ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2024 рокуСправа №160/19896/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сластьон А.О. розглянув в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

Суть спору:       23 липня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій просить суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо неврахування ОСОБА_1 до стажу судді періоду строкової служби у Збройних Силах СРСР тривалістю – 1 рік 10 місяців 17 днів, половини строку стаціонарного навчання в Українській академії внутрішніх справ тривалістю 6 місяців 1 день та 3 роки стажу (досвіду) роботи (професійної діяльності) у галузі права, необхідного для призначення на посаду судді;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити та з 19.02.2020 року виплачувати щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці в розмірі 72% суддівської винагороди із врахуванням до стажу судді періоду строкової служби у Збройних Силах СРСР тривалістю – 1 рік 10 місяців 17 днів,  половини строку стаціонарного навчання в Українській академії внутрішніх справ тривалістю – 6 місяців 1 день та 3 роки стажу (досвіду) роботи (професійної діяльності) у галузі права, необхідний для призначення на посаду судді.

Позовна заява обґрунтована тим, що позивач є суддею у відставці, перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області та отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці. На виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.11.2020 у справі №160/10753/20 відповідачем проведено перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці з 01.02.2020, за наслідком якого, окрім зниження розміру суддівської винагороди з 90% до 60%, відповідачем зменшено необхідний стаж роботи позивача на посаді судді до 25 років 9 місяців 28 днів. Зокрема, Головним управлінням Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області при здійсненні ОСОБА_1 перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці протиправно, всупереч положенням частини другої       статті 137 Закону України від 02.06.2016 №1402-VIII       «Про судоустрій і статус суддів»       (далі - Закон №       1402-VIII), відмовлено у зарахуванні до стажу роботи на посаді судді періоду строкової служби у Збройних Силах СРСР (тривалістю – 1 рік 10 місяців 17 днів), половини строку стаціонарного навчання в Українській академії внутрішніх справ (тривалістю 6 місяців 1 день) та 3 роки стажу (досвіду) роботи (професійної діяльності) у галузі права, необхідного для призначення на посаду судді.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.07.2024 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику сторін.

09.08.2024 через підсистему «Електронний суд» від Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти позову та зазначає, що Закон України “Про судоустрій і статус суддів”, чинний на час розгляду справи, визначає єдиний підхід щодо визначення стажу роботи судді для всіх питань, де він застосовується, і стаття 137 цього Закону визначає порядок обчислення стажу роботи судді. Натомість, Закон України “Про статус суддів”, яким позивач обґрунтовує свої позовні вимоги, втратив чинність 01.01.2012, відтак, на думку, відповідача, не підлягає застосуванню. Згідно з позицією Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області, відсутні правові підстави для зарахування позивачу при призначенні та/або перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці періоду строкової служби у Збройних Силах СРСР (1 рік 10 місяців 17 днів), половини строку стаціонарного навчання в Українській академії внутрішніх справ ( 6 місяців 1 день) та 3 роки стажу (досвіду) роботи (професійної діяльності) у галузі права, необхідного для призначення на посаду судді. Додатково відповідач вказує, що суд не повинен втручатися в дискрецію суб`єкта владних повноважень при перевірці його рішення, дії чи бездіяльності.

У відповіді на відзив на позовну заяву позивач зазначає, що наведені відповідачем у відзиві доводи необгрунтовані та не спростовують викладені позивачем в позовній заяві аргументи. Зокрема, докази на підтвердження стажу роботи позивача містяться у пенсійній справі. Натомість, відповідач систематично вчиняє протиправні дії щодо позивача та жодного разу в добровільному порядку не провів перерахунок грошового утримання судді у відставці у зв`язку зі змінами грошового забезпечення суддів.

Відповідно до частини 5       статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.

З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 є суддею у відставці, перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області та отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці.

На виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду у справі №160/10753/20 від 24.11.2020, яке набрало законної сили 25.12.2020, відповідач своїм рішенням №9121701398753 від 09.02.2021 провів позивачу перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці з 01.02.2020, за наслідком якого було зменшено розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з розміру 90% суддівської винагороди до 60%.

Судом встановлено, що зазначене рішення відповідача було оскаржено до суду.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.04.2021 у справі №160/3028/21 зобов`язано відповідача здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 90% суддівської винагороди, починаючи з 19.02.2020, з урахуванням раніше виплачених сум щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, без обмеження  граничного розміру довічного грошового утримання. Дане рішення було скасовано постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 18.01.2022, яку позивач отримав у лютому 2022 року.

Судом встановлено, що під час розгляду справи №160/3028/21 предметом дослідження було виключно питання правомірності зниження відсоткового значення розміру суддівської винагороди з 90% до 60% при здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Натомість, у справі №160/3028/21 не досліджувалися питання того, чи належним чином розраховано відповідачем стаж позивача на посаді судді, що безпосередньо впливає на відсоткове значення розміру суддівської винагороди, яке повинно використовуватися при здійсненні перерахунку щомісячного доічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки №Б-с-482 від 03.03.2020, виданої Територіальним управлінням державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області.

Як випливає з протоколу перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці для розрахунку розміру останнього органом Пенсійного фонду врахований стаж роботи позивача суддею 25 років 09 місяців 28 днів.

У зв`язку з цим розмір довічного грошового утримання позивача визначений як 60% його суддівської винагороди. Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 18.01.2022 у справі №160/3028/21 підтверджено правомірність дій пенсійного органу щодо застосування зазначеного відсоткового значення суддівської винагороди.

При цьому, під час розгляду даної справи судом встановлено, що відповідачем до суддівського стажу позивача не зараховані: період строкової служби у Збройних Силах СРСР, тривалістю – 1 рік 10 місяців 01 день;  половина строку стаціонарного навчання в Українській академії внутрішніх справ, тривалістю – 6 місяців 01 день та стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) у галузі права, необхідного для призначення на посаду судді.

14.12.2023 ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про здійснення перерахунку призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці із врахуванням періоду строкової служби у Збройних Силах СРСР; половини строку стаціонарного навчання в Українській академії внутрішніх справ, тривалістю – 6 місяців 01 день та 3 роки стажу (досвіду) роботи (професійної діяльності) у галузі права, необхідного для призначення на посаду судді.

Листом від 16.01.2024 №3296-55879/З-01/8-0400/24 Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області залишило поза увагою вимогу позивача про зарахування до стажу судді періоду строкової служби у Збройних Силах СРСР, половини строку стаціонарного навчання в Українській академії внутрішніх справ та 3 роки стажу (досвіду) роботи (професійної діяльності) у галузі права, необхідного для призначення на посаду судді.

Вважаючи таку бездіяльність відповідача протиправною, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам, суд зазначає таке.

Відповідно до частини другої       статті 19 Конституції України       органи державної влади та їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені       Конституцією       та законами України.

Згідно з частиною третьою       статті 142 Закону №1402-VIII щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.

Частиною першою        статті 137 Закону №1402-VIII установлено, що до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: 1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України; 2) члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; 3) судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.

Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 12 липня 2018 року № 2509-VIII статтю 137 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» доповнено частиною другою, згідно з якою до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.

Згідно з абзацом четвертим пункту 34 розділу ХІІ    Прикінцеві та перехідні положення       Закону №1402-VIII судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим       Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).

Отже, при обчисленні стажу роботи на посаді судді підлягають застосуванню норми законодавства, які були чинними на день призначення (обрання) відповідного судді.

Водночас, положення частини другої статті 137 Закону № 1402-VIII слід застосовувати при обчисленні стажу, який дає право на відставку, як стаж, який зараховується додатково.

Згідно з частиною першою статті 7 Закону "Про статус суддів" №2862-XII від 15.12.1992 (надалі - Закон України №2862-XII), яка була чинною на час призначення ОСОБА_1 в квітні 1998 року на посаду судді, суддею міг бути громадянин України, який мав стаж роботи у галузі права не менш як 2 (два) роки.

Відповідно до абзацу другого частини четвертої ст. 43 Закону України №2862-XII, до  стажу  роботи,  що  дає  право  на  відставку  судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання,  крім  роботи на посадах суддів  судів  України,  державних  арбітрів,  арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується  також  час  роботи  на посадах суддів і  арбітрів  у  судах  та  державному  і  відомчому арбітражі колишнього СРСР  та  республік,  що  раніше  входили  до складу СРСР, час роботи на  посадах,  безпосередньо  пов`язаних  з

керівництвом та контролем за діяльністю судів  у  Верховному  Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському  міських судах, Міністерстві юстиції України та  підвідомчих  йому  органах на  місцях,  за  діяльністю  арбітражів  у  Державному   арбітражі

України, Вищому арбітражному суді  України,  а  також  на  посадах прокурорів і слідчих за умови наявності  у  всіх  зазначених  осіб стажу роботи  на  посаді  судді  не  менше  10  років.

Відтак,  на час призначення позивача на посаду судді норми законодавства не передбачали включення до стажу роботи на посаді судді стажу (досвіду) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом на надає право на призначення на посаду судді.

З огляду на викладене, відсутні правові підставі при здійсненні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці зараховувати до стажу роботи на посаді судді ОСОБА_1 стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена    законом та надає право для призначення на посаду судді.

Отже, в цій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання щодо наявності підстав для зарахування до стажу роботи ОСОБА_1 , що враховується при обчисленні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, половини строку навчання в Українській академії внутрішніх справ та період проходження строкової військової служби, суд виходить з наступного.

Відповідно до абзацу другого       статті 1 Указу Президента України від 10.07.1995 №584/95       «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів»       у редакції, чинній на момент призначення ОСОБА_1 на посаду судді, до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах та період проходження строкової військової служби.

За змістом правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 07.11.2019 у справі №       727/4435/17, невключення до стажу роботи на посаді судді, за умови роботи на посаді судді не менше як 10 років, половини строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та періоду проходження строкової військової служби та врахування для встановлення (визначення) розміру щомісячного довічного грошового утримання лише періоду роботи на посаді судді є неправомірним.

Із записів Послужного списку, військового квитка серії НОМЕР_1 , копії яких наявні у матеріалах справи, вбачається, що з 30.06.1976 по 17.05.1978 ОСОБА_1 проходив строкову військову службу (служба в рядах Радянської армії); у період з 01.09.1993 по 03.09.1994 навчався за денною формою навчання в Українській академії внутрішніх справ, що також підтверджується наявною в матеріалах справи копією диплому.

З урахуванням наведеного до стажу роботи позивача, який враховується при обчисленні щомісячного довічного грошового забезпечення судді у відставці, підлягають зарахуванню період проходження строкової військової служби       1 рік 10 місяців 01 день (з 30.06.1976 по 17.05.1978, як зазначено в наданому до суду розрахунку стажу роботи судді) та половина строку навчання в Українській академії внутрішніх справ – 6 місяців 01 день.

За встановлених обставин відмова відповідача у зарахуванні до стажу роботи позивача на посаді судді, який враховується при обчисленні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, половини строку навчання у вищому навчальному юридичному закладі та періоду проходження військової служби є також протиправною.

Враховуючи викладене, зважаючи на обставини, встановлені судом на підставі доказів, досліджених під час розгляду справи, суд дійшов висновку, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області до стажу роботи судді ОСОБА_1 , що враховується при обчисленні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, протиправно не зараховано наступні періоди: проходження строкової служби у Збройних Силах СРСР тривалістю – 01 рік 10 місяців 01 день; половину строку стаціонарного навчання в Українській академії внутрішніх справ тривалістю 06 місяців 01 день.

Конституційний Суд України у своєму рішенні від 11.10.2005 №8-рп/2005 зазначив, що право судді, який перебуває у відставці, на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією незалежності працюючих суддів. Щомісячне довічне грошове утримання - це особлива форма соціального забезпечення суддів, зміст якої полягає у гарантованій державою щомісячній звільненій від сплати податків грошовій виплаті, що слугує забезпеченню їх належного матеріального утримання, в тому числі після звільнення від виконання обов`язків судді. Надання судді матеріального захисту є гарантією забезпечення його незалежності. Разом з тим, будь-яке зниження рівня гарантій незалежності суддів суперечить конституційній вимозі неухильного забезпечення незалежного правосуддя.

До цього Конституційний Суд України неодноразово висловлював аналогічні правові позиції у відношенні гарантій незалежності суддів, їх матеріального та соціального забезпечення у рішеннях, а саме: від 24 червня 1999 року №       6-рп/99, від 20 березня 2002 року №       5-рп/2002 (справа про пільги, компенсації та гарантії), від 1 грудня 2004 року №       19-рп/2004 (справа про припинення дій чи обмеження пільг, компенсацій та гарантій), від 11 жовтня 2005 року №       8-рп/2005 (справа про пенсії та щомісячне довічне грошове утримання), від 18 червня 2007 року №       4-рп/2007 (справа про гарантії незалежності суддів); рішення №       10-рп/2008 від 22 травня 2008 року.

Також в       рішенні Конституційного Суду України від 03 червня 2013 року №       3-рп/2013       (у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності       Конституції України       (конституційності) окремих положень статті       2, абз. 2 розділу       11       Прикінцеві та перехідні положення       Закону України       «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», статті 138 Закону України       «Про судоустрій і статус суддів» (справа щодо змін умов виплати пенсій і щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці) зазначено, що визначені       Конституцією       та законами України гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо).

Відповідно до пункту 11 Основних принципів незалежності судових органів (схвалені резолюціями 40/32 та 40/146 Генеральної Асамблеї ООН від 29 листопада та 13 грудня 1985 року) термін повноважень суддів, їх незалежність, безпека, відповідна винагорода, умови служби, пенсії і вік виходу на пенсію повинні належним чином гарантуватися законом.

Вищенаведене узгоджується з положеннями Європейської хартії про закон       Про статус суддів       від 10.07.1998, згідно яких рівень винагороди суддям за виконання ними своїх професійних обов`язків має бути таким, щоб захистити їх від тиску, що може спричинити вплив на їхні рішення або взагалі поведінку суддів і таким чином вплинути на їхню незалежність та неупередженість (пункт 6.1); статус забезпечує судді, який досяг передбаченого       законом       віку для виходу у відставку із посади судді і який здійснював повноваження судді протягом певного строку, право на отримання виплат, рівень яких має бути якомога ближчим до рівня його останньої заробітної плати на посаді судді (пункт 6.4).

Так, згідно з пунктом 54 Рекомендації CM/Rес (2010)12) від 17 листопада 2010 року Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов`язки       оплата праці суддів повинна відповідати їх професії та виконуваним обов`язкам, а також бути достатньою, щоб захистити їх від дії стимулів, через які можна впливати на їхні рішення. Мають існувати гарантії збереження належної оплати праці на випадок хвороби, відпустки по догляду за дитиною, а також гарантії виплат у зв`язку з виходом на пенсію, які мають відповідати попередньому рівню оплати їх праці.

Виходячи з наведеного, конституційний статус судді зумовлює обов`язок держави гарантувати достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв`язку з досягненням пенсійного віку чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці - щомісячне довічне грошове утримання. Статус судді та його елементи, зокрема, матеріальне забезпечення судді після припинення його повноважень, є не особистим привілеєм, а виступає засобом забезпечення незалежності працюючих суддів і надається для гарантування верховенства права та в інтересах осіб, які звертаються до суду та очікують неупередженого правосуддя.

Відповідно до частини четвертої       статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України       у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені       законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

З системного аналізу вказаних норм статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України       можна дійти висновку, що суд наділений повноваженнями щодо зобов`язання відповідача прийняти рішення на користь позивача.

Тобто, такі повноваження суд реалізує у разі встановленого факту порушення прав свобод чи інтересів позивача і необхідність їх відновлення таким способом, який би гарантував повний захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечував його виконання та унеможливлював необхідність наступних звернень до суду.

Верховний Суд України у своєму рішенні від 16 вересня 2015 року у справі       № 21-1465а15 вказав, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Протиправні дії відповідача щодо незарахування ОСОБА_1 до стажу роботи на посаді судді, що враховується при обчисленні розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, періоду проходження строкової служби у Збройних Силах СРСР тривалістю – 01 рік 10 місяців 01 день та половини строку стаціонарного навчання в Українській академії внутрішніх справ тривалістю 06 місяців 01 день, зумовлює задоволення похідної позовної вимоги про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи на посаді судді, що враховується при обчисленні розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, періоду проходження строкової служби у Збройних Силах СРСР тривалістю – 01 рік 10 місяців 01 день та половини строку стаціонарного навчання в Українській академії внутрішніх справ тривалістю 06 місяців 01 день.

З огляду на задоволені в цій частині позовні вимоги, загальний стаж роботи судді Жовтоводського міського суду, що дає право на отримання щомісячного грошового утримання судді у відставці становить 28 років 02 місяці 09 днів, що, з урахуванням положень ч. 3 ст. 142 Закону України №1402-VIII, дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 66% суддівської винагороди, а не 72%, як заявлено в позовних вимогах.

Відтак, в цій частині позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Суд враховує, що бездіяльність відповідача в частині незарахування до стажу роботи на посаді судді, періоду проходження строкової служби у Збройних Силах СРСР, половини строку стаціонарного навчання в Українській академії внутрішніх справ була допущена при прийнятті рішення №9121701398753 від 09.02.2021, що призвело до зниження відсоткового значення суддівської винагороди до 60% з 19.02.2020.

Відтак, суд вважає за необхідне зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 66% суддівської винагороди з 19.02.2020.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Відповідно до частини другої       статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України       в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору (ч.3       ст.139 КАС).

Під час звернення до суду позивачем був сплачений судовий збір у розмірі 1211,20 грн., що підтверджується оригіналом квитанції від 17.07.2024 №TS213162.

Враховуючи, що правило пропорційного стягнення судового збору при частковому задоволенні позову стосується тільки вимог майнового характеру, тоді як заявлений позов містить вимоги немайнового характеру, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 1211,20 грн., підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача       Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.

Керуючись статтями       243-246,       250,       255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенссійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, – задовольнити частково.

2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо незарахування ОСОБА_1 до стажу роботи на посаді судді, що враховується при обчисленні розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, періоду строкової служби у Збройних Силах СРСР тривалістю – 01 рік 10 місяців 01 день, половини строку стаціонарного навчання в Українській академії внутрішніх справ тривалістю 06 місяців 01 день.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) до стажу роботи на посаді судді, що враховується при обчисленні розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, періоду строкової служби у Збройних Силах СРСР тривалістю – 01 рік 10 місяців 01 день, половини строку стаціонарного навчання в Українській академії внутрішніх справ тривалістю 06 місяців 01 день, а також здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 19.02.2020 виходячи з 66% суддівської винагороди, з виплатою недоотриманих сум.

4. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

5. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, ідентифікаційний код: 21910427) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1211 грн. 20 коп. (одна тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя                                                     А.О. Сластьон