Справа № 2-а-124/2011 р.

                                                                                               ПОСТАНОВА

  ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

        12 березня 2011  року        Жидачівський   районний  суд  Львівської  області у  складі:

       головуючого – судді  Салія В.В.

         при  секретарі      Рибаковій І.І.,

 розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у  Жидачівському районі про визнання протиправними дій відповідача щодо неповної виплати належного їй підвищення до пенсії відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»та зобов»язання нарахувати та виплатити недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу як дитині війни за період з 09 липня  2007 року по 09 лютого 2011 року,-   

в с т а н о в и в:

             09 лютого 2011 року позивач  звернувся до суду з позовною заявою до Управління Пенсійного фонду України в Жидачівському районі про визнання протиправними дій відповідача щодо неповної виплати належного їй підвищення до пенсії відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»та зобов»язання нарахувати та виплатити недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу як дитині війни за період з 09 липня  2007 року по 09 лютого 2011 року, мотивуючи свої вимоги тим, що відноситься до категорії „діти війни” та відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" має право на щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком. Розмір виплаченого йому підвищення до пенсії не відповідає розміру, встановленому цим законом, просить зобов'язати відповідача здійснити відповідні перерахунки та виплатити щомісячне підвищення до пенсії. Ухвалою  від 28 січня 2011 року поновлено позивачу строк звернення до адміністративного суду за період з 09 липня  2007 року по 08 серпня 2010 року та відкрито провадження  в справі за  період з 09 липня  2007 року по 09 лютого 2011 року. Справу призначено до розгляду в порядку скороченого провадження. Ухвалою від 28 лютого 2011 року у відповідності до ст. 183-2 КАС України справу призначено до судового розгляду, поскільки питання поновлення строку звернення до адміністративного суду згідно ст. 102 КАС України повинно розглядатись в судовому засіданні.

             Позивач в судове засідання не з»явився, а направив заяву згідно якої позовні вимоги підтримує в повному обсязі. Просить справу слухати у його  відсутності.

           Представник відповідача  в судове засідання не з»явився, а направив в суд заяву, згідно якої позов не визнає, просить справу слухати у його  відсутності.  Наданими суду письмовими запереченнями відповідач заперечив на позов та зазначив, що дії Управління Пенсійного фонду України в Жидачівському районі повністю відповідають чинному законодавству України, відповідач діяв у межах своїх повноважень і у спосіб, встановлений чинним законодавством, а вимоги позивача не можуть бути задоволені, так як вони не ґрунтуються і не відповідають вимогам чинного законодавства України.  Позов подано з пропуском строку звернення до адміністративного суду.   

            Відповідно до ч.3 ст. 122 КАС України судовий розгляд проведено в порядку письмового провадження.

           Розглянувши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому  задоволенню з таких підстав.

         У відповідності до ст.1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»від 18.11.2004 року №2195-ІУ(далі Закон№2195-ІУ), дитиною війни визнається особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років. Судом встановлено, що, позивач є дитиною війни, тобто має право на пільги передбачені Законом №2195-ІУ "Про соціальний захист дітей війни".

           У відповідності до ст. ст. 6, 7 вказаного закону, дітям війни пенсії підвищуються на ЗО відсотків мінімальної пенсії за віком. Фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим законом, здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України.

             Законом України від 19 грудня 2006 року N 489-V  "Про  Державний  бюджет  України на 2007 рік",  зокрема пунктом 12 статті 71, було зупинено на 2007 рік дію статті 6 Закону  України "Про  соціальний  захист  дітей  війни" та статтею 111 установлено,  що у 2007 році підвищення до пенсії або  щомісячного довічного  грошового  утримання  чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії,  відповідно до  статті  6  Закону України  "Про   соціальний   захист  дітей  війни" виплачується  особам,  які  є  інвалідами  (крім  тих,   на   яких поширюється  дія  Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), у розмірі 50 відсотків  від  розміру  надбавки,  встановленої  для учасників війни.     

            Однак Рішенням Конституційного Суду України  від  9  липня 2007  року  N6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) визнані неконституційними положення  пункту  12 статті 71   Закону   України  "Про  Державний  бюджет  України  на 2007 рік" щодо зупинення  дії  на  2007  рік  статті  6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".   

             Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.   

             Таким чином,  із  1  січня  по  9  липня 2007 року до спірних правовідносин застосуванню підлягали  приписи  статті  111  Закону України  від 19 грудня 2006 року    N 489-V "Про Державний бюджет України на 2007 рік" як такі, що прийняті пізніше в часі, у зв'язку з чим мали пріоритет порівняно зі спеціальною нормою - статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".   

             Після прийняття Конституційним Судом України  вказаного Рішення знову  почали  діяти  положення  статті  6 Закону  України  "Про соціальний захист дітей війни", тобто з часу прийняття цього Рішення відновлено право на  підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.   

              Законом України від 28 грудня 2007 року N 107-VI "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" внесено зміни до Закону України "Про  соціальний захист дітей війни" та статтю 6 цього Закону викладено в такій редакції:  "Дітям війни (крім тих,  на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного  довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у  розмірі надбавки,  встановленої для учасників війни, які передбачені Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” у розмірі 10% прожиткового мінімумудля осіб які втратили працездатність як іншим учасникам війни. Зазначені зміни набрали чинності з  1 січня 2008 року.   

            У 2008 році підвищення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, передбачене  ч.4 ст.14 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, проводилось позивачу (дитині війни) як іншим учасникам війни на 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, відповідно до Постанови КМУ від 28.05.2008р. №530.   

             Згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22  травня 2008  року   N  10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет  України)  зміни  щодо  розміру пенсії дітям війни визнано такими,  що не відповідають Конституції України (є неконституційними).   

            Таким чином,  із 1 січня по 21 травня 2008 року  застосуванню до  спірних  правовідносин  підлягали  приписи Закону України "Про Державний бюджет України на 2008  рік  та  про  внесення  змін  до деяких законодавчих актів України".   

             Ураховуючи положення  Конституції України щодо дії нормативно-правових актів у часі,  положення статті  6  Закону України  "Про соціальний захист дітей війни", у редакції цього Закону від 18 листопада 2004 року N 2195-IV,  поновили свою дію з 22 травня 2008 року.

             Статтею 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2009 рік" Кабінету Міністрів України надано право у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами. Названа норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно її дія не поширюється на спірні відносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із Законом України "Про соціальний захист дітей війни" залежить від розміру мінімальної пенсії за віком.   Отже, нарахування та виплата у 2009 році дітям війни підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, повинні здійснюватися відповідно до норм Закону України «Про соціальний захист дітей війни»,оскільки вищенаведені положення закону мають законну силу та не були призупинені. Відповідно до ст.54 Закону України «Про державний бюджет України на 2009 рік»у 2009 році прожитковий мінімум на одну  особу та для тих хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення встановлено у розмірі, що діяли у грудні 2008 року. Розміри державних соціальних гарантій на 2009 рік, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму встановлюються відповідними законами України, цим Законом та нормативно-правовими актами КМ України.       

            Статтею 52 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів»був затверджений прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність з 1 січня -695 гривень, з 1 квітня-706 гривень, з 1 липня-709 гривень, з 1 жовтня-723 гривні, а з 1 грудня -734 гривні. Розміри державних соціальних гарантій на 2010 рік, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними законами України, цим Законом та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України.         

          Цими  Законами  будь-яких змін до Закону України до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», не внесено, та дія цієї статті не зупинена, а тому відповідач повинен проводити нарахування та виплату підвищення: до пенсії у розмірі 30% відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»виходячи з розміру прожиткового мінімуму, встановленого ст.54 Закону України «Про державний бюджет України на 2009 рік»та з наступними змінами його розміру.      

         Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.   

        Згідно ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

         Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

         Управління Пенсійного фонду України  у Жидачівському районі в запереченні не надало належних та допустимих доказів, в розумінні              ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України, на підтвердження правомірності нарахування пенсії позивачу.

          Одночасно Управління ПФУ у Жидачівському районі вважає, що позивачем подано позов з порушення строку звернення до суду, визначеного ст.ст. 99, 100 Кодексу адміністративного судочинства України.

          Згідно ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

         Визначений ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України шестимісячний строк це саме строк протягом якого позивач має право на звернення до суду за захистом своїх прав свобод та інтересів.   

         Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом  09 лютого 2011 року в позовній заяві просить поновити строк звернення до суду.

         Суд вважає, що доплата до пенсії є щомісячною разовою виплатою, пенсію позивач отримує щомісячно, внаслідок чого знав про порушення своїх прав, але в установлений КАС України строк не звернувся до суду, внаслідок чого відсутні підстави для поновлення строку звернення до суду, а тому  позовну заяву в частині вимог про визнання протиправними дій відповідача Управління Пенсійного фонду України у Жидачівському районі щодо неповної виплати належного їй підвищення до пенсії відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»та зобов»язання нарахувати та виплатити недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу як дитині війни за період з  09 липня 2007 року  по 08 серпня  2010 року, слід залишити без розгляду.

      Позов в частині вимог про визнання протиправними дій відповідача Управління Пенсійного фонду України у  Жидачівському районі щодо неповної виплати належного їй підвищення до пенсії відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»та зобов»язання нарахувати та виплатити недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу як дитині війни за період з  09 серпня  2010 року по 09 лютого 2011 року підлягають задоволенню. а, відтак, дії відповідача слід визнати протиправними та зобов”язати провести перерахунок призначеної позивачці   щомісячного підвищення до пенсії як „дитині війни”, виходячи з того, що така має визначатись у розмірі   30 % мінімальної пенсії за віком.     

   Керуючись ст.ст. 19, 22 Конституції України, Законами України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»та «Про соціальний захист дітей війни», ст.ст. 99-102,  158-164 Кодексу адміністративного судочинства України, –   

  П о с т а н о в и в:   

          Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Залишити без розгляду позовну заяву ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Жидачівському районі про визнання протиправними дій відповідача щодо неповної виплати належного їй підвищення до пенсії відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»та зобов»язання нарахувати та виплатити недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу як дитині війни за період з  09 липня 2007 року  по 08 серпня  2010 року.

          Визнати протиправною відмову управління Пенсійного фонду України в Жидачівському районі за період з 09 серпня  2010 року по 09 лютого 2011 року щодо підвищення пенсії ОСОБА_1 відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».      

          Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Жидачівському районі нарахувати та виплатити ОСОБА_1  підвищення до пенсії, отриманої у період з 08 серпня  2010 року по 09 лютого 2011 у розмірі 30% мінімального розміру пенсії за віком, право на яке надане ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», виходячи з мінімального розміру пенсії за віком, встановленого  ст. 28 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування»з  урахуванням різниці, яка була виплачена за цей період.

         Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

         Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом  десяти  днів  з  дня  оголошення  рішення  до  Львівського апеляційного адміністративного суду   через   Жидачівський районний суд.  

Головуючий- суддя:     підпис

Суддя Жидачівського районного  суду                                Салій В.В.

                                                                                                                                      Примітка: оригінал постанови знаходиться   в                      

                                                                                                                                   матеріалах   адміністративної  справи № 2-а-124/2011р.