АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22 Ц- 252/ 2010 р. Суддя 1-ї інстанції: Гаврасієнко В.О.
Суддя-доповідач апеляційного суду: Галущенко О.І
У Х В А Л А
02 лютого 2010 р. Судова колегія судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області в складі:
головуючого: Галущенка О.І.
суддів: Шолох З.Л.
Колосовського С.Ю.
при секретарі: Богуславській О.М.
за участю
представника позивачів ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Миколаєві цивільну справу за
апеляційною скаргою
ОСОБА_4 та товариства з обмеженою відповідальністю Експертно-консультаційне бюро «Юрекспертиза» на ухвалу судді Заводського районного суду м. Миколаєва від 15.06.2010 р, постановлену за
позовом
ОСОБА_4 та товариства з обмеженою відповідальністю Експертно-консультаційне бюро «Юрекспертиза» ( далі – ТОВ ЕКБ «Юрекспертиза») до публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» ( далі – ПАТ «УкрСиббанк») про визнання недійсними правочинів,
встановила:
14.06.2010 р. ОСОБА_4 та ТОВ ЕКБ «Юрекспертиза» звернулися з позовом до ПАТ «УкрСиббанк» про визнання недійсними:
- кредитного договору №11094047000 від 13.12.2006р., укладеного між ТОВ ЕКБ «Юрекспертиза» та акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк»;
- договору іпотеки від 13.12.2006 р., укладеного між акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та товариством з обмеженою відповідальністю «Плюс-О.Р.»;
- договору поруки б/н від 13.12.2006, укладеного між акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк», ТОВ ЕКБ «Юрекспертиза» та ОСОБА_4
Ухвалою судді Заводського районного суду м. Миколаєва від 15.06.2010 р. вказану позовну заяву повернуто позивачам для подання до належного суду за місцезнаходженням нерухомого майна.
В апеляційній скарзі ОСОБА_4 та ТОВ ЕКБ «Юрекспертиза» ставлять питання про скасування цієї ухвали та направлення справи до суду першої інстанції для відкриття провадження. Апелянти посилаються на те, що суд невірно визначив підсудність справи, оскільки відповідно до ч. 5 ст. 110 ЦПК України позови про захист прав споживачів можуть пред’являтися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування споживача.
Апеляційна скарга підлягає задоволенню частково виходячи з таких підстав.
Відповідно до приписів ч.1 ст. 122 ЦПК України, суддя відкриває провадження у справі на підставі заяви, поданої і оформленої в порядку, встановленому цим Кодексом.
Частина друга зазначеної статті містить застереження згідно з яким, при вирішенні цього процесуального питання, насамперед суддя має з’ясувати, чи належить спір до юрисдикції загального суду і лише потім визначати, чи не порушені правила підсудності при зверненні з позовом.
При визначенні юрисдикції слід враховувати, що відповідно до вимог ст. 16 ЦПК України, не допускається об’єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом.
Суди розглядають в порядку цивільного судочинства за правилами ч.1 ст. 15 ЦПК України, справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають з цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.
Загальні суди розглядають в порядку цивільного судочинства і інші справи, що виникають з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ здійснюється за правилами іншого судочинства.
Відповідно до положень ч.1 ст.1, ст.ст. 2, 12 ГПК України справи, у яких сторонами є юридичні особи та громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб’єкта підприємницької діяльності, розглядаються господарськими судами.
З матеріалів справи вбачається, що позовні вимоги виникли з кредитного договору, укладеного з юридичною особою - суб’єктом підприємницької діяльності, договору іпотеки, укладеного також між юридичними особами та договору поруки, укладеного з фізичною особою, яка не є у цих правовідносинах суб’єктом підприємницької діяльності.
Відкриваючи провадження у справі, суд не врахував приписів ч. 2 ст. 122 ЦПК та не звернув уваги на те, що вимоги про визнання недійсними кредитного та іпотечного договорів, укладених між юридичними особами є предметом самостійного позову, які мають розглядатися окремо, за правилами господарського, а вимоги фізичної особи, які виникли з договору поруки, цивільного судочинства, відповідно.
Крім того, слід зауважити, що на спірні правовідносини відносно визнання недійсним договору поруки не поширюється правила підсудності за вибором позивача, оскільки в даному випадку ОСОБА_4 не є споживачем наданих банком послуг, а виступає поручителем по борговим зобов’язанням споживача – ТОВ ЕКБ «Юрекспертиза». За такого, позов щодо вирішення зазначених спірних правовідносин має бути пред’явлений за правилами ст. 109 ЦПК України.
Встановлене свідчить про неправильне вирішення судом питання про повернення позовної заяви, що є підставою для скасування оскаржуваної ухвали, згідно з приписами ч. 1 ст. 312 ЦПК України та повернення справи на новий розгляд до того ж суду для вирішення цього процесуального питання у відповідності до вимог ст.122 ЦПК України.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 312, 314-315 ЦПК України, судова колегія
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 та товариства з обмеженою відповідальністю Експертно-консультаційне бюро «Юрекспертиза» - задовольнити частково.
Ухвалу судді Заводського районного суду м. Миколаєва від 15.06.2010 р. – скасувати, а справу повернути на новий розгляд до того ж суду для вирішення, у відповідності до вимог ст.122 ЦПК України, питання про відкриття провадження у справі.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але оскарженню у касаційному порядку не підлягає, оскільки не перешкоджає подальшому провадженню у справі.
Головуючий: О.І. Галущенко
Судді: С.Ю. Колосовський З.Л. Шолох