Справа №2-1163/2007р.
ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 травня 2007року Дзержинський районний суд міста Харкова у складі:
головуючого судді: Федосенко В.В.
при секретарі: Прядко НІ. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за позовом Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова до повного товариства "Ломбард "Адріатика" та громадянина ОСОБА_1 про визнання фіктивними правочинів та господарських зобов'язань недійсними
ВСТАНОВИВ:
ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова звернулася до суду з позовною заявою, в якій після доповнення своїх позовних вимог просить визнати фіктивними правочини (договори), укладені між ОСОБА_1 та повним товариством „Ломбард „Адріатика", як такі, що не спрямовані на реальне настання правових наслідків, обумовлених вказаними правочинами.
Крім того позивач просить визнати недійсними, в порядку приписів ст. 207 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання повного товариства „Ломбарду „Адріатика", які виникли у фінансової установи на підставі вчинених з ОСОБА_1 правочинів купівлі-продажу векселів та правочину позики.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що в ході проведення позивачем планової документальної перевірки повного товариства „Ломбард „Адріатика" з питання дотримання підприємством вимог норм податкового та валютного законодавства при проведенні фінансово-господарської діяльності, висновки якої позивачем було відображено у акті №5369/2302/32336819 від 20.10.2005року, було встановлено, що на підставі вчиненого між відповідачами 05.10.2004 року правочину, укладеного договору позики №79, гр. ОСОБА_1 мовбито отримав від ПТ „Ломбарду „Адріатика" кошти у розмірі 18483280,00грн., з яких через повіреного товариства громадянина ОСОБА_2 у касі ПТ готівкою кошти у розмірі 17749180,00грн. а кошти в сумі 734100,00грн. на розрахунковий рахунок ОСОБА_1 у банку.
У подальшому, гр. ОСОБА_1 мовбито повернув до каси ПТ "Ломбард "Адріатика" готівкою коштів у розмірі 15295780,00грн. а кошти у сумі 3187500,00грн. гр. ОСОБА_1 мовбито було повернуто взаємозаліком з ПТ "Ломбард "Адріатика" зустрічних однорідних вимог, у зв'язку з тим, що між гр. ОСОБА_1 та ТОВ "Компанією "Брокер" (яка діяла в інтересах та за рахунок ПТ "Ломбард "Адріатика" на підставі договору доручення на операції з цінними паперами за №24-К від 27.12.04р., копія надана до матеріалів справи) 10.11.04р. було укладено договір купівлі-продажу цінних паперів №15-К/1, за яким гр. ОСОБА_1 було продано 1 вексель за №80351254202053, що емітований 19.10.04р. ТОВ "Чугуїв-Продукт", номінальною вартість 1189109.00грн. (по договору №15-КУ1 його вартість склала 1188000,00грн.) та 27.12.04р. було укладеного договір №24-К, за яким гр. ОСОБА_1 було продано 1 вексель за №80351931304548, що емітований 10.11.04р. ПП "Інформаційні технології", номінальною вартість 2000000,00грн. (по договору №24-К його вартість склала 1999500,00грн.).
Також позивач стверджує, що гр. ОСОБА_1 фактично не сплатив ПТ "Ломбард „Адріатика" відсотки за користування коштами, позикою, мовбито отриманою від повного товариства, що частково спричинило декларування до документів податкової звітності збитків від операцій з векселями ПТ "Ломбард "Адріатика" у 1 кварталі 2005року і як наслідок, зменшило податкові зобов'язання фінансової установи.
Крім того позивач вказує на те, що згідно письмових пояснень від 05.12.2005року, наданих ОСОБА_1 старшому оперуповноваженому Балаклейского відділу податкової міліції Державної податкової адміністрації у Харківській області ОСОБА_3, до ОСОБА_1 у січні-лютому 2005року у місті Зміїв Балаклейського району Харківської області, гр.ОСОБА_4 звернувся до ОСОБА_1 та запропонував йому підписати деякі документи за винагороду у розмірі 30грн. ОСОБА_1 погодився. Разом вони поїхали у місто Харкова до офісу невідомої ОСОБА_1 фірми. Гр.ОСОБА_4 взяв у ОСОБА_1 його паспорт та передав його незнайомому молодому чоловіку. За пів години ОСОБА_1 повернули його паспорт та надали для підписання якість документи. Після підписання документів ОСОБА_1 з ОСОБА_4ом виїхали до станції „Левада" звідки на електропоїзді відправилися до м.Змійова. У електричці гр.ОСОБА_1 отримав 30гривень.
