Справа № 2-а-761/11

ПОСТАНОВА

іменем України  

 18 лютого 2011 року                                           м. Камінь-Каширський

Камінь-Каширський районний суд Волинської області в складі головуючого - судді Гамули Б.С., розглянувши в порядку скороченого провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у Камінь-Каширському районі (далі – Управління) про визнання дій протиправними та зобов’язання нарахувати і виплатити підвищення до пенсії та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров`ю, в розмірах, передбачених ст.ст.39, 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»,

встановив :

          У поданій до суду через місцевий центр поштового зв`язку 29 грудня 2010 року позовній заяві ОСОБА_1 зазначила, що вона проживає в с.Хотешів Камінь-Каширського району Волинської області, тобто в зоні гарантованого добровільного відселення, є потерпілою від Чорнобильської катастрофи третьої категорії, отримує пенсію, не працює.

          У зв’язку з цим відповідно до ч.1 та ч.2 ст.39, ч.2 ст.51 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року (далі - Закону), відповідачем їй повинні виплачуватись підвищення до пенсії у розмірі двох мінімальних заробітних плат та додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, у розмірі 25 процентів мінімальної пенсії за віком. Останнім їй на порушення вимог зазначених статей Закону згадані доплати виплачуються у значно менших розмірах.

          Просить суд постановити рішення, яким визнати дії відповідача щодо невиплати  їй у повному розмірі підвищення до пенсії та додаткової пенсії, передбачені  ст.39, 51 Закону протиправними, зобов’язати його провести перерахунок та виплату, в тому числі й надалі,   підвищення до пенсії у розмірі двох мінімальних заробітних плат та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю,  у розмірі 25 процентів мінімальної пенсії за віком, як це передбачено згаданими статтями Закону, за період в межах строку звернення до суду за захистом порушених прав.

Відповідач  15 лютого 2011 року подав до суду письмове заперечення, в якому  позов не визнав та зазначив, що при виплаті позивачці підвищення до пенсії та додаткової пенсії, передбачених ст.ст.39, 51 Закону, діяв в межах повноважень, наданих йому законами України, підзаконними нормативно-правовими актами та здійснював нарахування таких виплат відповідно до Закону з врахуванням вимог постанов Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 530 та від 26 липня 1996 року № 836, якими встановлено розрахункові величини для обчислення розміру таких виплат.

Згідно п.4 постанови Кабінету Міністрів України №530 від 28 травня 2008 року «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи третьої категорії виплачується у розмірі 10 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Відповідно до п.2 постанови Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року №836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», громадянам які працюють на територіях радіоактивного забруднення, а саме у зоні гарантованого добровільного відселення, встановлюється доплата у розмірі 10,50 грн.

          Положення ст. 28 Закону України  “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” щодо мінімального розміру пенсії за віком не застосовується при призначенні пенсії за Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а застосовується виключно для визначення розміру пенсій, призначених відповідно до згаданого Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Крім цього, управління не може бути належним відповідачем  у даній справі, оскільки не є власником або розпорядником коштів Державного бюджету України та не наділено правом приймати законодавчі акти загальнодержавного значення.

          Просить у задоволенні позову відмовити.

          Позовні вимоги підлягають до часткового задоволення.

          Судом встановлено, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, постійно проживає в с.Хотешів Камінь-Каширського району Волинської області, є  пенсіонеркою, потерпілою від Чорнобильської катастрофи третьої категорії, не працює. Дані обставини стверджено паспортом, пенсійним посвідченням, посвідченням громадянки, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи, листом Управління, довідкою Хотешівської сільської ради Камінь-Каширського району.

Село Хотешів  Камінь-Каширського району Волинської області, де проживає позивач, відповідно до Переліку населених пунктів віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №106 від 23 липня 1991 року, розпорядженням Кабінету Міністрів України №17 від 12 січня 1993 року, належить до зони гарантованого добровільного відселення.

          Згідно ч.1 та ч.2 ст.39 Закону пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають у зоні гарантованого добровільного відселення, підвищуються у розмірі двох мінімальних заробітних плат, а відповідно до його ст.51 особам, віднесеним до категорії 3, щомісячно призначається додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірі 25 процентів мінімальної пенсії за віком.

Вказані розміри підвищення до пенсії та додаткової пенсії зазнали змін, що відбулись відповідно до п.п.9, п.п.13 п.28 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року, який набрав чинності 01 січня 2008 року.

Згадані положення бюджетного Закону рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22 травня 2008 року визнано неконституційними та такими, що втратили чинність з дня ухвалення вказаного рішення, а тому вказані статті залишились чинними в первинній редакції.

Відповідач згідно його довідки, поданого письмового заперечення та відмови виплачував позивачці підвищення до пенсії та додаткову пенсію в розмірах, передбачених постановами Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року №530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» та від 26 липня 1996 року №836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»,  що є значно меншими.

Виходячи з принципу пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні позивачці розмірів підвищення до пенсії застосуванню підлягають ст.ст.39, 51 Закону, а не згадані постанови, оскільки останні істотно звужують обсяг раніше встановлених законом прав.

          Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

          Суд вважає, що положення ч. 3 ст. 28 згаданого Закону не є перешкодою для застосування мінімального розміру пенсії за віком для обчислення інших пенсій чи доплат, пов’язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого ч.1 цієї статті мінімального розміру пенсії за віком.

          Відповідно до ч. 3 ст. 67 Закону в разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, особам, віднесеним до 1, 2, 3, 4 категорії, та розмір щомісячної компенсації сім’ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.

          Виходячи з наведеного, суд доходить висновку, що відповідач зобов’язаний здійснити перерахунок та виплату позивачці додаткової пенсії відповідно до вимог ст. 51 Закону із застосуванням ст. 28 ч.1 Закону України  “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, ч. 3 ст. 4 Закону України «Про прожитковий мінімум», ст.52 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік», і цей перерахунок має бути здійснений за період з 29 червня 2010 року по 29 грудня 2010 року з урахуванням виплачених їй сум.

          Що стосується перерахунку позивачці підвищення до пенсії, то цей перерахунок має бути здійснений також за період з 29 червня 2010 року по                     29 грудня 2010 року відповідно до вимог ч.1 та ч.2 ст.39 Закону в розмірі двох мінімальних заробітних плат із врахуванням ст.53 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік».

Дії відповідача щодо невиплати позивачці підвищення до пенсії та додаткової пенсій в таких розмірах є протиправними.

Оскільки відповідно до підпункту 6 пункту 2.2 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 30 квітня 2002 року №80-2, у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 25 лютого 2008 року №5-5 (зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 13.03.2008 року) саме  на управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах покладено обов’язок призначення і виплати пенсії, допомоги на поховання та інші виплати відповідно до чинного законодавства, тому суд вважає за необхідне зобов’язати провести перерахунок та виплату пенсії позивачці саме УПФУ в Камінь-Каширському районі.

Не мають правового значення і твердження відповідача про відсутність бюджетного фінансування підвищення до пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, у передбачених Законом розмірах як на причину невиконання державою взятих на себе зобов’язань, оскільки реалізація особою права, що пов’язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.

Суд вважає, що вимоги позивачки в частині зобов’язання відповідача нараховувати та виплачувати в майбутньому підвищення до пенсії та додаткову пенсію відповідно до ст.ст.39, 51 Закону є безпідставними, оскільки судовому захисту підлягають лише порушені права, свободи та інтереси осіб, які вже відбулися чи відбуваються, а не ті, що можуть бути допущені в майбутньому. Крім того, порядок та підстави нарахування пенсії можуть бути змінені законодавством, а тому суд не може застосувати такий спосіб захисту прав на майбутнє.

          Керуючись ст.ст. 11, 17, 158, 160, 162, 183-2 КАС України, ст.ст.39, 51 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, Законом України «Про Державний бюджет України на 2010 рік», рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008, суд

постановив:

Позов задовольнити частково.

Визнати дії управління Пенсійного фонду України у  Камінь-Каширському районі Волинської області щодо невиплати ОСОБА_1, як особі, віднесеній до категорії 3, непрацюючому пенсіонеру, яка проживає на території гарантованого добровільного відселення,  підвищення до пенсії у розмірі двох мінімальних заробітних плат та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, в розмірі 25 % мінімальної пенсії за віком згідно ст.ст.39, 51 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”  за період з 29 червня  2010 року по 29 грудня 2010 року протиправними.

          Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Камінь-Каширському районі Волинської області провести нарахування та виплату ОСОБА_1, як непрацюючому пенсіонеру, яка проживає у зоні гарантованого добровільного відселення, підвищення до пенсії у розмірі двох мінімальних заробітних плат, передбаченого ч.1 та ч.2 ст.39  Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” за період з             29 червня 2010 року по 29 грудня 2010 року з врахуванням ст.53 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» і виплачених сум, та як особі, яка віднесена до категорії 3, додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірі 25 (двадцяти п’яти) процентів мінімальної пенсії за віком, передбаченої  ч.2 ст.51 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, за вказаний вище період із врахуванням ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та виплачених сум.

          У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Камінь-Каширський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови з подачею копії скарги до апеляційної інстанції.

Суддя:                                                                                         Б.  С.  Гамула