КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15.03.2011 № 11/369-39/228
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Моторного О.А.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
позивача: ОСОБА_1
відповідача 1: ОСОБА_2
відповідача 2: не з’явився
відповідача 3: ОСОБА_3
відповідача 4: не з’явився
від третьої особи 2: ОСОБА_4
від третьої особи 6: ОСОБА_5
від третьої особи 7: ОСОБА_6
третьої особи 8: ОСОБА_7
третьої особи 14: ОСОБА_8
третьої особи 17: ОСОБА_9
третьої особи 20: ОСОБА_10
третьої особи 21: ОСОБА_10
третьої особи 42: ОСОБА_11
третьої особи 46: ОСОБА_12
третьої особи 49: ОСОБА_10В
третьої особи 50: ОСОБА_10
третьої особи 51: ОСОБА_13
третьої особи 52: ОСОБА_14
треті особи 1, 3-5, 9-13, 15-16, 18-19, 22-41, 43-45, 47-48, 53-54: не з’явилися,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватне акціонерне товариство "АБС-УКР"
на рішення Господарського суду м.Києва від 17.01.2011
у справі № 11/369-39/228 ( .....)
за позовом Приватне акціонерне товариство "АБС-УКР"
до Головне управління житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)
Комунальне підприємство "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об"єкти нерухомого майна"
Головне управління комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)
Київська міська рада
третя особа відповідача Шевченківська районна у м. Києві державна адміністрація
ОСОБА_4
ОСОБА_16
ОСОБА_17
ОСОБА_18
ОСОБА_19
ОСОБА_6
ОСОБА_7
ОСОБА_20
ОСОБА_21
ОСОБА_22
ОСОБА_23
ОСОБА_24
ОСОБА_8
ОСОБА_25
ОСОБА_26
ОСОБА_9
ОСОБА_27
ОСОБА_28
ОСОБА_29
ОСОБА_30
ОСОБА_31
ОСОБА_32
ОСОБА_33
ОСОБА_34
ОСОБА_35
ОСОБА_36
ОСОБА_37
ОСОБА_38
ОСОБА_39
ОСОБА_40
ОСОБА_41
ОСОБА_42
ОСОБА_43
ОСОБА_44
ОСОБА_45
ОСОБА_46
ОСОБА_47
ОСОБА_48
ОСОБА_49
ОСОБА_11
ОСОБА_50
ОСОБА_51
ОСОБА_52
ОСОБА_53
ОСОБА_12
ОСОБА_54
ОСОБА_55
ОСОБА_56
ОСОБА_57
ОСОБА_13
ОСОБА_14
ОСОБА_58
Служба у справах дітей виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)
про визнання права власності
ВСТАНОВИВ:
Закрите акціонерне товариство „АБС-УКР” звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідачів про визнання за позивачем права власності на об’єкт нерухомого майна – будинок (приміщення літера „А”), загальною площею 3 722,3 кв.м., що знаходиться за адресою: вул. Миколи Пимоненка, 19-21 у Шевченківському районі м. Києва та про зобов’язання Комунального підприємства „Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна” зареєструвати право власності на об’єкт нерухомого майна –будинок (приміщення літера “А”), загальною прощею 3722,3 кв. м., що знаходиться за адресою: вул. Миколи Пимоненка, 19-21 у Шевченківському районі міста Києва за Закритим акціонерним товариством “АБС-УКР”.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.12.2009, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.03.2010, в позові відмовлено.
Постановою Вищого господарського суду України від 16.09.2010 у справі № 11/369 касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства „АБС-УКР” задоволено частково, постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.03.2010 та рішення Господарського суду міста Києва від 15.12.2009 у справі № 11/369 скасовано, а справу № 11/369 направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.01.2011 у справі № 11/369-39/228 в задоволенні позову відмовлено повністю. Припинено провадження у справі до Головного управління житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради “Київської міської державної адміністрації” та Київської міської ради у зв’язку з відсутністю предмету спору.
Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким повністю задовольнити позовні вимоги. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що рішення суду першої інстанції винесене з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.02.2011 прийнято до провадження апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства “АБС - УКР” та призначено її розгляд на 15.03.2011.