Додатково позивач стверджує, що в порушення вимог Закону України „Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом", ні перший ні другий відповідач не довели до відома спеціально уповноважених органів про вчинення між ними правочину позики на суму більш ніж 80000,00грн., тобто не здійснили фінансовий моніторинг цих операцій, що в свою чергу, на думку позивача свідчить про суперечність мети вчинення оспорюваних господарських зобов'язань ПТ „Ломбарду „Адріатика", економічним інтересам держави та суспільства.
В судовому засіданні представник позивача ДШ у Дзержинському районі м.Харкова заявлені позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.
Представник першого відповідача у судове засідання не з'явився, надавши через канцелярію до суду клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з необхідністю надання письмових пояснень та документів. Про місце, дату та час судового розгляду даної цивільної справи був повідомлений належним чином.
Суд відмовляє у задоволенні заявленого представником ПТ „Ломбарду „Адріатика" клопотання, оскільки перший відповідач міг надати відповідні пояснення та документи у судові засідання по справі 24.01.2007року, 26.02.2007року, 28.03.2007року або 23.04.2007року, однак своїм процесуальним правом не скористався та не надав суду пояснень щодо неможливості надання пояснень та документів раніше. Суд визнає його неявку у судове засідання неявкою без поважних причин.
Другий відповідач у судове засідання не з'явився, про час та місце слухання справи був повідомлений під розписку у явочному листі, який знаходиться у матеріалах справи, причину неявки суду не повідомив, у зв'язку з чим суд також визнає його неявку неявкою без поважних причин.
Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.224 ЦПК України.
Суд заслухавши представника позивача, перевіривши матеріали справи, вважає, що частина позовних вимог позивача нормативно і документально обґрунтована а тому позовні вимоги підлягають частковому задоволенню виходячи з наступних підстав:
Позивач Державна податкова інспекція у Дзержинському районі м. Харкова /далі ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова, згідно з положеннями ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990р. за №509-ХІІ (зі змінами та доповненнями), здійснює контроль за дотриманням підприємствами, у ході фінансово-господарської діяльності, норм законодавства про податки, інші платежі, за правильністю нарахування і своєчасністю надходження платежів до державного бюджету, перевіряє вірогідність документів для визначення об'єктів оподаткування.
Позивачем було проведено документальну перевірку діяльності першого відповідача, в ході якої було встановлено факт взаємовідносин з другим відповідачем, а саме між ПТ „Ломбарду „Адріатика" та гр. ОСОБА_1 05.10.2004року було вчинено правочин, укладено договір позики №79, за яким гр. ОСОБА_1 отримав на розрахунковий рахунок в банку та через повіреного повного товариства гр. ОСОБА_2 кошти у розмірі 18483280,00грн.
Пізніше гр. ОСОБА_1 повернув до каси ПТ "Ломбард "Адріатика" готівкою коштів у розмірі 15295780,00грн. а кошти у сумі 3187500,00грн. гр. ОСОБА_1 було повернуто взаємозаліком з ПТ "Ломбард "Адріатика" зустрічних однорідних вимог, у зв'язку з
тим, що між гр. ОСОБА_1 та ТОВ "Компанією "Брокер", яка діяла в інтересах та за рахунок ПТ "Ломбард "Адріатика" на підставі договору доручення, 10.11.2004року було укладено договір купівлі-продажу цінних паперів №15-К/1, за яким гр. ОСОБА_1 було продано 1 вексель за №80351254202053, емітований 19.10.04р. ТОВ "Чугуїв-Продукт", номінальною вартість 1189109.00грн. (по договору №15-КУ1 його вартість склала 1188000,00грн.) та 27.12.04р. було укладеного договір №24-К, за яким гр. ОСОБА_1 було продано 1 вексель за №80351931304548, що емітований 10.11.04р. ПП "Інформаційні технології", номінальною вартість 2000000,00грн. (по договору №24-К його вартість склала 1999500,00грн.).
Згідно зі ст.1000ЦК України, за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє права та обов'язки довірителя.
Положення п.1ст.215Цивільного кодексу України встановлюють, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою. п'ятою та шостою ст. 203 цього кодексу.
На підставі ст.1046ЦК України, за договором позики позикодавець передає у власність позичальникові грошові кошти або інші речі, визначеними родовими ознаками а позичальник зобов'язується повернути позикодавцю таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Виходячи з норм, визначених ст.1048ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Порядок і розмір одержання процентів встановлюється договором.
Як вбачається з матеріалів справи та наданих суду пояснень сторін, відповідно до договору позики №79 від 05.10.2004року, сторони договору обумовили суму позики, строк її повернення а також розмір процентів за користування позикою та порядок їх сплати. В договорах купівлі-продажу векселів, сторони передбачили вид, кількість, номінальну та договірну вартість цінних паперів, порядок їх передачі-прийому та розрахунків.
Виходячи з приписів п.1 ст.203ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства а також моральним засадам суспільства, а в п.5 цієї статті ЦК визначено, що однією з необхідних вимог для чинності правочину є те, що правочин має бути спрямованим на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
В обґрунтування своїх позовних вимог, позивач надав суду копію пояснень другого відповідача громадянина ОСОБА_1 наданих 05.12.2005року до Балаклейського відділу податкової міліції ДПА у Харківській області, про те, що ОСОБА_1 не отримував коштів від ПТ „Ломбарду „Адріатика" у розмірі 18483280,00грн. та укладав з повним товариством правочинів а підписував невідомі йому документи, за що отримав винагороду у розмірі 30грн.
Виходячи з вищевказаних відомостей, оспорювані позивачем договори не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, обумовлених ними, так як реально гр. ОСОБА_1 угод з ПТ „Ломбардом „Адріатика" не укладав, грошових коштів у позику не отримував та не повертав.
Суд не погоджується з висновками позивача про порушення ПТ „Ломбардом „Адріатика" та гр. ОСОБА_1 вимог норм Закону України „Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом", оскільки належних доказів порушення відповідачами вимог норм зазначеного Закону України, позивачем не надано.
До позову позивачем також включено вимоги про визнання недійсними в порядку ст..207Господарського кодексу України, господарських зобов'язань повного товариства „Ломбард „Адріатика", які виникли у ПТ на підставі вчинення з гр.ОСОБА_1 оспорюваних позивачем правочинів по справі та застосувати наслідки визнання господарських зобов'язань недійсними, які передбачено положеннями ст.208ГК України.
Суд зазначає, що норми, на які посилався позивач передбачають виникнення між сторонами правочину господарського зобов'язання. Згідно із ст.173ГК України
господарським, визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання ті іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом.
Ст.2ГК України передбачається, що учасниками відносин у сфері господарювання є суб'єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та місцевого самоврядування, які наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб'єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження.
Однак одна зі сторін правочинів є громадянин України ОСОБА_1 а у відповідності до п.2 ч.2 ст.55ГК України громадянин України визнається суб'єктом господарювання лише у випадку, коли він здійснює господарську діяльність та зареєстрований відповідно до закону як підприємець. До того ж ч.1 ст.4ГК України зазначає, що не є предметом регулювання господарського кодексу майнові відносини, що регулюються Цивільним кодексом України.
За вищезазначених обставин норми Господарського кодексу, на які посилався позивач судом загальної юрисдикції не підлягають застосуванню до вищевказаних правовідносин, оскільки відповідно до вимог ст. 16 ЦПК України, не допускається об'єднання в одне провадження позовних вимог, що підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що позивачем доведено належними засобами доказування той факт, що при укладенні договорів, вчинені між ОСОБА_1 та ПТ „Ломбардом „Адріатика" правочинів, відповідачі не мали наміру створити правові наслідки, обумовлені вчиненими правочинами.
На ст.ст.203, 215, 234, 1000, 1046, керуючись ст.ст. 10,11,16, 209, 212, 214,215, 224-226 ЦПК України, суд -
ВИРІШИВ
Позовні вимоги задовольнити частково.
Визнати фіктивними, як такі, що не були спрямовані на реальне настання наслідків, обумовлених ними, правочин позики, договір позики № 79 від 05.10.2004року, за яким гр. ОСОБА_1 отримав на розрахунковий рахунок в банку та через повіреного повного товариства гр. ОСОБА_2 кошти у розмірі 18483280,00грн.; правочин, договір купівлі-продажу цінних паперів №15-К/1 від 10.11.2004року, за яким гр. ОСОБА_1 було продано 1 вексель за №80351254202053, емітований 19.10.04р. ТОВ "Чугуїв-Продукт", номінальною вартість 1189109.00грн. та правочин, договір №24-К від 27.12.2004року, за яким гр. ОСОБА_1 було продано 1 вексель за №80351931304548, що емітований 10.11.04р. ПП "Інформаційні технології", номінальною вартість 2000000,00грн.
У решті заявлених позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Харківської області через Дзержинський районний суд міста Харкова шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.