АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 лютого 2011 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Одеської області у складі:
Головуючого: Цюри Т.В.,
Суддів: Сєвєрової Є.С., Сидоренко І.П.
при секретарі: Гліжині Є.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Апеляційного суду Одеської області апеляційну скаргу представника Відкритого акціонерного товариства «Українське Дунайське пароплавство» – Морозової Світлани Ростиславівни на рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 30 липня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Відкритого акціонерного товариства «Українське Дунайське пароплавство» про стягнення заробітної плати,-
В С Т А Н О В И Л А :
Позивач ОСОБА_2 звернувя до суду із позовом до ВАТ «УДП» про стягнення на його користь заробітної плати в розмірі 17776,14 грн., з урахуванням індексу інфляції, моральної шкоди в сумі 1700 грн., та витрат на юридичну допомогу в розмірі 1000 грн., мотивуючи свої вимоги тим, що наказом №33 від 18.02.2008р. він був направлений службою кадрів ВАТ «УДП» на теплохід «Леонід Луговий» на посаду третього механіка. За період з 19.02.2008р. по 09.08.2008р. він виконував на судні роботу згідно займаної посади, проте з 01.04.2008р. по 29.05.2008р. його роботи відповідач не виплатив йому інвалюту на харчування (замість добових).
Рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 30 липня 2010 року позовні вимоги ОСОБА_2 були задоволені частково. Стягнуто з ВАТ «УДП» на користь ОСОБА_2 заборгованість у розмірі 10 982,60 грн., 300 грн. моральної шкоди, витрати на юридичну допомогу в розмірі 150 грн., а всього 12 782, 80 грн., стягнуто з ВАТ «УДП» на користь держави держмито в розмірі 112,80 грн, та витрати на ІТЗ судового процесу в розмірі 30 гривень, в решті позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з винесеним рішенням суду, представник Відкритого акціонерного товариства «Українське Дунайське пароплавство» – Морозова Світлана Ростиславівна подала апеляційну скаргу на вказане рішення, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просила рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 30 липня 2010 року – скасувати, ухвалити нове рішення , яким відмовити позивачу в задоволенні його позовних вимог.
Колегія суддів, заслухавши пояснення, дослідивши матеріали та обставини справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, вважає, що апеляційну скаргу слід задоволити з наступних підстав.
Відповідно частинам ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, яке ухвалено на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджені тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.
Оскаржуване рішення суду першої інстанції не можна визнати таким, що відповідає нормам ст.213 ЦПК України.
Так, судом першої інстанції було достовірно встановлено, що ВАТ «УДП» (Судновласник) та компанія «Магіnе Energy Trading Corporations» (скорочена назва - МЕТСО) (Фрахтівник) 10.07.2007 р. уклали договір рейсового чартеру «GENCON» (далі - Договір), що припинив свою дію 29.05.2008 р.
Однак, судом не було враховано, що за умовами Договору (ст. 22 Частини II Договору) за рахунок Судновласника здійснюються виплати заробітної плати екіпажу в національній валюті, крім виплат валюти замість добових. Отже, свої зобов'язання перед екіпажем в частині виплати гривневої частини заробітної плати екіпажу ВАТ «УДП» виконало в повному обсязі.
Відповідно до пп. 2.1.6. Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13.01.2004 р. №5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27.01.2004 р. №114/8713 до фонду основної заробітної плати не включаються відшкодування витрат у зв'язку з відрядженням: добових, вартості проїзду, витрат на наймання житлового приміщення.
Таким чином, виплати валюти на харчування (замість добових) не є заробітною платою і обов'язок щодо її виплати не може покладатись на ВАТ «УДП».
Крім того п. 9 постанови Кабінету Міністрів України від 23.04.1999 р. №663 «Про норми відшкодування витрат на відрядження в межах України та за кордоном» у разі коли сторона, яка приймає, забезпечує працівника, відрядженого за кордон, додатковими валютними коштами у вигляді компенсації поточних витрат (крім витрат на проїзд до країни призначення і назад та на наймання житлового приміщення) або добових витрат, сторона, яка направляє, виплату добових витрат зазначеним особам зменшує на суму додатково наданих коштів. Якщо сума, надана стороною, яка приймає, більша або дорівнює встановленим нормам добових витрат, то сторона, яка направляє, виплату добових витрат зазнаним особам не проводить.
Додатком до Колективного договору ВАТ «УДП» на 2006-2009 роки затверджено Норми інвалюти на харчування (замість добових) членів екіпажів морських транспортних суден ВАТ «УДП» на період експлуатації .
Зазначена позивачем сума боргу у розмірі 2308,59 доларів США вирахувана виходячи з норм, установлених компанією МЕТСО і обов'язок щодо її виплати не може бути покладений на Відповідача, також, згідно відомості на виплату заробітної плати «МЕТКО» з 01.04.2008 по 29.05.2008 членам екіпажу т/х «Леонід Луговий», заборгованість з 01.04.2008 по 29.05.2008 у сумі 2308,59 доларів США повинен виплачувати Фрахтувальник.
Посилання суду на довідку-депонент, яку видав капітан та другий помічник капітана т/х «Леонід Луговий», як на підтвердження наявності заборгованості, є безпідставним так, як в ній безпосередньо зазначено, що дана заборгованість по виплаті інвалюти на харчування сформувалась у період знаходження т/х «Леонід Луговий» у рейсовому чартері фірми МЕТКО, тобто, знову ж таки, її повинен сплачувати Фрахтувальник.
Твердження Позивача про те, що йому та іншим членам екіпажу т/х «Леонід Луговий» не були відомі умови договору рейсового чартеру з компанією МЕТСО та вони не були з ними ознайомлені не відповідають дійсності та спростовуються матеріалами справи. Відповідно до відомості на виплату заробітної плати «МЕТСО» з 01.04.2008 по 29.05.2008 членам екіпажу т/х «Леонід Луговий», яка була складена та підписана другим помічником капітана, видно, що ОСОБА_2 у період з 01.04.2008 по 29.05.2008, тобто під час знаходження у рейсовому чартері фірми МЕТСО, було отримано аванс у розмірі 204,93 доларів США, який було вирахувано згідно норм компанії МЕТКО.
Суд першої інстанції також безпідставно прийшов до висновку про стягнення з пароплавства 300,00 грн. моральної шкоди, так як позивач не довів наявність правопорушення у діях відповідача, що може бути підставою для покладення на пароплавство обов'язку відшкодувати йому моральну шкоду.
З урахуванням вищенаведеного, колегія вважає, що суд першої інстанції допустив невідповідність висновків обставинам справи та неправильно застосував норми матеріального права, що відповідно пунктам 3, 4 ст.309 ЦПК України є підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення.
За таких обставин рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, а тому підлягає скасуванню.
Позовні вимоги ОСОБА_2 задоволенню не підлягають .
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 307 , 309, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів ,-
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу представника Відкритого акціонерного товариства «Українське Дунайське пароплавство» – Морозової Світлани Ростиславівни - задоволити.
Рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 30 липня 2010 року – скасувати.
Ухвалити нове, яким в позові ОСОБА_2 до Відкритого акціонерного товариства «Українське Дунайське пароплавство» про стягнення заробітної плати – відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене шляхом подання касаційної скарги до касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий Т.В. Цюра
Судді: Є.С. Сєвєрова
І.П. Сидоренко