Справа №  2-а-106/11

П ОС Т А Н О В А

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

11 березня 2011 року Печерський районний суд міста Києва у складі:

головуючий –                    суддя Соколов О.  М. ,

при секретарі –                    Хоменко Р. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва про визнання дій неправомірними та зобов’язання перерахувати пенсію.

На підставі частини 3 статті 160 КАС України в судовому засіданні 11 березня 2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Повний текст постанови складено та підписано 15 березня 2011 року

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду із вищевказаним адміністративним позовом, в якому просить визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва у зв’язку з відмовою у перерахунку його державної та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю відповідно до ст. ст. 49, 50, 54, 67 Закону України № 796-ХІІ „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” та зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва здійснити перерахунок його пенсії відповідно до норм ст. ст. 50, 54, 67 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” з урахуванням встановленого розміру мінімальної пенсії за віком та розміру пенсії, який для інвалідів ІІ групи не повинен бути нижчим 8-ми мінімальних пенсій за віком, визначеної за правилами передбаченими частиною першою статті 28 Закону України „Про загальнообов’язкове пенсійне страхування”, за період з 01 січня 2009 року по момент винесення рішення з урахуванням проведених виплат.

Свої позовні вимоги обґрунтовував тим, що він як інвалід ІІ групи внаслідок захворювання, пов’язаного з участю у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЄС, отримує державну та додаткову пенсії, передбачені статтями 50 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 р. № 796-ХІІ (зі змінами та доповненнями) (далі - Закон № 796-ХІІ). Посилаючись на те, що розміри призначених і виплачуваних йому пенсій не відповідають розмірам, встановленим цим Законом, та на відмову УПФ привести їх у відповідність з вимогами Закону № 796, позивач просив суд визнати дії відповідача неправомірними та зобов’язати його усунути зазначені порушення провівши вказані перерахунки.

Ухвалою судді від 28 грудня 2010 року, адміністративний позов ОСОБА_1 залишено без руху з наданням строку для усунення недоліків.

21 січня 2011 року ОСОБА_1 подав до суду заяву про усунення недоліків.

24 січня 2011 року ухвалою суду відповідно до ч.1 ст. 183-2 КАС України, було відкрито скорочене провадження у вказаній справі. Копія вказаної ухвали була направлена відповідачам з роз'ясненням ч.3 ст. 183-2 КАС України.

Після отримання заперечень, що надійшли на адресу суду від відповідача, справу було призначено до судового розгляду на підставі ч.4 ст. 183-2 КАС України.

Ухвалою суду від 11 березня 2011 року адміністративний позов ОСОБА_1 в частині позовних вимог що стосуються періоду з 01 січня 2009 року до 24 червня 2010 року, було залишено без розгляду в порядку ч.1 ст.100 КАС України.

В судовому засіданні представник ОСОБА_1 позов підтримала з викладених у ньому підстав, просила задовольнити.

Представник відповідача Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва в судове засідання не з'явилися, про дату час та місце слухання справи був повідомлений належним чином. Відповідно до положень ст. 128 КАС України, судом було визнано за можливе справу розглядати у відсутності представника відповідача.

В своїх письмових поясненнях Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва, проти задоволення позовних вимог заперечило, зазначаючи, що Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва діяло в межах повноважень, наданих йому законами України та підзаконними нормативно-правовими актами.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд доходить висновку, що позов підлягає задоволенню, з таких підстав.

З матеріалів справи вбачається, що позивач має право на пенсію як громадянин, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи, 1 категорії, інвалід 2 групи, захворювання якого пов'язано з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Згідно ст. 72 КАС України дана обставина не потребує доказування як така, що визнається сторонами, суд не має сумнівів щодо достовірності цієї обставини та добровільності її визнання.

Предметом спору є визначення базової мінімальної пенсії за віком при нарахуванні пенсії на підставі Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та питання пріоритетності законів над підзаконними актами.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб визначений Конституцією та законами України.

Згідно ст. 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесення змін до чинних законів звужувати зміст та обсяг існуючих прав і свобод забороняється.

