення до суду із позовом від імені суб`єктів владних повноважень, до компетенції яких віднесені відповідні повноваження з наданням доказів, щоб підтверджували встановлення прокурором наявності підстав для представництва у відповідності до ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».

Зважаючи на викладене, апелянт просить скасувати оскаржуване рішення та закрити провадження у справі, а у випадку наявності підстав для розгляду справи в порядку цивільного судочинства - скасувати оскаржуване рішення та постановити нове, яким позовні вимоги залишити без розгляду, а у випадку доведення наявності підстав для звернення прокуратури із таким позовом - у задоволені позовних вимог до ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі.

У відзиві на апеляційну скаргу Хмельницька обласна прокуратура погоджується із висновками суду першої інстанції та просить оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Прокуратура вказує, що невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. І підставою для звернення прокурора з даною позовною заявою є «не здійснення захисту» Державною службою України з питань праці та Управлінням Держпраці у Хмельницькій області майнових прав та інтересів держави, тобто їх пасивна поведінка; в даному випадку представництво інтересів держави в суді здійснюється прокурором, який виконує субсидіарну роль, щоб ці інтереси не залишились незахищеними. Прокуратура вказує, що звертаючись до суду про стягнення шкоди, вона виходила із того, що звільнення ОСОБА_5 здійснено з порушенням закону за наказами Голови Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки ОСОБА_4 та заступника голови комісії з реорганізації територіального управління Держгірпромнагляду у Хмельницькій області Малюзіна О.І. і обов`язок по відшкодуванню шкоди, заподіяної у зв`язку із виплатою коштів незаконно звільненому працівнику за час вимушеного прогулу покладається саме на ОСОБА_4 та ОСОБА_1 . Крім того, прокурор вважає, що цей спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства з огляду на його суб`єктний склад. Також прокуратура посилається на те, що апелянт не звернув увагу, що неправомірність наказів вже встановлена судовими рішеннями у справі №822/6297/15, у зв`язку із чим предметом розгляду у цій справі є лише питання відшкодування шкоди в порядку регресу, завданої відповідачами внаслідок незаконного звільнення, тобто вирішення приватноправових відносин. Той факт, що майнової шкоди завдано позивачам - суб`єктам владних повноважень під час проходження відповідачами служби, не змінює правової природи спірних відносин і не перетворює цей спір на публічно-правовий. Разом з тим, прокурор зазначає, що безпідставним є твердження апелянта про пропуск строку позовної давності, оскільки виплату коштів було здійснено впродовж серпня-жовтня 2020 року, а тому строк для подання позову закінчується відповідно 31.08.2021 та 26.10.2021, тоді як прокурор звернувся з позовом 22.04.2021.

Встановлено, що відповідачем ОСОБА_4 рішення Хмельницького міськрайонного суду від 26.10.2021 не оскаржується, а тому в апеляційному порядку не переглядається.

ОСОБА_1 , його представник ОСОБА_2 та представник позивача Управління Держпраці у Хмельницькій області Чорна А.А. підтримали апеляційну скаргу з підстав у ній наведених.

Прокурор проти апеляційної скарги заперечив, просить оскаржуване рішення залишити без змін.

Відповідач ОСОБА_4 та представник позивача Державної служби України з питань праці до суду не з`явилися, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили.

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного.

У відповідності до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. (ч. 1 ст. 263 ЦПК України).

Оскаржуване судове рішення не відповідає вказаним вимогам.

Задовольняючи позовні вимоги та стягуючи із відповідачів в солідарному порядку шкоду, завдану незаконним звільненням, суд першої інстанції виходив з доведеності правомочностей прокурора щодо представництва інтересів Державної служби України з питань праці та Управління Держпраці у Хмельницькій області в суді та з доведеності незаконного звільнення ОСОБА_5 з посади заступника начальника територіального управління Держгірпромнагляду у Хмельницькій області за наказами першого заступника голови Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки України №293-к від 10 грудня 2015 року «Про звільнення ОСОБА_5 » та №303-к від 28.12.2015 «Про внесення змін до наказу від 10.12.2015 №293-к» та наказами заступника голови комісії з реорганізації територіального управління Держгірпромнагляду у Хмельницькій області Малюзіна О.І. №81 -к від 11.12.2015 «Про звільнення ОСОБА_5 » та № 82-к від 28.12.2015 «Про внесення змін до наказу від 11.12.2015 №81-К».

