АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа №22ц- 13/11 Суддя першої інстанції: Павлова Ж.П.
Категорія 52 Суддя-доповідач апеляційного суду: Шаманська Н.О.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 січня 2011 р. колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:
головуючого: Данилової О.О.,
суддів: Лівінського І.В., Шаманської Н.О.,
при секретарі: Поліщук Ю.В.,
за участю: позивачки – ОСОБА_2 та її представника – ОСОБА_3, представника відповідача Павленко І.В., Демідова В.О., представника третьої особи - Кукіна В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за апеляційною скаргою
ОСОБА_2
на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 30 серпня 2010 р. за позовом
ОСОБА_2
до
Державного підприємства «Дельта-лоцман» (далі - ДП ,,Дельта-лоцман")
про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
в с т а н о в и л а:
4 грудня 2009 р. ОСОБА_2 звернулась з позовом до ДП «Дельта-лоцман» про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Позивачка зазначала, що з квітня 2002 р. вона працювала на підприємстві ДП «Дельта-лоцман», в тому числі з 16 квітня 2007 р. на посаді радника директора секретаріату.
Наказом № 1077-к від 9 листопада 2009 р. її було звільнено за п. 5 ст. 40 КЗпП України, нез’явлення на роботу протягом більш як чотирьох місяців підряд внаслідок тимчасової непрацездатності.
Посилаючись на те, що звільнення є незаконним, оскільки, на її думку, воно проведено з порушенням вимог ст. 43 КЗпП України, без згоди профспілкової організації, а також її тимчасова непрацездатність тривала менш ніж чотири місяця, позивачка просила скасувати наказ від 9 листопада 2009 р. та поновити її на роботі зі стягненням середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 30 серпня 2010 р. в задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі позивачка, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин справи, невірну оцінку зібраних доказів та неправильне застосування норм матеріального права, просила рішення суду скасувати та ухвалити нове про задоволення позову.
Заслухавши суддю - доповідача, пояснення сторін, дослідивши надані сторонами докази та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи в задоволені позову, суд першої інстанції виходив з того, що звільнення позивачки за п. 5 ст. 40 КЗпП України відповідає вимогам трудового законодавства, оскільки ОСОБА_2 в період з 6 липня по 9 листопада 2009 р. безперервно знаходилась на лікарняному. При цьому порядок звільнення позивачки відповідачем не порушено.
Між тим, з такими висновками суду першої інстанції, колегія суддів погодитися не може, виходячи з наступного.
Відповідно до п. 5 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк може бути розірваний власником або уповноваженим ним органом у випадку нез’явлення на роботу протягом більш як чотирьох місяців підряд внаслідок тимчасової непрацездатності. З аналізу зазначеної норми вбачається, що вихід на роботу хоча б на один день перериває цей строк.
Судом встановлено, що з 23 квітня 2002 р. ОСОБА_2 працювала на посаді помічника директора ДП «Дельта-лоцман», 1 грудня 2006 р. переведена помічником директора апарату управління, а з 16 квітня 2007 р. – радником директора секретаріату.
Наказом № 1077-к від 9 листопада 2009 р. її звільнено з роботи, у зв’язку нез’явленням на роботу протягом більш як чотирьох місяців внаслідок тимчасової непрацездатності, на підставі п. 5 ч. 1 ст. 40 КЗпП України.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 з 6 липня по 29 жовтня 2009 р. перебувала на лікарняному. Листком непрацездатності від 20 жовтня 2009 р. позивачка повинна стати до роботи 30 жовтня 2009 р.
30 жовтня ОСОБА_2 вийшла на роботу та приступила до виконання своїх функціональних обов’язків, а саме підготувала підбірку тематичних матеріалів стосовно ДП «Дельта-лоцман» з печатних та електронних засобів масової інформації. В цей день між позивачкою та керівництвом підприємства виник конфлікт щодо попередніх дисциплінарних проступків. З цього приводу позивачка викликала представників засобів масової інформації та провела з ним конференцію.
Через погіршення стану, позивачка за місцем роботи, викликала швидку медичну допомогу. З діагнозом гіпертонічна хвороба 2 ступеню, криз, вона потрапила до терапевтичного відділення міської лікарні № 4, що підтверджується картою виїзду швидкої медичної допомоги № 126 від 30 жовтня 2009 р. (а.с. 54) та довідкою Миколаївської міської лікарні № 4 від 11 листопада 2009 р. № 764 (а.с. 57) .
9 листопада 2009 р. керівництвом ДП «Дельта-лоцман» було направлено подання профспілковій організації про дачу згоди на розірвання трудового договору з ОСОБА_2 за п. 5 ст. 40 КЗпП України, яке було розглянуто профспілковою організацією 23 листопада 2009 р. та відмовлено в дачі згоди на звільнення позивачки.
Представник профспілкової організації Кукін В.В. в засіданні судової колегії підтвердив наявність конфліктної ситуації 30 жовтня 2009 р. між позивачкою та керівництвом щодо попередніх дисциплінарних проступків. Зазначені обставини підтвердили допитані в якості свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8
Обставини щодо відправлення ОСОБА_2 звіту про виконану роботу підтвердив в судовому засіданні свідок ОСОБА_9
Представники відповідача також не спростовували факт знаходження позивачки на роботі 30 жовтня 2009 р.
Отже, зазначені обставини свідчать про те, що 30 жовтня 2009 р. позивачка стала до роботи, а тому відсутні підстави вважати, що вона безперервно з 6 липня по 9 листопада 2009 р. нез’являлась на роботу внаслідок тимчасової непрацездатності.
Таким чином, звільнення ОСОБА_2 за п. 5 ст. 40 КЗпП України, не відповідає вимогам трудового законодавства.
Крім того, при звільненні позивачки, не були дотримані вимоги ст. 43 КЗпП України та не отримана попередня згода профспілкової організації на її звільнення.
Оскільки звільнення позивачки проведено без законної підстав, то відповідно до ч.1 ст. 235 КЗпП України вона повинна бути поновлена на роботі.
Згідно ч. 2 ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно вирішує вимоги про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Період вимушеного прогулу позивачки з 9 листопада 2009 р. по 20 січня 2011 р. складає 302 робочих днів. Середній заробіток за цей час складає 37224 грн. 52 коп. (123 грн. 26 коп. середньоденна заробітна плата х 302 робочих дні вимушеного прогулу = 37224 грн. 52 коп.) з подальшим утриманням обов’язкових платежів.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції не звернув належної уваги на зазначені обставини та дійшов помилкового висновку про необґрунтованість вимог позивачки, а тому рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову на підставі вищезазначених обставин.
Відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягають стягненню 372 грн. 24 коп. судового збору та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів
в и р і ш и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 30 серпня 2010 р. скасувати та ухвалити нове рішення.
Позов ОСОБА_2 задовольнити.
Поновити ОСОБА_2 на роботі на посаді радника директора Державного підприємства «Дельта-лоцман».
Стягнути з державного підприємства «Дельта-лоцман» на користь ОСОБА_2 37224 грн. 52 коп. середнього заробітку за час вимушеного прогулу з подальшим утриманням обов’язкових платежів.
Стягнути з державного підприємства «Дельта-лоцман» на користь держави 372 грн. 24 коп. судового збору та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але протягом двадцяти днів з цього часу може бути оскаржено до суду касаційної інстанції.
Головуючий:
Судді: