ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Київ
07 жовтня 2010 року № 2а-6634/10/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:
судді Пісоцької О.В.,
за участю секретаря
судового засідання Кузьменкової С.П.,
розглянувши у приміщенні суду у місті Києві у відкритому судовому засіданні справу
за позовною заявою:ОСОБА_1,
ОСОБА_2,
ОСОБА_3,
ОСОБА_4,
ОСОБА_5,
ОСОБА_6,
ОСОБА_7,
ОСОБА_8,
ОСОБА_9,
ОСОБА_10,
ОСОБА_11,
ОСОБА_12
до:Київської міської державної адміністрації,
Головного управління з питань національностей та релігій Київської міської державної адміністрації
прооскарження рішення про відмову у реєстрації статуту релігійної громади та вимоги вчинити дії,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 (далі –позивачі) звернулися до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Київської міської державної адміністрації (далі –КМДА, відповідач–1), Головного управління з питань національностей та релігій Київської міської державної адміністрації (далі –Управління з питань національностей та релігій, відповідач-2), в якій просять, з урахуванням уточнень від 20 вересня 2010 року:
- визнати Розпорядження КМДА «Про відмову в реєстрації Статуту релігійної громади Церква Саєнтології Києва»у Дніпровському районі м. Києва»від 15 березня 2010 року №137 (далі –Розпорядження №137) таким, що «…порушує їхні права і свободи, гарантовані статтями 9, 10, 110, 14 Європейської Конвенції про захист прав і свобод людини, в тлумаченні даних ЄСПЧ і статті 1 Протоколу №12 Європейської Конвенції про захист прав людини і основних свобод…», а також –права і свободи, «…гарантовані ст. 35 Конституції України у взаємозв’язку з статтями 36 (ч. 1 і 2), 24 (ч.1 і 2), 8, 9, 21, 22, 24, 64.»;
- скасувати Розпорядження №137;
- зобов’язати відповідача зареєструвати статут релігійної громади «Церква Саєнтології Києва»у Дніпровському районі м. Києва.
В обґрунтування позовних вимог (з урахуванням вказаних уточнень) зазначено, що 07 грудня 2009 року на підставі судового рішення від 04 грудня 2009 року позивачі звернулися до відповідача-2 з відповідним пакетом документів та заявою про реєстрацію статуту релігійної громади «Церква Саєнтології Києва»у Дніпровському районі міста Києва.
Разом з тим, відповідач-1 в межах строку, встановленого Законом України N987-XII, питання про реєстрацію статуту релігійної громади «Церква Саєнтології міста Києва»у Дніпровському районі міста Києва не розглянув, а в наступному - необґрунтовано подовжив цей строк, що було свідомим затягуванням вирішення вказаного питання. Лише 15 березня 2010 року КМДА прийнято оскаржуване розпорядження.
На думку позивачів, дії відповідачів та спірне рішення не відповідають вимогам чинного законодавства, зокрема Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації»від 23 квітня 1991 року N987-XII (з відповідними змінами; далі –Закон України №987-ХІІ) та Постанові Кабінету Міністрів України «Про затвердження Типового положення про управління (відділи) у справах національностей та релігій №171/2008, та мають дискримінаційний характер, оскільки:
- Управління з питань національностей та релігій ігнорувало неодноразові звернення позивачів щодо прийняття рішення стосовно реєстрації вище вказаного статуту релігійної громади,
- спірне Розпорядження №137 прийняте поза межами встановленого строку та на підставі висновку, який був прийнятий одноособово начальником експертного відділу Держкомрелігій кандидатом філософських наук Любчиком В.П., в якому викладені неіснуючі обставини, зокрема, щодо заборони Церкви Саєнтології у таких країнах як Великобританія, Австралія, Німеччина, США, Канада, Данія, Італія, Франція, - та які спростовуються наявністю апостилів реєстрації та рішень судів (залучені до матеріалів справи),
- відповідачами проігноровано висновок релігієзнавчої експертизи №124/73 щодо віровчення і практики організації «Церква Саєнтології»та відповідно форм і методів їхньої діяльності чинному законодавству України, затвердженого Головою Вченої ради відділення релігієзнавства Інституту філософії ім. Г.С. Сковороди Академії Наук України професором Єленським В.Є. та професором Саган О.Н., а також –не вчинено дій, які б були спрямовані на встановлення дійсних обставин щодо соціально-корисних дій громади.
Додатково позивачами та їх представниками наголошувалося, що у разі обґрунтованого подовження строку розгляду заяви про реєстрацію статуту приймається відповідне рішення, яке не пізніше як у десятиденний термін направляється на адресу заявників. Однак, всупереч Закону України N987-XII, рішення про подовження терміну розгляду заяви позивачів направлено представнику ОСОБА_2 лише 09 лютого 2010 року, що, в свою чергу, позбавило заявників права на оскарження даного рішення у встановленому чинним законодавством України порядку.
В судовому засіданні позивачі та їх представник просили суд позов задовольнити, а також - не відшкодовувати за рахунок відповідачів понесені ними судові витрати, пов’язані зі сплатою судового збору, у даній справі.
КМДА та Управління у справах національностей та релігій проти задоволення позову заперечували, в обґрунтування зазначили наступне.
Прийняте Розпорядження №137 є мотивованим, оскільки на розгляд КМДА неодноразово надходили скарги громадян щодо правомірності діяльності релігійної громади «Церква Саєнтології Києва»у Дніпровському районі міста Києва.
Представник відповідачів в судовому засіданні зауважила, що 26 січня 2010 року до КМДА надійшов лист прокуратури Печерського району міста Києва, в якому повідомлялося, що від мешканців будинку АДРЕСА_1 надійшло звернення щодо виникнення конфліктної ситуації між мешканцями будинку та представниками незареєстрованого осередку прихильників віровчення Саєнтології, які орендують приміщення в тому ж будинку.
З метою належного реагування на вище вказану заяву до прокуратури Печерського району міста Києва Управлінням у справах національностей та релігій направлено вище вказаний лист Печерській районній у місті Києві державній адміністрації.
03 березня 2010 року відповідачем отримано відповідь Печерської районної у місті Києві державної адміністрації за номером «КО-301», якою повідомлено, що за результатами перевірки встановлені порушення використання прихильниками віровчення Саєнтології орендованого приміщення, зокрема, - останнє використовується не за призначенням.
Також, як зазначила представник відповідачів, що 24 липня 2004 року до КМДА надійшла заява громадянина ОСОБА_13, в якій останній скаржився на те, що його донька Пучкина Валерія, потрапивши під вплив лідерів Церкви Саєнтології, захворіла на психічний розлад, покинула сім’ю та змушена звертатися за допомогою до психологів. Також ОСОБА_13 у скарзі зазначив, що за проведення з донькою саєнтологічних курсів «Успіх шляхом спілкування»та «Шляпа студента»спочатку віддала 50грн. 00коп., а потім за новий курс вимагалось сплатити 1500грн. 00коп., які вносяться у якості добровільних пожертвувань.
Відповідач-2 не вважає строк розгляду питання про реєстрацію статуту релігійної громади перевищеним, посилаючись на те, що 15 грудня 2009 року до відповідача надійшла відповідні заява про реєстрацію статуту та документи релігійної громади «Церква Саєнтології Києва»у Дніпровському районі міста Києва, а 15 березня 2010 року прийняте оскаржуване розпорядження, а, враховуючи положення статей 14 та 15 Закону України N987-XII, 23 березня 2010 року листом направлено на адресу ОСОБА_2
Додатково у запереченнях проти адміністративного позову відповідачі зазначили, що при розгляді питання про реєстрацію статуту релігійної громади було вивчено даний статут та встановлено ряд обставин, які суперечать статтям 12 та 18 Закону України N987-XII, саме:
- у пункті 1.3 статуту не зазначено будь-якої інформації чи передбачена законом домовленість з корпорацією «Черч ов Саєнтолоджі Інтернейшенел», що унеможливлює встановлення чи є вказана корпорація материнською церквою;
- у пункті 2.14 статуту не вказано кількості членів Виконавчої ради, тобто відсутність чіткого кворуму та унеможливлює встановлення законності прийнятого нею рішення;
- у пункті 3.3 статуту передбачено, що «… члени Ради Громади, Виконавчої ради, ревізійної комісії та Виконавчий директор набувають статуту членів Громади за посадою з моменту їх обрання…». Вказане суперечить пункту 2.14 та 10 статуту;
- у пункті 5.4.11 Статуту зазначається, що використовуються різноманітні символи, які мають релігійних характер, тобто - не закріплення чіткого переліку символів може призвести до оману громадян та віруючих.
Крім того, до порушень відповідач відносить й ту обставину, що частиною сьомою статті 18 Закону України N987-XII передбачено, що релігійні організації не мають права проводити примусове обкладання віруючих, але досягти повного прояву своєї духовної сутності та вірного ставлення до свого життя в «Церкві Саєнтології Києва»людина може лише поступово –пройшовши 15 рівнів «одітінгу»та досягнувши стану «оперуючого тетана», для чого необхідно сплатити за дане навчання.
На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України 07 жовтня 2010 року о 19год. 33хв. у відкритому судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови про часткове задоволення позову.
Перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін під час підготовчого провадження та розгляду справи по суті, судом встановлено наступне.
Відповідно до статті 14 Закону України №987-ХІІ реєстрацію статутних документів релігійних громад (для набуття останніми правоздатності юридичної особи) покладено на обласні, Київську та Севастопольську міські державні адміністрації, а в Автономній Республіці Крим –на Уряд цієї Республіки.
Статтею 14 Закону України N987-XII визначено, що для одержання релігійною громадою правоздатності юридичної особи громадяни в кількості не менше десяти чоловік, які утворили її і досягли 18-річного віку, подають заяву та статут (положення) на реєстрацію, зокрема, Київської.
Так, 07 грудня 2009 року на підставі постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 грудня 2009 року представник Пенькова К.С. звернулася з заявою та відповідними документами до Управління з питань національностей та релігій з метою отримання рішення про реєстрацію статуту релігійної громади «Церква Саєнтології Києва»у Дніпровському районі міста Києва.
29 грудня 2009 року №069/9-1201 Управління з питань національностей та релігій надано відповідь ОСОБА_2, якою повідомлено, що розгляд установчих документів релігійної громади «Церква Саєнтології Києва»у Дніпровському районі міста Києва подовжено до трьох місяців.
Проте, з наявної у матеріалах справи фотокопії конверту вбачається, що вище вказана відповідь направлена адресату лише 09 лютого 2010 року. До матеріалів справи відповідачами не надано жодного доказу, який би підтвердив направлення вказаного листа саме 29 грудня 2010 року.
15 березня 2010 року відповідачем-1 прийнято розпорядження «Про відмову в реєстрації Статуту релігійної громади «Церква Саєнтології Києва»у Дніпровському районі м. Києва №137 (далі –розпорядження №137), яке обґрунтоване тим, що положення статуту релігійної громади «Церква Саєнтології Києва»у Дніпровському районі міста Києва та культова практика не відповідають вимогам статей 3, 4, 18 Закону України N987-XII.
Під час прийняття спірного розпорядження відповідач-1, як це зазначено у документі, керувався релігієнавчим висновком Держкомнацрелігій №7/4-13-166 від 25 червня 2009 року та статтями 14, 15 Закону України №987-ХІІ.
Листом від 23 березня 2010 року за номером «069/6-225»Управлінням з питань національностей та релігій ОСОБА_2 направлено копію розпорядження №137. Додаткових роз’яснень стосовно прийнятого рішення про відмову у реєстрації статуту релігійної громади «Церква Саєнтології Києва»у Дніпровському районі міста Києва відповідачами не надавалось.
Зазначені обставини не спростовані жодним з представників сторін.
З’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до статті 35 Конституції України кожен має право на свободу світогляду і віросповідання. Це право включає свободу сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої, безперешкодно відправляти одноособово чи колективно релігійні культи і ритуальні обряди, вести релігійну діяльність. Здійснення цього права може бути обмежене законом лише в інтересах охорони громадського порядку, здоров'я і моральності населення або захисту прав і свобод інших людей.
З вказаною нормою узгоджуються положення частини першої статті 9 Закон України N987-XII.
Згідно з вимогами статті 14 Закону України N987-XII, орган, який здійснює реєстрацію, в місячний термін розглядає заяву, статут (положення) релігійної організації, приймає відповідне рішення і не пізніш як у десятиденний термін письмово повідомляє про нього заявникам.
У необхідних випадках орган, який здійснює реєстрацію статутів (положень) релігійних організацій, може зажадати висновок місцевої державної адміністрації, виконавчого комітету сільської, селищної, міської Рад народних депутатів, а також спеціалістів. У цьому разі рішення про реєстрацію статутів (положень) релігійних організацій приймається у тримісячний термін.
Відповідно до статті 15 Закону України N987-XII у реєстрації статуту (положення) релігійної організації може бути відмовлено, якщо її статут (положення) або діяльність суперечать чинному законодавству. Рішення про відмову в реєстрації статуту (положення) релігійної організації із зазначенням підстав відмови повідомляється заявникам письмово в десятиденний термін. Це рішення може бути оскаржено до суду.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачами порушено визначені чинним законодавством терміни розгляду питання про реєстрацію статуту релігійної громади «Церква Саєнтології Києва»у Дніпровському районі міста Києва, оскільки лист про подовження строків розгляду заяви відповідачем направлено на адресу представника позивача лише 09 лютого 2010 року, тобто –через два місяці після подання заяви. Спірне розпорядження прийнято поза межами встановленого законом строку - 15 березня 2010 року, тобто - через три місяці та вісім днів.
Крім того, як зазначалося вище, термін розгляду поданих документів подовжується лише у випадку, якщо орган, який здійснює реєстрацію статутів (положень) релігійних організацій, може зажадати висновок місцевої державної адміністрації, виконавчого комітету сільської, селищної, міської Рад народних депутатів, а також спеціалістів.
Зі змісту Положення про Головне управління у справах національностей та релігій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), затвердженого Розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 01 жовтня 2007 року №1290 (далі –Положення №1290), це управління, відповідно до покладених на нього завдань, здійснює попередній розгляд поданих на реєстрацію в установленому законодавством порядку статутів (положень) релігійних громад, а також змін та доповнень до них, перевіряє їх відповідність чинному законодавству і подає висновки виконавчому органу Київської міської ради (Київській міській державній адміністрації) (пункт 5).
Висновок Управління про відповідність чи невідповідність статутних документів релігійної громади вимогам чинного законодавства може бути врахований зазначеною адміністрацією під час прийняття відповідного рішення.
Вище вказаними нормами Закону України N987-XII визначено вичерпний перелік повноважень КМДА та Управління з питань національностей та релігій, а також перелік обставин за якими, може бути прийнято рішення про реєстрацію або відмову у реєстрації статуту релігійної громади. Прийняття реєструючим органом будь-яких інших рішень чинним законодавством не передбачено.
Так, на обґрунтування прийнятого спірного розпорядження №137 відповідачі послалися на висновок, складений 25 червня 2009 року №7/4-13-166 начальником відділу науково-експертної роботи Департаменту у справах державно-конфесійних відносин та забезпечення свободи совісті В.Любчика.
Разом з тим, таке обґрунтування відмови у реєстрації статуту є безпідставним, оскільки позивачі звернулися з заявою про реєстрацію статуту релігійної громади 07 грудня 2009 року, а висновок особою підписано 25 червня 2009 року. Тобто висновок начальником відділу В.Любчиком з’явився раніше, ніж позивачами подані на розгляд заява та статутні документи, а тому висновок №7/4-13-166 не може вважатися таким, що складався у зв’язку з вимогою відповідача-1 про надання відповідного висновку стосовно заяви від 07 грудня 2009 року та відповідних установчих документів релігійної громади, і спростовує пояснення, що це потребувало додаткового часу.
