Справа № 2а-25/11

ПОСТАНОВА

Іменем України

27 січня 2011р. Ленінський районний суд м. Луганська у складі:

головуючого –судді Масенко Д.Є.,

при секретарі –Філатовій Н.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до УДАІ УМВС України в Луганській області про визнання рішення протиправним та скасування постанова та закриття провадження в справі про адміністративне правопорушення, -

встановив:

15 листопада 2010р. позивач звернулась до суду з позовом до відповідача, зазначивши в його обґрунтування наступне.

22.12.2010р. він рухався по вул. Ватутіна м. Луганська, під час проїзду регульованого пішохідного перехрестя він розпочав рух на зелений сигнал світлофору та закінчив на жовтий, перешкод будь-куму не створював.

Після зупинки біля магазину будматеріалів до нього підійшов ІДПС Смелов М.С. та повідомив, що він порушив ПДР, а саме: проїхав на червоний сигнал світлофору і притягнув позивача до адміністративної відповідальності за порушення п. 8.7.3 ПДР постановою ВВ № 482491.

Позивач вважає постанову необґрунтованою з тих підстав, що ним не було порушено ПДР, оскільки вказаний світлофор не має режиму жовтого миготливого сигналу та при проїзді перехрестя він не створював перешкод іншим учасникам дорожнього руху та не мав можливості зупинитися без застосування екстреного гальмування. Крім того, ІДПС Романовим були порушені вимог статей 251, 256, 280 КУпАП, при розгляді справи.

В судове засідання позивач не прибув, до його початку подав письмову заяву, в якій просив розглянути справу у його відсутності.

Відповідач належним чином повідомлений про час, дату та місце розгляду справи,  в судове засідання свого представника не направив, надав письмові заперечення на позов, в яких зазначив наступне.

Відповідно до положення про Державну автомобільну інспекцію МВС, затвердженого постановою КМУ від 14.04.1997 №341 Державна автомобільна інспекція є головним органом, на який покладається забезпечення безпеки дорожнього руху в Україні, що входить до системи органів Міністерства внутрішніх справ України.

Підрозділи Державтоінспекції мають права, передбачені Законами України "Про міліцію", "Про дорожній рух", "Про оперативно-розшукову діяльність", іншими нормативно-правовими актами, що регулюють їх діяльність, зокрема:

- зупиняти транспортні засоби у разі порушення вимог правил, норм та стандартів забезпечення безпеки дорожнього руху, ознак, що свідчать про їх технічну несправність або забруднення довкілля;

- здійснювати в установленому порядку фотографування, звукозапис, кіно- та відеозйомку для виявлення та фіксації протиправних діянь тощо.

Постановою  по справі про адміністративне правопорушення  від 22.12.2010 позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності відповідно до п. 2 ст. 122 Кодексу про адміністративні правопорушення за порушення п.8.7.3(е) Правил дорожнього руху України. Даним пунктом передбачено, що 8.7.3. сигнали світлофора мають такі значення: е) червоний сигнал, у тому числі миготливий, або два червоних миготливих сигнали забороняють рух.

Відповідно до ст. 14 Закону України «Про дорожній рух»учасники дорожнього руху зобов'язані:

- знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього

руху;

- створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам.

При розгляді справи про адміністративне правопорушення було з'ясовано всі обставини та оцінено докази. Найважливішим джерелом доказів у справах про адміністративне правопорушення є протокол про здійснення адміністративного правопорушення. Ця норма закріплена ст. 251 КУАП. Відповідно до ст. 254 КУАП Протокол - це офіційний документ, відповідним чином оформлений уповноваженою особою. Згідно ст. 252 КУАП України уповноважена особа оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю. Крім того, були ураховані безпосередні спостереження осіб, уповноважених на складання протоколу про адміністративні правопорушення. Будь-яких клопотань або додаткових пояснень при оцінці доказів позивачем не надавалось. Співробітниками ДПС було чітко визначено дане адміністративне правопорушення. Таким чином, відповідно до вимог ст. 254-256, 283 КУпАП було складено протокол про адміністративне правопорушення з роз'ясненням прав та обов'язків та винесено постанову про адміністративне правопорушення від 22.12.2010. З адміністративним протоколом Позивач був ознайомлений, постанову отримав, про що свідчить його підпис.

Враховуючи, що постанова по справі про адміністративне правопорушення від 22.12.2010 складена у відповідності до вимог діючого законодавства України, підстави для її скасування відсутні.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного.

Відповідно до ст. 288 КУпАП постанова іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення може бути оскаржена у вищестоящій орган, (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міжміський суд, у порядку визначеному КАС України з особливостями, встановленими КУпАП.

На підставі ст. 19 КАС України адміністративні справи з приводу оскарження адміністративних актів індивідуальної дії, а також дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які стосуються інтересів конкретної особи, вирішуються адміністративними судами за місцем проживання (перебування знаходження) позивача.

Таким чином,  порушень територіальної підсудності не встановлено, оскільки позивач мешкає в Ленінському районі м. Луганська та оскаржує акт індивідуальної дії.

Як встановлено в судовому засіданні 22.12.2010р. позивач рухався по вул. Ватутіна м. Луганська, під час проїзду регульованого пішохідного перехрестя він розпочав рух на зелений сигнал світлофору та закінчив на жовтий, перешкод будь-куму не створював.

Однак, ІДПС Смеловим М.С. він був притягнутий до адміністративної відповідальності по ст. 122 ч.2 КУпАП за порушення п. 8.7.3 ПДР постановою ВВ № 482491.

Згідно ст. 122 ч. ч.2 КУпАП передбачена відповідальність за порушення водіями транспортних засобів правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, ненадання переваги в русі маршрутним транспортним засобам, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування водієм під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів  під  час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди.

Відповідно до оскаржуваної постанови позивача притягнути до відповідальності за порушення п.8.7.3.(е) ПДР України, яким передбачено, що червоний сигнал, у тому числі миготливий, або два червоних миготливих сигнали забороняють рух.

          Статтею 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

          Однак відповідачем зазначені вимоги ст. 71 КАС України не виконані, оскільки наданий диск з відеозаписом фіксації правопорушення не містить запису порушення позивачем ПДР України, інших доказів щодо правомірності свого рішення, суду не надав.

          Посилання представника позивача у письмових заперечення на протокол про адміністративне правопорушення як на доказ по справі судом до уваги не приймається. оскільки в зазначеному протоколі (а.с.5), крім викладення обставин правопорушення містяться і заперечення позивача проти цього.

          На підставі викладеного суд приходить до висновку про обґрунтованість позову у зв’язку з чим він підлягає задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 19,128 КАС України, ст. ст. 251, 288 КУпАП, ПДР України, суд -

постановив:

          Позов ОСОБА_1 – задовольнити.

          Постанову ВВ № 482491 від 22.12.2010р. про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 122 ч.2 КУпАП у вигляді штрафу 425гр. –скасувати.

Провадження в адміністративній справі –закрити у зв’язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.

          Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий: