ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
місто Київ
07 липня 2010 року № 2а-14431/09/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:
судді:Пісоцької О.В.,
за участю:
секретаря
судового засіданні Кузьменкової С.П.,
- ОСОБА_1,
- представника товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-будівельне підприємство «Літел»- Кружільного С.О.,
розглянувши в приміщенні суду у місті Києві у відкритому судовому засіданні справу
за позовною заявоюОСОБА_1 та ОСОБА_2, які діють в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1,
довідділу у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Святошинського районного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві,
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивачів –Служби у справах дітей Святошинської районної у місті Києві державної адміністрації,
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача –товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-будівельне підприємство «Літел»,
прозобов’язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (далі –ОСОБА_1, позивач) та ОСОБА_2 (далі –ОСОБА_2, позивач), які діють в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, звернулися до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом, в останній реакції від 15 січня 2010 року, до відділу у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Святошинського районного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві (далі –ВГІРФО, відповідач), про зобов’язання відповідача провести реєстрацію ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у квартирі АДРЕСА_1.
Ухвалою суду від 07 грудня 2009 року та протокольною ухвалою суду від 15 вересня 2010 року залучено до участі у справі:
- орган опіки та піклування Святошинської районної у місті Києві державної адміністрації (в наступному, відповідно до протокольної ухвали від 21 червня 2010 року, первинну третю особу замінено на Службу у справах дітей Святошинської районної у місті Києві державної адміністрації) як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача (далі –Служба у справах дітей, третя особа-1),
- товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-будівельне підприємство «Літел»як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача (далі –ТОВ «ВБК «Літел», третя особа-2).
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 під час проведення підготовчого провадження і в судовому засіданні зазначили, що вони отримали кімнату у гуртожитку №3 за адресою: м. Київ, вул. Котельникова, 23, у якій зареєстровані та проживають з 1990 року.
З 13 березня 2006 року частина вказаного гуртожиток продана як частина житлового будинку ТОВ «ВБК «Літел», що оскаржується у відповідному судовому порядку, і кімната, в якій мешкали позивачі, є квартирою АДРЕСА_1.
Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 23 березня 2006 року №533 проданий гуртожиток визнано жилим будинком.
У 2007 році у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 народився син ОСОБА_3, який також проживає з ними за вказаною адресою, але в його реєстрації за місцем проживання відповідачем безпідставно, на їх думку, відмовлено.
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просили з позовні вимоги, урахуванням уточнень задовольнити, у повному обсязі.
Представник відповідача у судове засідання не прибув, про причини неявки суд не повідомив. Проте, до суду надійшов лист за підписом Начальником ВГІРФО, у якому останній просить розглядати справу у відсутності повноважного представника.
Служба у справах дітей у листі від 28 травня 2010 року, що надійшов до суду 01 червня 2010 року, просила справу розглядати у відсутності повноважного представника та прийняти рішення в інтересах та на користь дитини.
ТОВ «ВБК «Літел»стосовно задоволення заявленого позову заперечувало.
В судовому засіданні представник третьої особи-2 зазначив, що дану справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Крім того, на думку третьої особи, задоволення позову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 призведе до прямого порушення прав ТОВ «ВБК «Літел»як власника майна. Підставою для реєстрації за вищевказаною адресою є постійне місце проживання, законність якого на даний момент є предметом судового розгляду у Святошинському районному суді м. Києва.
Крім того, на час розгляду даної справи Святошинським районним судом м. Києва відкрито провадження в справі за позовом позивачів. Так, предметом розгляду спору у районному суді є дійсність правочину, на підставі якого відбувся перехід права власності на житлове приміщення, в якому зареєстровані позивачі і просять, у зв’язку з цим, зареєструвати дитину.
На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства 07 липня 2010 року у відкритому судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови про задоволення позовних вимог.
Перевіривши матеріалами справи, заслухавши пояснення позивачів та представника третьої особи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до статті 19 Конституції України від 28 червня 1996 року №254к/96-ВР органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено принцип законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною першою та другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Так, рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 26 грудня 2005 року №2-4681/3 встановлено, що з 09 липня 1990 року ОСОБА_2 працював електрозварювальником шостого розряду на ДП «КСУ-21 Стальконструкція», та, згідно з рішенням останнього, прописаний і проживає у квартирі АДРЕСА_1 (далі –спірна квартира).
Крім того, вказаним рішенням суду товариство з обмеженою відповідальністю «Цетростальконструкція»зобов’язано зареєструвати членів сім’ї ОСОБА_2: ОСОБА_1 (дружину) та ОСОБА_5 (сина) у спірній квартирі, - та видати ордер на ім’я ОСОБА_2 на вказану квартиру.
Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 26 грудня 2005 року №2-4681/3 набрало законної сили.
На підставі зазначеного рішення ОСОБА_2 19 грудня 2005 року видано ордер №1 на право зайняття із сім’єю із трьох осіб житлову площу у кімнаті АДРЕСА_1 та означених осіб за вказаною адресою зареєстровано.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи та підтверджується відповідними доказами, за умовами договору купівлі-продажу квартири від 13 березня 2006 року власником квартири АДРЕСА_1 є ТОВ «ВБК «Літел». Третя особа-2 означену угоду уклало з ВАТ «Цетростальконструкція», яка в судовому порядку визнає право власності на нерухоме майно –житлові приміщення першого поверху загальною площею 371,70мІ та житлові приміщення №№5, 6, 8 другого поверху загальною площею 317,60мІ в будинку, розташованому по АДРЕСА_1 (а.с. 10-20).
