Справа № 148/1923/20

Провадження № 22-ц/801/68/2022

Категорія: 62

Головуючий у суді 1-ї інстанції Саламаха О. В.

Доповідач:Ковальчук О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 лютого 2022 рокуСправа № 148/1923/20м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Ковальчука О. В.,

суддів : Берегового О. Ю., Якименко М. М.,

за участі секретаря Кобенди Ю. О.

розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини,

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , поданою їх представником - адвокатом Голівським Вадимом Валерійовичем, на рішення Тульчинського районного суду Вінницької області, ухвалене у цій справі 20 жовтня 2021 року у м. Тульчин суддею цього суду Саламахою О. В., дата складання його повного тексту не відома,

В С Т А Н О В И В:

В листопаді 2020 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до суду з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, з урахуванням додаткових пояснень мотивували його тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивачів ОСОБА_6 , після смерті якого залишилось спадкове майно, яке складається з житлового будинку з господарськими будівлями, розташованого по АДРЕСА_1 , та земельної ділянки, площею 1,7268 га. в межах згідно з планом, розташованої на території Сільницької сільської ради Тульчинського району Вінницької області. Позивачі є спадкоємцями померлого, інших спадкоємців за законом чи заповітом немає.

Протягом шестимісячного строку з дня відкриття спадщини вони не звернулися до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, оскільки між ними та відповідачами існувала усна домовленість стосовно поділу спадкового майна, проте склались напружені відносини, тому останні вчасно їх не повідомили про необхідність подання заяв про прийняття спадщини, а нотаріус не вчинив дій щодо розшуку спадкоємців.

Водночас, з часу відкриття спадщини - ІНФОРМАЦІЯ_1 та до закінчення шестимісячного строку, встановленого законом для подання заяви про прийняття спадщини - 04 травня 2020 року, діяв карантин, а саме з 12 березня 2020 року до 31 серпня 2020 року, внаслідок чого зупинився рух громадського транспорту, обмежувалось пересування громадян та діяло ряд інших обмежень. Відповідно, такі обмеження не давали можливості позивачу ОСОБА_2 , яка проживає в сільській місцевості, та позивачу ОСОБА_1 , яка тривалий період часу проживає за межами території України - в Італії, звернутися до нотаріальної контори з заявами про прийняття спадщини.

Пославшись на викладене та на те, що з моменту закінчення строку подання заяви про прийняття спадщини пройшов незначний проміжок часу, що також має враховуватись судом при оцінці поважності причин пропуску строку, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просили суд визначити їм додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини, що відкрилась після смерті ОСОБА_6 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішенням Тульчинського районного суду Вінницької області від 20 жовтня 2021 року у задоволені позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із ухваленим рішенням, позивачі, пославшись на порушення судом першої інстанції вимог ст. 263 ЦПК України щодо законності та обґрунтованості судового рішення, в апеляційній скарзі просять оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Правом на подання відзиву відповідачі не скористались.

Апеляційний суд, згідно з вимогами ст. 367 ЦПК України, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду без змін з огляду на таке.

Статтею 375 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Положеннями ст. ст. 12, 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 ОСОБА_6 був батьком ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а. с. 14), яка 07 березня 1986 року уклала шлюб з ОСОБА_8 та змінила дошлюбне прізвище « ОСОБА_9 » на « ОСОБА_10 », що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_2 (а. с. 15).

Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 ОСОБА_6 був батьком ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а. с. 16), яка 20 липня 1999 року зареєструвала шлюб з ОСОБА_12 та змінила дошлюбне прізвище « ОСОБА_9 » на « ОСОБА_13 », що підтверджується довідкою начальника міського відділу реєстрації актів цивільного стану та свідоцтвом про розірвання шлюбу серії НОМЕР_4 (а. с. 17-18).

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_5 , виданого 30 липня 2020 року Тульчинським районним відділом ДРАЦС Центрально-Західного міжрегіонального управління юстиції Міністерства юстиції (м. Хмельницький), ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 13).

06 серпня 2020 року Сільницькою сільською радою Тульчинського району Вінницької області видано довідку № 173 про те, що після смерті ОСОБА_6 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживав у с. Сільниця Тульчинського району Вінницької області, залишилось спадкове майно: житловий будинок з господарськими будівлями, розташований по АДРЕСА_1 , та земельна ділянка, площею 1,7268 га. в межах згідно з планом, розташована на території Сільницької сільської ради Тульчинського району Вінницької області. Спадкоємцями після його смерті залишились його діти: ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_14 (проживаюча в Італії). Факт прийняття спадщини відсутній (а. с. 19).

Згідно спадкової справи № 49/2020 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 , розпочатої 22 січня 2020 року (а. с. 40-50), з заявами про прийняття спадщини звернулись ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_3 . Заяв від інших спадкоємців та виданих свідоцтв про право на спадщину матеріали спадкової справи не містять.

Згідно зі статтями 1216 та 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

Спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу (ч. 1 ст. 1258 ЦК України).

Згідно з положеннями ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

За приписами ч. 1 та 2 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.

Частиною 1 ст. 1270 ЦК України передбачено, що для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Положеннями ст. 1272 ЦК України визначено наслідки пропущення строку для прийняття спадщини, зокрема, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого ст. 1270 ЦК України, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийнятті спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини за місцем відкриття спадщини. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини. Визначаючи спадкоємцеві додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини, суд не повинен вирішувати питання про визнання за ним права на спадщину.

