УХВАЛА

Іменем України

2 березня 2011 року суддя Малиновського районного суду міста Одеси Вербицька Н.В., розглянувши матеріали справи за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання відмови відповідача нарахувати та виплатити щомісячну державну соціальну допомогу «Дітям війни»безпідставною та зобов’язання його вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

6 січня 2011р. ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання відмови відповідача нарахувати та виплатити щомісячну державну соціальну допомогу «Дітям війни»безпідставною та зобов’язання його вчинити певні дії. Позивач просив нарахувати та виплатити щомісячну державну соціальну допомогу «Дітям війни», за період з 9 липня по 31 грудня 2007р., з 22 травня по 31 грудня 2008р., повністю за 2009,2010р. та забезпечити виплату соціальної допомоги в подальшому. Позивач обґрунтував свої вимоги тим, що відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»йому з 2006 року повинна була виплачуватись щомісячна соціальна допомога у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Проте, відповідними законами «Про державний бюджет»на 2007р. та 2008р. дія цієї норми була призупинена, але рішеннями Конституційного суду № 6-рп від 09.07.2007р. та № 10-рп від 22.05.2008р. такі обмеження в соціальному захисті визнавались неконституційними. Починаючи з 2009 року та по теперішній час дія статті 6 вищевказаного закону не призупинялась. Але, при цьому, знову ж таки, виплати проводились лише в розмірі 10% замість 30%. Відповідач в добровільному порядку відмовився виплатити щомісячну соціальну допомогу в повному обсязі. На підставі цього позивач звернувся до суду з позовом про виплату йому недоплаченої щомісячної соціальної допомоги за вищевказаний період з 9 липня 2007р. по 31 грудня 2010р. –4 613,49 коп. та визнати дії відповідача безпідставними. Крім того, зобов’язати виплачувати соціальну допомогу надалі.

Представник відповідача, отримавши позов надав заперечення на нього, в яких просив відмовити в задоволенні в повному обсязі. В обґрунтування своєї позиції він посилався на те, що Законом України «Про соціальний захист дітей війни»передбачено, що фінансування виплат по даному закону проводиться із Державного бюджету України, який затверджує Верховна Рада України, а не із бюджету Пенсійного фонду України, який затверджує Кабінет Міністрів України, та в який не включені витрати по виплаті зазначеної державної соціальної допомоги, тому в діях Головного управління Пенсійного фонду в Одеській області порушень законодавства не вбачає. Крім того, розмір нарахування в сумі 10% проводиться на підставі постанови Кабінету Міністрів України, замість 30%, встановлених Законом України «Про соціальний захист дітей війни», у зв’язку з вищевикладеними причинами. Більш того, Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області в запереченнях зауважило, що ОСОБА_1 пропустив строк до звернення до суду без поважних причин, у зв'язку з чим при вирішенні справи необхідно застосовувати ст.ст. 99,100 КАС України, тобто залишити позов без розгляду.

Сторони в судове засідання не викликались, оскільки справа розглядається в порядку скороченого провадження без присутності сторін відповідно до ст. 183-2 КАС України.

Дослідивши наявні в справі докази, оцінивши  повідомлені сторонами обставини, суд дійшов висновку, що є наявність достатніх підстав для залишення без розгляду позовних вимог в частині зобов’язання відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 як дитині війни щомісячну державну соціальну допомогу  за період з 9 липня по 31 грудня 2007р., з 22 травня по 31 грудня 2008р., за 2009р. в повному обсязі та з 1 січня 2010р. по 6серпня 2010р. включно у відповідному розмірі. Вимоги в іншій частині позову підлягають розгляду по суті.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно ч. 1 ст. 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи,  яка його подала,  не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Ч. 2 ст. 99 КАС України зазначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Вбачається, що позивач просить стягнути суму недоплаченої допомоги за період з 9 липня 2007р. по 31 грудня 2010р., отже він звернувся до суду з пропущенням строку позовної давності відносно цих вимог.

ОСОБА_1 вважає, що він строк позовної давності не пропустив, посилаючись на ч. 2 ст. 46 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», в якій передбачено, що нараховані суми пенсії, які не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком із нарахуванням компенсації втрачених доходів. Позивач вважає, що його права було обмежено шляхом прийняття окремих неконституційних положень нормативно-правових актів вищої сили, Законів України.

Суд, оглянувши матеріали справи, вважає можливим розглядати позовні вимоги в частині щодо зобов’язання відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 як дитині війни щомісячну державну соціальну допомогу починаючи 1 серпня 2010р., а в іншій частині залишити без розгляду на підставі наступного.

Так, суд приймає до уваги те, що позивач дізнався про неналежний розмір виплат лише отримавши відповідь з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області 21 грудня 2010р. Враховуючи, що соціальні виплати «Дітям війни»є щомісячною соціальною допомогою і строк її виплати для ОСОБА_1 ще триває, суд вважає, що позивач встановлений ч. 2 ст. 99 КАС України строк за період з серпня 2010р. по січень 2011р., тобто день подачі позову, не пропустив.

Суд не згодний з позицією ОСОБА_1 про те, що строк позовної давності звернення до суду, встановлений ст. 99 КАС України на дані правовідносини не розповсюджується, а на думку позивача треба виходити з положень ч. 2 ст. 46 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», відповідно до якої неотримання пенсії з вини органу, що призначає або виплачує її, виплачується за минулий час без обмеження будь-яким строком. Суд вважає, що державна соціальна допомога дітям війни не є пенсією, виплата цієї допомоги врегульована спеціальним законом, а тому до даного позову належить застосовувати шестимісячний строк звернення до суду, встановлений ч.2 ст.99 КАС України. Отже, підстав для поновлення строку немає.

Відповідно до ч. 1 ст. 100 КАС України адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про зобов’язання виплатити щомісячну державну соціальну допомогу «Дітям війни»за період з 9 липня 2007р. по 31 липня 2010р. включно у відповідному розмірі суд залишає без розгляду, як такий, що поданий після закінчення строку, установленого законом.

Керуючись ст.ст. 99,100,183-2 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про зобов’язання виплатити щомісячну державну соціальну допомогу «Дітям війни»за період з 9 липня 2007р. по 31 липня 2010р. включно у відповідному розмірі залишити без розгляду.

Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 5 денний строк з дня отримання повного тексту ухвали.

Головуючий                                                      Н.В.Вербицька