Однак, судова колегія не погоджується із таким висновком суду в частині солідарного стягнення шкоди з ОСОБА_1 , що є предметом апеляційного перегляду, виходячи із наступного.

Так, суд першої інстанції вірно виходив з того, що постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 20 лютого 2017 року у справі № 822/6297/15 за адміністративним позовом ОСОБА_5 до Державної служби України з питань праці, Управління Держпраці у Хмельницькій області про визнання протиправними наказів про звільнення та зобов`язання вчинити дії встановлено, що наказом Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки України «Держгірпромнагляд України» №293-к від 10 грудня 2015 року звільнено ОСОБА_5 з посади заступника начальника Територіального управління Держгірпромнагляду у Хмельницькій області 11 грудня 2015 року відповідно до п.1 ст. 40 КЗпП України у зв`язку зі скороченням штату працівників. Підстави: пропозиція щодо працевлаштування від 12.11.2015, заява ОСОБА_5 , лист Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 09.12.2015 №01/16-3461 (а.с. 48).

Відповідно до наказу територіального управління Держгірпромнагляду у Хмельницькій області №81-к від 11 грудня 2015 року звільнено ОСОБА_5 з посади заступника начальника Територіального управління Держгірпромнагляду у Хмельницькій області 11 грудня 2015 року згідно п.1 ст. 40 КЗпП України у зв`язку із скороченням штату працівників. Підстава: наказ Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки України №293-к від 10.12.2015 (а.с.50).

Згідно наказу Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки України «Держгірпромнагляд України» №303-к від 28 грудня 2015 року внесено зміни до наказу Держгірпромнагляду України від 10 грудня 2015 року №293-к, замінивши в наказовій частині цього наказу дату звільнення «11 грудня 2015 року» датою «15 грудня 2015 року» (а.с.49).

Відповідно до наказу територіального управління Держгірпромнагляду у Хмельницькій області №82-к від 28 грудня 2015 року внесено зміни до наказу територіального управління Держгірпромнагляду у Хмельницькій області від 11 грудня 2015 року №81-к, замінивши в наказовій частині цього наказу дату звільнення «11 грудня 2015 року» датою «15 грудня 2015 року». Підстава: наказ Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки України від 28.12.2015 №303-к (а.с.51).

І постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 20 лютого 2017 року у справі № 822/6297/15 визнано протиправним та скасовано накази Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки України № 293-к від 10.12.2015 "Про звільнення ОСОБА_5 », Територіального управління Держгірпромнагляду в Хмельницькій області № 81-к від 11.12.2015 "Про звільнення ОСОБА_5 ", Державної служба гірничого нагляду та промислової безпеки № 303-к від 28.12.2015 "Про внесення змін до наказу від 10.12.2015 № 293-к", наказ Територіального управління Держгірпромнагляду в Хмельницькій області від 28.12.2015 року № 82-к "Про внесення змін до наказу від 11.12.2015 року № 81-к". Постановлено вважати ОСОБА_5 звільненим з роботи з 20 лютого 2017 року. Зобов`язано Управління Держпраці у Хмельницькій області провести нарахування та виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 16 грудня 2015 року по 20 лютого 2017 року включно. Постанова суду в частині стягнення середнього заробітку за один місяць допущена негайному виконанню. В решті позовних вимог відмовлено.

Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 25 травня 2017 року постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 20 лютого 2017 року у справі № 822/6297/15 скасовано. Ухвалено нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 до Державної служби України з питань праці та Управління Держпраці у Хмельницькій області відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 27 лютого 2020 року постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 25 травня 2017 року по справі № 822/6297/15 скасовано. Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 20 лютого 2017 року в частині поновлення ОСОБА_5 на посаді заступника начальника Управління Держпраці у Хмельницькій області та зобов`язання Управління Держпраці у Хмельницькій області провести нарахування та виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 16 грудня 2015 року по 20 лютого 2017 року включно скасовано. Направлено справу № 822/6297/15 в цій частині на новий розгляд до Хмельницького окружного адміністративного суду. В решті постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 20 лютого 2017 року залишено без змін.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 10 червня 2020 року у справі № 822/6297/15 зобов`язано Державну службу України з питань праці поновити ОСОБА_5 на посаді заступника начальника Управління Держпраці у Хмельницькій області з 16 грудня 2015 року. Стягнуто з Управління Держпраці у Хмельницькій області на користь ОСОБА_5 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 16 грудня 2015 року по 10 червня 2020 року у розмірі 738944 грн 58 коп. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Допущено до негайного виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_5 на посаді та стягнення середнього заробітку за один місяць.

Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2020 року рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 10 червня 2020 року у справі № 822/6297/15 змінено. Абзац третій резолютивної частини викладено в наступній редакції: "Стягнути з Управління Держпраці у Хмельницькій області на користь ОСОБА_5 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 16 грудня 2015 року по 10 червня 2020 року у розмірі 635324 грн 58 коп.» В решті позовних вимог рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 10 червня 2020 року - залишено без змін.

Ухвалою Верховного Суду від 08 грудня 2020 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Управління Держпраці у Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 10 червня 2020 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2020 року у справі №822/6297/15 за позовом ОСОБА_5 до Управління Держпраці у Хмельницькій області, Державної служби України з питань праці про зобов`язання вчинити дії.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що на виконання судових рішень по справі №822/6297/15 Управлінням Держпраці у Хмельницькій області в серпні та жовтні 2020 року здійснено виплату ОСОБА_5 середнього заробітку за вимушений прогул, а саме: 3 520,06 грн. (платіжне доручення №258 від 31.08.2020) і 507 916,23 грн. (платіжне доручення №351 від 26.10.2020) та сплачено відповідні відрахування: 787,09 грн. - податок на дохід найманих працівників, утриманий із середнього заробітку ОСОБА_5 (платіжне доручення №259 від 31.08.2020), 113 571,33 грн. - податок на дохід найманих працівників, утриманий із середнього заробітку ОСОБА_5 (платіжне доручення №352 від 26.10.2020), 9464,28 грн. - військовий збір, утриманий із середнього заробітку ОСОБА_5 (платіжне доручення №353 від 26.10.2020), 53 063,06 грн - нарахування ЄСВ на ФОП з середнього заробітку ОСОБА_5 за час вимушеного прогулу за період з 16.12.2015 по 10.06.2020 (платіжне доручення №354 від 26.10.2020), 962 грн - нарахування ЄСВ на ФОП з середнього заробітку ОСОБА_5 за період з 16.12.2015 по 15.12.2016 (платіжне доручення №261 від 31.08.2020), 65,59 грн - військовий збір, утриманий із середнього заробітку ОСОБА_5 (платіжне доручення №260 від 31.08.2020) (а.с. 52-55).

Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2021 року у справі № 560/7496/20 за адміністративним позовом ОСОБА_5 до Державної служби України з питань праці та Управління Держпраці у Хмельницькій області про стягнення коштів та моральної шкоди встановлено, що за заявою позивача 17.06.2020 Хмельницький окружний адміністративний суд видав виконавчий лист по справі №822/6297/15 з примусового виконання рішення цього суду про поновлення ОСОБА_5 на посаді заступника начальника управління Держпраці у Хмельницькій області з 16 грудня 2015 року.

03.07.2020 державний виконавець відкрив виконавче провадження ВП №62440330 з виконання виконавчого листа по справі №822/6297/15 про поновлення позивача на посаді.

03.09.2020 державний виконавець виніс постанову про закриття виконавчого провадження у зв`язку з виконанням Державною службою України з питань праці рішення суду та поновленням ОСОБА_5 наказом від 27.08.2020 №77-кт на посаді заступника начальника Управління Держпраці у Хмельницькій області з 16 грудня 201 року.

В силу положень статті 27 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» (в редакції станом на дату звільнення) посадові особи міністерств, інших центральних органів виконавчої влади несуть кримінальну, адміністративну, дисциплінарну та цивільно-правову відповідальність відповідно до закону. Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадових осіб міністерств, інших центральних органів виконавчої влади при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується за рахунок держави в порядку, визначеному законом. Держава має право зворотної вимоги (регресу) до посадових осіб міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, які заподіяли шкоду, у розмірах і порядку, визначених законодавством.

Підпунктами 9 та 10 пункту 9 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України передбачено, що кошти, відшкодовані державою з державного бюджету (Автономною Республікою Крим, органами місцевого самоврядування з місцевих бюджетів) згідно з цим пунктом, вважаються збитками державного бюджету (місцевих бюджетів). Посадові та службові особи органів державної влади (органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування), дії яких завдали шкоди, що відшкодована з бюджету, несуть цивільну, адміністративну та кримінальну відповідальність згідно з законом.

Як слідує із положень пункту 8 частини першої статті 134 КЗпП України, працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли службова особа винна в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу.

У статті 237 КЗпП України передбачено, що суд покладає на службову особу, винну в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу, обов`язок покрити шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації у зв`язку з оплатою працівникові часу вимушеного прогулу або часу виконання нижчеоплачуваної роботи. Такий обов`язок покладається, якщо звільнення чи переведення відбулося з порушенням закону або якщо власник чи уповноважений ним орган затримав виконання рішення суду про поновлення на роботі.

Відповідно до роз`яснень, що викладені в пункті 33 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» при незаконному звільненні або переведенні на іншу роботу, невиконанні рішення про поновлення працівника на роботі, що мало місце після введення в дію пункту 8 статті 134 та нової редакції статті 237 КЗпП України

(з 11 квітня 1992 року) настає повна матеріальна відповідальність винних в цьому службових осіб і обов`язок покрити шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації у зв`язку з оплатою працівникові часу вимушеного прогулу або часу виконання нижчеоплачуваної роботи може бути покладено при допущенні ними в цих випадках будь-якого порушення закону, а не лише явного, як передбачалось раніше.

Згідно з роз`ясненнями постанови Пленуму Верховного Суду України від 02 грудня 1992 року № 14 «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками», що закріплені в пункті 13 застосовуючи матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди на підставі пункту 8 статті 134 КЗпП України, суди повинні мати на увазі, що за цим законом покладається обов`язок з відшкодування шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації у зв`язку з оплатою незаконно звільненому чи незаконно переведеному працівникові часу вимушеного прогулу або часу виконання нижчеоплачуваної роботи, на винних службових осіб, за наказом або розпорядженням яких звільнення чи переведення здійснено з порушенням закону або якими затримано виконання рішення суду про поновлення на роботі; відповідальність в цих випадках настає незалежно від форми вини.

Відповідно до частини 5 статті 21 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» (в редакції станом на дату звільнення) керівники та заступники керівників територіальних органів центрального органу виконавчої влади призначаються на посади та звільняються з посад керівником центрального органу виконавчої влади за погодженням з міністром, який спрямовує та координує діяльність центрального органу виконавчої влади.

Як слідує із підпунктів 12, 13 пункту 11 Положення про Державну службу України з питань праці, що затверджене Постановою Кабінету Міністрів України № 96 від 11.02.2015 року Голова Держпраці утворює, ліквідовує, реорганізовує підприємства, установи та організації, затверджує їх положення (статути), укладає контракти з керівниками підприємств, установ та організацій, які належать до сфери управління Держпраці; затверджує штатний розпис та кошторис територіальних органів.

Положення про управління Держпраці у Хмельницькій області затверджено наказом Державної служби України з питань праці № 24 від 14.05.2015, а штатний розпис управління Держпраці у Хмельницькій області - головою Державної служби України з питань праці та введений в дію з 15.05.2015.

Відповідно до частини 4 статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиційні факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені в порядку, передбаченому процесуальним законодавством, у процесуальній формі, а тому немає необхідності встановлювати їх знову.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 20 лютого 2017 року та постановою Верховного Суду від 27 лютого 2020 року у справі № 822/6297/15 встановлено, що при звільненні ОСОБА_5 з посади заступника начальника Територіального управління Держгірпромнагляду у Хмельницькій області не була дотримана процедура звільнення: не були запропоновані усі вакантні посади та звільнення відбулось під час перебування позивача на лікарняному, а винесення наказів про зміну дати його звільнення не може вважатися належним захистом порушеного права, оскільки така можливість не передбачена нормами трудового законодавства.

Зважаючи на те, що ОСОБА_5 звільнено із порушенням вимог закону на підставі саме наказу Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки України «Держгірпромнагляд України» №293-к від 10 грудня 2015 року, що виданий першим заступником Голови Держгірпромнагляду України ОСОБА_6 за погодженням Міністерства енергетики та вугільної промисловості України (лист Міністерства енергетики та вугільної промисловості України № 01/16-3461 від 09.12.2015), судова колегія вважає, що на ОСОБА_1 не може бути покладена матеріальна відповідальність за шкоду, заподіяну незаконним звільненням працівника з підстав визнання протиправним та скасування судом наказу №81-к від 11 грудня 2015 року «Про звільнення ОСОБА_5 », що прийнятий ОСОБА_1 як заступником голови комісії з реорганізації територіального управління Держгірпомнагляду у Хмельницькій області на підставі саме наказу Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки України від 10.12.2015 №293-к (а.с.50).

Адже вказаний наказ заступника голови комісії з реорганізації територіального управління Держгірпомнагляду у Хмельницькій області Малюзіна О.І. за № 81-к від 11 грудня 2015 року виданий на наступний день після прийняття Державною службою гірничого нагляду та промислової безпеки України «Держгірпромнагляд України» наказу №293-к «Про звільнення ОСОБА_5 » від 10.12.2015 саме для проведення розрахунку із звільненим працівником і відрахування його зі штату Територіального управління Держгірпромнагляду в Хмельницькій області.

Крім того, слід зазначити, що в силу положень частини 5 статті 21 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» (в редакції станом на дату звільнення) у ОСОБА_1 , як заступника голови комісії з реорганізації територіального управління Держгірпомнагляду у Хмельницькій області, були відсутні повноваження на звільнення ОСОБА_5 з посади заступника начальника Територіального управління Держгірпромнагляду у Хмельницькій області, а такими повноваженнями наділений керівник центрального органу виконавчої влади за погодженням з міністром, який спрямовує та координує діяльність центрального органу виконавчої влади.

З урахуванням наведеного, підстави для стягнення з ОСОБА_1 шкоди, завданої незаконним звільненням працівника у солідарному порядку відсутні.

А тому доводи апеляційної скарги в частині порушення судом першої інстанції норм матеріального права при солідарному стягненні з ОСОБА_1 шкоди, завданої незаконним звільненням працівника є такими, що заслуговують на увагу.

Разом з тим, оцінюючи доводи апеляційної скарги про те, що зазначена справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства з тих підстав, що спірні правовідносини виникли у зв`язку із проходженням ОСОБА_1 публічної служби, судова колегія вважає їх такими, що не заслуговують на увагу, виходячи із наступного.

Так, критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності.

За змістом ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади.

Суб`єкт владних повноважень може звертатися до суду з адміністративним позовом, зокрема до громадян України, які не є суб`єктами владних повноважень, виключно для превентивного судового контролю своєї ж діяльності та у випадках, визначених законом.

Спір матиме приватноправовий характер, якщо він зумовлений порушенням приватного права (як правило, майнового) певного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії суб`єкта владних повноважень.

Таким чином, не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства справа з огляду лише на її суб`єктний склад.

При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Право на стягнення шкоди, завданої незаконним звільненням працівника із займаної посади, закріплено в статтях 134, 237 КЗпП України.

Чинне законодавство не містить додаткових підстав для відшкодування майнової шкоди з винних службових осіб, за наказом або розпорядженням яких звільнення працівника здійснено з порушенням вимог закону або затримано виконання рішення суду про поновлення на роботі.

А тому відсутні підстави для закриття провадження у справі, оскільки за своїм суб`єктним складом, предметом спору, обраним прокурором способом захисту порушених прав та характером спірних правовідносин спір є приватноправовим і підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства.

Зазначений висновок узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, що викладений в постанові від 22 грудня 2021 року у справі № 658/28/21.

Також, доводи апеляційної скарги про те, що прокурор не мав права на звернення до суду з даним позовом, а тому наявні підстави для залишення цього позову без розгляду спростовуються наступним.

Так, згідно частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

За змістом абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор може представляти інтереси держави в суді у випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; у разі відсутності такого органу.

Подібні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18.

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті (абзац другий частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» в редакції, чинній на час звернення до суду з позовом у цій справі). А відповідно до абзацу першого частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Встановлено, що 22.04.2021 за вихідним №15/2-1938-16 перший заступник керівника Хмельницької обласної прокуратури С. Гриценко звернувся до Державної служби України з питань праці та Управління Держпраці у Хмельницькій області з повідомленням про встановлення підстав та намір здійснювати представництво інтересів держави (а.с.71-72).

Листом Т.в.о. Голови Державної служби України з питань праці В. Сажієнком на вимогу Хмельницької обласної прокуратури №15/2-1938-16 повідомлено, що заходи претензійно-позовного характеру до першого заступника Голови Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки України ОСОБА_4 не вживалися (а.с.69).

І відповідно до листа Т.в.о. начальника Управління Держпраці у Хмельницькій області Малюзіна О.І. безпідставними є покладання на ОСОБА_1 матеріальної відповідальності за шкоду, спричинену виплатою звільненому працівнику середнього заробітку за час вимушеного прогулу, як особу винну в незаконному звільненні, оскільки останній не звільняв ОСОБА_5 та не був наділений в грудні 2015 року повноваженнями представляти Держгірпромнагляд України, як суб`єкта призначення та звільнення керівників, заступників керівників територіальних органів Держгірпромнагляду (а.с.67-68).

Апеляційний суд вважає, що прокурор мав підстави звернутися до суду із зазначеним позовом вважаючи, що орган, який може захистити інтереси держави не здійснює захист відповідних інтересів.

Вказані висновки узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, N 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Керуючись ст.ст. 374, 376, 382 - 384, 389, 390 ЦПК України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану його представником ОСОБА_3 , задовольнити частково.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 26 жовтня 2021 року в частині солідарного стягнення шкоди, завданої незаконним звільненням працівника та судових витрат з ОСОБА_1 скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення.

У задоволенні позову Хмельницької обласної прокуратури в інтересах держави в особі органу уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах: Державної служби України з питань праці, Управління Держпраці у Хмельницькій області до ОСОБА_1 про стягнення шкоди, заподіяної внаслідок незаконного звільнення працівника відмовити.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 26 жовтня 2021 року в частині стягнення шкоди, завданої незаконним звільненням працівника та судових витрат з ОСОБА_4 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 09 лютого 2022 року.

Судді А.П. Корніюк

І.В. П`єнта

О.І. Талалай