В судове засідання 15.03.2011 представники відповідачів 2, 4 та третіх осіб 1, 3-5, 9-13, 15-16, 18-19, 22-41, 43-45, 47-48, 53-54 не з’явилися, про причини неявки суд не повідомили, не зважаючи на те, що були повідомлені про час та місце розгляду справи належним чином, про що свідчить відповідний штамп господарського суду апеляційної інстанції з відміткою про відправку документа.
Неявка зазначених представників, на думку колегії суддів, не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для її розгляду.
В судовому засіданні 15.03.2011 представник позивача заявив клопотання про відкладення розгляду даної справи до отримання результату розгляду протесту прокурора міста Києва на розпорядження КМДА від 05.07.2005 № 1280.
Розглянувши вказане клопотання позивача та заслухавши думку інших учасників судового процесу, колегія суддів вважає за необхідне відмовити у його задоволенні з огляду на те, що результати розгляду вказаного протесту прокурора міста Києва на розпорядження КМДА від 05.07.2005 № 1280 не можуть вплинути на розгляд апеляційної скарги по даній справі.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив скасувати рішення суду від 17.01.2011, позовні вимоги – задовольнити.
Представники присутніх відповідачів та третіх осіб у виступі просили суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції – залишити без змін.
Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Дослідивши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення присутніх представників сторін та третіх осіб, перевіривши матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, апеляційний господарський суд встановив наступне.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 02.07.2004 Київською міською державною адміністрацією було прийнято розпорядження № 1187 „Про надання дозволу на реконструкцію та забудову території, обмеженої вулицями Глибочицькою, Студентською та Пимоненка в Шевченківському районі”, яким дозволено підприємству „АБС-УКР” за умови виконання п. 5 цього розпорядження виступити замовником реконструкції та забудови території, обмеженої вулицями Глибочицькою, Студентською та Пимоненка.
Рішенням Київської міської ради №1088/2498 від 28.12.2004 передано Закритому акціонерному товариству „АБС-УКР” в довгострокову оренду на 25 років земельні ділянки загальною площею 2,38 га для будівництва житлового комплексу з вбудовано-прибудованими приміщеннями соціального призначення та підземним паркінгом в кварталі, обмеженому вулицями Глибочицькою, Студентською та Миколи Пимоненка, зокрема вул. Глибочицька, 30 до перетину з вул. Студентською; вул. Миколи Пимоненка, 19-21; вул. Миколи Пимоненка, 24, у Шевченківському районі м. Києва.
Рішенням Київської міської ради № 1068/2478 від 28.12.2004 надано згоду Регіональному відділенню Фонду державного майна України по місту Києву на прийняття з державної до комунальної власності територіальної громади міста Києва гуртожитку на вулиці Миколи Пимоненка, 19/21 у Шевченківському районі м. Києва, що перебуває на балансі АТВТ „Славутич” та не увійшов до його статутного фонду у процесі приватизації.
Проаналізувавши наведені рішення Київської міської ради і Київської міської державної адміністрації, колегією суддів встановлено, що передача позивачу у власність спірного гуртожитку можлива після виконання певних встановлених умов, зокрема, після відселення мешканців спірного гуртожитку за кошти Закритого акціонерного товариства „АБС-УКР”.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що спірний об’єкт нерухомості належить позивачу на підставі рішення Київської міської ради № 1068/2478 від 28.12.2004. В результаті повної сплати позивачем вартості нерухомого майна був виданий Акт приймання-передачі будівлі гуртожитку на вул. Миколи Пимоненка, 19-21 з комунальної власності у власність позивача. Проте, Комунальне підприємство з експлуатації і ремонту житлового фонду „Житло-сервіс” за дорученням відповідача 1, у відповідь на звернення позивача про видачу свідоцтва про право власності, повідомило, що Головне управління житлового забезпечення не проводить оформлення свідоцтв про право власності на гуртожитки. Також, звернення позивача до відповідача 2 з проханням зареєструвати перехід права власності на будівлю гуртожитку залишене Комунальним підприємством „Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна” без відповіді.
Однак, колегія суддів, переглядаючи рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, не може погодитись із вищенаведеними доводами апелянта, беручи до уваги наступне.
Наказом Головного управління комунальної власності міста Києва від 05.09.2005 № 294 затверджено висновок про ринкову вартість майна - гуртожитку, станом на 31.07.2005 року в сумі 4205137,0 грн., крім того ПДВ 841027,40 грн.
Матеріали справи свідчать, що позивач здійснив оплату за спірний гуртожиток відповідно до рішення Київської міської ради від 28.12.2004 № 1068/2478, що підтверджується платіжними дорученнями № 160 від 06.12.2005 та № 1973 від 23.12.2005.
