ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  міста КИЄВА

01025,  м. Київ,  вул. Десятинна,  4/6, тел. 278-43-43

У Х В А Л А

про закриття провадження у справі

09 серпня 2010 року м. Київ

о 14год. 19хв.           № 2а-14234/09/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів:

головуючої судді:Пісоцької О.В.,

суддів:Власенкової О.О.,

Мазур А.С.

за участю:

секретаря

судового засідання     Кузьменкової С.П.,

представників:

-          народного депутата України ОСОБА_1 –ОСОБА_2,

-          Генеральної прокуратури України –Солодкої Л.П.,

перевіривши в приміщенні суду у місті Києві у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявоюнародного депутата України ОСОБА_1

доГенеральної прокуратури України

провизнання неправомірними дій та зобов’язання вчинити дію,

та розглянувши клопотання Генеральної прокуратури України про закриття провадження у справі,

ВСТАНОВИВ :

Народний депутат України ОСОБА_1 (далі –депутат ОСОБА_1, позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Генеральної прокуратури України (далі – відповідач), в якій просив:

-          визнати неправомірною відповідь відповідача від 03 листопада 2009 року №06/2-12605-09 на депутатські звернення у частині щодо відсутності підстав для направлення позивачу копії постанови про відмову в порушенні кримінальної справи;

-          зобов’язати Генеральну прокуратуру України надати позивачу копію постанови про відмову в порушенні кримінальної справи щодо судді ОСОБА_2

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги просив задовольнити у повному обсязі.

09 липня 2010 року в судовому засіданні представником відповідача заявлено клопотання про закриття провадження в адміністративній справі, в обґрунтування якого зазначив, що даний спір має вирішуватись в порядку кримінального судочинства з огляду на наступне.

02 жовтня 2009 року до Генеральної прокуратури України надійшло звернення депутата ОСОБА_1 щодо надання копії постанови про відмову в порушені кримінальної справи за фактом винесення суддею Комсомольського районного суду м. Херсона ОСОБА_2 завідомо неправосудного рішення.

За результатом розгляду вказаного депутатського запиту 03 листопада 2009 року, за підписом заступника Генерального прокурора України, позивачеві надано відповідь, у якій останнього поінформовано, що за наслідками проведеної 26 червня 2009 року прокуратурою Херсонської області перевірки прийнято постанову про відмову в порушенні кримінальної справи за фактом винесення суддею Комсомольського районного суду міста Херсона ОСОБА_2 завідомо неправосудного рішення. Депутату ОСОБА_1, на підставі статей 99, 99№ Кримінально-процесуального кодексу України, відмовлено у наданні постанови.

Відповідач вважає, що ненадання позивачу постанови про відмову в порушенні кримінальної справи відносно судді ОСОБА_2, стосовно якого депутатом ОСОБА_1 подано відповідний депутатський запит з вимогою про притягнення до відповідальності, не може бути віднесено до дій, які вчиняються під час здійснення владних управлінських функцій посадовими особами Генеральної прокуратури України, а тому виключають розгляд даних позовних вимог за правилами, встановленими Кодексом адміністративного судочинства України.

Представник позивача проти задоволення клопотання Генеральної прокуратури України заперечував.

В судовому засіданні оголошувалась перерва у зв’язку з наданням представниками сторін відповідних доказів.

Перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку про обґрунтованість клопотання Генеральної прокуратури України та необхідність закриття провадження у даній справі з огляду на наступне.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб’єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження, а частиною другою статті 4 цього Кодексу визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлено інший порядок судового рішення.

Згідно з пунктом першим частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України справа адміністративної юрисдикції (далі - адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, у тому числі - на виконання делегованих повноважень.

Пунктом першим частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України визначено юрисдикцію адміністративних судів, зокрема, яка поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Відповідно до пункту другого частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів не поширюється на публічно-правові спори, що належить вирішувати в порядку кримінального судочинства.

Відповідно до статті 94 Кримінально-процесуального кодексу України від 28 грудня 1960 року, з урахуванням змін та доповнень на час виникнення спірних правовідносин, (далі –КПК України) підставою порушення кримінальної справи, зокрема, є звернення підприємств, установ, організацій, посадових осіб, представників влади, громадськості або окремих громадян з заявою або повідомленням про злочин, а статтею 95 вказаного Кодексу визначено вимоги до таких заяв та повідомлень.

Так, прокурор, слідчий або орган дізнання під час перевірки заяви про злочин та відповідного реагування на неї автоматично набувають статусу особи, яка користується правами та виконує обов’язки, що визначені КПК України, є самостійною у визначені напряму процесуальних дій та несе повну відповідальність за їх законне та своєчасне проведення. Тобто, у випадку вчинення відповідачем процесуальних дій (бездіяльності) або прийняття відповідного рішення за КПК України, останній не виконує владних управлінських функцій (вирішує питання премій, розміру зарплати, присвоєння звання тощо) та не має ознак суб’єкта владних повноважень у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України.

Як судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, до Генерального прокурора України Медведька О.І. (в копії - Голові Вищої ради юстиції Ізовітовій Л.П.) було направлено депутатський запит від 01 червня 2009 року за вих.№5/30/286, в якому депутат ОСОБА_1, посилаючись на статтю 94 КПК України, вимагав організувати та провести перевірку дій судді Комсомольського районного суду м. Херсона ОСОБА_2, вжити в межах компетенції всіх передбачених законом заходів, спрямованих на притягнення вказаної особи до відповідальності. Підставою подання зазначеного депутатського запиту було, як вважає народний депутат, грубе порушення суддею цивільно-процесуального закону під час забезпечення позову у справі. Дії судді, на думку позивача, містять ознаки злочину, передбаченого частиною першою статті 375 Кримінального кодексу України, та ознаки порушення присяги судді.

Представник Генеральної прокуратури України зазначив, що за вказаним депутатським запитом від 01 червня 2009 року перевірка не проводилась, оскільки стосовно судді ОСОБА_2 на підставі звернення Міністра транспорту та зв’язку України прокуратурою Херсонської області 26 червня 2009 року вже прийнято постанову, відповідно до пункту другого статті 6 КПК України, про відмову в порушенні кримінальної справи в межах обставин, на які посилався позивач, тобто - за відсутності в діях особи ознак злочину, передбаченого статтею 375 Кримінального кодексу України. З такими висновками та рішенням прокуратури Херсонської області Генеральна прокуратура України погодилась.

Разом з тим, до матеріалів справи надано лист Генеральної прокуратури України від 21 вересня 2009 року №05/2/1-9942-09, адресований депутату ОСОБА_1, в якому останнього повідомлено про прийняте вище вказане рішення прокуратурою Хмельницької області від 26 червня 2009 року. Також зазначено, що перевірка, організована відповідачем щодо законності дій судді при винесенні ухвали у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа –«Іллічівський морський торгівельний порт», про захист порушених трудових прав, на даний час не завершена. За її результатами буде прийнято рішення щодо наявності підстав для звернення до Вищої ради юстиції з пропозицією про прийняття подання про звільнення судді ОСОБА_2 із займаної посади.

На підставі відповіді від 21 вересня 2009 року позивач знову звернувся до Генерального прокурора України Медведька О.І. з депутатським зверненням про надання йому як народному депутату України копії вказаної постанови про відмову в порушенні кримінальної справи відносно судді ОСОБА_2

Листом, за підписом заступника Генерального прокурора України Щоткіна В.І., позивача повідомлено про відсутність підстав для скасування прийнятої 26 червня 2009 року прокуратурою Хмельницької області постанови про відмову в порушенні кримінальної справи відносно судді ОСОБА_2

Разом з тим, додатково зазначено, що Генеральною прокуратурою України проводиться перевірка щодо додержання законності суддею ОСОБА_2 при винесенні відповідної ухвали про забезпечення позову ОСОБА_3 Повідомлено, що за результатом перевірки буде вирішено питання про необхідність звернення до Вищої Ради юстиції з поданням про звільнення її із займаної посади.

Крім того, роз’яснено, що, відповідно до статті 99, 99№ КПК України про відмову в порушенні кримінальної справи повідомляються заінтересовані особи, а відповідну постанову слідчого може бути оскаржено лише особою, інтересів якої вона стосується, або її представником відповідному прокуророві чи до суду в порядку, передбаченому статтею 236№ КПК України.

На підставі встановлених обставин суд дійшов висновку, що, спірні правовідносини виникли у зв’язку з відсутністю відповідного реагування на депутатський запит від 01 червня 2009 року, поданий позивачем на підставі статті 94 КПК України, та ненадання передбаченого кримінально-процесуальним законодавством рішення.

Згідно зі статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, посадових та службових осіб.

Компетенція (юрисдикція) судів щодо розгляду таких справ визначається процесуальними законами.

За змістом статей 2, 17 Кодексу адміністративного судочинства України спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності належить до юрисдикції адміністративних судів, крім випадків, зокрема, коли такі справи підлягають розгляду в порядку кримінального судочинства України.

Захист прав і свобод людини не може вважатися надійним без надання їй можливості оскаржувати до суду окремі процесуальні акти, дії чи бездіяльність органів дізнання, попереднього слідства і прокуратури, але таке оскарження має здійснюватися у порядку, за яким прийняті такі рішення, вчинені дії або допущено бездіяльність, - тобто, встановленим Кримінально-процесуальним кодексом України.

Таким чином, вимоги позивача, звернуті до Генерального прокурора, підлягають вирішенню у порядку, встановленому Кримінально-процесуальним кодексом України, що відповідно виключає розгляд даного позову в Окружному адміністративному суді міста Києва.

Згідно з пунктом першим частини першої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі, якщо її не належить розглядати у порядку адміністративного судочинства України та одночасно роз’яснює, що розгляд даних позовних вимог має здійснюватися за правилами, встановленими Кримінально-процесуальним кодексом України, що належить до компетенції місцевого суду загальної юрисдикції.

Керуючись статтями 2, 17, 157, 160, 165 Кодексу адміністративного судочинства України Окружний адміністративний суд міста Києва

УХВАЛИВ:

Клопотання Генеральної прокуратури України задовольнити.

Закрити провадження у справі №2а-14234/09/2670 за позовною заявою народного депутата України ОСОБА_1 до Генеральної прокуратури України про визнання неправомірними дій, зобов’язання вчинити дію.

Роз’яснити народному депутату України ОСОБА_1, що розгляд даних позовних вимог має здійснюватися за правилами, встановленими Кримінально-процесуальним кодексом України, що належить до компетенції місцевого суду загальної юрисдикції.

Ухвала набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуюча суддя:О.В. Пісоцька

Судді:
О.О. Власенкова

А.С. Мазур