РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
"15" березня 2011 р. Справа № 13/11/12/8706
Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:
головуючого-судді Петухова М.Г.
суддів: БригінецьЛ.М.
Демидюк О.О.
розглянувши апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «Оріт»
на рішення господарського суду Хмельницької області від 26.10.2010 р.
у справі № 13/11/12/8706 (суддя Матущак О.І.)
за позовом Дочірнього підприємства «Оріт» м.Хмельницький
до відповідачів Хмельницьке бюро технічної інвентаризації
Хмельницька міська рада
Виконавчий комітет Хмельницької міської ради
третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю в Хмельницькій області м.Хмельницький
про визнання права власності на самочинне будівництво
за участю представників:
від позивача – Вороновська Н.В.; Горбатюк О.С., Попік А.Є.;
від відповідачів – не з’явилися;
від третьої особи –не з’явився.
ВСТАНОВИВ :
Рішенням господарського суду Хмельницької області від 26.10.2010 р. у даній справі № 13/11/12/8706 в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Рішення мотивовано тим, що відповідно до ст. 392 Цивільного кодексу України, власник майна може пред’явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Містевим судом зазначено, що даної нормою встановлено вичерпний перелік підстав для звернення особи з позовом про визнання права власності, однак позивач не надав жодного доказу наявність хоча б однієї із зазначених обставин.
З посиланням на частини 2 і 3 ст. 367 Цивільного кодексу України, ч.2 ст. 125 Земельного кодексу України, суд першої інстанції прийшов до висновку, що незважаючи навіть на прийняття органом місцевого самоврядування рішення про передачу позивачу на умовах оренди земельної ділянки, на якій знаходяться об’єкти самочинного будівництва, станом на дату прийняття даного рішення у позивача не виникло право на земельну ділянку та відповідно право на вимогу про визнання права власності на самочинне будівництво, оскільки внаслідок його ж бездіяльності не укладено договір оренди земельної ділянки та відповідно не зареєстровано у встановленому законодавством порядку у відповідному територіальному відділенні Держкомзему.
Щодо визначення відповідачем та вимог до Хмельницького БТІ, місцевий суд вказує, що останній не може а ні визнавати право позивача, а ні заперечувати його. В силу покладених на нього обов’язків, за наявності визначених правоустановлюючих документів він лише повинен вчинити дії щодо реєстрації відповідного права на нерухоме майно.
Враховуючи викладене вище, місцевий господарський суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні позову.
Дочірньє підприємство «Оріт»звернулося до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення господарського суду Хмельницької області від 26.10.2010 р. та прийняти нове рішення, яким позов задоволити. Викладені в апеляційній скарзі доводи позивач обґрунтовує тим, що місцевим судом було порушено норми матеріального та процесуального права, а саме:
- не було взято до уваги той факт, що будівлі на які просить визнати право власності позивач не є самочинно збудованими ( з нульового циклу), а реконструйованими будівлями, про що свідчать копії інвентаризаційних відомостей, складених при реорганізації підприємства «Сільгосптехніка», наказ Фонду державного майна про передачу майна в статуний фонд ВАТ «Хмельницька МТС», які останнє в подальшому передало до статуного фонду ДП ТСК «Ринок Тернопільський»- підприємства попередника ДП «Оріт»;
- щодо правового статусу земельної ділянки, позивач звертає увагу суду на те, що рішенням сесії Хмельницької міськради № 32 від 28.09.2003р. ДП «Оріт»було виділено земельну ділянку строком до 2013р. –для обслуговування будівель, розташованих на ній, що є необхідною умовою для визнання права власності, відповідно до ч.2 ст. 376 ЦК України;
- судом першої інстанції зроблено необгрунтований висновок, відносного того, що Хмельницьким БТІ не порушене право власності позивача, оскільки відповідач відмовився проводити державну реєстрацію права власності на нерухоме майно позивача;
- місцевий суд вирішив спір за відсутності представника позивача, яким було подане клоптання про відкладення ролзгляду справи, що на думку апелянта є порушенням норм процесуального права, яке є підставою для скасування рішення.
З мотивів вказаних у додаткових письмових поясненнях позивач вважає, що Хмельницька міська рада та суд першої інстанції помилково вважають будівництво будівель - самочинним будівництвом.
У судовому засіданні представник позивача підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі та надав пояснення в обґрунтування своєї правової позиції. Вважає рішення господарського суду Житомирської області від 07.12.2010р. незаконним та необґрунтованим, прийнятим з порушенням норм чинного законодавства, у зв'язку з чим просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задоволити.
Відповідачі –Хмельницька міська рада та Виконавчий комітет Хмельницької міської ради ради подали аналогічні за змістом відзиви на апеляційну скаргу в яких заперечують доводи, викладені в апеляційній скарзі та просять залишити рішення господарського суду Хмельницької області від 26.10.2010 р. без змін, а апеляційну скаргу без задоволення .
Зокрема вказують, що у позивача відсутній акт державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом спірних об’єктів, а наданий позивачем акт від 16.06.2003р. не є таким актом.
Відповідно до листа управління земельних ресурсів та земельної реформи від 21.10.2010р. № 1686/02-01-10 договір оренди земельної ділянки між позивачем та Хмельницькою міською радою не укладений.
Крім того, відповідачі вказують, що рішенням Хмельницької міськради № 21 від 28.04.2010р. було припинено право корстування частиною земельної ділянки площею 3944 м.кв. ДП «Оріт»та надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 3944 м.кв. ОСОБА_1 для обслуговування будівель магазинів, будівлі магазину літ.В, будівлі складу-магазину, будівлі магазину по АДРЕСА_1. Підставою для прийняття вказаного рішення були відповідні договори купівлі-продажу.
Виходячи з змісту ст. 376 ЦК Украни, відповідачі вважають здійснене позивачем будівництво самочинним, оскільки воно було проведене на земельній ділянці не відведеній для цієї мети, без належного дозволу та належно затвердженого проекту.
Представники відповідачів Хмельницької міської ради та Виконавчого комітету Хмельницької міської ради в судове засідання своїх представників не направили, про час і місце розгляду справи завчасно повідомлені (а.с.70, 89).
Відповідач - Хмельницьке БТІ відзиву на апеляційну скаргу не подало, в судове засідання свого представника не направило, про час і місце розгляду справи завчасно повідомлене (а.с.70, 89).
Третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю в Хмельницькій області відзиву на апеляційну скаргу не подала, в судове засідання свого представника не направила, про час і місце розгляду справи завчасно повідомлена (а.с.92).
Враховуючи, належне повідомлення сторін та третіх осіб про час і місце розгляду справи, а також те, що судом участь представників не визнаваляся обов’язковою, суд вважає за можливе розгляд справи за відсутності представників відповідачів та третьої особи, за наявними матеріалами.
Розглянувши апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, заслухавши пояснення представників позивача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Хмельницької області від 26.10.2010 року у справі № 13/11/12/8706 слід залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення, виходячи з наступного.
Рішенням виконавчого комітету Хмельницької міської ради за № 916 від 24.10.2002р. “Про надання дозволу на будівництво об’єктів містобудування з видачею архітектурно-планувальних завдань, розташованих на закріпленій земельній ділянці” дочірньому підприємству “Торгово-сервісний комплекс “Ринок Тернопільський” було надано дозвіл на влаштування ринку будівельних і промислових товарів по вул. Кам’янецькій, 122 в м. Хмельницькому.
Рішенням Х сесії Хмельницької міської ради за № 26 від 12.02.2003 р. та відповідно до договору оренди земельної ділянки № 907 дочірньому підприємству було передано в оренду земельну ділянку площею 1,6159 га, розташовану по вул. Кам’янецькій, 122 в м. Хмельницькому терміном на п’ять років під влаштування ринку будівельних і промислових товарів та під складські приміщення.
На зазначеній земельній ділянці дочірнім підприємством було побудовано склад літ. “Р-1” - загальною площею 111,2 кв.м.; склад літ. “Я” - загальною площею 91,0 кв.м.; склад - магазин літ. “С” - загальною площею 123,6 кв.м.; склад літ. “М-1” - загальною площею 595,6 кв.м.; магазин літ. “Т-1” - загальною площею 40,3 кв.м., магазин літ. “Ф-1” - загальною площею 53,7 кв.м., магазин літ. “О“ - загальною площею 86,5 кв.м.
Вказані будівлі, згідно акту про прийняття в експлуатацію об’єктів торгівлі, громадського харчування, побутового обслуговування, підприємств з виробничою діяльністю, які розміщуються в тимчасових спорудах, орендованих приміщеннях або при зміні їх призначення від 16.06.2003 р. визнані такими, що готові до експлуатації.
В подальшому дочірнє підприємство “Торгово-сервісний комплекс” Ринок Тернопільський“ реорганізовано на підставі протоколу засідання спостережної ради ЗАТ “Нафта України” №2 від 02.04.2007 р. в дочірнє підприємство “Оріт”, яке відповідно до Додатку №1 до Статуту ДП ТСК ”Ринок Тернопільський”, зареєстрованого 19.04.2007р. у виконавчому комітеті Хмельницької міської ради за № 16731050004000532, є правонаступником усіх прав та зобов’язань ДП ТСК “Ринок Тернопільський”.
Майно, що належало ДП ТСК “Ринок Тернопільський”, в тому числі і вищезазначені об’єкти нерухомого майна, були передані до статутного фонду ДП “Оріт”, як правонаступника відповідно до вказаного вище додатку до статуту.
Хмельницьким БТІ проведено первинну та поточну технічну інвентаризацію вказаних будівель та виготовлено технічну документацію.
Згідно висновків спеціаліста ОСОБА_2 № 512-с/07 від 24.09.2007 р. та №№ 511-с/07, 513-с/07, оба від 09.11.2007 р. встановлено, що технічний стан несучих та огороджувальних конструкцій складу літ. “Р-1” - загальною площею 111,2 кв.м.; складу літ. “Я' ” - загальною площею 91,0 кв.м.; складу - магазину літ. “С” - загальною площею 123,6 кв.м.; складу літ. “М-1” - загальною площею 595,6 кв.м.; магазину літ. “Т-1” - загальною площею 40,3 кв.м., магазину літ. “Ф-1” - загальною площею 53,7 кв.м. та магазину літ. “О' “ - загальною площею 86,5 кв.м. розцінюється як нормальний, (фактичні зусилля в елементах та перерізах не перевищують допустимих по розрахунках, відсутні дефекти та пошкодження, які заважають нормальній експлуатації або знижують несучу здатність).
Хмельницьким БТІ листом за № 2008/01-15 від 20.11.2007 р. відмовлено позивачу у проведенні державної реєстрації права власності на вказані вище об’єкти, у зв’язку із неподанням належних правовстановлюючих документів, що стало підставою звернення до господарського суду із даною позовною заявою.
Рішенням Хмельницької міської ради № 32 від 28.05.2008 р. позивачу була надана в оренду земельна ділянка площею 15820 кв.м. по вул. Кам’янецькій, 122 для обслуговування будівлі обмінного пункту, будівель магазинів, будівлі складу, торгово-сервісного комплексу (магазин по продажу продовольчих і непродовольчих товарів, заклад громадського харчування), магазинів №№ 1, 3, 4, 5, 6, 7, 8) на п’ять років.
Відповідно до листа управління земельних ресурсів та земельної реформи від 21.10.2010 р. № 1686/02-01-10 на сьогоднішній день договір оренди вказаної земельної ділянки між Хмельницькою міською радою та ДП „Оріт” не укладений.
Рішенням господарського суду області від 14.12.2007р. у даній справі, яке було прийняте під час попереднього розгляду, задоволено позов дочірнього підприємства „Оріт ”, м. Хмельницький до Хмельницького бюро технічної інвентаризації про визнання права власності на самочинно збудовані об’єкти нерухомого майна, зокрема: склад літ. “Р-1” - загальною площею 111,2 кв.м.; склад літ. “Я' ” - загальною площею 91,0 кв.м.; склад - магазин літ. “С” - загальною площею 123,6 кв.м.; склад літ. “М-1” - загальною площею 595,6 кв.м.; магазин літ. “Т-1” - загальною площею 40,3 кв.м., магазин літ. “Ф-1” - загальною площею 53,7 кв.м., магазин літ. “О' “ - загальною площею 86,5 кв.м., що розташовані по вул. Кам’янецькій, 122 в м. Хмельницькому.
Постановою Вищого господарського суду України від 01.12.2009 р. задоволено касаційне подання першого заступника прокурора Хмельницької області та скасовано рішення господарського суду Хмельницької області від 14.12.2007 р. у даній справі, а справу надіслано суду першої інстанції для нового розгляду.
Приймаючи постанову про скасування рішення господарського суду Хмельницької області у даній справі, Вищим господарським судом України зазначено наступне.
Надаючи правову оцінку дозволу органу місцевого самоврядування на будівництво об’єктів містобудування - рішення виконавчого комітету Хмельницької міської ради від 24 жовтня 2002 року № 916, господарський суд не звернув уваги на вимоги статті 29 цього Закону, яке регулює порядок надання дозволу на виконання будівельних робіт.
Здійснення будівельних робіт на об’єктах містобудування без дозволу на виконання будівельних робіт вважається самовільним будівництвом і тягне за собою відповідальність згідно з законодавством. Зазначене правило статті 29 Закону України “Про планування і забудову територій” кореспондує з вимогами частини 1 статті 376 Цивільного кодексу України.
У матеріалах справи відсутні докази про надання інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю дозволу дочірньому підприємству “Оріт” на виконання будівельних робіт.
Рішенням Хмельницької міської ради № 26 від 12 лютого 2003 року договором оренди земельної ділянки № 907 від 9 вересня 2003 року земельна ділянка, на якій збудовано нерухоме майно, передана позивачеві на умовах оренди строком на п’ять років.
За змістом частин 4 і 5 статті 376 Цивільного кодексу України визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила самочинне будівництво, можливе за умови згоди власника земельної ділянки, а також якщо це не порушує права інших осіб
Відповідно до частини 1 статті 182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.
За змістом цієї статті право власності на новостворене нерухоме майно виникає з моменту його державної реєстрації.
Неправильне застосування господарським судом до спірних правовідносин статей 182 і 376 Цивільного кодексу України, статті 29 Закону України “Про планування і забудову територій”, статей 24 і 43 Господарського процесуального кодексу України зумовлює скасування рішення в даній справі та її передачу на новий розгляд, при якому суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, і в залежності від установлених обставин вирішити спір у відповідності з нормами матеріального права.
У відповідності до ст. 111-12 Господарського процесуального кодексу України, вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов’язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.
В частині позовних вимог до Хмельницького БТІ рішення місцевого суду мотивовано тим, що відповідно до ст. 392 Цивільного кодексу України, власник майна може пред’явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Містевим судом зазначено, що даної нормою встановлено вичерпний перелік підстав для звернення особи з позовом про визнання права власності, однак позивач не надав жодного доказу наявність хоча б однієї із зазначених обставин.
Також відносно визначення відповідачем та вимог до Хмельницького БТІ, місцевий суд вказує, що останній не може, ні визнавати право позивача, а ні заперечувати його. В силу покладених на нього обов’язків, за наявності визначених правоустановлюючих документів він лише повинен вчинити дії щодо реєстрації відповідного права на нерухоме майно.
З таким висновком суду першої інстанції погоджується апеляційний господарський суд, оскільки відповідно до Прикінцевих положень Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень»- до створення єдиної системи органів реєстарії прав, а також до формування Державного реєстру прав у складі державного земельного кадастру реєстрація об’єктів нерухомості проводиться комунальними підприємствами бюро технічної інвентаризації.