Не враховуються також твердження представника відповідачів щодо пагубного впливу віри саєнтології на психічний стан людей, оскільки такі доводи мають ґрунтуватися на відповідних медичних висновках. Таких висновків відповідачами до матеріалів справи не надано. Крім того, означене не може підтверджуватися лише скаргою громадянина ОСОБА_13, оскільки, як вбачається з матеріалів справи та пояснень представників сторін, відповідачем не з’ясовувалися питання щодо обліку доньки цього громадянина у відповідних закладах, не проводилися відповідні перевірки щодо наявності зазначених у скарзі обставин тощо. Крім того, в матеріалах справи наявні письмові пояснення доньки скаржника ОСОБА_14, яка навчається у вищому навчальному закладі, і до релігійного направлення саєнтології будь-яких претензій немає.
Не можуть бути враховані судом також пояснення представника відповідачів, що підставою прийнятого розпорядження були скарги щодо протиправної діяльності представників віросповідання саєнтології, оскільки такі посилання спростовуються наступними доказами:
- листом Печерського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві від 15 липня 2010 року №54/вих. 7736, в якому зазначено, що до Печерського районного управління заяви чи скарги громадян по факту примусового обкладення віруючих, чи вчиненні злочину передбаченого статтею 181 Кримінально кодексу України співробітниками, керівниками чи засновниками релігійної громади «Церква Саєнтології в м. Києві»не надходили, перевірка по даним фактам не проводилась та рішень не приймалося, також не надходили скарги чи заяви щодо порушення громадського порядку членами релігійної громади «Церква Саєнтології в м. Києві»;
- листом Дніпровського районного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві від 21 липня 2010 року №48/Л-2880 щодо розгляду скарги ОСОБА_13, в якому зазначено, що під час опитування громадянина ОСОБА_13 11 липня 2004 року останній звернувся з заявою-проханням не проводити перевірку за його заявою від 06 травня 2004 року у зв’язку з тим, що його донька всі дії вчиняла за власним бажанням, без будь-якого примусу, а спірні питання з керівництвом «Церква Саєнтології в м. Києві»вирішено мирним шляхом та претензій ОСОБА_13 не має;
- листом слідчого управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві від 15 липня 2010 року №12/2-11263 до виконавчого директора релігійної громади «Церква Саєнтології в м. Києві»Любицькій О.В., в якому зазначено, що станом на 14 липня 2010 року в провадженні слідчого управління ГУМВС України в м. Києві відсутні кримінальні справи, порушені відносно працівників або засновників релігійної громади «Церква Саєнтології в м. Києві», у тому числі - за фактами примусового обкладення віруючих.
Так, у разі ненадходження до правоохоронних органів скарг чи заяв громадян про примусове обкладення віруючих, підстави для проведення перевірок по цим фактам відсутні, як і саме правопорушення по факту примушування вносити певні кошти.
Крім того, суд критично оцінює додаткові посилання відповідачів, викладенні у письмових поясненнях, стосовно встановлення відповідачами ряду обставин, які суперечать вимогам статей 12 та 18 Закону України N987-XII, саме:
- у пункті 1.3 статуту не зазначено будь-якої інформації чи передбачена законом домовленість з корпорацією «Черч ов Саєнтолоджі Інтернейшенел», що унеможливлює встановлення чи є вказана корпорація материнською церквою;
- у пункті 2.14 статуту не вказано кількості членів Виконавчої ради, тобто відсутність чіткого кворуму та унеможливлює встановлення законності прийнятого нею рішення;
- у пункті 3.3 статуту передбачено, що «… члени Ради Громади, Виконавчої ради, ревізійної комісії та Виконавчий директор набувають статуту членів Громади за посадою з моменту їх обрання…». Вказане суперечить пункту 2.14 та 10 статуту;
- у пункті 5.4.11 Статуту зазначається, що використовуються різноманітні символи, які мають релігійних характер, тобто - не закріплення чіткого переліку символів може призвести до оману громадян та віруючих.
З перелічених зауважень відповідачів стосовно статуту релігійної громади, суд жодної невідповідності його положень статті 18 Закону України №987-ХІІ, якою визначено вимоги щодо власності релігійних організацій, не вбачає. Висновків щодо суперечливості зазначених у статуті положень не надавалось.
Крім того, у спірному розпорядженні підставою відмови у реєстрації статуту релігійної громади «Церква Саєнтології Києва»у Дніпровському районі міста Києва зазначено невідповідність положень останнього та культової практики вимогам статей 3, 4, 18 Закону України N987-XII. Посилань на невідповідність положень статуту статті 12 цього Закону не зазначалося.
Також зі змісту розпорядження №137 вбачається, що під час його прийняття відповідач-1 керувався лише вище вказаним висновком начальника відділу Держкомрелігій №7/4-13-166 від 25 червня 2009 року, тоді як в останньому не міститься жодного посилання на суперечливість положень статуту релігійної громади «Церква Саєнтології Києва»у Дніпровському районі міста Києва статтям 3, 4, 18 Закону України N987-XII.
Таким чином, КМДА та Управлінням у справах національностей та релігій доказів на підтвердження обставин, які стали підставою для прийняття оскаржуваного розпорядження №137, до суду не надали, що визначає необхідність захисту прав позивачів шляхом часткового задоволення позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування оскаржуваного розпорядження, а також - зобов’язання Київської міської державної адміністрації повторно розглянути питання про реєстрацію статуту релігійної громади «Церква Саєнтології у м. Києві»у Дніпровському районі у строки та порядок встановлені чинним законодавством.
Проте, позовна вимога про зобов’язання КМДА зареєструвати статут релігійної громади «Церква Саєнтології у м. Києві»у Дніпровському районі міста Києва не підлягає задоволенню, оскільки встановлення підстав, за якими можливе прийняття рішення про реєстрацію статуту відповідної релігійної громади або про відмову у реєстрації і прийняття відповідного розпорядження віднесено до виключної компетенції відповідача-1.
Представником позивачів до матеріалів справи надано висновки Інституту держави та права імені Корецького В.М. Національної академії наук України від 20 липня 2010 року №126/246, від 21 липня 2010 року №126/249 та №126/250, в яких зазначено, що церква Саєнтології отримала повне визнання в багатьох країнах світу. Разом з тим, судом означені документи не можуть бути враховані, оскільки не були предметом дослідження легалізуючого органу та складалися лише під час розгляду даного позову.
Згідно з частиною другою статті 71 Кодексу в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачами доводів позивачів не спростовано.
Так, суд, оцінивши за правилами, встановленими статтею 86 Кодексу адміністративного судочинства України, наявні в матеріалах справи докази та пояснення представників позивача та відповідачів, надані під час розгляду справи, суд дійшов висновку, що розпорядження №137 –протиправне та підлягає скасуванню, а заява позивачів про реєстрацію статуту релігійної громади «Церква Саєнтології у м. Києві»у Дніпровському районі міста Києва –розгляду у встановленому законом порядку, що передбачає часткове задоволення позовних вимог.
Керуючись статтями 7, 9, 11, 69-72, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України Окружний адміністративний суд міста Києва
ПОСТАНОВИВ:
Позов ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_12 задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати Розпорядження Київської міської державної адміністрації «Про відмову в реєстрації статуту релігійної громади «Церква Саєнтології Києва»у Дніпровському районі міста Києва»від 15 березня 2010 року №137.
Зобов’язати Київську міську державну адміністрацію розглянути повторно питання щодо реєстрації статуту релігійної громади «Церква Саєнтології Києва»у Дніпровському районі міста Києва та прийняти рішення у порядку та строки, передбачені Законом України «Про свободу совісті та релігійні організації»від 23 квітня 1991 року №987-ХІІ.
В решті позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.В. Пісоцька