Отже, колегією суддів встановлено, що позивач виконав обов’язок по здійсненню відшкодування територіальній громаді міста Києва вартості спірного гуртожитку, однак, як вірно зазначено в рішення суду першої інстанції, сплата такого відшкодування була не єдиною умовою для передачі спірного гуртожитку у власність позивачу.
Як було встановлено вище, однією з умов передачі у власність позивачу будівлі спірного гуртожитку є саме відселення всіх мешканців гуртожитку.
Укладення позивачем договору № 01/03/07 від 21.03.2007 не може свідчити про виконання умов Розпорядження Київської міської державної адміністрації від 02.07.2004 року № 1187 з врахуванням Розпорядження КМДА від 14.09.2004 року № 1723; Рішення Київської міської Ради від 28.12.2004 року № 1088/2498; Рішення Київради від 28.12.2004 року № 1068/2478, відповідно до п. 1.2. в частині дотримання умов про відселення мешканців гуртожитку по вул. Пимоменко, 19-21.
На виконання Розпорядження Київської міської державної адміністрації від 02.07.2004 № 1187 з врахуванням Розпорядження КМДА від 14.09.2004 № 1723; Рішення Київської міської Ради від 28.12.2004 № 1088/2498; Рішення Київради від 28.12.2004 № 1068/2478, 22.03.2007, між позивачем та Шевченківською у місті Києві державною адміністрацією укладено договір № 04/07, відповідно до п. 1.2. якого позивач зобов’язувався придбати за власні або залучені кошти квартири в м. Києві, та передати їх Шевченківській у місті Києві державній адміністрації з метою надання цих квартир мешканцям та родинам, що проживають в гуртожитку по вул. Пимоменко, 19-21. Перелік таких мешканців наведено у додатку № 1 до цього договору, який є невід’ємною частиною цього договору.
Умовами вказаного договору передбачено, що квартири, які передаються позивачем третій особі 1 є приміщеннями, розташованими виключно в будинках, введених в експлуатацію відповідно до встановленої процедури ( п. 2.2. договору). Третя особа 1 здійснює передачу квартир мешканцям будинків шляхом оформлення ордеру на вселення мешканців гуртожитку до квартир та акту приймання-передачі квартир із зазначенням терміну на виселення мешканців із гуртожитку у 14 календарних днів після отримання ордеру на квартиру (п. 2.4. договору).
Як вірно встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, розпорядженням Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації від 11.08.2008 частині мешканців спірного гуртожитку була надана житлова проща, однак на момент розгляду справи по суті частина мешканців гуртожитку залишилась невідселеною.
Акт приймання-передачі гуртожитку на вул. Миколи Пимоненка, 19-21, від 26.12.2005, на який посилається ЗАТ „АБС-УКР”, не відповідає Розпорядженню Київської міської державної адміністрації від 02.07.2004 № 1187 з врахуванням Розпорядження КМДА від 14.09.2004 № 1723; Рішенню Київської міської Ради від 28.12.2004 № 1088/2498; Рішенню Київради від 28.12.2004 № 1068/2478, оскільки відсутні докази відселення мешканців спірного гуртожитку, на момент підписання 26.12.2005 зазначеного акту.
Згідно зі ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Враховуючи, що позивач не виконав умови, за яких майно гуртожитку може бути передано йому у власність, а саме не відселив мешканців спірного гуртожитку за кошти Закритого акціонерного товариства „АБС-УКР”, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач не набув право власності на спірний гуртожиток, розташований в м. Києві по вул. Миколи Пимоненка, 19-21, а тому у позивача відсутні підстави для захисту права власності.
Що стосується вимоги позивача до Головного управління комунальної власності м.Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (відповідача 3) про визнання права власності на об’єкт нерухомого майна (гуртожиток, приміщення літера “А”), площею 3722,3 кв. м. та вимоги до Комунального підприємства “Київське міське бюро технічної інвентаризації права власності та об’єкти нерухомого майна”(відповідача 2) про реєстрацію права власності на об’єкт нерухомого майна майна (гуртожиток, приміщення літера “А”), площею 3722,3 кв. м., то колегією суддів слід зазначити наступне.
