ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Київ
19 серпня 2010 року № 2а-13936/09/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:
судді:Пісоцької О.В.
за участю
секретаря
судового засідання Кузьменкової С.П.,
розглянувши в приміщенні суду у мусті Києві у відкритому судовому засіданні справу
за позовною заявоютовариства з обмеженою відповідальність «Центр міжнародного обміну»
доКиївського міського центру зайнятості
провизнання протиправною діяльність, скасування наказу та рішення,
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Центр міжнародного обміну»(далі –ТОВ «Центр міжнародного обміну», позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовними вимогами до Київського міського центру зайнятості (далі –Центр зайнятості, відповідач), в яких просило:
- визнати протиправною діяльність Київського міського центру зайнятості щодо анулювання дозволу №36080 на використання праці громадянина Росії ОСОБА_1 (далі –ОСОБА_1) на посаді Генерального директора товариства,
- скасувати наказ Київського міського центру зайнятості від 23 жовтня 2009 року №266 та рішення Комісії Київського міського центру зайнятості з розгляду документів роботодавців щодо оформлення і надання іноземцям та особам без громадянства дозволу на використання праці в місті Києві (далі –Комісія центру зайнятості) від 23 жовтня 2009 року №266 в частині анулювання дозволу на використання праці іноземця №36080.
Також позивач просив за рахунок відповідача відшкодувати витрати, пов’язані зі сплатою судового збору.
В обґрунтування позовних вимог ТОВ «Міжнародний центр обміну»зазначено, що дії відповідача по анулюванню дозволу та скасуванню наказу, відповідно до якого останнє було видано, є безпідставними та необґрунтованими, адже на момент проведення перевірки додержання законодавства про зайнятість населення від 09 жовтня 2009 року діяли положення Постанови Кабінету Міністрів України «Про тимчасові заходи щодо здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності на період до 31 грудня 2010 року»№52 від 21 травня 2009 року, якими заборонялось проведення органами і посадовими особами, уповноваженими законами здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності до 31 грудня 2010 року тимчасово припинити проведення планових перевірок суб’єктів господарювання, крім перевірок суб’єктів, які мають високий ступінь ризику господарської діяльності.
Крім того, позивач вважає, що відповідач не дотримався вимог Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку видачі, продовження строку дії та анулювання дозволів на використання праці іноземців та осіб без громадянства»від 08 квітня 2009 року №322 (далі –Постанова №322) щодо анулювання дозволу на використання праці іноземців або осіб без громадянства.
В судовому засіданні представник позивача просив позов задовольнити у повному обсязі.
Київський міський центр зайнятості у задоволенні позовних вимог просив відмовити.
Заперечення відповідача ґрунтуються на тому, що позивач отримував дозвіл на працевлаштування ОСОБА_1 на посаду директора, а фактично останній в період з 19 грудня 2008 року по 27 лютого 2009 року працював на посаді генерального директора ТОВ «Центр міжнародного обміну».
Разом з тим, в період з 19 березня 2009 року по 19 червня 2010 року ОСОБА_1 працював без дозволу на працевлаштування, а з часу отримання дозволу №36080 від 19 червня 2009 року - на умовах праці, які не відповідали інформації, зазначеної позивачем в документах під час отримання дозволу, та, які суперечили нормам Кодексу законів України про працю і міжнародним угодам.
На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства 19 серпня 2010 року у відкритому судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови про відмову в задоволенні позовних вимог.
Перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, Окружний адміністративний суд міста Києва дійшов наступних висновків.
Відповідно до статті 19 Конституції України від 28 червня 1996 року №254к/96-ВР органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено принцип законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною першою та другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі - на виконання делегованих повноважень.
Спірні правовідносини врегульовані нормами Закону України № 803-XII, Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження положень щодо застосування Закону УРСР «Про зайнятість населення» від 24 червня 1991 року №47, Положенням про Київський міський центр зайнятості, затвердженим 05 червня 1997 року Директором Державного центру зайнятості Міністерства праці та соціальної політики України (далі –Положення про цент зайнятості).
Як вбачається з матеріалів справи та не спростовано сторонами, Центром зайнятості видано ТОВ «Центр міжнародного обміну»дозвіл №33762 від 19 грудня 2008 року на працевлаштування на посаду директора товариства ОСОБА_1
Згідно з Наказом №2 від 26 грудня 2008 року ОСОБА_1 на підставі протоколу Загальних зборів учасників ТОВ «Центр міжнародного обміну»№2 від 20 листопада 2008 року призначено з 26 грудня 2008 року на посаду генерального директора товариства.
09 жовтня 2009 року за результатами проведення перевірки додержання законодавства про зайнятість населення за період з 01 вересня 2008 року по 09 жовтня 2009 року складено акти №12/64 та 12/64-ш, якими зафіксовано порушення вимог статті 8 Закону України «Про зайнятість населення».
23 жовтня 2009 року наказом №266 (а.с. 12) Центром зайнятості анульовано дозвіл на працевлаштування ОСОБА_1 на посаду генерального директора ТОВ «Центр міжнародного обміну»у зв’язку з встановленням факту повідомлення роботодавцем неправдивих відомостей, які встановлені під час проведення перевірки та зафіксовані актом інспекції по контролю за додержанням законодавства про зайнятість № 12/64 від 09 жовтня 2009 року.
Згідно з пункту шістнадцятого Постанови №322 дозвіл на використання праці іноземця анулюється у разі встановлення факту підробки документів чи надання роботодавцем неправдивих відомостей у документах, на підставі яких видано дозвіл (продовжено строк його дії).
Як свідчать матеріали справи, ТОВ «Центр міжнародного обміну»отримало дозвіл на працевлаштування ОСОБА_1 на підставі документів, поданих разом з заявою до Центру зайнятості, серед яких був наявний проект трудового договору, що мав укладатися між позивачем та ОСОБА_1 (а.с. 94 –97), згідно з якого заробітна плата визначалася б у розмірі 4780 грн.
При проведенні перевірки відповідачем зафіксовано факт невідповідності фактично виплачуваної заробітної плати ОСОБА_1 розміру визначеному трудовим договором, яка в порушення вимог Закону України «Про оплату праці»нижча, ніж зазначалася у проекті угоди під час отримання дозволу, а саме –518грн. 90коп.
Відповідно до Постанови №322 Центр зайнятості анулює дозвіл на використання праці іноземця у разі встановлення факту підробки документів чи надання роботодавцем неправдивих відомостей у документах, на підставі яких видано дозвіл (продовження його дії) та використання праці іноземця на інших умовах, ніж ті, що зазначені у дозволі на використання праці іноземця, або іншим роботодавцем.
Суд вважає, що відповідачем доведено правомірність висновків Комісії центру зайнятості, що зазначена у документах інформація під час отримання дозволу є неправдивою, а умови праці ОСОБА_1 з 19 червня 2009 року, зокрема їх оплата роботодавцем –позивачем у даній справі, порушують вимоги трудового законодавства, міжнародних угод та суперечать пункту 14 Постанови №322.
Відповідач діяв в межах своїх повноважень, тобто реалізовуючи свій обов’язок щодо контролю за дотриманням законодавства про зайнятість населення підприємствами, установами та організаціями усіх форм власності та використання останніми праці іноземців.
Таким чином, суд дійшов висновку, що Центром зайнятості правомірно застосовано до позивача санкцію у вигляді анулювання дозволу №36080 на використання праці ОСОБА_1 на посаді генерального директора ТОВ «Центр міжнародного обміну».
В судовому засіданні представник позивача не довів суду протиправність дій відповідача по анулювання дозволу №36080 та не зміг обґрунтувати невідповідність фактично виплачуваної заробітної плати ОСОБА_1 сумі, зазначеній в трудовому договорі від 15 червня 2009 року, а також не спростував факту використання праці громадянина Російської Федерації на умовах гірших, ніж це передбачено чинним законодавством України та міжнародними договорами.
Що стосується порушень, які стосуються використання праці іноземного громадянина ОСОБА_1 у період з 19 грудня 2008 року по 27 лютого 2009 року на посаді генерального директора без відповідного дозволу на використання праці на цій посаді, а в період з 19 березня 2009 року по 19 червня 2009 року –без будь-якого дозволу на використання праці представник позивача не заперечував. На виконання вимог статті 8 Закону України №803-ХІІ Центром зайнятості на відповідача накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 13000грн. 00коп.
Крім того, суд критично оцінює посилання позивача на порушення відповідачем постанови Кабінету Міністрів України «Про тимчасові обмеження щодо здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності на період до 31 грудня 2010 року», оскільки дане положення накладає обмеження на проведення нагляду та контролю у сфері господарської діяльності, а відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження положення щодо застосування Закону УРСР «Про зайнятість населення»від 24 червня 1991 року №47 відповідач під час проведення перевірки здійснює контроль за дотриманням підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності законодавства про зайнятість.
Згідно з частинами першою та другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками прав, свобод та інтересів особи, цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Так, враховуючи частину третю статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, оцінивши за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу, наявні в матеріалах справи докази, а також - пояснення представників сторін, надані під час розгляду справи, суд вважає позов ТОВ «Центр міжнародного обміну»безпідставним та таким, що задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 7, 9, 11, 69-72 86, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України Окружний адміністративний суд міста Києва
ПОСТАНОВИВ:
Відмовити товариству з обмеженою відповідальністю «Центр міжнародного обміну»у задоволенні позовних вимог.
Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.В. Пісоцька