Статтею 49 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» пенсії особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Відповідно до частини 4 статті 54  Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в усіх випадках розмір пенсії для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими - по ІІ групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком

Згідно зі статтею 50 зазначеного закону особам, віднесеним до категорії 1, зокрема інвалідам ІІ групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком.

Таким чином, вихідним критерієм обрахунку державної та додаткової пенсій виступає мінімальна пенсія за віком, який згідно зі статтею 28 Закону України від 9 липня 2003 року №1058-IV «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму визначеного законом для осіб, які втратили працездатність.

Розрахунок пенсії позивачу відповідач провів виходячи з Постанови КМУ «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян № 654 від 16.07.2008 року.

Суд вважає за необхідне зазначити, що дійсно Постановою Кабінету Міністрів України «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян № 654 від 16.07.2008 року, починаючи з 1 липня 2008 року встановлено мінімальний розмір пенсії у осіб, щодо яких встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Визначивши основні принципові засади пенсійного забезпечення осіб, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи, стаття 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» віднесла до компетенції КМУ порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Але у зазначеній постанові КМУ основний зміст статті нівельований.

Таким чином, наявна суперечливість законодавства, що регулює спірні правовідносини.

Відповідно до ст. 8 КАС України забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, що регулює спірні правовідносини.

Згідно з положеннями частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акту Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Вирішуючи даний спір, суд виходить із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, тому вважає, що при розрахунку державної та додаткової пенсій, передбачених статтями 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого в законі про Державний бюджет України на відповідний рік, із якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.

Положення частини 3 статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», на думку суду, не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат, пов’язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною 1 цією статті, мінімального розміру пенсії за віком.

Таким чином, суд вважає за необхідне при вирішенні даного спору застосувати Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», як нормативний акт, який має вищу юридичну силу, без огляду на Постанову КМУ, на яку посилається представник відповідача як на підставу заперечень проти позову.

Суд прийшов до висновку, що вказана Постанова Кабінету міністрів України не застосовуються до правовідносин, що склались між позивачем і відповідачем ще й тому, що дійсно порушується конституційний принципи рівності громадян перед Законом.

Відмовляючи позивачу, відповідач також керувався Законом України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України”, яким було внесено зміни до ст. 50, 54 Закону України „ Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, а саме тим, що розмір пенсії інвалідів 2 групи становить 200% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, а розмір додаткової пенсії 20% прожиткового мінімуму для осіб які втратили працездатність.

Разом з тим, судом враховується, що Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп визнані неконституційними, серед іншого, і положення пункту 28 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України”, якими з 01 січня 2008 року були внесенні вищевказані зміни.

Конституційний Суд України дійшов висновку, що законом про Держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об’єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок – скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина.

Таким чином, визнанні неконституційними положення Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік” втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 22 травня 2008 року № 10-рп.

Отже з огляду на наведене, здійснення перерахунку та виплати щомісячної додаткової пенсії відповідно до ст. 50, 54 Закону України „ Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” за шкоду, заподіяну здоров'ю підлягали з 22.05.2008 р.

Таким чином, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими та відповідно такими, що підлягають частковому задоволенню за період з 24 червня 2010 року по 11 березня 2011 року.

Позивач, як особа що постраждала внаслідок аварії на Чорнобильській атомній електростанції, звільнений від сплати судових витрат.

Керуючись ст.ст. 19, 22, 46, 95, 152 Конституції України, ст. 49, 50, п.4 ст. 54, п.3 ст. 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст. ст. 6, 7, 8, 71, 72, 99, 100, 158-163, 167 КАС України суд, –

П О С Т А Н О В И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва про визнання дій неправомірними та зобов’язання перерахувати пенсію – задовольнити.

Визнати дії Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва щодо відмови в перерахунку ОСОБА_1 щомісячної додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров’ю, передбачену статтями 50 та 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» – протиправними.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва вчинити дії щодо перерахунку та виплати ОСОБА_1 недоплачену суму щомісячної додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров’ю, передбачену статтями 50 та 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з мінімальної пенсії за віком, починаючи з 24 червня 2010 року до 11 березня 2011 року, що діяли на момент належної виплати, за виключенням сум фактично проведеної виплати.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Печерський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови   

Суддя                                                                                                              О. М. Соколов