Справа №2-259/2007

Рішення іменем України

17 травня       2007  року  Славутицький міський  суд Київської області у складі: головуючої- судді Теремецької Н.Ф., при секретарі Воробей М.М., з участю:

представника позивача Горної О.В., відповідачки ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м.Славутичі цивільну справу за позовом комунального підприємства "Житлово-комунальний центр" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, -

УСТАНОВИВ:

19 квітня 2007 року до суду надійшла позовна заява, у якій позивач просив стягнути з відповідачки заборгованість за житлово-комунальні послуги в розмірі 12560,54 грн.

Позовні вимоги обґрунтовувались тим, що відповідачка добровільно не сплачує вартість житлово-комунальних послуг, в зв'язку з чим виникла заборгованість на суму 12560,54 грн.

У судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги і просила стягнути з відповідачки борг за житлово-комунальні послуги за період з 1 жовтня 2003 року по 1 квітня 2007 року в розмірі 12560,54 грн., судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 125,61 гривень, судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 30 гривень.

Відповідачка позовні вимоги визнала повністю. Суду пояснила, що заборгованість за житлово-комунальні послуги виникла в зв'язку з тим, що в неї було скрутне матеріальне становище, але вона згодна заплатити суму заборгованості в повному обсязі.

Згідно ч.4 ст. 174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Позов підлягає  задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що згідно рішення виконавчого комітету Славутицької міської ради Київської області № 33 від 31.03.1988 року ОСОБА_2 на склад сім"ї: він, його дружина ОСОБА_1, відповідачка у справі, дочка ОСОБА_3, син ОСОБА_4, було надано жиле приміщення за адресою: АДРЕСА_1 та видано ордер НОМЕР_1 від 31.03.1988 року. До 06.02.2002 року ОСОБА_2 був відповідальним квартиронаймачем. За заявою ОСОБА_2 від 06.02.2002 року особовий рахунок був переоформлений на його дружину -ОСОБА_1, яка стала відповідальним наймачем.

Між позивачем і відповідачкою за період з 1 жовтня 2003 року по 24 жовтня 2006 року не було укладеного договір про забезпечення житлово-комунальними послугами, але відповідно до ст.ст.   66-68 ЖК України та п.7 Правил користування приміщеннями

житлових будинків, затверджених Постановою КМУ № 572 від 08.10.1992 року відповідачка зобов'язана була вносити плату за спожиті житлово-комунальні послуги.

24 жовтня 2006 року позивач та відповідачка уклали договір № 2093 про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, а також договір № 2093 про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, які набрали чинності з дня укладення договору, строк дії договорів -5 років.

Довідкою КП „ЖКЦ" № 834 від 4 квітня 2007 року підтверджено, що відповідачка зареєстрована у вищевказаній квартирі з 22.04.1988 року.

Згідно п.5 ч.З ст.20 Закону України „Про житлово-комунальні послуги" споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені законом або договором.

Відповідно до п.п. 6, 12.1 Договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та п.п. 9, 17.1 Договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення відповідачка зобов'язувалася не пізінше 25 числа наступного за розрахунковим місяцем вносити плату на рахунок КП „ЖКЦ" за спожиті житлово-комунальні послуги.

Згідно п.15 Договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та п.20 Договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення сторони домовились нести відповідальність за невиконання умов договору у відповідності з чинним законодавством.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідачка до подання позову не в повному обсязі вносила плату за спожиті житлово-комунальні послуги за період з 1 жовтня 2003 року до 1 квітня 2007 року. Сума основного боргу станом на 1 квітня 2007 року становить 12560,54 гривні, що підтверджується копією особового рахунку.

За таких обставин відповідачка зобов'язана сплатити заборгованість за житлово-комунальні послуги в сумі 12560, 54 гривень.

Таким чином визнання відповідачкою позову не суперечить закону, не порушує права, свободи та інтереси інших осіб.

Стягненню з відповідачки підлягають також судові витрати по оплаті судового збору та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи відповідно до ст.88 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 209,  213-215 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь комунального підприємства ,,Житлово-комунальний центр" 12560 гривень 54 копійки заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги, 125 гривень 61 копійку судових витрат по сплаті судового збору, 30 гривень по сплаті витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, всього на загальну суму 12716 гривень 15 копійок.

Заява про апеляційне оскарження цього рішення може бути подана до суду протягом десяти днів з дня проголошення. Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження через Славутицький міський суд.