Розпорядженням від 23 березня 2006 року №533 вищевказану будівлю визнано жилим будинком та Святошинську районну у м. Києві державну адміністрацію зобов’язано фактично надати жилі приміщення в будинку мешканцям, які в них постійно проживають, зареєстровані і видати їм ордери на жилі приміщення у встановленому порядку.
Згідно з довідки з місця проживання сім’ї та прописки, підписаної директором ТОВ «ВБК «Літел»ОСОБА_4 (а.с. 41), ОСОБА_1 постійно проживає та прописана у квартирі АДРЕСА_1, в якій проживають також члени її сім’ї: ОСОБА_2 (чоловік) та ОСОБА_5 (син), ОСОБА_3 (син).
ОСОБА_1 неодноразово зверталася з письмовими заявами до керівництва ТОВ «ВБК «Літел»та відповідача, в яких просила зареєструвати сина ОСОБА_3, 2007 року народження, за її місцем проживання (а.с. 63, 64). Відповіді у встановленому порядку позивач не отримала.
Відповідно до положень статті 160 Сімейного кодексу України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.
Частиною четвертою статті 29 Цивільного кодексу України визначено, що місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає.
Статтею 65 Житлового кодексу Української РСР встановлено, що на вселення до батьків їх неповнолітніх дітей згоди всіх членів сім'ї наймача, які проживають разом з ним не потрібно.
Згідно з частиною другою статті 156 Житлового Кодексу Української РСР на вселення до батьків їх неповнолітніх дітей згоди власника не потрібно.
Статтею 11 Закону України «Про охорону дитинства»від 26 квітня 2001 року №2402-ІІІ (далі –Закон №2402-ІІІ) передбачено, що кожна дитина має право на проживання в сім’ї з батьками або в сім’ї одного з них та на піклування батьків.
Згідно зі статтею 18 Закону №2402-ІІІ діти-члени сім’ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем.
Відповідно до статті 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні»від 11 грудня 2003 року №1382-IV (далі –Закон №1382-IV) реєстрація –внесення відомостей до паспортного документа про місце проживання або місце перебування із зазначенням адреси житла особи та внесення цих даних до реєстраційного обліку відповідного органу спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань реєстрації.
Згідно з положеннями статті 6 Закону №1382-IV громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, зобов'язані протягом десяти днів після прибуття до нового місця проживання зареєструвати місце проживання.
Для реєстрації особа подає:
- письмову заяву. Діти віком від 15 до 18 років подають заяву особисто. У разі якщо особа з поважної причини не може самостійно звернутися до уповноваженого органу, реєстрація може бути здійснена за зверненням іншої особи на підставі доручення, посвідченого в установленому порядку;;
- паспортний документ. Якщо дитина не досягла 16-річного віку, подається свідоцтво про народження або свідоцтво про належність до громадянства України. Іноземець та особа без громадянства додатково подають посвідку на постійне або тимчасове проживання;
- квитанцію про сплату державного мита або документ про звільнення від його сплати;
- два примірники талона зняття з реєстрації.
Забороняється вимагати для реєстрації місця проживання подання особою інших документів. Заява особи про реєстрацію місця проживання є єдиною підставою для реєстрації місця проживання особи.
Відповідно до положень Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження зразків документів, необхідних для реєстрації місця проживання в Україні»від 28 липня 2004 року №985 підпис власника/співвласників житла або їх уповноважених органів, наймача та членів його сім'ї не потрібен у разі вселення до батьків їх неповнолітніх дітей.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне зазначити, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_2, - що, відповідно до вимог чинного законодавства України, є підставою для проведення реєстрації місця проживання їх малолітньої дитини у квартирі АДРЕСА_1.
Судом також встановлено, що в судовому порядку позивачами оскаржується дійсність правочину, за яким третя особа набула права власності на частину житлової будівлі, в якій знаходиться спірна квартира.
Разом з тим, оскільки чинним законодавством не передбачено надання згоди власником квартири - ТОВ «ВБК «Літел»- на реєстрацію малолітнього ОСОБА_3, у той час, коли його батьки мешкають та мають реєстрацію в цьому спірному жилому приміщенні, суд дійшов висновку, що у суб’єкта владних повноважень відсутні правові підстави для відмови у проведенні реєстрації місця проживання ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Таким чином, оцінивши за правилами, встановленими статтею 86 Кодексу адміністративного судочинства України, наявні в матеріалах справи докази, пояснення позивача та представника третьої особи, надані під час розгляду справи, про та необхідність його задоволення.
Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Разом з тим, у судовому засіданні позивачі не наполягали на відшкодування витрат, пов’язаних зі сплатою судового збору, у порядку, передбаченому процесуальним законодавством.
Керуючись статтями 7, 9, 11, 69-71, 86, 94, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України Окружний адміністративний суд міста Києва
ПОСТАНОВИВ:
Позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2, які діють в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, задовольнити.
Зобов’язати відділ у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Святошинського районного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві зареєструвати ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 (свідоцтво про народження НОМЕР_1, видане 15 січня 2007 року Святошинським районним управлінням юстиції міста Києва) за адресою: АДРЕСА_1.
Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.В. Пісоцька
Повний текст постанови підписаний 19 липня 2010 року.