Справа  № 1519/2-а-575/11

02.03.2011 ПОСТАНОВА

Іменем України

2 березня 2011 року суддя Малиновського районного суду міста Одеси Вербицька Н.В., розглянувши матеріали справи за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання відмови відповідача нарахувати та виплатити щомісячну державну соціальну допомогу «Дітям війни»безпідставною та зобов’язання його вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

6 січня 2011р. ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання відмови відповідача нарахувати та виплатити щомісячну державну соціальну допомогу «Дітям війни»безпідставною та зобов’язання його вчинити певні дії. Позивач просив нарахувати та виплатити щомісячну державну соціальну допомогу «Дітям війни», за період з 9 липня по 31 грудня 2007р., з 22 травня по 31 грудня 2008р., повністю за 2009,2010р. та забезпечити виплату соціальної допомоги в подальшому. Позивач обґрунтував свої вимоги тим, що відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»йому з 2006 року повинна була виплачуватись щомісячна соціальна допомога у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Проте, відповідними законами «Про державний бюджет»на 2007р. та 2008р. дія цієї норми була призупинена, але рішеннями Конституційного суду № 6-рп від 09.07.2007р. та № 10-рп від 22.05.2008р. такі обмеження в соціальному захисті визнавались неконституційними. Починаючи з 2009 року та по теперішній час дія статті 6 вищевказаного закону не призупинялась. Але, при цьому, знову ж таки, виплати проводились лише в розмірі 10% замість 30%. Відповідач в добровільному порядку відмовився виплатити щомісячну соціальну допомогу в повному обсязі. На підставі цього позивач звернувся до суду з позовом про виплату йому недоплаченої щомісячної соціальної допомоги за вищевказаний період з 9 липня 2007р. по 31 грудня 2010р. –4 613,49 коп. та визнати дії відповідача безпідставними. Крім того, зобов’язати виплачувати соціальну допомогу надалі.

Ухвалою суду від 2 березня 2011р. вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду в Одеській області про зобов’язання виплатити щомісячну державну соціальну допомогу «Дітям війни»за період з 9 липня по 31 грудня 2007р., з 22 травня по 31 грудня 2008р., за 2009р. в повному обсязі та з 1 січня 2010р. по 6серпня 2010р. включно у відповідному розмірі були залишені без розгляду, у зв'язку із пропуском строку.

В частині розгляду позовних вимог щодо зобов’язання відповідача нарахувати та виплатити як дитині війни щомісячну державну соціальну допомогу за період з 6 серпня 2010р. і по 31 грудня 2010р., а також забезпечити виплату надалі, не був пропущений строк позовної давності. Оскільки соціальні виплати носять щомісячний характер, то в даному провадженні суд вважає можливим розглядати вимоги в частині з 1 серпня 2010р. по 31 січня 2011р. включно. А також суд розглядає вимоги щодо забезпечення цих виплат надалі.

Представник відповідача, отримавши позов надав заперечення на нього, в яких просив відмовити в задоволенні в повному обсязі. В обґрунтування своєї позиції він посилався на те, що Законом України «Про соціальний захист дітей війни»передбачено, що фінансування виплат по даному закону проводиться із Державного бюджету України, який затверджує Верховна Рада України, а не із бюджету Пенсійного фонду України, який затверджує Кабінет Міністрів України, та в який не включені витрати по виплаті зазначеної державної соціальної допомоги, тому в діях Головного управління Пенсійного фонду в Одеській області порушень законодавства не вбачає. Крім того, розмір нарахування в сумі 10% проводиться на підставі постанови Кабінету Міністрів України, замість 30%, встановлених Законом України «Про соціальний захист дітей війни», у зв’язку з вищевикладеними причинами. Більш того, Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області в запереченнях зауважило, що ОСОБА_1 пропустив строк до звернення до суду без поважних причин, у зв'язку з чим при вирішенні справи необхідно застосовувати ст.ст. 99,100 КАС України, тобто залишити позов без розгляду.

Сторони в судове засідання не викликались, оскільки справа розглядається в порядку скороченого провадження без присутності сторін відповідно до ст. 183-2 КАС України.

Дослідивши наявні в справі докази, оцінивши  повідомлені позивачем обставини суд дійшов висновку, що є наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого судового рішення. Позов підлягає задоволенню в частині з 1 серпня 2010р. по 31 січня 2011р., тобто в межах строку позовної давності.

Відповідно до ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які набули правового статусу дітей війни, основи їх соціального захисту та гарантії їх соціальної захищеності шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки визначені та закріплені в Законі України «Про соціальний захист дітей війни». Зокрема, ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 є особою, яка відноситься до категорії «Діти війни». Це підтверджується наступним. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»діти війни –це ті, яким на 2 вересня 1945р. не виповнилось 18 років. Так, згідно паспортних даних ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1, отже на нього розповсюджується дія Закону України «Про соціальний захист дітей війни»та вона має право на отримання державної соціальної підтримки –підвищення пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.

