Справа № 2-643/11

Категорія 18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

11 березня 2011 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді –          Литвинова І.  В. ,

при секретарі –                    Соколенко М. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за позовом ОСОБА_1 до Гаражно-будівельного кооперативу «Арсеналець-1» про стягнення коштів та штрафних санкцій,-

В С Т А Н О В И В :

 Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача безпідставно набутих коштів з відповідним стягненням трьох відсотків річних та індексу інфляції в розмірі 1534 грн. Свої вимоги обгрунтовує тим, що в травні 2003р. він прийняв у користування гараж, розташований на території ГСК «Арсеналець-1», в липні 2003р. він отримав направлення Печерської РДА на прийом його до членів вищезазначеного кооперативу. Бухгалтер кооперативу ОСОБА_2. та голова правління ОСОБА_3. повідомили про необхідність сплати вступного внеску в розмірі 250 умовних одиниць, відповідно до рішення загальних зборів членів кооперативу за 1998р. Позивач сплатив вступний внесок в розмірі 1360 грн., що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру. Як зазначив позивач, в 2010р. йому стало відомо про те, що вступний внесок ним внесено в більшому розмірі, ніж необхідно, переплата складає 565 грн. і в добровільному порядку відповідач кошти не повертає. В зв»язку з наведеним, позивач просить стягнути з відповідача 565 грн. безпідставно набутих коштів, три відсотки річних та інфляційні втрати за період з жовтня 2003р. по жовтень 2006р. відповідно 186 грн. та 783 грн. та судові витрати.

    14.02.2011р.позивач збільшив розмір позовних вимог та просив стягнути з відповідача також понесені ним витрати на правову допомогу в розмірі 6000 грн.

    В судовому засіданні позивач позов підтримав та просив його задовольнити.

    Представники відповідача позов не визнали, посилаючись на те, що позивачу стало відомо про стягнення з нього вступного внеску в розмірі більшому, ніж затверджено рішенням загальних зборів ГБК значно раніше, ніж він зазначає. Так, 28.02.2006р. він звертався до голови правління кооперативу з заявою про зарахування переплаченої суми в залік заборгованості по щомісячній сплаті членських внесків за гараж. На підставі наведенного, представники відповідача просили застосувати позовну давність до спірних правовідносин та відмовити у задоволенні позову, в зв»язку зі спливом позовної давності.

    Суд, вислухавши пояснення сторін, допитавши свідка, дослідивши письмові докази по справі, вважає, що у задоволенні позову необхідно відмовити.

      Як встановлено в судовому засіданні, з  травня 2003р. позивач користується гаражем, розташованим на території ГСК «Арсеналець-1», в липні 2003р. він отримав направлення Печерської РДА на прийом його до членів вищезазначеного кооперативу (а.с.6). 01.09.2003р. позивач подав заяву голові правління кооперативу про прийняття його у члени ГСК «Арсеналець-1» та 27.09.2003р. сплатив вступний внесок в розмірі 1360 грн., що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру №59 (а.с.7).

    Позивачем зазначалось, що бухгалтер кооперативу ОСОБА_2. та голова правління ОСОБА_3. повідомили його про необхідність сплати вступного внеску в розмірі 250 умовних одиниць, відповідно до рішення загальних зборів членів кооперативу за 1998р. Позивач сплатив вступний внесок в розмірі 1360 грн., але в 2010р. йому стало відомо про те, що вступний внесок ним внесено в більшому розмірі, ніж необхідно та  переплата складає 565 грн.  На заяви позивача про необхідність повернення йому зайво сплаченої суми відповідач не реагує, що змусило його звернутись до суду.  

      Представники відповідача заявили в судовому засіданні про необхідність застосування до спірних правовідносин позовної давності, оскільки позивач дізнався про своє порушене право  ще 28.02.2006р., а з позовом до суду звернувся лише  15.12.2010р., тобто з пропуском строку позовної давності, передбаченої ст. 257 ЦК України.

      Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_2. підтвердила суду, що вона дійсно працювала з 2001р. бухгалтером гаражного кооперативу і позивач сплатив вступний внесок в розмірі 1360 грн., як було визначено правлінням кооперативу. В такому ж розмірі всі платили вступний внесок, а з 2005р. позивач став самостійно перераховувати кошти щомісячних членських внесків з урахуванням суми, яку він вважав зайво сплаченою.          Суд вважає обґрунтованою заяву представників відповідача про застосування наслідків спливу строку позовної давності до вимог позову, оскільки позивачу про наявність порушеного права було відомо ще з 28.02.2006р., заяви про поновлення процесуального строку з відповідним доведенням поважності причин його пропуску позивач не подав, оскільки не вважає його пропущеним.

Позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, що передбачено ст. 257 ЦК України. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила –  ч.1 ст. 261 ЦК України.

Оскільки в судовому засіданні було встановлено, що позивач дізнався про своє порушене право не в 2010р., як він зазначає, а значно раніше – в 2005-2006р.р., підстави для поновлення строків позовної давності не встановлені, отже до спірних правовідносин необхідно застосувати позовну давність і на підставі ч.4 ст.267 ЦК України  відмовити у позові, в зв»язку із спливом позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі.

На підставі вищенаведеного та керуючись ст.ст. 256, 257, 260, 261, 267 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 60, 61, 212, 213, 215 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

   У задоволенні позову ОСОБА_1 до Гаражно-будівельного кооперативу «Арсеналець-1» про стягнення коштів та штрафних санкцій – відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.   

Суддя                                                                                            І. В. Литвинова