АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

 Справа № 22 а – 458/11                                                                              Головуючий у 1-й інстанції Паньков Д.А.  

Категорія 70                                                                                                Доповідач  апеляційного  суду  Довжук Т.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 січня 2011 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого                                       Козаченка В.І.,

суддів:                                 Мурлигіної О.Я., Довжук Т.С.,

розглянувши у письмовому провадженні справу

за   апеляційною  скаргою Головного  управління Пенсійного фонду України

в Миколаївській області

на рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 02 вересня 2010 року за позовом

ОСОБА_2

до  

Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області   

(далі – УПФ)

про захист соціальних прав,

В С Т А Н О В И Л А:

30 липня 2010 року ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до УПФ, в якому просив визнати неправомірними дії  відповідача щодо нарахування надбавки до пенсії та зобов’язати нарахувати та виплатити недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу як особі, яка має правовий статус дитини війни, передбаченої Законом України від 18 листопада 2004 року «Про соціальний захист дітей війни» (далі - Закон від 18 листопада 2004 року), у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком в період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 01 серпня  2010 року.

Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 02 вересня 2010 року позов задоволено частково: визнано незаконними дії ПФУ та зобов'язано здійснити перерахунок та підвищення до пенсії ОСОБА_2 відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року в редакції дійсній до 31 грудня 2007 року, з підвищенням на 30% мінімальної пенсії за віком за період з 30 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, та з 22 травня 2008 року  по 01 серпня 2010 року.

В апеляційній скарзі УПФ, посилаючись на невірне застосування судом норм матеріального права, просило постанову суду скасувати і ухвалити нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в скарзі доводи та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню із наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач отримує пенсію та належить до категорії громадян, яким визначено статус дитини війни.

Положення ст. 6 Закону від 18 листопада 2004 року (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком.

В свою чергу, пунктом 12 ст. 71 Закону України від 19 грудня 2006 року «Про Державний бюджет України на 2007 рік» дію ст. 6 Закону від 18 листопада 2004 року зупинено на 2007 рік  із урахуванням ст. 111 названого вище Закону.

Проте, рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення пункту 12 ст. 71 Закону України від 19 грудня 2006 року «Про Державний бюджет України на 2007 рік», яким зупинено на 2007 рік дію ст. 6 Закону від 18 листопада 2004 року із урахуванням ст. 111 цього ж Закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнанні неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Таким чином, право на здійснення перерахунку підвищення до пенсії у розмірах, визначених ст. 6 Закону від 18 листопада 2004 року, мають діти війни з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року.  

Відповідно до п. 41 розділу 2 Закону України від 28 грудня 2007 року «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» текст ст. 6 Закону від 18 листопада 2004 року щодо розмірів підвищення пенсії дітям війни викладено в іншій редакції, яка зазначає виплату цього підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни (10% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність).

Рішенням  Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України)  визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема, положення п. 41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» щодо розмірів підвищення пенсії дітям війни.    

 Зазначені рішення Конституційного Суду України є обов’язковими  до виконання на території України, мають преюдиціальне  значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.

 Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнанні неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Статтею 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» Кабінету Міністрів надано право у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.

Названа норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати.

Відповідно, її дія не поширюється на спірні відносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із Законом від 18 листопада 2004 року залежить від розміру мінімальної пенсії за віком.

Нарахування та виплата у 2009 році та з січня 2010 року по 01 серпня 2010 року дітям війни підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії повинні здійснюватися відповідно до норм ст. 6 Закону від 18 листопада 2004 року.

Суд першої інстанції, який розглядав на той час справу за правилами цивільного судочинства, з врахуванням наведених положень законів прийшов до обґрунтованого висновку про те, що УПФ як орган, якому делеговано повноваження щодо призначення і виплати пенсії та доплат до них, повинен був діяти відповідно до вимог ст. 6 Закону від 18 листопада 2004 року і здійснити відповідні перерахування (за той період, коли дія цієї норми не була зупинена). Однак, УПФ у порушення зазначених положень цього Закону таких нарахувань не проводило, чим і допустило протиправну бездіяльність. На підставі чого суд задовольнив позов частково.

Доводи відповідача щодо правомірності своїх дій із посиланням на відсутність бюджетних коштів для повної реалізації програми з доплат дітям війни не приймаються до уваги, оскільки питання фінансування цих видатків не є предметом цього спору. Проблеми надання бюджетних коштів УПФ для виконання покладених на нього обов'язків у справах цієї категорії виходять за межі заявлених вимог і тому судом не розглядалися.

Безпідставними є також посилання відповідача на можливість нецільового використання коштів УПФ, оскільки суди не ухвалювали рішення про проведення виплат із власних джерел фінансування останнього.

З огляду на викладене колегія суддів, яка розглядала справу за правилами адміністративного судочинства на підставі Закону України «Про внесення змін до розділу ХІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо передачі справ, пов’язаних із соціальними виплатами» від 02 грудня 2010 року  вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, судове рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 02 вересня 2010 року змінити.

Разом з тим, дійшовши обґрунтованого висновку про протиправні дії відповідача та зобов’язавши здійснити такий перерахунок, суд першої інстанції не зазначив в резолютивній частині рішення обов'язок провести відповідні виплати.

Керуючись ст.ст. 201, 207 КАС України, колегія суддів          

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області  задовольнити частково.

Рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 02 вересня 2010 року змінити, доповнити резолютивну частину рішення обов’язком Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області провести відповідні виплатити ОСОБА_2, а саме підвищення у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 30 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 01 серпня 2010 року.

Зазначене рішення суду  в іншій частині залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але протягом двадцяти днів з цього часу може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий               

Судді