Проте, відповідачем з 2006 по 2010роки виплати проводились в неналежному розмірі –меншому, ніж встановлено законом (замість 30% в 2006 та в 2007 році виплати не проводились, а 2008, 2009, 2010р. –10% згідно постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008р. № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян»).

З огляду на те, що суд розглядає позовні вимоги в частині, в якій не пропущений строк позовної давності, тобто з травня 2010р. по  листопад 2010р., суд вважає, що відповідач повинний був здійснювати за цей період нарахування та виплату коштів в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком на підставі наступного.

Так, згідно зі ст. 77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006рік», ст. 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 р.», п.41 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік зупинена дія ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»на відповідний поточний рік.

Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09.07.2007 року у справі за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України положень ст.ст. 29, 36, ч.2 ст.56, ч.2 ст.62, ч.1 ст.66, п.7, 9, 12-14, 23, 29, 30, 41, 43-46 ст.71, ст.ст.98, 101, 103, 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) в тому числі положення п. 3, 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік».

Відповідно до ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Таким чином дія ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»відновлена на 2007 рік з 9 липня 2007 р. та нарахування і виплата соціальної допомоги дітям війни повинно проводитись з липня по грудень 2007 року в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком.

Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп від 22.05.2008 року у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України окремих положень ст.65 розділу І, п.61, 62, 63, 66 розділу ІІ, п.3 розділу ІІІ Закону України «Про Державний Бюджет України на 2008 рік…»і 101 народного депутата України щодо відповідності Конституції України положень ст.67 розділу І, п.п.1-4, 6-22, 24-100 розділу ІІ цього ж Закону, визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) в тому числі положення п.41 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів».

Таким чином, вищенаведені соціальні доплати дітям війни поновлені з 22.05.2008 року. Відповідно до ч.3 ст.150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов’язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені.

В 2009 та 2010роках дія ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»не припинялась, а тому, відповідно до цього Закону, позивач має право на отримання щомісячної надбавки до пенсії в розмірі 30%, в тому числі і за період з 1 серпня 2010р. по 31 січня 2011р.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не доведені обставини правомірності дій щодо ненарахування та невиплати позивачу державної соціальної допомоги дітям війни за період з 1 серпня 2010р. в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком.

Відмовляючи у задоволенні наданих відповідачем заперечень проти позову суд виходить також з положень ст. 8 Конституції України та принципу верховенства права, відповідно до якого закон має вищу юридичну силу, ніж нормативний підзаконно-правовий акт. А тому, при наявності суперечок між законом та постановою, необхідно керуватись нормами саме закону. Враховуючи це, суд вважає, що при нарахуванні соціальних доплат в 2010 році відповідач повинний був керуватись Законом України «Про соціальний захист дітей війни», а не постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 р. № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян».

Суд не приймає до уваги доводи відповідача, в яких вони відмовляються здійснити перерахунок платежів в зв’язку з відсутністю відповідного законодавчого забезпечення, оскільки таке твердження є безпідставним та суперечить вищенаведеному.  Крім того, відсутність коштів у бюджеті й відповідно неможливість їхнього виділення на проведення виплат передбачених законом не може виправдати бездіяльність держави, про що зазначив Європейський суд із прав людини (справа «Войтенко проти України») в рішенні від 29 червня 2004 року.

Європейський Суд з прав людини при розгляді справи «Кечко проти України»зазначив, що якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними. Суд не прийняв аргумент Уряду України щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов’язань.

Суд не зазначає конкретні суми нарахування, оскільки це є повноваженнями органів Пенсійного Фонду України. Проте, наголошує, що розрахунок необхідно проводити з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», в виду того, що іншого розміру такої пенсії законодавством не передбачено.

Суд також задовольняє вимоги позивача про зобов’язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області в подальшому в 2011 році нараховувати та виплачувати йому соціальні виплати, як дитині війни, оскільки дія ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» не зупинена на 2011 рік, саму статтю або закон в цілому не скасовано.

Відповідно до ст. 256 КАС України негайно виконуються постанови суду, які постановлені в порядку скороченого провадження. Суд допускає негайне виконання постанови в такому випадку, враховуючи особливості виплати, яка підлягає стягненню.

Керуючись ст.ст.8, 150,152 Конституції України, рішеннями Конституційного Суду України № 10-рп від 22.05.2008 року, № 6-рп від 09.07.2007р., Законом України «Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік", ч. 2 ст. 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення», ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст.ст. 9-11,70,99, 100, 159-163,167, 183-2 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Визнати відмову Головного управління Пенсійного фонду  України в Одеській області в нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 щомісячної соціальної допомоги як дитині війни в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком в період з травня 2010р. по жовтень 2010р. протиправною.  

Зобов’язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щомісячну державну соціальну допомогу «Дітям війни»в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 1 серпня  2010р. по 31 січня 2011р. та в подальшому в 2011 році.

Допустити негайне виконання постанови.  

Постанова може бути оскаржена до апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10 денний строк з дня отримання повного тексту постанови.

Головуючий                                                                Н.В.Вербицька