Справа № 147/1172/19

Провадження № 22-ц/801/290/2022

Категорія: 30

Головуючий у суді 1-ї інстанції Мудрак А. М.

Доповідач:Оніщук В. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого 2022 рокуСправа № 147/1172/19м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого: Оніщука В.В. (суддя-доповідач),

суддів: Медвецького С.К., Копаничук С.Г.,

з участю секретаря судового засідання: Михайленко А.В.,

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 ,

відповідачі: Акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк", Товариство з обмеженою відповідальністю «Естейт Селлінг»,

третя особа: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Бондар Ірина Михайлівна,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 2 цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Тростянецького районного суду Вінницької області від 01 грудня 2021 року, ухвалене у складі судді Мудрак А.М., в залі суду,

встановив:

У жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернулась в суд із позовом до ПАТ КБ «Приватбанк», ТОВ «Естейт Селлінг», третя особа - приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Бондар І.М. про визнання недійсним договору купівлі-продажу житлового будинку, визнання незаконним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

В обгрунтування позову зазначено, що 04.05.2006 між позивачем та відповідачем ПАТ КБ «Приватбанк» було укладено кредитний договір №VIUPGA0000000950 на строк до 02.05.2010 включно, у розмірі 39 427 грн на наступні цілі: споживчі потреби у сумі 37 600 грн та 1 827 грн на сплату страхових платежів.

В забезпечення виконання зобов`язань за вказаним Кредитним договором, 04.05.2006 між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 було укладено договір іпотеки, який посвідчено приватним нотаріусом Тростянецького районного нотаріального округу Вірською А.І. Згідно з даним договором ОСОБА_1 було надано в іпотеку ПАТ КБ «Приватбанк» належне на праві власності нерухоме майно, а саме: житловий будинок з господарськими будівлями, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 104,10 кв. м., житловою площею 48,10 кв.м.

З 29.09.2014 фактично змінено адресу житлового будинку, належного позивачу на праві власності шляхом присвоєння житловому будинку нової адреси: АДРЕСА_2 (замість АДРЕСА_1 , під яким було зареєстровано її право власності на будинок) на підставі рішення виконавчого комітету Летківської сільської ради Тростянецького району Вінницької області №34 від 29.09.2014 «Про присвоєння адреси житловому будинку».

З метою погашення заборгованості за кредитним договором №VIUPGA0000000950 від 04.05.2006, відповідач ПАТ КБ «Приватбанк» 19.02.2014 звернувся до Тростянецького районного суду Вінницької області з позовом до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення (цивільна справа №147/257/14-ц). Заочним рішенням Тростянецького районного суду Вінницької області від 05 серпня 2014 року у цивільній справі №147/257/14-ц за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки позов було задоволено. Вирішено в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №VIUPGA0000000950 від 04.05.2006, в розмірі 202 631,61 грн, звернути стягнення на будинок загальною площею 104,10 кв.м., житловою площею 48,10 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом продажу вказаного предмета іпотеки ПАТ КБ «Приватбанк» з укладенням від імені відповідачів договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою - покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з реєстрацією правочину купівлі-продажу предмету іпотеки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, з отриманням кадастрового номеру земельної ділянки, з отриманням дублікатів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з отриманням, з можливістю здійснення ПАТ КБ «Приватбанк» всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмету іпотеки. А також вирішено виселити ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 з житлового будинку (предмету іпотеки), розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , зі зняттям з реєстраційного обліку у Тростянецькому районному секторі управління державної міграційної служби України у Вінницькій області.

Рішенням Апеляційного суду Вінницької області від 22.12.2015 заочне рішення Тростянецького районного суду Вінницької області від 05.08.2014 було змінено в частині визначення розміру заборгованості, замість слів «у розмірі 202 636 грн 61 коп.» вказано «у розмірі 94 675 грн12 коп.» та скасовано в частині задоволення позовних вимог про виселення та стягнення судових витрат, та в цій частині ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про виселення та в частині стягнення судових витрат відмовлено. У іншій частині рішення залишено без змін.

В подальшому ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13.07.2016 рішення Тростянецького районного суду Вінницької області від 05.08.2014 та рішення апеляційного суду Вінницької області від 22.12.2015 в цивільній справі №147/257/14-ц за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Після повторного судового розгляду зазначеної цивільної справи, 01.12.2016 Тростянецьким районним судом Вінницької області ухвалено нове судове рішення в справі про відмову в задоволенні позовних вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення у зв`язку з пропуском ПАТ КБ «Приватбанк» строку позовної давності, встановленої законом. Відповідно до ухвали Апеляційного суду Вінницької області від 15.06.2017, постановленій у цивільній справі №147/257/14-ц, рішення Тростянецького районного суду Вінницької області від 01.12.2016 набуло чинності. Тому, позивач вважає, що в зв`язку з пропуском ПАТ КБ «Приватбанк» визначеного законом строку для звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором №VIUPGA0000000950 від 04.05.2006, ПАТ КБ «Приватбанк» також було втрачено право вимоги і за договором іпотеки від 04.05.2006.

Відповідно до договору купівлі-продажу житлового будинку від 18.02.2016, посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І.М., на підставі заочного рішення Тростянецького районного суду Вінницької області від 05.08.2014 (справа №147/257/14-ц), що набрало законної сили згідно рішення Апеляційного суду Вінницької області від 22.12.2015, відповідачем ПАТ КБ «Приватбанк» від імені ОСОБА_1 , передано у власність (відчужено) ТОВ «Естейт Селлінг» житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 18.02.2016, право власності на зазначений житловий будинок було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державним реєстратором приватним нотаріусом Бондар І.М., Дніпровський міський нотаріальний округ за відповідачем ТОВ «Естейт Селлінг» (ЄДРПОУ: 38529727) на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер: 1070, виданого 18.02.2016.

Про укладення відповідачами 18.02.2016 вищезазначеного договору купівлі - продажу житлового будинку, який раніше належав позивачу на праві власності, та реєстрацію права власності за TOB «Естейт Селлінг» в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, позивачу стало відомо лише 30 вересня 2019 року, після ознайомлення її представника з матеріалами справи та новими доказами у справі №147/324/17, яка знаходиться на розгляді в Тростянецькому районному суді Вінницької області. Копію оскаржуваного договору купівлі-продажу житлового будинку серія та номер: 1070, виданого 18.02.2016 Приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І.М. про відчуження ПАТ КБ «Приватбанк» на користь ТОВ «Естейт Селлінг» належного позивачу будинку та Інформаційну довідку №53552299 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 18.02.2016 (про реєстрацію права власності за ТОВ «Естейт Селлінг») було направлено приватним нотаріусом Бондар І.М. у вересні 2019 року до суду на вимогу Тростянецького районного суду, під час розгляду цивільної справи №147/324/17 за позовом ОСОБА_1 до ПАТ КБ «Приватбанк», ТОВ «Естейт Селлінг», третя особа - приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І.М., про визнання права власності на нерухоме майно (житловий будинок).

Позивач вважає вищезазначений договір купівлі-продажу іпотечного майна від 18.02.2016 неправомірним та таким, що має бути визнаний судом недійсним у зв`язку з тим, що рішення суду на підставі якого вчинено правочин скасовано та відмовлено в позові в зв`язку зі спливом строку позовної давності в межах якої ПАТ КБ «Приватбанк» мав право стягнути заборгованість, зокрема, за рахунок іпотечного майна.

Також позивач просить скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 18.02.2016 про реєстрацію права власності за ТОВ «Естейт Селлінг» на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 , винесеного приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І.М., а також стягнути понесені нею судові витрати.

Рішенням Тростянецького районного суду Вінницької області від 01 грудня 2021 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до АТ КБ "Приватбанк", ТОВ «Естейт Селлінг», третя особа приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Бондар Ірина Михайлівна, про визнання недійсним договору купівлі-продажу житлового будинку, визнання незаконним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги є обгрунтованими, однак ОСОБА_1 пропустила строк позовної давності для звернення в суд із даним позовом щодо усіх заявлених вимог, що згідно з ч. 4 ст. 267 ЦК України є самостійною і достатньою підставою для відмови у позові.

Не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, у якій вказано, що рішення суду першої інстанції є незаконним, ухваленим за неправильного застосування норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Зокрема, у апеляційній скарзі зазначено, що про оскаржуваний договір купівлі – продажу позивачу стало відомо лише у вересні 2019 року, після ознайомлення її представника з матеріалами іншої цивільної справи №147/324/17 про визнання права власності за позивачем на раніше належне їй нерухоме майно, оскільки сама копія спірного договору від 18.02.2016 була направлена приватним нотаріусом на вимогу суду першої інстанції лише у вересні 2019 року.

Самостійно дізнатися та отримати інформацію щодо спірного договору раніше, ніж їх було витребувано судом вона змоги не мала і отримала можливість ознайомитися з ними лише після 09.09.2019.

Крім того, позивач вказала, що представник відповідача АТ КБ «Приватбанк», наполягаючи на застосуванні наслідків спливу строків позовної давності у даній справі не надав суду доказів її повідомлення про укладення оскаржуваного правочину раніше, а також доказів того, що інформація про оскаржуваний правочин є загальнодоступною.

В апеляційній скарзі позивач просить рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.

У відзиві на апеляційну скаргу представник АТ КБ «Приватбанк» вказав, що апеляційна скарга є необгрунтованою, її доводи безпідставними, тому просив рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Відзив на апеляційну скаргу від інших учасників справи впродовж встановленого апеляційним судом строку не надходив.

У судовому засіданні представник відповідача АТ КБ «Приватбанк» щодо задоволення апеляційної скарги заперечував та надав при цьому відповідні пояснення.

Позивач ОСОБА_1 та її представник в судове засідання не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, однак 13.01.2022 адвокат Клименко І.Ф. подала до суду заяву про розгляд справи у її відсутність та відсутність позивача, у якій також зазначила, що вимоги апеляційної скарги підтримує в повному обсязі та просить задовольнити апеляційну скаргу.

Третя особа – приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І.М. у судове засідання не з`явилась, однак 31.01.2022 надіслала до суду заяву про розгляд справи у її відсутність.

Представник ТОВ «Естейт Селлінг» у судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений завчасно та належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, а тому згідно вимог ч. 2 ст. 272 ЦПК України його неявка не перешкоджає розгляду справи.

Суд, заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, які з`явились, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з таких підстав.

Згідно зі статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Судом встановлено, що 04 травня 2006 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №VIUPGA00000950, відповідно до умов якого остання отримала кредит в розмірі 39 427 грн на строк до 02.05.2010 (а.с. 9,10 том 1).

В забезпечення виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором 04.05.2006 між ЗАТ «Приватбанк» та ОСОБА_1 було укладено договір іпотеки, який посвідчено приватним нотаріусом Тростянецького районного нотаріального округу Вірською А.І. Згідно з даним договором ОСОБА_1 було надано в іпотеку ПАТ КБ «Приватбанк» належне на праві власності нерухоме майно, а саме житловий будинок з господарськими будівлями, розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Право власності на іпотечне майно в ОСОБА_1 виникло на підставі договору купівлі-продажу жилого будинку від 29.12.2005, посвідченого приватним нотаріусом Тростянецького районного нотаріального округу Вінницької області Вихватнюк Л.А. Вказане право власності було зареєстровано в КП «Тульчинське міжнародне бюро технічної інвентаризації» 03.04.2006 за реєстраційним номером 7345061 (а.с. 11,12 том 1).

Рішенням виконавчого комітету Летківської сільської ради Тростянецького району Вінницької області №34 від 29.09.2014 «Про присвоєння адреси житловому будинку» було фактично змінено адресу житлового будинку, належного ОСОБА_1 на праві власності шляхом присвоєння житловому будинку нової адреси: АДРЕСА_2 (замість №14) (а.с. 13 том 1).

Заочним рішенням Тростянецького районного суду Вінницької області від 05 серпня 2014 року у цивільній справі №147/257/14-ц за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки позов було задоволено. Вирішено в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №VIUPGA0000000950 від 04.05.2006, в розмірі 202 631,61 грн, звернути стягнення на будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом продажу вказаного предмета іпотеки ПАТ КБ «Приватбанк» з укладенням від імені відповідачів договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою - покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з реєстрацією правочину купівлі-продажу предмету іпотеки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, з отриманням кадастрового номеру земельної ділянки, з отриманням дублікатів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з отриманням, з можливістю здійснення ПАТ КБ «Приватбанк» всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмету іпотеки. А також виселити ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 з житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , зі зняттям з реєстраційного обліку у Тростянецькому районному секторі управління державної міграційної служби України у Вінницькій області.

Рішенням апеляційного суду Вінницької області від 22.12.2015 заочне рішення Тростянецького районного суду від 05 серпня 2014 року в частині розміру заборгованості змінено, замість слів «в сумі 202 636,61 грн» вказано «в сумі 94 675,12 грн», в частині виселення  ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , а також стягнення з них судових витрат скасовано. Ухвалено в цій частині нове рішення, яким в задоволенні позову до  ОСОБА_2 , ОСОБА_3  про виселення та в частині стягнення з них судових витрат відмовлено. В іншій частині рішення залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13.07.2016 рішення Тростянецького районного суду Вінницької області від 05.08.2014 та рішення Апеляційного суду Вінницької області від 22.12.2015 у цивільній справі №147/257/14-ц за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення було скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції (а.с. 17-19 том 1).

Рішенням Тростянецького районного суду Вінницької області від 01.12.2016 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 15.06.2017 року, в задоволенні позовних вимог ПАТ КБ «Приватбанк» про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення відмовлено. (а.с. 20-27 том 1).

Відповідно до копії реєстраційної справи на нерухоме майно, а саме на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 (колишній номер 14) (а.с. 88-222 том 1), наданої приватним нотаріусом на виконання вимог ухвали суду від 13.01.2020 встановлено, що 18.02.2016 між ПАТ КБ «Приватбанк», який є продавцем за цим договором відповідно до заочного рішення Тростянецького районного суду Вінницької області від 05.08.2014, що набрало законної сили 22.12.2015 згідно рішення Апеляційного суду Вінницької області від 22.12.2015, від імені ОСОБА_1 та покупцем ТОВ «Естейт Селлінг» укладено договір купівлі-продажу житлового будинку, розташованого за адресою АДРЕСА_2 (а.с. 92 том 1).

ПАТ КБ «Приватбанк» на адресу ОСОБА_1 було направлено повідомлення про намір укласти договір купівлі-продажу нерухомого майна, а саме житлового будинку по АДРЕСА_2 , що є предметом іпотеки. Вказане повідомлення ОСОБА_1 отримала власноручно 22 липня 2015 року, про що наявний підпис на повідомленні (а.с. 117 том 1).

Крім того, в матеріалах справи наявна довідка №64 за 2016 рік, видана виконкомом Летківської сільської ради Тростянецького району Вінницької області, з якої вбачається, що з 29.01.2016 ОСОБА_1 знята з реєстрації за адресою АДРЕСА_2 (а.с. 123 том 1).

Відповідно до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Частинами першою та третьою статті 33 Закону України «Про іпотеку» передбачено право іпотекодержателя задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.ґ

Частинами першою та другою статті 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом (частини перша та друга статті 598 ЦК України).

Відповідно до статті 575 ЦК України та статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - це окремий вид застави, вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду (частина перша статті 3 Закону). Вона має похідний характер від основного зобов`язання і, за загальним правилом, є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору (частина п`ята статті 3 Закону).

Способи захисту цивільного права чи інтересу можуть бути судові (стаття 16 ЦК України) та позасудові (статті 17-19 ЦК України).

Відповідно до статей 12 і 33 Закону України «Про іпотеку» одним зі способів захисту прав та інтересів іпотекодержателя є звернення стягнення на предмет іпотеки.

Підставами звернення стягнення на предмет іпотеки є рішення суду, виконавчий напис нотаріуса або договір про задоволення вимог іпотекодержателя (частина третя статті 33 Закону).

Способами задоволення вимог іпотекодержателя під час звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду (стаття 39 Закону) є: 1) реалізація предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів (статті 41-47 Закону); 2) продаж предмета іпотеки іпотекодержателем будь-якій особі-покупцеві (стаття 38 Закону).

У разі порушення іпотекодавцем обов`язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов`язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки (частина перша статті 12 Закону).

У разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки (частина перша статті 33 Закону).

У разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору (частина перша статті 35 Закону). Положення вказаної частини не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку (частина друга статті 35 Закону).

У зв`язку із невиконанням боржником ОСОБА_1 забезпеченого іпотекою зобов`язання, ПАТ КБ «Приватбанк» скористалося правом іпотекодержателя задовольнити забезпечені іпотекою вимоги за рахунок предмета іпотеки та на підставі рішення Тростянецького районного суду Вінницької області від 05.08.2014 уклало 18.02.2016 договір купівлі-продажу житлового будинку, що належав позивачу.

Однак, як встановлено судом та зазначено вище, ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13.07.2016 рішення Тростянецького районного суду Вінницької області від 05.08.2014 та рішення Апеляційного суду Вінницької області від 22.12.2015 в цивільній справі №147/257/14-ц за позовом ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Тростянецьким районним судом Вінницької області після повторного судового розгляду зазначеної цивільної справи 01.12.2016 ухвалено нове судове рішення, яке набуло законної сили згідно ухвали Апеляційного суду Вінницької області від 15.06.2017, про відмову в задоволенні позовних вимог у зв`язку з пропуском ПАТ КБ «Приватбанк» строку позовної давності, встановленого законом.

Статтею 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частиною першою статті 216 ЦК України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Зважаючи на вищенаведене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що враховуючи той факт, що рішення Тростянецького районного суду Вінницької області від 05.08.2014 та рішення Апеляційного суду Вінницької області від 22.12.2015, на підставі яких було вчинено правочин, а саме укладено договір купівлі-продажу між ПАТ КБ «Приватбанк» та ТОВ «Естейт Селлінг» від 18.02.2016 скасовані, позовні вимоги ОСОБА_1 є обгрунтованими. Рішення суду в цій частині не оскаржується.

Разом з тим, відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції зазначив, що позов не підлягає задоволенню у зв`язку із пропуском строку звернення ОСОБА_1 до суду із позовом про визнання недійсним договору купівлі-продажу житлового будинку, визнання незаконним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Однак, колегія суддів не погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до статей 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

При цьому початок перебігу позовної давності пов`язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними подіями (фактами), які свідчать про порушення прав особи (ст. 261 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

В обґрунтування пропуску позивачем строку позовної давності, місцевий суд зазначив, що позивач звернулася в суд із даним позовом понад строки загальної позовної давності - 28 жовтня 2019 року, оскільки оспорюваний договір купівлі – продажу укладено 18 лютого 2016 року та того ж дня приватним нотаріусом Бондар І.М. внесено відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Відомості, що містяться в Державному реєстрі є відкритими та доступними, а відтак позивач могла довідатись про існування оскаржуваного договору починаючи з 18.02.2016.

Однак, вказані твердження місцевого суду колегія суддів апеляційної інстанції вважає помилковими, з огляду на наступне.

Як зазначено позивачем, про наявність оспорюваного договору купівлі – продажу вона дізналась після ознайомлення її представника з матеріалами цивільної справи №147/324/17, зокрема після витребування ухвалою Тростянецького районного суду Вінницької області від 06.08.2019 документів у приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І.М.

Будь – яких доказів на підтвердження обізнаності позивача про наявність спірного договору раніше матеріали справи не містять.

Посилання представника відповідача АТ КБ «Приватбанк» на ту обставину, що ОСОБА_1 отримала повідомлення банку про намір здійснити стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу належного їй житлового будинку не свідчить про те, що остання знала про укладення такого договору.

Будь – яких доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 було направлено та отримано нею документи щодо укладення договору купівлі – продажу житлового будинку матеріали справи не містять.

З урахуванням встановлених у справі обставин, а також моменту коли позивачу стало відомо про наявність договору купівлі – продажу спірного майна, колегія судів вважає, що ОСОБА_1 строк позовної давності на звернення до суду із позовом про визнання недійсним договору купівлі-продажу житлового будинку, визнання незаконним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, не пропущено.

За наведених вище обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до статей 215 та 216 ЦК вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Реституція як спосіб захисту цивільного права (частина перша статті 216 ЦК України) застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним.

Відповідно до частини першої статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користування майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Згідно зі статтею 236 ЦК України правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Згідно зі статтями 1212, 1213 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Статтею 321 Цивільного кодексу України визначається непорушність права власності. Частиною 2 цієї статті встановлено, що особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Перелік підстав припинення права власності наведено у статті 346 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 2 цієї статті право власності може бути припинено в інших випадках, встановлених законом.

Згідно з частиною другою статті 328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Виходячи із наведеного вище, враховуючи, що підставу набуття ТОВ «Естейт Селлінг» права власності на спірний житловий будинок скасовано, право власності останнього має бути припинено з виключення відповідного запису про реєстрацію права власності з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Таким чином, ТОВ «Естейт Селлінг» має право на застосування наслідків недійсності правочину у вигляді реституції.

Як вбачається з договору купівлі – продажу спірного житлового будинку від 18.02.2016, вказане майно було реалізовано за ціною, яка становить 63 303,80 грн.

Таким чином, зважаючи на вищенаведене, а також на те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з урахуванням вимог статті 216 ЦК України, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне стягнути з АТ КБ «Приватбанк» на користь ТОВ «Естейт Селлінг» вартість житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 у розмірі 63 303,80 грн у рахунок відшкодування вартості майна, переданого за недійсним правочином.

Щодо наведених у судовому засіданні доводів представника відповідача АТ КБ «Приватбанк» про неналежний спосіб захисту з підстав відчуження ТОВ «Естейт Селлінг» спірного житлового будинку іншій особі, то колегія суддів зазначає, що матеріали справи не містять будь – яких відомостей на підтвердження переходу права власності на вказаний житловий будинок від ТОВ «Естейт Селлінг» до інших осіб.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно з частиною першою статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю та ухвалення нового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи наведені обставини, оцінивши в сукупності докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, а рішення Тростянецького районного суду Вінницької області від 01 грудня 2021 року скасуванню з постановленням нового рішення про задоволення позовних вимог.

Відповідно до статті 141 ЦПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки у справі, що розглядається позов задоволено повністю, тому в порядку частини першої статті 141, підпунктів «б», «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України з АТ КБ «Приватбанк» та ТОВ «Естейт Селлінг» в рівних частинах на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір за подання позовної заяви – 1 536,80 грн; за подання апеляційної скарги – 2 305,20 грн, а всього – 3 842 грн судових витрат.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, Вінницький апеляційний суд,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Тростянецького районного суду Вінницької області від 01 грудня 2021 року скасувати та постановити нове рішення.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», Товариства з обмеженою відповідальністю «Естейт Селлінг», третя особа - приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Бондар Ірина Михайлівна про визнання недійсним договору купівлі - продажу житлового будинку, визнання незаконним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень задовольнити.

Визнати недійсним договір купівлі – продажу житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 , який укладений 18 лютого 2016 року між ПАТ КБ «Приватбанк» від імені ОСОБА_1 та ТОВ «Естейт Селлінг» (код ЄДРПОУ: 38529727), посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Іриною Михайлівною та зареєстрований в реєстрі за №1070.

Скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 18.02.2016, індексний номер: 28320678, про реєстрацію права власності за ТОВ «Естейт Селлінг» на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 , номер запису про право власності: 13323317, дата державної реєстрації: 18.02.2016, винесеного приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Іриною Михайлівною.

Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Естейт Селлінг» вартість житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 у розмірі 63 303,80 грн у рахунок відшкодування вартості майна, переданого за недійсним правочином.

Стягнути в рівних частинах з Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Естейт Селлінг» на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 3 842 грн, з яких 1 536,80 грн - судовий збір за подання позовної заяви та 2 305,20 грн за подання апеляційної скарги.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів до Верховного Суду.

Суддя-доповідач: В. В. Оніщук

Судді:    С. К. Медвецький

С. Г. Копаничук