Зі змісту ст. 2 Закону «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» та Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого Наказом міністерства юстиції України від 07.02.2002р. № 7/5 вбачається, що проведення реєстрації речового права на майно є офіційним визнанням і підтвердженням державою відповідного факту шляхом внесення відповідних даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень.
Отже місцевий суд правомірно відмовив в задоволенні позову відносно Хмельницького бюро технічної інвентаризації, оскільки останнє його не порушує та не оспорює.
Згідно ч. 2 ст. 331 Цивільного кодексу України, право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.
З матеріалів справи вбачається, що у позивача відсутній акт державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом спірних об’єктів, а наданий позивачем акт про прийняття в експлуатацію об’єктів торгівлі, громадського харчування, побутового обслуговування, підприємств з виробничою діяльністю, які розміщуються в тимчасових спорудах, орендованих приміщеннях або при зміні їх призначення від 16.06.2003 р. не є таким актом.
За правилами ст. 29 Закону України «Про планування і забудову територій», здійснення будівельних робіт на об’єктах містобудування без дозволу на виконання будівельних робіт вважається самовільним будівництвом і тягне за собою відповідальність згідно з законодавством.
В матеріалах справи відсутній дозвіл на виконання будівельних робіт виданий ДП «Оріт»у встановленому порядку.
Зазначене правило статті 29 Закону України “Про планування і забудову територій” кореспондує з вимогами статті 376 Цивільного кодексу України.
Частинами 1-5 ст. 367 Цивільного кодексу України, передбачено:
1. Житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
2. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.
3. Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.
4. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.
5. На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.
Згідно ч.2 ст. 125 Земельного кодексу України, право на оренду земельної ділянки виникає після укладання договору оренди і його державної реєстрації.
Отже здійснене позивачем будівництво є самочинним, про що позивач сам зазначає у позовній заяві та письмових поясненнях, при цьому Хмельницька міська рада заперечує проти визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно, а право на оренду земельної ділянки під цим майном у позивача відсутнє.
Крім того, рішенням Хмельницької міськради № 21 від 28.04.2010р. було припинено право корстування частиною земельної ділянки площею 3944 м.кв. ДП «Оріт»та надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 3944 м.кв. ОСОБА_1 для обслуговування будівель магазинів, будівлі магазину літ.В, будівлі складу-магазину, будівлі магазину по АДРЕСА_1. Підставою для прийняття вказаного рішення були відповідні договори купівлі-продажу.
Щодо твердження позивача з приводу порушення його прав в зв’язку з вирішенням спору за відсутності представника ДП «Оріт», то вони є безпідставними, оскільки з матеріалів справи вбачається, що позивач належним чином та завчасно був повідомлений про судові засіданнящо підтверджується поштовими повідомленнями (а.с.Т.2 а.с.12,19), позивачем 25.10 2010р. надані додаткові пояснення, крім того ухвалою місцевого суду від 01.10.2010 р. продовжено строк розгляду справи на максимально можливо встановлений ст. 69 вказаного вище Кодексу строк. Підставами ж продовження строку та відкладання розгляду справи стали саме клопотання позивача та неявка його представників у судові засідання.
За наведених обставин, Рівненський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що судом першої інстанції законно та обгрунтовано прийняте рішення про відмову в задоволенні позову ДП «Оріт».
Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає, що місцевим судом повно досліджено матеріали справи, всебічно з’ясовано обставини , що мають значення для справи та прийнято рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, відповідно апеляційна скарга до задоволення не підлягає.
Керуючись статтями 49,101,103-105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ :
1. Рішення господарського суду Хмельницької області від 26.10.2010р. у справі №13/11/12/8706 залишити без змін, а апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «Оріт»- без задоволення.
2. Справу №13/11/12/8706 повернути в господарський суд Хмельницької області.
Головуючий-суддя Петухов М.Г.
Суддя Бригінець Л.М.
Суддя Демидюк О.О.