У п. п. 1, 2 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 травня 2013 року № 24-753/0/4-13 міститься роз`яснення, що при розгляді справ про спадкування суди мають встановлювати: місце відкриття спадщини, коло спадкоємців, які прийняли спадщину, законодавство, яке підлягає застосуванню щодо правового режиму спадкового майна та часу відкриття спадщини. Обставини, які входять до предмета доказування у зазначеній категорії справ, можна встановити лише при дослідженні документів, наявних у спадковій справі. Належними доказами щодо фактів, які необхідно встановити для вирішення спору про спадкування, є копії документів відповідної спадкової справи, зокрема, поданих заяв про прийняття спадщини, виданих свідоцтв про право на спадщину, довідок житлово-експлуатаційних організацій, сільських, селищних рад за місцем проживання спадкодавця. Слід звернути увагу на наявність у матеріалах справи обґрунтованої постанови про відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії, зокрема, відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину.

Відповідно до абз. 6 п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України, від 30 травня 2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування", вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Станом на час відкриття спадщини у цій справі порядок видачі свідоцтв про право на спадщину було регламентовано Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим Наказом Міністерства Юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок).

Відповідно до п. 2.1. глави 10 Порядку спадкова справа заводиться нотаріусом за місцем відкриття спадщини на підставі поданої (або такої, що надійшла поштою) першою заяви (повідомлення, телеграми) про прийняття спадщини, про відмову від прийняття спадщини, про відмову від спадщини, заяви про відкликання заяви про прийняття спадщини або про відмову від спадщини, заяви про видачу свідоцтва про право на спадщину, заяви спадкоємця на одержання частини вкладу спадкодавця у банку (фінансовій установі), заяви про видачу свідоцтва виконавцю заповіту, заяви виконавця заповіту про відмову від здійснення своїх повноважень, заяви другого з подружжя про видачу свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя у разі смерті одного з подружжя, заяви про вжиття заходів до охорони спадкового майна, претензії кредиторів.

Якщо заява, на якій справжність підпису спадкоємця не засвідчена, надійшла поштою, вона приймається нотаріусом, заводиться спадкова справа, а спадкоємцю повідомляється про заведення спадкової справи та необхідність надіслати заяву, оформлену належним чином (справжність підпису на таких заявах має бути нотаріально засвідченою), або особисто прибути до нотаріуса за місцем відкриття спадщини (пункт 3.5 Глави 10 Порядку).

Згідно з пунктом 2.1. розділу IV Порядку вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 11 листопада 2011 року № 3306/5, спадкова справа заводиться посадовою особою органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини на підставі поданої (або такої, що надійшла поштою) першою заяви (повідомлення, телеграми), що свідчить про волевиявлення щодо спадкового майна, спадкоємців, визначених у статтях 1261, 1262, 1266 ЦК України, осіб, вказаних у заповіті, заінтересованих в охороні цього майна, або вимоги кредиторів.

За таких обставин, спадкоємець має право подати заяву про прийняття спадщини шляхом направлення її поштою до нотаріальної контори або до органів місцевого самоврядування, отже ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не були позбавлені можливості подати письмову заяву про прийняття спадщини після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 їхнього батька - ОСОБА_6 засобами поштового зв`язку протягом шести місяців з часу відкриття спадщини.

Такі висновки апеляційного суду узгоджуються з висновками Верховного Суду у постановах: від 02 квітня 2020 року у справі № 420/23/18; від 04 березня 2020 року у справі № 640/8507/17; від 04 червня 2020 року у справі № 601/1157/19; від 19 серпня 2020 року у справі № 347/2155/18.

На підставі викладеного вище та встановлених у справі обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки позивачами не надано суду належних та допустимих доказів того, що вони протягом шести місяців з часу відкриття спадщини, а саме з 04 листопада 2019 року року, з поважних причин пропустили строк для подання заяви про прийняття спадщини, зокрема не подання до нотаріальної контори такої заяви було пов`язано з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для них, отже підстави для визначення їм додаткового строку для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6 відсутні.

Доводи апеляційної скарги про те, що необхідність дотримання карантинних обмежень створили позивачам перешкоди у тому, щоб своєчасно подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини після смерті батька з посиланням на постанову Верховного Суду від 12 жовтня 2021 року у справі № 953/8112/20, апеляційний суд вважає необґрунтованими, оскільки обставини у вказаній справі не є подібними до обставин у цій справі по суті заявлених позовних вимог, зокрема пропуск звернення з заявою про прийняття спадщини складав лише два робочі дні, а позивач був єдиним спадкоємцем померлої, яка за життя склала заповіт на його ім`я.

Крім того, постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211«Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», від 20 травня 2020 року № 392 «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» та від 22 липня 2020 року № 641 «Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» в Україні було запроваджено карантин з 12 березня 2020 року до 31 серпня 2020 року, проте матеріали справи не містять доказів звернення позивачів до нотаріальної контори з заявами про прийняття спадщини і отримання постанов про відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії, зокрема і з 01 вересня 2020 року по день звернення до суду з позовною заявою - 12 листопада 2020 року.

Усі інші доводи апеляційної скарги також не містять посилань на такі порушення, що призвели до неправильного вирішення страви, тому, з огляду на положення ч. 2 ст. 376 ЦПК України, не можуть бути підставою для скасування рішення.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не дають підстав для висновку про незаконність чи необґрунтованість оскаржуваного судового рішення, тому відповідно до положень ст. 375 ЦПК України апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а вказане рішення - без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382 - 384, 389 ЦПК України,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , подану їх представником - адвокатом Голівським Вадимом Валерійовичем, залишити без задоволення, рішення Тульчинського районного суду Вінницької області від 20 жовтня 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили із дня її прийняття.

Касаційна скарга на постанову може бути подана до Верховного Суду протягом тридцяти днів із дня складання повного тексту постанови.

Головуючий О. В. Ковальчук

Судді : О. Ю. Береговий

М. М. Якименко

Повний текст постанови виготовлено 08 лютого 2022 року.