Справа №  2-о-38/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

11 березня 2011 року

Свердловський міський суд  Луганської області

у складі: головуючого судді       Олейнікової Г.М.

               при секретарі                Гончаренко С.В.   

розглянувши  у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Свердловська

справу за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту належності правовстановлюючих документів,

ВСТАНОВИВ

Заявниця звернулась з заявою до суду і в обґрунтовування заявлених вимог пояснила, що ІНФОРМАЦІЯ_5 року помер її чоловік ОСОБА_2, з яким вона перебувала в шлюбі з 20.04.1990 року до дня його смерті.

Заявниця є пенсіонером і отримує пенсію за віком, розмір якої дуже маленький, тому вона бажає перейти на пенсію чоловіка, у зв,язку з чим звернулась до  УПФУ, де при вивченні документів  було встановлено невідповідності, для усунення яких заявниці було запропоновано звернутись до суду.

Так, у свідоцтві про смерть чоловіка заявниці його ім.,я та прізвище значиться як «ОСОБА_2», у трудовій книжці його ім,я та прізвище значаться невірно – «ОСОБА_2», у вкладиші до його трудової книжки серії НОМЕР_1 ім.я та прізвище померлого зазначені вірно - «ОСОБА_2», так само як у паспорті, свідоцтві про шлюб та в його свідоцтві про народження, а також у військовому квитку.

В атестаті НОМЕР_2 від 20.02.1951 року про закінчення Спеціалізованого Ремісничого училища №25 в місті Гродно Белоруської  РСР за професією столяр, невірно зазначено прізвище чоловіка заявниці – «ОСОБА_2».

Крім того, в посвідченні №4 від 23.01.1961 року Учбово-курсовим комбінатом Держреєстру «Червонопартизанськвугілля» про навчання  в період з 01.12.1960 року по 23.01.1961 року на курсах при учбовому пункті шахти №63 та присвоєнні кваліфікації шахтного електрослюсаря прізвище померлого чоловіка заявниці також зазначено невірно – «ОСОБА_1».   

Заявниця просить суд встановити факт, що трудова книжка, видана 18.04.1951 року на ім.,я ОСОБА_2, 1934 року народження, атестат  НОМЕР_2 від 20.02.1951 року про закінчення Спец. Ремісничого училища №25 в місті Гродно Белоруської  РСР за професією столяр, виданий на ім.,я ОСОБА_2 а також посвідчення  №4, видане 23.01.1961 року Учбово-курсовим комбінатом Держреєстру «Червонопартизанськвугілля» про навчання  в період з 01.12.1960 року по 23.01.1961 року на курсах при учбовому пункті шахти №63 та присвоєнні кваліфікації шахтного електрослюсаря на ім.,я ОСОБА_2 дійсно належать ОСОБА_2, померлому ІНФОРМАЦІЯ_5 року.

Заявниця в судове засідання не з,явилась, але надала письмову заяву, згідно якої  просить справу розглянути за її відсутності, заявлені вимоги підтримує у повному обсязі.

Зацікавлена особа – представник  УПФУ в м. Свердловську, в судове засідання не з,явилась, але надала письмову заяву, згідно якої просить справу розглянути за її відсутності, не заперечує проти задоволення  вимог заявниці.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає що заява підлягає задоволенню з наступних підстав:

Згідно зі ст. 256  ч.1 п. 6 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення  факту  належності правовстановлюючих документів  особі, прізвище, ім’я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з ім’ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві  про народження  або в паспорті.

Згідно атестату НОМЕР_2 від 20.02.1951 року про закінчення Спеціалізованого Ремісничого училища №25 в місті Гродно Белоруської  РСР за професією столяр (а.с.12), його видано на ім.,я ОСОБА_2, але прізвище «ОСОБА_2» зазначене невірно.

З посвідчення №4 від 23.01.1961 року, виданого Учбово-курсовим комбінатом Держреєстру «Червонопартизанськвігулля» (а.с.6) убачається, що його було видано на ім.,я ОСОБА_2 про його навчання  в період з 01.12.1960 року по 23.01.1961 року на курсах при учбовому пункті шахти №63 та присвоєнні кваліфікації шахтного електрослюсаря, прізвище «ОСОБА_2» зазначено невірно.

Згідно трудової книжки (а.с.10), витікає, що її видано 18.04.1951 року на ім,я ОСОБА_2, 1934 року народження, за професією столяр, в якій прізвище «ОСОБА_2», а також ім.,я «ОСОБА_2» зазначені невірно.

Згідно  свідоцтва про смерть (а.с.7), ІНФОРМАЦІЯ_5 року помер ОСОБА_2 про що є актовий запис за №1082.

Зі свідоцтва про шлюб (а.с.8) витікає, що 20.04.1990 року було зареєстровано шлюб між ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженцем д. Денисовичев Жлобинського району Гомельської області, та ОСОБА_1, якій після реєстрації шлюбу було присвоєне прізвище ОСОБА_1, актовий запис № 182.

З військового квитку серії НОМЕР_2 (а.с.11) убачається, що його було видано на ім.,я ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця с. Денисовичи Жлобинського району Гомельської області.

Згідно вкладишу в трудову книжку серії НОМЕР_1 (а.с.9), його видано на ім.,я ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 16.07.1992 року.

З урахуванням вищевикладеного суд вважає, що трудова книжка, видана 18.04.1951 року на ім.,я ОСОБА_2, 1934 року народження, атестат  НОМЕР_2 від 20.02.1951 року про закінчення Спец. Ремісничого училища №25 в місті Гродно Белоруської  РСР за професією столяр, виданий на ім.,я ОСОБА_2, а також посвідчення  №4, видане 23.01.1961 року Учбово-курсовим комбінатом Держреєстру «Червонопартизанськвігулля» про навчання  в період з 01.12.1960 року по 23.01.1961 року на курсах при учбовому пункті шахти №63 та присвоєнні кваліфікації шахтного електрослюсаря на ім.,я ОСОБА_2, дійсно належать ОСОБА_2, померлому ІНФОРМАЦІЯ_5 року.

Керуючись ст. 10, 11, 60, 212-215 ЦПК України, на підставі ст. 256 ЦПК України, суд, -

ВИРИШИВ

Встановити  факт, що трудова книжка, видана 18.04.1951 року на ім.,я ОСОБА_2, 1934 року народження, атестат  НОМЕР_2 від 20.02.1951 року про закінчення Спец. Ремісничого училища №25 в місті Гродно Белоруської  РСР за професією столяр, виданий на ім.,я ОСОБА_2, а також посвідчення  №4, видане 23.01.1961 року Учбово-курсовим комбінатом Держреєстру «Червонопартизанськвігулля» про навчання  в період з 01.12.1960 року по 23.01.1961 року на курсах при учбовому пункті шахти №63 та присвоєнні кваліфікації шахтного електрослюсаря на ім.,я ОСОБА_2, дійсно належать ОСОБА_2, померлому ІНФОРМАЦІЯ_5 року.

На рішення може бути подана  апеляційна скарга  протягом десяти днів  з дня проголошення рішення до апеляційного суду Луганської області.

Рішення  суду  набирає  законної  сили  після  закінчення строку для подання апеляційної скарги,  якщо апеляційну скаргу  не було подано.  У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не  скасовано,  набирає  законної  сили  після  розгляду   справи апеляційним судом.

Суддя: