АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц-38 /11 Головуючий суду першої інстанції - Біцюк А. В.
№ 22- 39 /11 Суддя доповідач апеляційного суду - Шаманська Н.О.
Категорія 33
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 січня 2011 р. колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:
головуючого: Данилової О.О.
суддів: Лівінського І.В., Шаманської Н.О.
при секретарі: Калашниковій А.М.,
за участю: прокурора – Круш Т.О., позивача – ОСОБА_2, представника державного казначейства України – Хмельницького В.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за апеляційними скаргами
Державного казначейства України,
прокуратури Миколаївської області
на ухвалу та рішення Казанківського районного суду Миколаївської області від 25 серпня 2010 р. постановлені за позовом
ОСОБА_2
до
прокуратури Миколаївської області,
Державного казначейства України
про стягнення втраченого заробітку та відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури та суду,
в с т а н о в и л а:
У травні 2010 р. ОСОБА_2 звернувся з позовом до прокуратури Казанківського району Миколаївської області, Державного казначейства України про стягнення втраченого заробітку та відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури та суду.
Позивач зазначав, що 28 липня 2006 р. прокурором Казанківського району Миколаївської області порушено кримінальну справу по факту розтрати чужого майна службовими особами Каширівської сільської ради шляхом зловживання своїм службовим становищем, вчиненої за попередньою змовою групою осіб. 29 серпня 2006 р. йому пред’явлено обвинувачення у скоєні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 191 КК України, а вироком Казанківського районного суду від 5 грудня 2006 р. його визнано винним у скоєнні зазначеного злочину.
На підставі цього вироку 16 березня 2007 р. розпорядженням секретаря Каширівської сільської ради були достроково припиненні повноваження позивача, який обіймав посаду сільського голови.
В подальшому обвинувальний вирок Казанківського районного суду відносно позивача був скасований, а провадження по справі закрито на підставі п. 2 ст. 6 КПК України за відсутністю в його діях складу злочину.
Посилаючись на те, що в результаті незаконного засудження він втратив заробіток та йому завдано моральну шкоду, позивач просив стягнути за рахунок державного бюджету 45235 грн. 08 коп. втраченого заробітку та 100000 грн. моральної шкоди.
Ухвалою Казанківського районного суду Миколаївської області від 21 липня 2010 р. замінено відповідача прокуратуру Казанківського району Миколаївської області належним відповідачем – прокуратурою Миколаївської області.
Ухвалою цього ж суду від 25 серпня 2010 р. стягнуто з Державного казначейства України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 5345 грн. 33 коп. втраченого заробітку.
Рішенням Казанківського районного суду Миколаївської області від 25 серпня 2010 р. позов ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди задоволено частково. Постановлено стягнути з Державного казначейства України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 31524 грн. моральної шкоди.
В апеляційних скаргах прокуратура Миколаївської області, посилаючись на порушення судом порядку вирішення питання про відшкодування втраченого заробітку, а також порушення норм матеріального права, просила скасувати рішення та ухвалу суду першої інстанції та закрити провадження у справі про відшкодування втраченого заробітку, а у задоволені вимог про відшкодування моральної шкоди відмовити.
В апеляційних скаргах Державне казначейство України, посилаючись на те, що суд першої інстанції не взяв до уваги показання позивача у ході досудового слідства, які стали наслідком неправильного вирішення кримінальної справи, просило скасувати рішення та ухвалу суду першої інстанції та відмовити у задоволені позову в повному обсязі.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які приймали участь у справі, дослідивши докази по справі в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги відповідачів підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» (далі – Закон), відшкодуванню підлягає шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження.
У наведених в статті 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовується як заробіток та інші грошові доходи, які він втратив внаслідок незаконних дій, так і моральна шкода.
Судом встановлено, що 28 липня 2006 р. прокурором Казанківського району Миколаївської області порушено кримінальну справу по факту розтрати чужого майна службовими особами Каширівської сільської ради шляхом зловживання своїм службовим становищем, вчиненої за попередньою змовою групою осіб. 29 серпня 2006 р. ОСОБА_2 було пред’явлено обвинувачення у скоєні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 191 КК України, а вироком Казанківського районного суду Миколаївської області від 5 грудня 2006 р. його визнано винним у скоєнні зазначеного злочину.
На підставі цього вироку, 16 березня 2007 р. розпорядженням секретаря Каширівської сільської ради були достроково припиненні повноваження позивача, який обіймав посаду сільського голови.
В подальшому вирок Казанківського районного суду від 5 грудня 2006 р. у відношенні ОСОБА_2 був скасований, а справу повернуто для проведення додаткового розслідування. 28 вересня 2008 р. йому знов було пред’явлено обвинувачення у скоєні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 191 КК України.
Вироком Казанківського районного суду Миколаївської області від 12 травня 2009 р. позивача визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 191 КК України.
Ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 13 серпня 2009 р. зазначений вирок скасовано, а провадження по справі закрито на підставі п. 2 ст. 6 КПК України за відсутністю в діях ОСОБА_2 складу злочину.
Враховуючи викладене, суд обґрунтовано відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону та ст. 1176 ЦК України встановив наявність підстав для стягнення на користь позивача 5345 грн. 33 коп. втраченого заробітку та розрахував його за період з 16 березня 2007 р. (з моменту звільнення позивача з займаної посади) до 9 липня 2007 р. (набрання законної сили вироку стосовно ОСОБА_2, яким його визнано винним у скоєнні іншого злочину).
Також суд відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону та ст. 1176 ЦК України дійшов вірного висновку про необхідність стягнення моральної шкоди. При цьому, суд правильно виходив з розміру мінімальної заробітної плати, що діяв на час розгляду справи, оскільки такий розрахунок відповідає роз’ясненням Пленуму Верховного Суду України, які він дав в п. 9 постанови № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року (із змінами та доповненнями).
Разом з цим, визначаючи період, за який позивачу підлягає відшкодуванню моральна шкода, суд виходив з часу пред’явлення позивачу обвинувачення до закриття у відношенні нього провадження у справі.
Між тим, з матеріалів справи вбачається, що в цей же період, 13 листопада 2006 р. органами досудового слідства ОСОБА_2 було пред’явлено обвинувачення в скоєнні інших посадових злочинів, передбачених ч. 2 ст. 191 та ч.1 ст. 366 КК України. Вироком Казанківського районного суду від 18 квітня 2007 р., який набрав законної сили 10 липня 2007 р., позивача визнано винним у скоєнні зазначених злочинів.
Отже, в період з 13 листопада 2006 р. по 18 квітня 2007 р. позивач перебував під слідством та судом по іншій кримінальній справі. Враховуючи зазначені обставини колегія суддів вважає, що розмір моральної шкоди, завданої позивачу слід визначити за виключенням зазначеного періоду, а саме з 29 серпня 2006 р. (пред’явлення першого обвинувачення) до 13 листопада 2006 р. (пред’явлення другого обвинувачення по іншій справі), та з 11 липня 2007 р. з часу набрання законної сили вироку по другій справі до 13 серпня 2009 р. ( постановлення ухвали про закриття провадження по першій справі), тобто за 27 місяців 17 днів.
Таким чином, розмір моральної шкоди, який підлягає стягненню на користь позивача дорівнює 24 479 грн. 20 коп. (888 грн. - мінімальна заробітна плата на час розгляду справи х 27 місяців 17 днів кількість місяців, протягом яких позивач притягувався до кримінальної відповідальності).
Крім того, суд нечітко визначив в резолютивній частині судових рішень порядок стягнення втраченого заробітку та моральної шкоди.
Оскільки стягнення зазначених суд проводиться з субрахунку Єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України, призначеного для відшкодування шкоди, заподіяної незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури та суду, то судові рішення слід змінити.
Доводи апеляційних скарг Державного казначейства України та прокуратури Миколаївської області про те, що позивач в процесі досудового слідства самообмовив себе та перешкоджав з’ясуванню істини у справі колегія судів вважає безпідставними, оскільки такі доводи жодними доказами не підтверджуються.
Крім того, відповідно до ст. ст. 73, 74 КПК показання підозрюваного та обвинуваченого підлягають перевірці, а визнання обвинуваченим своєї вини може бути покладено в основу обвинувачення лише при підтверджені цього сукупністю злочинів. Проте, докази. які були покладені в основу обвинувачення ОСОБА_2, не підтверджують його вини.
Не можуть бути підставою для скасування судового рішення і посилання апелянтів на порушення порядку розгляду питання щодо відшкодування втраченого заробітку, оскільки відповідно до положень п. 2 ст. 11, ст. 12 Закону розмір відшкодування шкоди визначає суд, що розглядав справу у першій інстанції, якщо справу закрито судом при розгляді її в апеляційному або касаційному порядку, про що виносить ухвалу.
Інші доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду, а тому не можуть бути підставою для його скасування.
Керуючись статями 303, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів
в и р і ш и л а:
Апеляційні скарги Державного казначейства України та прокуратури Миколаївської області на рішення та ухвалу Казанківського районного суду Миколаївської області від 25 серпня 2010 р. задовольнити частково.
Рішення Казанківського районного суду Миколаївської області 25 серпня 2010 р. змінити, виклавши резолютивну частину в такій редакції.
Стягнути з субрахунку Єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України, призначеного для відшкодування шкоди, заподіяної незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури та суду на користь ОСОБА_2 24479 грн. 20 коп. моральної шкоди.
Ухвалу Казанківського районного суду Миколаївської області 25 серпня 2010 р. змінити, виклавши резолютивну частину в такій редакції.
Стягнути з субрахунку Єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України, призначеного для відшкодування шкоди, заподіяної незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури та суду на користь ОСОБА_2 5345 грн. 33 коп. втраченого заробітку.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але протягом двадцяти днів з цього часу може бути оскаржено до суду касаційної інстанції.
Головуючий:
Судді: