АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 січня 2011 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Одеської області у складі:
Головуючого: Цюри Т.В.,
Суддів: Сєвєрової Є.С., Погорєлової С.О.
при секретарі: Гліжині Є.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Апеляційного суду Одеської області апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – ОСОБА_2 на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 12 липня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Скайінформ», за участю третьої особи - ОСОБА_3, про зміну формулювання причин звільнення, дати звільнення і стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу,-
В С Т А Н О В И Л А :
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ТОВ «Скайінформ», за участю третьої особи - ОСОБА_3, в якому просила змінити формулювання причин звільнення її з роботи з ТОВ «Скайінформ» із «звільнений за прогул без поважних причин, п. 4. ст. 40 КЗпП України» на «звільнений за власним бажанням, ч. 3. ст. 38 КЗпП України», і дату звільнення з «02 червня 2008 року» на день вирішення справи в суді., стягнути з ТОВ «Скайінформ» заробітну плату за час вимушеного прогулу з урахуванням індексу інфляції 58 287 грн. 77 коп., стягнути з відповідача на її користь судові витрати.
Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 12 липня 2010 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 було відмовлено у повному обсязі.
Не погодившись з винесеним рішенням суду, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу на вказане рішення, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 12 липня 2010 року -скасувати та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.
Заслухавши пояснення, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити з наступних підстав.
Так, судом першої інстанції було достовірно встановлено, що позивачку ОСОБА_1 згідно наказу № 29/07 від 01.12.2007 року було прийнято на посаду супервайзера контрактного центру ТОВ «Скайінформ» з 01 грудня 2007 року, на підставі поданої ОСОБА_1 заяви (а.с. 41-42).
До початку виконання обов'язків супервайзера ОСОБА_1 було ознайомлено із Посадовою інструкцією та Режимом роботи Контрактного центру TOB «Скайінформ» під розписку (а.с. 43-49).
В період з 02 червня 2008 року по 30 червня 2008 року ОСОБА_1 надано щорічну додаткову відпустку у зв'язку з навчанням. ОСОБА_1 повинна була приступити до роботи після закінчення щорічної додаткової відпустки у зв'язку з навчанням 01 липня 2008 року у нічну зміну з 21 години 00 хвилин до 09 години 00 хвилин 02 липня 2008 року. Однак, 01 липня 2008 року ОСОБА_1 не приступила до виконання своїх обов'язків.
Наказом за № 43/1 від 02.07.2008 року ОСОБА_1 звільнено з посади супервайзера контрактного центру TOB «Скайінформ» за п. 4 ч. 1 ст 40 КЗпП України у зв'язку із відсутністю на робочому місці з 21 години 00 хвилин 01 липня 2008 року по 09 годину 00 хвилин 02 липня 2008 року, про що виконаний відповідний запис у Трудовій книжці за № 4 від 02.07.2008 року (а.с. 55, 60, 61).
В цей же день 02 липня 2008 року ОСОБА_1 у приміщенні контрактного центру TOB «Скайінформ» було запропоновано отримати копію Наказу про звільнення з займаної посади за п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, трудову книжку із записом про звільнення та розрахунок при звільненні. Однак, від їх отримання ОСОБА_1 відмовилась, про що комісією складено Акт про відмову отримати вищеназвані документи та розрахунок при звільненні (а.с. 54, 57). Після виниклого конфлікту ОСОБА_1 звернулась до поліклінічного відділення Бориспільської центральної районної лікарні, де на її ім»я 02 липня 2008 року було видано листок непрацездатності серії АБЕ № 070908, щодо проходження лікування (амбулаторно) терміном на три дні (а.с. 31). Після закінчення лікарняного ОСОБА_1 не зверталась до TOB «Скайінформ» за отриманням трудової книжки, оскільки вважала, що її звільнили за власним бажанням відповідно її заяви, яку вона відправила поштою 01.07.2008 року, та поїхала до своїх батьків в м. Одесу . Лише в березні 2010 року, тобто через 18 місяців позивачка звернулась до суду з вищеназваними вимогами, мотивуючи їх тим, що про своє звільнення вона фактично дізналася з відповіді Територіальної державної інспекції праці у м. Київ, яку отримала 02 вересня 2008 року. Однак, оскільки ні копію наказу про звільнення ні трудову книжку вона не отримувала, тому вважає, що строки звернення до суду із відповідним позовом нею не пропущено та просити суд про їх поновлення вона наміру не має.
Встановивши названі обставини та перевіривши їх доказами суд прийшов до вірно висновку про застосування положень ч. 1 ст. 233 КЗпП України, відповідно яких працівник може звернутись із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався, або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.
Колегія вважає, що, оскільки копію Наказу про звільнення за № 43/1 від 02.07.2008 року та трудову книжку ОСОБА_1 02 липня 2008 року отримати відмовилась, про що складено відповідний Акт та що підтверджується поясненнями свідків, то перебіг строку позовної давності для звернення до суду із відповідними вимогами розпочався 03 липня 2008 року. ОСОБА_1 в період з 02 липня 2008 року по день вирішення справи по суті працевлаштуватись не намагалась, як і не прийняла заходів щодо отримання трудової книжки.
Із вищеназваними позовними вимогами ОСОБА_1 звернулась до суду із пропуском строку на 18 місяців у березні 2010 року, що колегія розцінює, як зловживання позивачкою своїми процесуальними правами.
Згідно із вимогами ст. 234 КЗпП України у разі пропуску з поважних причин строків, встановлених ст. 233 КЗпП України, районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд може поновити ці строки.
Відповідно до роз'яснень, які містяться в п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України за № 9 від 06.11.1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів» встановлені ст.ст. 228, 233 КЗпП України строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторони. Передбачений ст. 233 КЗпП України місячний строк поширюється на всі випадки звільнення незалежно від підстав припинення трудового договору.
Судом першої інстанції, а також безпосередньо колегією у виконання вимог ч. 4 ст 10 ЦПК України, сприяючи всебічному та повному з»ясуванню обставин у справі, ставилось на розгляд сторін питання про причини пропуску строку для звернення із вищеназваним позовом, що підтверджується журналами судових засідань, однак представник позивачки відмовився ставити питання про поновлення строку, вважаючи його не пропущеним.
За таких обставин суд першої інстанції, вислухавши пояснення , оцінивши всі докази в сукупності, прийшов до вірного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 з підстав пропуску позивачкою встановленого ч. 1 ст. 233 КЗпП України строку на звернення із відповідним позовом до суду, без поважних причин.
Такі висновки суду відповідають встановленим обставинам справи, до яких суд дійшов з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Рішення суду є законним і обґрунтованим.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 308, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів ,-
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - відхилити.
Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 12 липня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Скайінформ», за участю третьої особи - ОСОБА_3, про зміну формулювання причин звільнення, дати звільнення і стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий Т.В. Цюра
Судді: Є.С. Сєвєрова
С.О. Погорєлова