Справа № 2-а-443/11

ПОСТАНОВА

іменем України

22 лютого 2011 року                                                                                                                  

                                                                                                Верхньодніпровський районний суд

                                                                                               Дніпропетровської області

Суддя Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області Петрюк Т.М., розглянувши у судовому засіданні в порядку скороченого провадження в місті  Верхньодніпровську адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Верхньодніпровської райдержадміністрації  про визнання дій неправомірними та зобов»язання здійснити перерахунок одноразової щорічної допомоги на оздоровлення з розрахунку 4-х мінімальних заробітних плат за 2010 рік

                                                     ВСТАНОВИВ:

   До суду звернувся позивач ОСОБА_1 з позовом про визнання дій неправомірними та зобов»язання здійснити перерахунок одноразової щорічної допомоги на оздоровлення з розрахунку 4-х мінімальних заробітних плат за 2010 рік  , як особі, постраждалій внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії 2 групи інвалідності, в якому просить  зобов»язати Управління праці та соціального захисту населення Верхньодніпровської райдержадміністрації здійснити перерахунок недоплаченої  їй суми за щорічної разової грошової допомоги  на оздоровлення  як особі, яка постраждала від наслідків Чорнобильської  катастрофи 1 категорії 2 групи інвалідності  за 2010 рік  з розрахунку чотирьох мінімальних заробітних плат..

В обґрунтування адміністративного позову позивач зазначає, що вона, як особа, яка  постраждала  внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії  2-ї групи інвалідності на підставі  посвідчення серії НОМЕР_2, виданого Дніпропетровською обласною державною адміністрацією, має право на щорічну допомогу на оздоровлення в розмірі 5 мінімальних заробітних плат згідно ст. 48 Закону України      «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Фактично їй надано допомогу  на оздоровлення у 2010 році в значно меншому розмірі.   

Вважає, що їй повинна бути донарахована та виплачена  на оздоровлення одноразова допомога  за 2010 рік в розмірі 4-х мінімальних  заробітних плат.  

     Справа розглядалась в скороченому провадженні без виклику сторін.

     Відповідачем надані письмові заперечення проти позову в яких зазначено, що  управлінням праці та соціального захисту населення Верхньодніпровської райдержадміністрації одноразова допомога учасникам ліквідації наслідків Чорнобильської АЕС виплачувалась в порядку  та розмірах встановлених Кабінетом Міністрів України

      З»ясуваши  зміст позовних вимог, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги  ОСОБА_1, не підлягають задоволенню з таких підстав:

Як встановлено в судовому засіданні, позивач ОСОБА_1, має статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії 2-Ї  групи інвалідності, на підставі  посвідчення серії НОМЕР_2, виданого Дніпропетровською обласною державною адміністрацією  та пенсійного посвідчення № НОМЕР_1 від 29.09.2009 року

Відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»від 19.12.1991 року  вона має право на щорічну допомогу на оздоровлення  в розмірі 5 мінімальних заробітних плат.

Відповідно до пункту 3 статті 116 Конституції України -  Кабінет Міністрів України  забезпечує, зокрема, проведення політики у сфері  соціального захисту.

У статті 62 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали  внаслідок Чорнобильської катастрофи»зазначено, що  роз'яснення порядку застосування цього закону провадиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, рішення якого є обов'язковими для  виконання міністерствами та іншими центральними органами державної виконавчої влади, всіма суб'єктами господарювання незалежно від їх відомчої підпорядкованості та форм  власності.

Стаття 63 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», закріплює норму, якою встановлюється, що фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок Державного бюджету. Виконання цього Закону залежить  від фінансових ресурсів доходної частини Державного бюджету України.

Починаючи з 1996р, в Законах України «Про встановлення розміру мінімальної заробітної плати», які приймалися Верховною Радою України на відповідні роки, встановлено, що до прийняття Верховною Радою України змін до законів, у нормах яких для розрахунків застосовується  мінімальний розмір заробітної плати, не застосовувати його як розрахункову  величину для визначення розмірів допомоги, компенсаційних та інших виплат.

Кабінету Міністрів  України було доручено здійснювати застосування цих норм, виходячи з реальних  можливостей  видаткової  частини  Державного бюджету України на відповідний рік.

Згідно з частиною другою  статті 95 Конституції України, виключно  законами України про державні бюджети на відповідні роки визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби , розмір і цільове  спрямування цих видатків.

Також частиною другою статті 4 Бюджетного Кодексу України встановлено, що при здійсненні бюджетного процесу в Україні положення нормативно-правових актів застосовуються лише в частині, в якій вони не суперечать положенням Конституції України, цього Кодексу та Закону  про Державний бюджет України.  Відповідно до пункту 5 статті 51 Бюджетного кодексу України  розпорядники бюджетних  коштів  беруть бюджетні зобов'язання та провадять видатки тільки в межах бюджетних асигнувань.

Згідно з бюджетними призначеннями і враховуючи  вимоги статті 95 Конституції України  та Бюджетного кодексу України, Кабінет Міністрів України  встановлює  розмір  окремих  видів  компенсацій, доплат і допомог, зокрема, у розмірах, визначених постановою  Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року № 836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали  внаслідок  Чорнобильської катастрофи»- 26,70грн (зі змінами, внесеними  постановою  КМУ від 12.07.2005року № 562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок  Чорнобильської катастрофи», якою розмір доплат  було збільшено до 75грн).

Даними постановами КМУ встановив гарантований мінімальний розмір розрахункової величини для виплат, передбачених  Законом України «Про статус і соціальний захист  громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Згідно зі статтею 87 Бюджетного кодексу України видатки на державні програми з ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту громадян,  які постраждали  внаслідок Чорнобильської катастрофи, здійснюються у встановленому порядку за рахунок наявних надходжень до загального фонду  державного бюджету  в межах обсягів призначень, передбачених у Державному бюджеті України.

Таким чином, аналізуючи зміст статті 48  Закону України  «Про статус і соціальний захист  громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», згідно якої одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській  АЕС, які стали інвалідами  внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім'ям, які втратили годувальника з числа осіб, віднесених  до учасників  ліквідації  аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, щорічна допомога на оздоровлення  виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, суд прийшов до висновку, що дана норма закону відсилає до постанови КМУ №562 від 12.07.2005року «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», якою розмір доплат було встановлено: інвалідам 1-2 груп у 120грн, учасникам ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії у 100грн, 3 категорії- 75грн, інвалідам 3 групи та дітям-інвалідам- у 90грн.

Вимоги  позивача  стосуються  заборгованості по щорічній допомозі на оздоровлення  як особі, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, 2-ї групи інвалідності.

     Відповідно до положення ст. 70 Закону України “Про державний бюджет України на 2010 рік”  встановлено, що надається право Кабінету Міністрів України у 2010 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.

    Таким чином суд приходить до висновку, що даним Законом Кабінету Міністрів України в 2010 році надано право встановлювати абсолютну суму соціальних виплат, які визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати.   Ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»від 19.12.1991 року розмір щорічної соціальної допомоги на оздоровлення залежить саме від величини заробітної плати.

Тому суд приходить до висновку про те, що на час виплати позивачеві  допомоги на оздоровлення в 2010 році існуючий порядок виплати, передбачений як статтею 48 Закону України  «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», так і постановою КМУ №562 від 12.07.2005 року «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок  Чорнобильської катастрофи», порушено з боку  відповідача не було.

Тому вимога позивача про визнання протиправною бездіяльності відповідачів у зв'язку з  невиплатою йому щорічної разової допомоги на оздоровлення у 2010 році - не знайшла свого підтвердження у  судовому засіданні і  у її задоволенні   позивачеві потрібно  відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.6, 11, 71, 159-163, 183-2 КАС України суд, -   України, суд-  

                                                ПОСТАНОВИВ:

     ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог до Управління праці та соціального захисту населення Верхньодніпровської районної державної адміністрації   про визнання дій неправомірними та зобов»язання здійснити перерахунок одноразової щорічної допомоги на оздоровлення з розрахунку 4-х мінімальних заробітних плат за 2010 рік - відмовити

           Постанова може бути оскаржена до Адміністративного апеляційного суду Дніпропетровської області  протягом 10 днів з моменту її проголошення шляхом подачі апеляційної скарги через Верхньодніпровський районний суд. У разі прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий-