печерський районний суд міста києва

Справа № 757/29547/22-ц

пр. 2-2854/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2024 року

Печерський районний суд м. Києва в складі :

головуючого судді: Ільєвої Т.Г.

при секретарі: Ємець Д.О.

за участю:

представника позивача за первісною позовною заявою та представника відповідача за зустрічною позовною заявою - ОСОБА_1

представника відповідача за первісною позовною заявою та представника позивача за зустрічною позовною заявою - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу в загальному позовному провадженні за позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_7, третя особа: служба у справах дітей та сім`ї Шевченківської районної місті державної адміністрації про визнання місця проживання неповнолітніх дітей та за зустрічною позовною заявою ОСОБА_7 до ОСОБА_3 , третя особа: служба у справах дітей та сім`ї Шевченківської районної місті державної адміністрації про визнання місця проживання дітей та зобов`язання передати дітей батьку, -

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2022 року позивач звернулась з позовом до ОСОБА_7, третя особа: служба у справах дітей та сім`ї Шевченківської районної місті державної адміністрації про визнання місця проживання неповнолітніх дітей.

В обґрунтування позову зазначено, що між позивачем та відповідачем виник спір щодо місця проживання їх спільних двох малолітніх дітей, після їх розлучення.

Так, представник ОСОБА_3 зазначає, що після повномасштабного вторгнення Росії на територію України позивач переїхала до США, отримала тимчасовий притулок та налагоджує життя там разом з дітьми, яких забезпечує самостійно.

Представник ОСОБА_3 вказує, що матір дітей має самостійний дохід від здачі в оренду своєї власної квартири у розмірі 900,00 доларів США та володіє на праві приватної власності двома об`єктами нерухомого майна у місті Києві, а саме: у АДРЕСА_1 та у АДРЕСА_2 , що підтверджує її впевнений матеріальний статус необхідний для можливості забезпечення якнайкращих інтересів дітей.

Відтак, позивач забезпечує та має всі належні умови для виховання двох малолітніх дітей, однак батько дітей належним чином не приймає участь у житті дітей, не забезпечує їх, не цікавиться ними та негативно впливає на психологічний стан дітей.

Таким чином, ОСОБА_3 була змушена звернутись до суду за захистом своїх прав та інтересів дітей та просить суд: визначити місце проживання малолітніх дітей ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), з матір`ю ОСОБА_3 за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування.

Ухвалою судді від 03.11.2023 у справі відкрито провадження та визначено розглядати за правилами загального позовного провадження.

16.06.2023 від Шевченківської районної місті державної адміністрації надійшов висновок Органу опіки та піклування Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації про визнання місця проживання малолітніх дітей.

Так, у висновку зазначено, що зазначений орган прийшов до висновку, що малолітнім ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , доцільно проживати з матір`ю, однією родиною, що забезпечить найкращі інтереси дітей.

05.07.2027 ухвалою суду було відмовлено в задоволенні заяви відповідача ОСОБА_7 про закриття провадження у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_7, третя особа: служба у справах дітей та сім`ї Шевченківської районної місті державної адміністрації про визнання місця проживання неповнолітніх дітей.

29.08.2023 представником відповідача було подано зустрічну позовну заяву до ОСОБА_3 , третя особа: служба у справах дітей та сім`ї Шевченківської районної місті державної адміністрації про визнання місця проживання дітей та зобов`язання передати дітей батьку.

30.08.2023 протокольною ухвалою суду було прийнято зустрічну позовну заяву ОСОБА_7 до ОСОБА_3 , третя особа: служба у справах дітей та сім`ї Шевченківської районної місті державної адміністрації про визнання місця проживання дітей та зобов`язання передати дітей батьку.

Так, ОСОБА_7 , обґрунтовуючи свою позовну заяву, зазначає, що батько дітей завжди дбав і дбатиме про їх безпеку, про здобуття дітьми гарної освіти, про їх підготовку до самостійного дорослого життя. Батько здатен забезпечити дівчаткам стабільне та спокійне життя у Франції як у Парижі , так і в м. Мійо, в будинку своєї родини. Зрештою, вся французька родина хоче щоб дівчатка жили з ними у Франції та підтримує батька, і щиро не розуміє, чому дівчата повинні просити притулку і статусу українських біженців в США, якщо у них є велика родина у Франції і дівчатка, врешті-решт, і є громадянами Франції.

Так, батько вважає, що умови життя доньок з матір`ю у США є незадовільними та остання не зможе належним чином забезпечити належний спосіб життя дітей.

Відтак, на думку ОСОБА_7, є підстави для визначення їх місця проживання з їх батьком та для зобов`язання матері передати доньок батьку.

Таким чином, позивач просить суд визначити місце проживання неповнолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 за місцем проживання батька ОСОБА_7 та зобов`язати ОСОБА_3 передати неповнолітніх ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , їх батьку.

11.10.2023 представником первісного позивача та відповідача за зустрічною позовною заявою подав відзив на зустрічну позовну заяву в якій зазначив, що малолітні діти є громадянами України, а тому твердження батька про наявність французького громадянська у дітей є безпідставним.

Також, представник звертає увагу, що, станом на сьогоднішній день, батько не сплачує аліменти на утримання своїх неповнолітніх дітей, тому матір була вимушена звернутись з позовною заявою до суду.

Відтак, заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 21 березня 2023 року у справі № 761/19824/22 було стягнуто, починаючи 22.09.2022, з ОСОБА_7 аліменти на утримання дитей: ОСОБА_4 в розмірі 1/3 частини від усіх видів заробітку щомісяця, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з 22.09.2022 року і до досягнення донькою ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_5 , а в подальшому, - стягувати з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_7 аліменти на утримання доньки ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) в розмірі 1/4 частини від всіх видів заробітку (доходів), щомісячно, але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення донькою повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Предстаник ОСОБА_3 вказує, що відповідач фактично не виконує своїх батьківських обов`язків з утримання неповнолітніх дітей і, починаючи з вересня 2022 року, тобто з тієї дати, коли рішенням Шевченківського районного суду м. Києва юридично було закріплений його обов`язок зі сплати аліментів.

Також, представник матері вказує, що наміру проживати у Республіці Франція у сімї не було, а переїзд в Катар був зумовлений новою роботою батька.

Щодо французьких паспортів, то вони зроблені були за наполяганням матері відповідача, тобто вже після отримання громадянства України дітьми.

Разом з цим, у сім`ї погіршились стосунки, на підставі того, як вказує представник ОСОБА_3 , що у ОСОБА_7 з`явилась інша жінка.

В подальшому, після переїзду сімї до Єгипту, відносини у сімї погіршились та вони переїхали до Києва, батько заблокував рахунки та перестав забезпечувати сімю.

У період з грудня 2019 року по період 2022 року діти проживали з матір`ю у місті Києві у квартирі в АДРЕСА_2 та навчались у Французькому ліцеї Анни де Київ.

За весь вищевказаний період батько один раз на тиждень за допомогою відео-зв`язку спілкувався зі своїми дітьми. Досить часто на відео-зв`язок з дітьми виходив не він, а його мама.

За період 2020 року по 2022 рік, весною діти їздили до батька у Єгипет на канікули тривалість один тиждень . Кожного літа у цей же період діти на три тижні їздили до Франції до матері відповідача (їх бабусі). При чому, згідно домовленостей між батьками, батько забирав їх у аеропорті у Києві та привозив назад до аеропорту у Києві. Однак між батьками не було домовленостей щодо інтеграції дітей у французьке суспільство, не могло бути і мови, оскільки сам батько з 2016 року до 31 серпня 2022 року проживав у мусульманських країнах.

22 лютого 2022 року позивач поїхала на відпочинок до Парижу та 24 лютого 2022 року, у зв`язку з тим, що розпочалась повномасштабна війна росії проти України, ОСОБА_3 переїхала США та отримала тимчасовий захищений статус (TPS). Подала 02 травня 2023 року на статус тимчасовий захищений статус (TPS), який отримала 30 листопада 2022 року з правом працевлаштування.

В подальшому, у квітні 2022 року діти вмовили батька відправити їх назад до матері. При чому спочатку він хотів поїхати разом з дітьми у м. Маймі та згодом відмовився їх супроводжувати. Позивач пропонувала йому привезти дітей у супроводі прямим рейсом, та він заявив що не його справа возити дітей до матері.

Тільки 29 квітня 2022 року діти приїхали до позивача у м. Маямі, США, штат Флорида .

Відтак, матір займається вихованням дітей, забезпечує їх та надає освіту.

Окрім цього, представник ОСОБА_3 подав до Окружного суду Одинадцятого судового округу Маямі-Дейд, Штат Флорида позов «ПЕТИЦІЯ ЧОЛОВІКА ПРО ПОВЕРНЕННЯ ДІТЕЙ ТРЕТЮ КРАЇНУ ЗА ГААЗЬКОЮ КОНВЕНЦІЄЮ ПО ЦИВІЛЬНИХ АСПЕКТАХ МІЖНАРОДНОГО ВИКРАДЕННЯ ДІТЕЙ» повернення дітей у Францію, у якій він сам проживає тільки з 31.08.2022 року, сам вказав у позові очевидну річ, при чому вказавши у своєму позові, що вказано що країною постійного проживання дітей є Україна

Разом з тим, остаточнім рішенням Окружного суду Одинадцятого судового округу Маямі-Дейд, Штат Флорида справа № 2022-016928-FC-04 від квітня 24 2023 року ухвалено рішення на користь ОСОБА_3 та є остаточно підтверджено, що суди США не мають юрисдикції розглядати справи про повернення дітей, крім того вказано що країною постійного проживання дітей є Україна. Стверджується, що Україна є зоною бойових дій, що заперечує висновок про те, що утримання дітей за межами України є незаконним. Не існує жодного суттєвого питання щодо неправомірного переміщення або утримання дітей з країни їх постійного проживання - України

Таким чином, представник вказує, що батько негативно впливає на дітей, перешкоджає матері в участі у їх вихованні та маніпулює будь-якою інформацією стосовно матеріалів, в тому числі її особистого життя, а тому представник ОСОБА_3 просив відмовити у задоволенні вимог зустрічної позовної заяви.

26.10.2023 представником ОСОБА_7 було подано письмові пояснення стосовно позовної заяви ОСОБА_3 .

Так, представник ОСОБА_7 зазначає, що твердження позивача щодо подружньої зради зі сторони відповідача є ніщо інше, як наклеп та грубе введення суду в оману щодо дійсних обставин справи, яке направлене на висвітлення відповідача в негативному світлі.

Також, зазначено, що батько вважає, що постійні місця проживання дітей негативно впливає на останніх, оскільки умови життя є нестабільними.

Окрім цього, батько повністю заперечує позицію матері щодо того, що він не забезпечує сімю, оскільки він постійно оплачував відпочинок дітей, школи та нянь. Зокрема, останній за навчання дітей у французькому ліцеї сплатив з 07.10.2019 по 09.03.20213 суму у розмірі 27 860,57 Євро.

Витрати на лікування дітей покриваються страховкою ОСОБА_7 стосовно питання медичного лікування та допомоги репатріації.

Окрім цього, представник ОСОБА_7 вказує, що сторони між собою поділили майно, ОСОБА_3 у приватну власність надійшли дві квартири, а ОСОБА_7 одна, яка виявилась однокімнатною.

Відтак, представник ОСОБА_7 стверджує, що матір вводить суд в оману, перекручуючи обставини справи, та трактує їх зі своєї точки зору.

Таким чином, представник ОСОБА_7 просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 , оскільки вони є безпідставними та спростовуються доказами, які останній долучив до поясненнь.

30.10.2023 представником ОСОБА_7 було подано письмові пояснення на відзив ОСОБА_3 на зустрічну позовну заяву.

Представник не погоджується з доводами зазначеними у відзиві на зустрічну у позовну заяву.

Окрім цього, зазначено, що батько 31 липня 2022 року закінчив роботу в Єгипті і повернувся до Франції, де наразі працює.

ОСОБА_7 проживає у передмісті Парижу - АДРЕСА_3 , де знімає трьохкімнатну квартиру площею 64,76 кв. м.

У цій квартирі створені належні умови для проживання двох малолітніх доньок.

Зокрема, відповідно до Сертифікату щодо стану житла, який засвідчений Директором відділення Каси соціальної допомоги в О-де-Сен, вищезазначена квартира відповідає стандартам, необхідним для безпечного розміщення дітей. Оцінювачі прийшли до висновку, що характеристики приміщення сприяють добробуту та розвитку дітей.

При цьому, до уваги були взяті такі моменти: загальна безпека об`єкта нерухомості, включаючи стан електрообладнання та пристроїв безпеки, таких як вогнегасники та пожежна сигналізація;наявність відповідних приміщень та обладнання для безпечного сну, навчання, ігор та розваг; гігієна та чистота, особливо в таких приміщеннях, як кухня, ванні кімната та спальні; планування інтер`єрів, включаючи наявність гострих кутів, потенційно небезпечних матеріалів тощо; доступність основних об`єктів, таких як школи, парки та медичні заклади. Аналогічне обстеження та висновки щодо житлових умов здійснено і щодо квартири брата позивача, ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , розташованої за 15 хвилин їзди від ОСОБА_7, за адресою: АДРЕСА_4 .

Поміж іншим, батьки ОСОБА_7 - ОСОБА_19 та ОСОБА_20, також володіють будинком АДРЕСА_5 , на іншому краю Франції. Доньки сторін неодноразово проводили літні канікули в дідуся та бабусі, добре знайомі зі всією своєю французькою родиною.

Перебуваючи з батьком, діти отримували і мають можливість надалі отримувати медичні послуги та ліки безоплатно за рахунок батькового французького медичного страхування.

Отже, діти достатньо інтегровані у французьке суспільство і батько має можливість подбати про них.

Також зазначено, що посилання матері на те, що батько утримував дітей у Франції є безпідставними, оскільки батько відпустив дітей до матері в США, а до того діти перебували у батька, у зв`язку з тим, що матір влаштовувала своє особисте життя.

Відтак, представник ОСОБА_7 просив задовольнити зустрічну позовну заяву.

30.10.2023 представником ОСОБА_7 були подані письмові пояснення щодо Висновку Органу опіки та піклування Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації з якими останній не погоджувався, оскільки вважає, що не було надано належних доказів фінанового стану матері, тобто її реальних доходів,які б підтверджувались.

Також, представник вважає, що належним чином орган не зміг дослідити, що матір дбає про моральний, духовний, фізичний розвиток дітей.

Окрім цього, належного виїзду для дослідження умов проживання органом не здійснювалось, а висновок зроблений на основі фотографій.

Також, представник зазначив, що за адресою, яка значиться місцем проживання у висновку наявний спір між ОСОБА_3 та ОСОБА_11 щодо домашнього насильства.

Відтак, висновок про доцільність проживання з матірю є необгрутованим, оскільки належним чином обставини не були дослідженні.

06.12.2023 представником певірсного позивача було подано письмові пояснення на письмові пояснення представника ОСОБА_7.

Так, у даних поясненнях представник ОСОБА_3 заперечував всі твердження представника ОСОБА_7, оскільки останній не надає належних доказів, на які посилається, не виконує належним чином своїх батьківських обов`язків, переслідує позивача та пригнічує дітей.

03.01.2024 представником ОСОБА_7 були подані письмові пояснення на пояснення ОСОБА_3

18.04.2024 ухвалою суду в задоволенні клопотання представника позивача за зустрічною позовною заявою та представника відповідача за первісною позовною заявою - адвоката ОСОБА_12 про витребування доказів у цивільній справі № 757/29547/22-ц, було відмовлено.

27.05.2024 ухвалою суду було закрито підготовче судове засідання та перейдено до розгляду справи по суті.

В судовому засіданні, яке було відбулось 01.08.2024 представник первісного позивача та відповідача за зустрічною позовною заявою зазначив, що діти та мати є громадянинами України. Так, під час повномасштабного вторгнення матір виїхала до США, коли діти перебували на канікулах у батька, який під час перебування дітей не приділяв їм належної уваги та не займався ними.

В подальшому батько не хотів повертати дітей матері, однак потім діти повернулись до матері, оскільки, на думку представника ОСОБА_3 батько не бажає займатись вихованням дітей.

Разом з цим, матір має постійне місце проживання, стабільний дохід, це свідчить, що остання може належним чином забезпечити всі необхідні умови для дітей, а батько не надав таких підтверджень.

Також, представник ОСОБА_3 звернув увагу, що Орган опіки та піклування Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації про визнання місця проживання малолітніх дітей у своєму висновку визнав за доцільне проживання дітей з матір`ю.

Відтак, представник ОСОБА_3 просив задовольнити первісну позовну заяву, а в зустрічній позовній заяві відмовити, у зв`язку з її необґрунтованістю.

В судовому засіданні, яке було відбулось 01.08.2024 представник первісного відповідача та позивача за зустрічною позовною заявою зазначив, що первісна позовна заява є необґрунтованою, оскільки діти до січня 2020 ркоу проживали з батьком, а тому наявні всі підстави для спільного проживання дітей з батьком.

Окрім цього, представник первісного відповідача та позивача за зустрічною позовною заявою 07.08.2024 подав до суду письмові дебати, в яких зазначив, що посилання на ОСОБА_3 на її стабільний матеріальний стан є необґрунтованим.

Разом з цим, фінансовий стан ОСОБА_7 є стабільним, останій з 31.07.2022 року повернувся працювати в їх головний офіс у Франції.

Наявність у ОСОБА_3 двох квартир у Києві не свідчить про її «впевнений матеріальний статус» і не характеризує її фінансове становище.

З приводу наявного в матеріалах справи договору оренди від 15.11.2022 року, за яким ОСОБА_3 нібито переїхала в нову квартиру в АДРЕСА_11, то даний Договір не може бути належним та достовірним доказом оренди, адже в ньому не зазначено суму орендної плати, немає підпису орендодавця, підпису орендаря.

Також, представник ОСОБА_7 не погоджується з висновком Органу опіки та пілкування, оскільки діти ще не досягли віку (ОСОБА_4 лише виповнилося 9 років, а ОСОБА_13 - 7,5 років), коли можуть об`єктивно оцінювати, з ким з батьків проживати, щоб це відповідало їх найкращим інтересам. Крім того, вочевидь діти наразі піддаються впливу їх матері і не можуть у своєму віці та положенні виступити відкрито проти особи, від якої залежить їх життя, безпека, здоров`я.

Висновок органу опіки та піклуванні від 09.06.2023 р. по цій справі не заслуговує на увагу, при ухваленні рішення суд повинен виходити з інтересів дітей, оскільки висновок не відповідає дійсності.

Також, представник звернув увагу, що 10 листопада 2022 року ОСОБА_3 виселено з квартири про яку йдеться у висновку, судовим ордером американського суду від 10.11.2022 року у справі № 2022-038717-СС-23.

У подальшому, ОСОБА_3 стверджує, що з 15.11.2022 року проживає вже в іншому кондомініумі за адресою АДРЕСА_6 .

У своїх письмових поясненнях по цій справі від 06.12.2023 року позивача за первісним позовом стверджує, що переїхала за адресою АДРЕСА_7 . ОСОБА_3 також стверджує, що строк оренди цієї квартири - до 13.08.2024 року. Тобто, невдовзі дівчаток знову очікує черговий переїзд.

Життя в таких умовах не відповідає інтересам дітей, це несе шкоду життю та здоров`ю дітей, їх розвитку. Фактично, нормальне дитинство ОСОБА_13 і ОСОБА_14 поставлено у пряму залежність від намагань ОСОБА_3 знайти собі забезпеченого чоловіка на якийсь час. При цьому, під впливом матері у дітей наразі формується особистість.

У найкращих інтересах дітей було б повернути їх батьку, який має стабільне життя, роботу, дім у Парижі .

Відтак, представник вказує, що є підстави для визначення місця проживання неповнолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , за місцем проживання батька ОСОБА_7 та зобов`язання ОСОБА_3 передати неповнолітніх ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , їх батьку.

В судове засідання, призначене на 19.09.2024, представник первісного позивача та відповідача за зустрічною позовною з`явився, вимоги первісної позовної заяви підтримав, щодо зустрічних вимог заперечував. Окрім цього, останній подав заяву про розгляд справи без фіксування технічними засобами.

Представник відповідача за первісною позовною заявою та представник позивача за зустрічною позовною заявою в судове засідання, призначене на 19.09.2024 з`явився, заперечував щодо задоволення первісної позовної заяви та просив задовольнити зустрічну позову заяву. Окрім цього, останній подав заяву про розгляд справи без фіксування технічними засобами.

Представник служби у справах дітей та сім`ї Шевченківської районної місті державної адміністрації в судове засідання не з`явися, про час та місце розгляду справи служба повідомлялась належним чином.

Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши і оцінивши надані докази в їх сукупності, прийшов до наступного.

Так, судом встановлено, що 28 лютого 2015 року між громадянкою України ОСОБА_3 та громадянином Французької Республіки ОСОБА_7 було укладено шлюб, який зареєстрований на підставі свідоцтва про одруження НОМЕР_1 , виданого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Печерського районного управління юстиції у м. Києві, актовий запис № 270 у Книзі реєстрації шлюбів (а.с.24, том 1).

Позивач з відповідачем мають двох спільних дітей - ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), яка є малолітньою, та ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) року народження, яка є малолітньою (а.с.41-50, том 1).

Згідно даних довідки про реєстрацію особи громадянином України №1387/2015, рішенням ГУ ДМС України в м. Києві від 22 вересня 2015 року ОСОБА_4 набула громадянство України, на підставі частини 1 статті 7 Закону України "Про громадянство України", та є громадянкою Укрїани з ІНФОРМАЦІЯ_8 (а.с.48, том 1).

Згідно даних довідки №61628/536-019 від 11 січня 2017 року, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрована громадянкою України (а.с.49, том 1).

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 23 серпня 2022 року у справі № 761/12094/22 шлюб між позивачем та відповідачем розірвано (а.с.26-27, том 1).

Так, у зв`язку з тим, що розпочалась повномасштабна війна Росії проти України позивач переїхала в США (штат Флорида, м. Маямі) та отримала тимчасовий захищений статус (TPS). Подала 02 травня 2023 року на статус тимчасовий захищений статус (TPS), який отримала 30 листопада 2022 року з правом працевлаштування.

Статус особи, що користується тимчасовим захистом (TPS), є формою імміграційного статусу для осіб, які вже знаходяться у Сполучених Штатах. TPS призначений для осіб, які не можуть повернутися до своєї батьківщини через небезпеку, таку як збройний конфлікт або екологічна катастрофа.

Так, представник ОСОБА_3 зазначає, що Сполучені Штати Америки продовжили тимчасово захищений статус (TPS) для громадян України, які його отримали раніше на 18 місяців - з 20 жовтня 2023 року до 19 квітня 2025 року. (за інформацією Міністерство внутрішньої безпеки США) (а.с. 228-229, том 2).

Спочатку ОСОБА_3 проживала у Санні-Айлс-Біч - місті в США, в окрузі Маямі-Дейд штату Флорида.

Позивачка змінила орендоване майно, підписавши 15 листопада 2022 року новий довгостроковий договір оренди житла. Адреса орендованого майна: АДРЕСА_12. При чому період оренди збільшився та становить 9 місяців та закінчується 14 серпня 2023 року. А площа складає 119,752 кв.м., що цілком є достатнім для розвитку та виховання двох малолітніх дітей.

Договір підписано між ОСОБА_21 і ОСОБА_3, що охоплює певне нерухоме майно, описане як Приміщення 106 в Кондомініумі ALCA, розташованому за адресою: АДРЕСА_8 . Термін дії цього Договору оренди починається 14 серпня 2023 року і завершується 13 серпня 2024 року.

З тверджень матері вбачається, що малолітні діти проживають з нею у США та отримують освіту у шкільному навчальному закладі Elementary school Norman Edelcup Sunny Isles Beach K-8, зокрема дана інформація зазначалась станом на день звернення з даним позовом.

Окрім цього, представник ОСОБА_3 стверджує, що матір самостійно забезпечує дітей та оплачує житло, зарахунок в тому числі від здачі в оренду свого власного житла.

Відтак, матір звернулась до суду з метою визначення місця проживання дітей з нею, оскільки вона їх виховує, а тому на думку останньої саме діти з нею мають проживати.

Так, батько ОСОБА_7 проживає у Франції та працює у гловному офісі Vinci Construction Grands Project Франції (а.с.75, том 2). Проживає у передмісті Парижу - АДРЕСА_3 , де знімає трьохкімнатну квартиру площею 64,76 кв.м.

Відтак, вбачається, що і в батька наявні умови для проживання дітей та фінансова можливість утримувати останніх.

Таким чином, останній теж просить суд визначити місце проживання дітей з батьком, оскільки він може забезпечити їм належні умови, навчання, медичне обслуговування.

В рамках розгляду справи 16.06.2023 від Шевченківської районної місті державної адміністрації надійшов висновок Органу опіки та піклування Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації про визнання місця проживання малолітніх дітей (а.с.238-242, том. 1).

Так, з даного висновку вбачається, що громадянка ОСОБА_3 належним чином піклується про фізичний, духовний та моральний розвиток дітей, має стабільний фінансовий дохід.

Наразі ОСОБА_3 разом з малолітніми дітьми тимчасово мешкає у Сполучених Штатах Америки, проживає у АДРЕСА_13, винаймає кондомініум площею 316 м. кв, що цілком є достатнім для розвитку та виховання двох малолітніх дітей.

У квартирі, де проживають діти, створені належні умови для проживання малолітніх дітей, задоволені всі потреби дітей. Наявна окрема дитяча кімната, ліжко, функціональні меблі, техніка та сантехніка.

З наданих матеріалів відомо, що діти отримують освіту у шкільному навчальному закладі Elementary school Norman Edelcup Sunny Isles Beach K-8. ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , навчається 2 класі, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , навчається 1 класі.

Відтак, Орган Опіки та піклування Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації, керуючись інтересами дітей, відповідно до ч.1 ст.161 СК України, вважає, що малолітнім ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , доцільно проживати з матір`ю, однією родиною, що забезпечить найкращі інтереси дітей.

Таким чином, вбачається, що орган опіки та піклування своїм висновком рекомендував проживання дітей з матір`ю, оскільки це в інтересах дітей.

Окрім цього, в рамках розгляду справи представником ОСОБА_3 було долучено копію постанови Київського апеляційного суду від 09.02.2024 у справі 761/19824/22, яка скасувала рішення Шевеченківського районного суду м. Києва від 21.03.2023 та ухвалила нове.

Відтак, Київський апеляційний суд ухвалив стягнути із ОСОБА_7 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання ОСОБА_4 , та ОСОБА_5 , в розмірі 1/3 частини від всіх видів заробітку (доходів), щомісячно, але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 22 вересня 2022 року і до досягнення найстаршою дитиною, а саме ОСОБА_4, повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_9 , а в подальшому стягувати із ОСОБА_7 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання ОСОБА_18 , в розмірі 1/4 частини від всіх видів заробітку (доходів), щомісячно, але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення нею повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_10 .

Таким чином, станом на день розгляду справи вбається, що рішенням суду вирішено стягувати аліменти на утримування двох до доньок до досягнення ними повноліття, з ОСОБА_7.

Разом з цим, дане рішення ще не свідчить, що батько критично ухиляється від виконання своїх обов`язків в частині фінансового забезпечення дітей, оскільки останній оплачував школу, в яких навчались діти, забезпечував сімю, а тому з огляду на його позицію в рамках даної справи, останній зацікавлений в участі у вихованні дітей.

Відтак, суд вважає, що сам ОСОБА_7 є зацікавленим у виконанні рішення суду щодо сплати аліментів, з метою забезпечення належного способу життя та надання належної освіти своїм дітям.

Щодо інших тверджень стосовно утримання дітей, фінансовго стану обох батьків, суд вважає, що питання утримання дітей, сплати аліментів станом на день розгляду є вирішеним, а тому суд не вбачає підстав для повторного дослідження обставин, які встановленні судом.

Також, суд не приймає до уваги позиції двох сторін щодо способу життя один одного, оскільки всі доводи сторін зводяться до того, що між батьками склались неприєзні стосунки, а тому твердження та докази, на які посилаються сторони не стосується вирішення питання з ким будуть проживати діти. Всі посилання є суб`єктивним сприйняттям ситуації та не є такими обставинами, які свідчать про те, що батьки зловживають спиртними напоями, наркотичними речовинами, перебування на диспансерному нагляді, притягненні до кримінальної чи адміністративної відповідальності.

Таким чином, з врахуванням зазначених обстави, суд прийшов до наступних висновків.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 2 Закону України «Про міжнародне приватне право» цей Закон застосовується до питань, що виникають у сфері приватноправових відносин з іноземним елементом, зокрема, питань щодо підсудності судам України справ з іноземним елементом.

Згідно із пунктом 2 частини першої статті 1 Закону України «Про міжнародне приватне право», іноземний елемент - це ознака, яка характеризує приватноправові відносини, що регулюються цим Законом, та виявляється в одній або кількох з таких форм, зокрема, коли хоча б один учасник правовідносин є громадянином України, який проживає за межами України, іноземцем, особою без громадянства або іноземною юридичною особою.

Права та обов`язки батьків і дітей, крім випадків, передбачених статтями 67, 67-1, 67-4 цього Закону, визначаються особистим законом дитини або правом, яке має тісний зв`язок із відповідними відносинами і якщо воно є більш сприятливим для дитини (стаття 66 Закону України «Про міжнародне приватне право»).

Підсудність судам України справ з іноземним елементом визначається на момент відкриття провадження у справі, незважаючи на те, що в ході провадження у справі підстави для такої підсудності відпали або змінилися. Суд відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо у суді чи іншому юрисдикційному органі іноземної держави є справа зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав (частини перша та друга статті 75 Закону України «Про міжнародне приватне право»).

Україна згідно із Законом від 11 січня 2006 року № 3303-IV є учасницею Конвенції про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей (Гаазька конвенція 1980 року).

Відповідно до статті 16 Гаазької Конвенції 1980 року, після одержання повідомлення про незаконне переміщення або утримування дитини відповідно до статті 3, судові або адміністративні органи Договірної держави, на територію якої була переміщена дитина, або на території якої вона утримується, не будуть вирішувати по суті питання про піклування доти, поки не буде визначено, що дитина не повинна бути повернута відповідно до цієї Конвенції або поки заява не подана відповідно до цієї Конвенції протягом розумного періоду часу після одержання повідомлення.

Вказана норма обмежує юрисдикцію виключно органів держави, на територію якої дитину переміщено, а не держави, із якої було дитину переміщено.

Згідно зі статтею 19 Гаазької Конвенції 1980 року ніяке рішення, прийняте відповідно до цієї Конвенції, щодо повернення дитини, не розглядається як встановлення обставин будь-якого питання про піклування.

У свою чергу нормами чинного законодавства України не передбачено імперативної умови про те, що перебування дитини за межами України є підставою для відмови у задоволенні позову про визначення місця проживання такої дитини.

Більше того, зважаючи на положення міжнародних договорів щодо збереження юрисдикції судів України у питаннях батьківської відповідальності, очевидним є можливість вирішення справи про визначення місця проживання дитини саме національними судами.

Таким чином, сама по собі обставина проживання дитини за кордоном (незалежно від того чи вивезена дитина за кордон до звернення до суду з позовом про визначення місця її проживання чи після) не впливає на вирішення судами України спору про визначення місця її проживання.

Проживання дитини за кордоном не є самостійною підставою для відмови у позові про визначення місця проживання такої дитини разом з одним з батьків в Україні, а факт повернення дитини в Україну не є передумовою для вирішення спору між батьками про визначення місця проживання такої дитини.

Відповідно до ст.51 Конституції України та ст.5 СК України, сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Зокрема, держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини (частина друга і третя статті 5 СК України). При регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.

Відповідно до ч.ч.2, 8, 9 ст.7 СК України, сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

За змістом статті 11 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Відповідно ч.2 ст.155 СК України, батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Статтею 157 СК України передбачено, що питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, який проживає окремо від дитини має право на спілкування з дитиною, а батько з яким проживає дитина не має право перешкоджати такому спілкуванню.

Питання про визначення місця проживання дитини має вирішуватись не тільки з урахуванням інтересів кожного з батьків, а перш за все, з урахуванням прав та законних інтересів дитини.

Відповідно до статей 18, 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада1989 року (ратифікована Україною 27 лютого 1991 року, дата набуття чинності для України 27 вересня 1991 року) (далі - Конвенція) держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

В силу частини першої статті 3 Конвенції в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питанням соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини.

Згідно з положеннями статті 9 зазначеної Конвенції держави-учасниці забезпечують, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Отже, при розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах.

Зазначене узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі №402/428/16-ц.

У §54 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 07 грудня 2006 року №31111/04 у справі «Хант проти України» зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (рішення у справі «Олсон проти Швеції» (№ 2) від 27 листопада 1992 року, №250, ст.35-36, §90) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

Аналіз наведених норм права та практики ЄСПЛ дає підстави для висновку про те, що рівність прав батьків є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, та у першу чергу повинні бути визначені інтереси дитини у ситуації спору, а вже тільки потім права батьків.

Відповідно до ст.141 СК України, мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою, чи розірвано шлюб і чи проживають вони разом чи окремо.

Згідно з ст.160 СК України, місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

Статтею 161 СК України передбачено, що якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Аналогічні положення закріплені у статті 12 Конвенції, згідно з якими держави-учасниці забезпечують дитині, здатній сформулювати власні погляди, право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що торкаються дитини, причому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю.

Відповідно до статті 6 Європейської конвенції про здійснення прав дітей від 25 січня 1996 року, під час розгляду справи, що стосується дитини, перед прийняттям рішення судовий орган надає можливість дитині висловлювати її думки й приділяє їм належну увагу.

Тлумачення частини першої статті 161 СК України свідчить, що під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов`язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку.

При розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах.

Такий висновок є сталим у практиці Верховного Суду (зокрема постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати КЦС від 14 лютого 2019 року у справі №377/128/18, на яку є посилання в касаційній скарзі).

У Європейській конвенції про здійснення прав дітей від 25 січня 1996 року, ратифікованої Законом від 3 серпня 2006 року № 69-V, зазначено, що предметом Конвенції про права дитини є у найвищих інтересах дітей - підтримка їхніх прав, надання дітям процесуальних прав та сприяння здійсненню ними цих прав шляхом забезпечення становища, при якому діти особисто або через інших осіб чи органи поінформовані та допущені до участі в розгляді судовим органом справ, що їх стосуються. Для цілей цієї Конвенції розгляд судовим органом справ, що стосуються дітей, визнається розглядом сімейних справ, зокрема тих, що пов`язані зі здійсненням батьками своєї відповідальності, наприклад стосовно місця проживання дітей і доступу до них.

Рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання. Похідний характер означає відсутність пріоритету інтересів батьків над інтересами дитини та переважність права захисту прав дитини, а тому у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин кожної конкретної справи, а вже тільки потім - права батьків.

Подібний висновок Верховний Суд зробив у постанові від 23 грудня 2020 року у справі № 712/11527/17, на яку позивач посилається у касаційній скарзі.

Вирішуючи питання про визначення місце проживання дитини, суди мають враховувати об`єктивні та наявні у справі докази, зокрема обстеження умов проживання, характеристики психоемоційного стану дитини, поведінки батьків щодо дитини та висновок органу опіки та піклування. Проте найважливішим у цій категорії справ є внутрішнє переконання суду, яке має ґрунтуватися на повній та всебічній оцінці всіх обставин в їх сукупності, оскільки не можна піддавати формалізму долю дитини, яка через те, що батьки не змогли зберегти відносини або домовитися, не повинна бути позбавлена щасливого та спокійного дитинства.

Сім`я є цінною для розвитку дитини, і коли вона руйнується, батьки, які почали проживати окремо, мають віднайти способи захистити дитину і забезпечити те, що їй потрібно, щоб дитина зростала у благополучній атмосфері, повноцінно розвивалася та не зазнавала негативного впливу. Ситуація, в якій батьки не в змозі віднайти такі способи за взаємним погодженням, потребує втручання органів державної влади, зокрема суду, з метою забезпечення належних стосунків між дитиною й батьками, які є фундаментальними для благополуччя дитини. Діти потребують уваги, підтримки і любові обох батьків та є найбільш вразливою стороною в ході будь-яких сімейних конфліктів. Судам слід пам`ятати, що основним суб`єктом, на якого має вплив ухвалене рішення у сімейних спорах цієї категорії, є саме дитина.

У спорах про визначення місця проживання дитини суди мають крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановити та надати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах.

До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема:

- особисті якості батьків (моральні якості матері та батька як вихователів. Моральними якостями, які можуть негативно вплинути на виховання дитини, є, зокрема, зловживання спиртними напоями, наркотичними речовинами, перебування на диспансерному нагляді, притягнення до кримінальної чи адміністративної відповідальності);

- відносини, які існують між кожним із батьків і дитиною (встановлення повного чи часткового виконання батьківських обов`язків, наявність причин що впливають на виконання батьківських обов`язків; встановлення, чи враховують мати/батько інтереси дитини, чи є взаєморозуміння між кожним із батьків і дитиною);

- можливість створення дитині належних умов для виховання і розвитку (наявність самостійного доходу, належних житлових умов у кожного із батьків);

- стан здоров`я дитини (наявність хвороб у дитини, що потребують посиленого догляду, наявність у батьків навичок щодо надання первинної медичної допомоги);

- стан безпеки дитини (можливість створення дитині безпечних умов для життя та розвитку) тощо.

Указане тлумачення статті 161 СК України при розгляді категорії справ, що стосуються надчутливої сфери правовідносин (оскільки йдеться не просто про спір між позивачем і відповідачем, а про долю дитини), є сталим та однозначним у практиці Верховного Суду.

Крім того, першочерговим завданням держави є забезпечення безпеки і права на життя дитини, що проголошено статтею 6 Конвенції про права дитини, а тому, розглядаючи справи про визначення місця проживання дитини з урахуванням особливостей, спричинених введенням в Україні воєнного стану, вирішуючи спори, що стосуються прав та інтересів дитини, судове рішення має бути спрямованим на забезпечення її безпеки і права на життя.

У відповідності до частини першої статті 81 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Частиною четвертою статті 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

З врахуванням зазначених обставин справи, висновку органу опіки та піклування Шевченківської районної в місті Києві, враховуючи Конвенції про права дитини щодо забезпечення її якнайкращих інтересів та безпеки і права на життя, введення в Україні воєнного стану, перебування дітей з матір`ю в Сполучених штатах Америки, їх малолітній вік, соціальні зв`язки та психологічну прив`язаність, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_3 та визначення проживання малолітніх дітей разом з матірю.

Така позиція суду, зокрема зумовлена інтересами двох малолітніх дітей, побут та життя яких переважно налаштований матір`ю, а тому з метою мінімізації психологічного дискомфорту дітям, доцільно буде визнати проживання їх разом з матір`ю, не дивлячись на те, що остання можливо не в повній мірі може забезпечити стабільне місце проживання дітей. Однак суд бере до уваги, що такі обставини, склались через те, що на території України введено військовий стан, який зумовив матір в першу чергу керуватись діями, які б забезпечили її дітям безпечні умови життя.

Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_7 не підлягає задоволенню, оскільки суд прийшов до висновку про доцільність проживання малолітніх дітей з матірю.

Разом з цим, суд звертає увагу, що визначення місця проживання дитини з матір`ю не позбавляє батька батьківських прав та не звільняє його від виконання своїх батьківських обов`язків, що мають усвідомлювати обоє з батьків, спір між якими вирішено судом. При істотній зміні обставин сторони мають право ініціювати визначення іншого порядку фізичної опіки щодо дитини.

У п. 1 ст. 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (ч. 1 ст. 3 Конвенції).

Місце проживання малолітньої дитини з одним із батьків визначається або за місцем проживання матері чи батька, або за конкретною адресою.

Відтак, так як матір з дітьми проживає в Сполучених Штатах Америки суд вважає, що остання повинна повідомляти батька про своє місце проживання та перебування, оскільки місце проживання дітей визначено за матірю.

Таким чином, у відповідності до ст.141 ЦПК України підлягає стягненню з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_3 сплачений судовий збір у розмірі 992,40 грн.

Щодо витрат на правничу допомогу, то стороною позивача на момент ухвалення рішення не надано доказів понесних витрат, однак зазначено про їх надання протягом п`яти днів. Відтак, питання щодо стягнення витрат на правову допомогу судом не вирішувалось.

Керуючись ст.ст. 4, 13, 82, 141, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, ст.ст. 150-155, 157, 160-161 СК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_7, третя особа: служба у справах дітей та сім`ї Шевченківської районної місті державної адміністрації про визнання місця проживання неповнолітніх дітей - задовольнити.

Визначити місце проживання малолітніх дітей ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), з матір`ю ОСОБА_3 за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування.

Стягнути з АДРЕСА_9 , громадянин Французької Республіки, паспорт № НОМЕР_2 , виданий 28.05.2019 р., орган видачі: Генеральне Консульство Франції в Каїрі, РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_11 , адреса реєстрації: АДРЕСА_10 , РНКОПП НОМЕР_4 ) суму сплаченого судового збору у розмірі 992 (дев`ятост дев`яносто дві) грн. 40 коп.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_7 до ОСОБА_3 , третя особа: служба у справах дітей та сім`ї Шевченківської районної місті державної адміністрації про визнання місця проживання дітей та зобов`язання передати дітей батьку - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду або через Печерський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення, а особою яка була відсутня при проголошенні рішення протягом тридцяти днів з дня отримання копії рішення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення виготовлено 27.09.2024.

Суддя Тетяна ІЛЬЄВА