21.02.2011 Справа № 2-а-576/11

Справа № 2-а-576/2011р.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М         У К Р А Ї Н И

31 січня 2011 року суддя Оболонського районного суду м. Києва Камбулов Д.Г.  розглянувши у скороченому провадженні адміністративну справу за позовом  ОСОБА_1 до Головного управління пенсійного фонду України в м. Києві про стягнення щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся  до суду з позовом до відповідача про стягнення щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни,  посилаючись на наступне:

позивач народився в 1945 році та відповідно до  ст. 1 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” від 18.11.2004 року є дитиною війни. Згідно ст. 6 зазначеного закону з 01.01.2006 року йому повинна виплачуватись щомісячна соціальна державна допомога у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Проте, нарахування відповідно до Закону з січня 2008 року проводяться не в повному обсязі. Відповідач на його звернення надав відповідь, що до січня 2008 року виплата цих сум не проводилась, а з 01.01.2008 року проводилась у розмірі 47,0 грн., з 01.04.2008 року –48,1 грн., а надалі розмір сум було встановлено постановою Кабінету Міністрів України з 22.05.2008 року –48, 1 грн., з 01.07 –48, 2 грн., з 01.10 –49,8 грн.

Вважає таку відмову протиправною, оскільки при прийнятті нових законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Йому відомо, що Конституційний Суд України своїми рішеннями від 09.07.2007 року. 22.05.2208 року офіційно розтлумачив  Кабінету міністрів, що законами про державний бюджет не можна вносити зміни до законів, зупиняти їх чи скасовувати або встановлювати інше правове регулювання правовідносин, які є предметом інших Законів.

Таким чином, відповідач зобов‘язаний був здійснювати виплату належної йому допомоги у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з 2006 року.

Посилаючись на зазначене просив визнати діяння відповідача щодо нарахування і виплати несплаченої йому державної соціальної допомоги як дитині війни протиправними, та зобов”язати відповідача нараховувати та виплатити недоплачену державну соціальну допомогу, як дитині війни у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з 01.01.2010 року по 31.12.2010 року та проводити відповідні виплати в подальшому.

Відповідач, одержавши копію ухвали про відкриття скороченого провадження надав свої заперечення, в яких заперечив проти задоволення позову в повному обсязі, зазначивши, що до січня 2008 року виплата  щомісячної соціальної державної допомоги  не була передбачена Законом «Про Державний бюджет», а надалі розмір сум було встановлено постановою Кабінету Міністрів України з 22.05.2008 року –48, 1 грн., з 01.07 –48, 2 грн., з 01.10 –49,8 грн. Також відповідач просить залишити без розгляду позов в частині позовних вимог, які виходять за межі строків звернення до суду.

У відповідності з вимогами ст.183-2 КАС України, дана справа розглядається судом в порядку скороченого провадження.

За результатами розгляду справи у скороченому провадженні, оцінивши повідомлені позивачем обставини, заперечення відповідача, враховуючи достатність наявних матеріалів,  вважаю можливим ухвалити судове рішення без проведення судового засідання та виклику осіб, та вважаю правильним прийняти рішення про часткове задоволення позову з наступних підстав.

Встановлено, що позивач перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Оболонському районі м. Києва, отримує пенсію за віком та є дитиною війни в розумінні ст. 1 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”.

Статтею ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” від 18.11.2004 року передбачено виплату щомісячної соціальної державної допомоги у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Відповідач до  01.01.2008 року нарахування виплат позивачу, встановлених для дітей війни не проводив, а надалі виплачував ці доплати в такому розмірі: з 01.01.2008 року в розмірі 47 грн., з 01.04.2008 року –48, 10 грн., з 01.07.2008 року –48, 20 грн., з 01.10.2008 року –49, 80 грн. так як саме в таких розмірах виплати були передбачені ч. 2 ст. 41 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», а надалі п. 8 постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», яка набрала чинності з 22.05.2008 року.

Відповідно до розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»від 28.12.2007 року текст ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” було викладено у новій редакції, відповідно до якої дітям війни виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

Відповідно до ст. 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»в редакції Закону № 2939-1V від 05.10.2005 року підвищення учасникам війни складає 10 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року положення даного розділу Закону визнані неконституційними.

Відповідно до ст. 152 Конституції України закони і інші правові акти, які за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» встановлені доплати дітям війни у твердій грошовій сумі: з 22.05.2008 року - 48, 1 грн., з 01.07 - 48,2 грн., з 01.10 - 49, 8 грн. У даній постанові вказано, що вона набирає чинності з 22.05.2008 року. Відповідач з 22.05.2008 року проводить нарахування підвищення як дитині війни у розмірах, визначених даною постановою.

Проте, дана постанова суперечить Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Виходячи із загальних засад пріоритету законів над підзаконними актами при розрахунку пенсії позивача  застосуванню підлягає підвищення у розмірі  30 % мінімальної пенсії за віком, як  це визначено ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", а не у сумах,  визначених постановою № 530.

Вихідним критерієм розрахунку такого підвищення  є мінімальна пенсія за віком, розмір якої згідно зі ст. 28 Закону від 09.07.2003 року № 1058-1V «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»встановлюється у розмірі визначеного законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

При розрахунку підвищення, передбаченого ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, установлений в законі про Державний бюджет України на відповідний рік, виходячи з якого визначаться мінімальний розмір пенсії за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого мінімального розміру пенсій за віком.

Згідно зі ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Позивач знав про порушення свого права з часу отримання відповідної надбавки до пенсії у меншому розмірі, ніж передбачено Законом, а тому позов підлягає задоволенню лише в межах строку позовної давності.

За таких обставин,  з метою повного захисту прав  та інтересів позивача, суд приходить до висновку про необхідність  зобов"язання Управління Пенсійного фонду України в  Оболонському  районі м. Києва  здійснити перерахунок пенсії і провести відповідні виплати з урахуванням попередніх виплат позивачу   з нарахуванням щомісячної надбавки як дитині війни  в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, встановленої ст. 28 Закону України "Про загальнообов"язкове  державне пенсійне страхування", з 12.07.2010 року.

При цьому суд встановлює початковий строк проведення даних виплат і не визначати кінцевий термін, враховуючи, що пенсія позивачу відповідно до Розпорядження Управління Пенсійного фонду призначена довічно.

Згідно з ч.1 ст. 94 КАС, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яке не є суб»єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з державного бюджету України.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, вважаю правильним стягнути з державного бюджету України на користь позивача 3,40 грн. сплаченого судового збору.

         На підставі ст. 256 КАС України постанова підлягає негайному виконанню.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19, 152  Конституції України, ст. ст. 1,  6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", ст. 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», ст. 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»,  Законами України «Про Державний бюджет України на 2008 рік»Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року, ст.ст.8, 9, 11, 99, 159, 160-163,183-2, 256  КАС України,-

П О С Т А Н О В И В  :

         Позов задовольнити частково.

Визнати дії Головного управління пенсійного фонду України в м. Києві щодо не нарахування  ОСОБА_1 щомісячної соціальної державної допомоги у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, встановленої ст. 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» протиправними.

Зобов`язати Головне управління пенсійного фонду України в м. Києві провести ОСОБА_1 перерахунок пенсії та здійснювати відповідні виплати з урахуванням попередніх виплат з нарахуванням щомісячної соціальної державної допомоги як дитині війні у розмірі 30 % (тридцяти процентів) мінімальної пенсії за віком, встановленої ст. 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»з 12.07.2010 року.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 3 (три) гривні 40 коп. сплаченого судового збору.

         Постанова підлягає негайному виконанню.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. Якщо було подано апеляційну скаргу постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Оболонський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня отримання її копії.

                                                    Суддя:                               Д.Г.Камбулов