АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц-88 /11 Головуючий у 1-й інстанції Серебрякова Т.В.
Категорія 27 Доповідач апеляційного суду Шаманська Н.О.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 січня 2011 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:
головуючого: Данилової О.О.,
суддів: Лівінського І.В., Шаманської Н.О.,
при секретарі: Поліщук Ю.В.,
за участю позивача – ОСОБА_2 та його представника – ОСОБА_3, представника відповідачки– ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві цивільну справу за апеляційними скаргами
ОСОБА_5,
ОСОБА_2
на рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 18 жовтня 2010 р. за позовом
ОСОБА_2
до
ОСОБА_5
про стягнення суми боргу за договором позики
в с т а н о в и л а:
У серпні 2010р. ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_5 про стягнення суми боргу за договором позики.
Позивач зазначав, що 6 серпня 2007 р. уклав з відповідачкою договір позики, згідно якого передав ОСОБА_5 35000 доларів, що за узгодженням сторін становило 175000 грн., а остання зобов’язувалась повернути таку ж суму грошових коштів в національній валюті з врахуванням еквіваленту грошової одиниці України до іноземної валюти на день платежу та сплатити проценти за користування грошовими коштами, на умовах визначених договором.
Посилаючись на те, що в строк, передбачений в договорі відповідачка не повернула гроші та проценти за їх користування, позивач просив стягнути з ОСОБА_5 276150 грн. боргу, 695898 грн. процентів за користування позикою та 2957566 грн. пені за час прострочення платежу, а всього 3929614 грн.
Рішенням Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 18 жовтня 2010 р. позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 175000грн. боргу, 441000 грн. процентів за користування позикою та 17000 грн. пені, а всього 633000 грн. Розподілені судові витрати.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2, не погоджуючись з рішенням суду в частині стягнення суми боргу, процентів та розміром пені, просив рішення суду змінити, задовольнивши його позов повністю.
В апеляційній скарзі ОСОБА_5, посилаючись на відсутність боргових зобов’язань перед позивачем та недоведеність факту отримання нею грошей 6 серпня 2007 р., просила рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволені позову.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які приймали участь в справі, дослідивши матеріали справи і перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги ОСОБА_5 та ОСОБА_2 підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором.
З матеріалів справи вбачається, що 6 серпня 2007 р. між сторонами було укладено договір позики, за умовами якого ОСОБА_2 передав ОСОБА_5 суму еквіваленту 35000 доларів США, які остання зобов’язалась повернути позивачу в строк до 1 вересня 2007 р. та сплатити 84 % річних за користування грошовими коштами.
Умовами договору (п.3) та відповідно до розписки передбачено, що поверненню підлягає сума еквівалента 35000 доларів США.
Крім того, в разі невиконання або неналежного виконання позичальником умов договору, він сплачує неустойку (пеню) у розмірі 1% від суми заборгованості за кожен день прострочки (п. 11 договору).
На час розгляду справи курс долара США відповідно до гривні складав 7 грн. 89 коп. Отже, поверненню підлягає сума 276150 грн. (35000 х 7 грн. 89 коп. = 276150 грн.)
Оскільки суд першої інстанції при визначенні суми боргу виходив зі 175000 грн., що не відповідає положення п. 3 договору позики та розписці від 6 серпня 2007 р., то рішення суду слід змінити, збільшивши стягнення боргу зі 175000 грн. до 276150 грн.
Крім того, визначаючи розмір процентів за користування позикою, суд не звернув уваги на те, що строк користування позикою закінчився 1 вересня 2007 р., а тому проценти за користування позикою повинні бути нараховані від дня, наступного за днем передачі позики до дня, який передує поверненню, а саме з 7 серпня до 31 серпня 2007 р., тобто за 24 дні, що складає (84 : 12 = 7 % на місяць х 276150 = 19330 грн. 50 коп. на місяць : 31 день = 623 грн. 56 коп. за 1 день х 24 дні = 14965 грн. 44 коп.)
За такого рішення суду в частині стягнення процентів за користування позикою слід змінити, зменшивши стягнення процентів за користування позикою з 441000 грн. до 14965 грн. 44 коп.
Вирішуючи питання про розмір неустойки, суд вірно виходив з того, що розмір неустойки, який просив стягнути позивач, значно перевищує розмір невиконаних зобов’язань та вірно застосував положення ч. 3 ст. 551 ЦК України, зменшивши її до 17000 грн. Тому доводи позивача в цій частині не підлягають задоволенню.
Доводи ОСОБА_5 про відсутність боргових зобов’язань перед позивачем спростовуються розпискою та договором позики від 6 серпня 2007 р. Передача грошей не в день складання розписки та договору позики не може бути підставою для звільнення відповідачки від обов’язку сплатити борг.
Інші доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду, а тому не можуть бути підставою для скасування судового рішення.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів
в и р і ш и л а:
Апеляційні скарги ОСОБА_5 та ОСОБА_2
задовольнити частково.
Рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 18 жовтня 2010 р. змінити, виклавши його в наступній редакції.
Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 276150 грн. основного боргу, 14965 грн. 44 коп. – процентів за користування позикою, 17000 грн. – пені, а всього 308115 грн.44 коп. (триста вісім тисяч сто п’ятнадцять гривень 44 коп.).
Рішення в частині стягнення судових витрат залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але протягом двадцяти днів з цього часу може бути оскаржено до суду касаційної інстанції.
Головуючий:
Судді: