Гайворонський районний суд Кіровоградської області

м.Гайворон, вул.Воровського, 3 Кіровоградської області, 26300

_____________________________________________________________________________

Справа №: 2-а-543/11

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

16.03.2011 рокум. Гайворон Кіровоградської обл.

Гайворонський районний суд Кіровоградської області  в складі:

головуючого судді Панасюк   І. В. розглянувши  в судовому засіданні в м. Гайвороні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Гайворонському районі про  визнання  неправомірними дії  Управління Пенсійного фонду України в Гайворонському  районі Кіровоградської області  та  зобов’язання здійснити  перерахунок і виплатити з підвищенням пенсії як “ Дитині війни“ .   

                                                          В С Т А Н О В И В:       

            Позивачка  звернулася до суду з  позовом до Управління Пенсійного фонду України в Гайворонському районі, в якому просить суд  зобов`язати Управління Пенсійного фонду України в Гайворонському районі нарахувати на її користь недоплачену, як дитині війни, щомісячну державну соціальну допомогу за 2010 рік.

             В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що вона, як дитина війни, відповідно до ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”з 1 січня 2006 року має право на отримання щомісячної допомоги у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, однак, така допомога відповідачем йому не виплачувалась. Законом  України “Про Державний бюджет  України на 2009 рік “ № 835-VI від 26.12.2008 р.  чи іншим  законом будь-які зміни до ст. ЗУ “ Про соціальний захист дітей війни  “ не вносились.   

         При обрахунку суми невиплаченої допомоги позивач виходив з наступних розрахунків. Розмір соціальної допомоги, відповідно до ст.6    Закону України “Про соціальний захист дітей війни”становить 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Відповідно до ст.28 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”мінімальна пенсія за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

         Позивач просить стягнути з відповідача на її  користь щомісячну соціальну допомогу в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком невиплаченої з 01.01.2010 р. по 31.12.2010 р.

         Представник відповідача позовні вимоги не визнав в повному обсязі, відповідно до сформованого письмового заперечення та посилається в ньому на те, що рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 року від 09.07.2007 року визнано не конституційним п.12 ст.71 Закону України “Про державний бюджет України на 2007рік”, яким було припинено дію ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”. Відповідно до ст.28 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”мінімальна пенсія за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. З 01 січня 2008 року механізм реалізації положень ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”врегульовано шляхом внесення Законом України “Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”змін до цієї статті, згідно з якими дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту) до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Враховуючи викладене надбавка   ОСОБА_1,   як дитині війні, нарахована та виплачується відповідно до вимог чинного законодавства з 01.01.2008 року у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни (10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність).

            З 01 січня 2008 року механізм реалізації положень ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”врегульовано шляхом внесення Законом України  “Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”змін до цієї статті, згідно з якими дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту) до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Згідно ст.14 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, учасникам війни пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії підвищується на 10 відсотків від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

             Суд, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступних підстав.

          Відповідно до ст.1 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”від 18.11.2004 року № 2195-ІУ, дитиною війни визнається особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років. Позивачка, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1,  відноситься до категорії осіб із статусом дитина війни, що підтверджується відміткою в пенсійному посвідченні. Таким чином, на позивача повністю розповсюджуються всі пільги та соціальні гарантії, передбачені Законом України “Про соціальний захист дітей війни”.

          Відповідно до ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”№ 2195-ІУ дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Згідно зі ст.7 Закону України    “Про соціальний захист дітей війни”фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

               Нормами Закону України “ Про Державний бюджет України на 2010 рік “не нередбачено обмежень щодо застосування положень ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни “ , та крім цього  ст. 52 Закону України  “ Про  Державний бюджет України на 2010 рік “ встановлено  у 2010 р. прожитковий мінімум на осіб, які втратили працездатність: з 1 січня - 695 гривень, з 1 квітня - 706 гривень, з 1 липня - 709 гривень, з 1 жовтня - 723 гривень, з 1 грудня - 734 гривень. Оскільки в 2009-2010 роках ніяких змін до ст. 6 ЗУ “Про соціальний захист  дітей війни”не вносилось, позивач має право на отримання щомісячної доплати до пенсії в розмірі 30% за вищезазначений період.                                  Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України та ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові чи службові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України . Частиною 2 ст.95 Конституції України виключно законом про Державний Бюджет визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.

              Відповідно до ч.2 ст.8 Конституції України, Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.  Статтею 22 Конституції України передбачено, що конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

             Відповідно до ч.2 ст.3 Закону України  “Про соціальний захист дітей війни”державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

             Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

             Реалізація особою права, що пов`язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань судом не приймається до уваги.

              Враховуючи те, що позивач є дитиною війни, він наділений державою певним правовим статусом, який включає в себе й право на додаткові елементи соціального захисту, зокрема право на отримання надбавки до пенсії. Наділивши дітей війни зазначеною соціальною гарантією, держава, таким чином, взяла на себе публічне зобов`язання забезпечити належний матеріальний рівень осіб, які є дітьми війни. Тобто, між позивачем і державою встановлено певний зв`язок у визначеній сфері життєдіяльності, який характеризується наявністю зобов`язання держави забезпечити соціальний захист дітей війни.

   Зважаючи на викладене, посилання відповідача на неврегульованість питання обчислення розміру пенсії дітям війни чинним законодавством, не приймається судом до уваги, оскільки ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”визначено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. З огляду на викладене, дане питання цілком врегульоване чинним законодавством України. Крім того, суд вважає безпідставними посилання відповідача на відсутність коштів щодо забезпечення виплат зазначеної доплати до пенсії.   

Статтею 22 Конституції України визначено, що конституційні права і свободи гарантуються. Таким чином, держава взяла на себе зобов’язання забезпечити реалізацію громадянами своїх конституційних прав.   

За змістом ч.1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості та в інших випадках, передбачених законом.     

            Крім того,  незважаючи на компетенцію деяких органів влади по наданню обов`язкових роз`яснень щодо виконання вимог законодавства, наявність чи відсутність будь-яких відомчих чи міжвідомчих роз`яснень, інструкцій та розпоряджень щодо механізму виконання норм Закону України не може бути підставою для невиконання цих норм, якщо це тягне за собою порушення прав та законних інтересів громадян України.

               Відповідно до п.1, п.3, п.15 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.10.2007 року №1261 Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра праці та соціальної політики, одним з основних завдань якого є забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання, інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України та інших джерел, визначених законодавством. Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку головні управління Фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, управління в районах, містах і районах у містах.

        З урахуванням даних нормативних актів, суд дійшов висновку про неправомірність дій відповідача, який відмовив позивачу в перерахунку пенсії.

Таким чином, суд доходить висновку, що позовні вимоги є обґрунтованим та такими, що підлягають задоволенню.

          Разом з цим, визначаючи період за який необхідно провести перерахунок пенсії суд виходить з слідуючого. З матеріалів справи вбачається, що з позовом до суду ОСОБА_1 звернулась 01.03.2011 року. Відповідно до ст. 99 КАС для звернення до адміністративного суду за захистом прав свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

          Таким чином з вищезазначеного вбачається,  що порушене право позивача підлягає захисту з 01.09.2010 року.

             Оскільки відповідно до п.34 ст.4 Декрету КМУ № 7-93 від 21.03.1991 року “Про державне мито”управління Пенсійного фонду України звільняється від сплати державного мита, судові витрати підлягають компенсації за рахунок Державного бюджету України.

              Керуючись ст.ст.71,86, 94, 159-163, 167 КАС України, суд,-

                                                 П О С Т А Н О В И В:

        Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Гайворонському районі про зобов’язання нарахувати та виплатити щомісячну державну соціальну допомогу задовольнити частково.

Зобов`язати Управління Пенсійного фонду України в Гайворонському районі Кіровоградської області провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 з підвищенням її на 30 % мінімальної пенсії за віком, передбачене ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, виходячи з розміру, встановленого ч.1 ст.28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”та провести відповідні виплати за період з 01 вересня 2010 року по 31 грудня 2010 включно.

          Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати в розмірі 3 гривні 40 копійок.

          Постанову суду в частині стягнення пенсійних платежів за один місяць допустити до негайного виконання.

Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Гайворонський місцевий районний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя :І. В. Панасюк