03.03.2009 позивач звернувся до Головного управління комунальної власності міста Києва з листом № 74 від 24.02.2009 про видачу свідоцтва на право власності на будівлю гуртожитку по вул. Миколи Пимоненка, 19/21.
Листом № 042/13/1-2331 Головне управління комунальної власності міста Києва повідомило, що оскільки об’єктом, про який йдеться, є гуртожиток, у Головного управління відсутні підстави для розгляду порушеного питання по суті.
Колегією суддів встановлено, що Головне управління при наданні відповіді позивачу керувалося Положенням про порядок оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна, затвердженим розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 31.08.2001 №1820 та зареєстрованим в Київському міському управлінні юстиції 31.08.2001 за №62/364.
Відповідно до п.п. 4.1-4.1.12. зазначеного положення, відповідач 3 здійснює оформлення права власності на об’єкти нежитлового фонду і не має повноважень щодо оформлення права власності на такі об’єкти, як гуртожитки. Саме на цій підставі відповідач 3 відмовив позивачу в оформленні права власності на спірний гуртожиток.
Положення про порядок оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна розроблене з метою реалізації повноважень місцевих органів виконавчої влади, визначених в Тимчасовому положенні про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженому наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 № 7/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 18.02.2002 за № 157/6445.
Відповідно до ст. 19 Конституції України орган державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Головне управління діє у відповідності до Положення про Головне управління комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) затвердженого рішенням Київської міської ради від 10.07.2003 року № 584/744, відповідно до підпункту 28 п. 7 якого управління здійснює у встановленому порядку оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна (нежилі будинки, споруди, приміщення), з видачею свідоцтв про право власності.
Здійснюючи у встановленому порядку оформлення права власності на об’єкти нерухомого майна (нежилі будинки, споруди, приміщення) з видачею свідоцтв про право власності, Головне управління виступає суб’єктом владних повноважень.
Згідно зі ст. 1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Частиною першою ст. 15 ЦК України встановлено, що особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
У відповідності до ст. 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
З наведених вище норм випливає, що позов про право власності подається у випадках, коли належне певній особі або набуття цією особою права не визнається, оспорюється іншою особою або у разі відсутності в неї документів, що засвідчують належність їй такого права.
Відповідачем у даному спорі може бути особа, яка може претендувати на таке право, а не особа, яка здійснює оформлення, тобто фактично видає документ, що посвідчує факт належності такого права - свідоцтво про право власності.
Оскільки в матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач 3 претендує на відповідне право власності і з матеріалів справи вбачається, що відповідач лише відмовляється оформити відповідне право та видати свідоцтво, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відмова відповідача 3 вчиняти дії у спосіб, що не передбачений чинним законодавством не може розглядатися як оспорювання або невизнання права власності позивача.
Відповідно до ч. 1 ст. 182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.
Частиною 1 ст. 18 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень” передбачено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно проводиться на підставі заяви правоволодільця (правонабувача), сторін (сторони) правочину, за яким виникло речове право, або уповноважених ними (нею) осіб.
Згідно зі ст. 19 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень” рішення суду про визнання права власності на об’єкт нерухомого майна є правовстановлюючим документом, на підставі якого здійснюється державна реєстрація права власності на об’єкти нерухомого майна.
Таким чином, оскільки колегією суддів встановлено, що відсутні правові підстав для задоволення позовних вимог про визнання за позивачем права власності на спірний гуртожиток, вимога про зобов’язання КП „Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна” зареєструвати право власності на об’єкт нерухомого майна–будинок (приміщення літера “А”), загальною прощею 3722,3 кв. м., що знаходиться за адресою: вул. Миколи Пимоненка, 19-21 у Шевченківському районі міста Києва за Закритим акціонерним товариством “АБС-УКР”, також, не підлягає задоволенню.
Доводи, наведені позивачем в апеляційній скарзі, колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.
Обов’язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 33 ГПК України розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. У даному разі це стосується позивача, який мав довести наявність тих обставин, на підставі яких він просив скасувати рішення суду першої інстанції.
На підставі викладеного, апеляційний господарський суд вважає, що судом першої інстанції повно, всебічно і об’єктивно з’ясовано обставини справи, винесено рішення у відповідності до норм матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства “АБС - УКР” та скасування рішення Господарського суду міста Києва від 17.01.2011.
Керуючись ст. 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства “АБС - УКР” залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 17.01.2011 року – без змін.
Матеріали справи № 11/369-39/228 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя
Судді