АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

 Справа №22 Ц-  150/2011 р.                              Суддя 1-ї  інстанції : Павлова Ж.П.

Категорія - 46                                                   Суддя-доповідач апеляційного суду: Галущенко О.І.

                                            У  Х  В  А  Л  А

                                    (вступна та резолютивна частина)               

2011 р,  січня   місяця, 26  дня,          Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області в складі:

          головуючого:           Галущенка О.І

                  суддів:                      Кутової Т.З.

                                            Шолох З.Л.             

                  при секретарі:       Богуславській О.М.

          за участю:

                  позивачки -             ОСОБА_3

                  відповідачки -         ОСОБА_4

          представника -       ОСОБА_5

          розглянувши  у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за

                                                    апеляційною скаргою               

          ОСОБА_3 на рішення Заводського районного  суду м. Миколаєва  від 27.10.2010 р.,   у справі  за

                                                      позовом

            ОСОБА_3 до ОСОБА_4 та ОСОБА_6 про поділ спільного сумісного майна подружжя,

                                                  встановила:

          29.01.2010 р. ОСОБА_3 звернулася з позовом  до ОСОБА_4 та ОСОБА_6 про поділ спільного сумісного майна подружжя.

          Позивачка зазначала, що з 1998 р. перебувала у шлюбі з ОСОБА_7

          У 2001 р. вони придбали квартиру  АДРЕСА_1, яка була зареєстрована на чоловіка.

          ІНФОРМАЦІЯ_1 чоловік помер.

          Посилаючись на наявність спору з спадкоємцями щодо права власності на квартиру та значну заборгованність  за аліментними зобов'язаннями померлого на утримання їх неповнолітнього сина, позивачка  просила збільшити її частку у праві спільної сумісної власності  та визнати за нею право власності на ?  частки житлової квартири.

          Рішенням Заводського районного  суду м. Миколаєва  від 27.10.2010 р. позовні вимоги задоволено частково. За ОСОБА_3 визнано право власності на ? частку спірної житлової квартири.

                  В апеляційній скарзі позивачка ставить питання про зміну рішення та визнання за нею права власності на ? частки спірного житла, посилаючись на порушення судом  норм матеріального права та  невідповідність висновків суду дійсним обставинам спору.

          Перевіряючи законність та обгрунтованість рішення в межах оскарження, визначених ст. 303 ЦПК України, судова колегія приходить висновку про те, що апеляційна  скарга не підлягає  задоволенню,  виходячи   з таких підстав.          

          Згідно з приписами ст. 5 ЦК України та п. 4 Прикінцевих та Перехідних положень  цього кодексу, норм розділу VII Прикінцеві положення СК України, правовий статус майна, інших об'єктів цивільних прав, визначається нормами матеріального права, які діяли на час його набуття (створення).

           Відповідно до норм  ст. ст. 22, 28 КпШС України (1969 р.), які підлягають застосуванню до спірних правовідносин в частині визначення правового статусу майна, нажитого подружжям до 2004 р., спільним  сумісним майном визнається майно нажите подружжям під час шлюбу.          

           З матеріалів справи вбачається,  що з 1998 р. позивачка та відповідач стали спільно проживати у зареєстрованому шлюбі, а у 2001 р. придбали квартиру АДРЕСА_1 м. Миколаєва, яка  є їх  спільною сумісною власністю,  де частки  кожного з подружжя вважаються рівними.

          Після смерті ОСОБА_7 виник спір з спадкоємцями, оскільки померлий склав заповіт на усю квартиру на користь ОСОБА_6

           Цей спір відповідно до положень ст.28 КпШС  має вирішуватися шляхом визнання за  пережившим подружжям права власності на ? частку  спірного житла.

          Повно та всебічно дослідивши усі обставини справи, належним чином оцінивши докази, суд з належних підстав ухвалив рішення про визнання за позивачкою права власності на ? частку спірної квартири.

           При цьому, суд обгрунтовано виходив з відсутності достатніх підстав, передбачених ч. 3 ст. 70 СК України для збільшення її частки, враховуючи, що заборгованість по аліментам  на квітень 2009 р. відсутня.  

          Доводи апелянтки про наявність таких підстав не заслуговують на увагу, оскільки за період існування присуджених аліментних зобов'язань позивачка не зверталася до померлого з вимогами щодо недостатності допомоги, яку він надає, для забезпечення фізичного,  духовного розвитку чи лікування сина, або   щодо визначення розміру заборгованості по аліментам.

          Крім того, довідкою державного виконавця підтверджується факт відсутності заборгованості по аліментним зобов'язанням померлого.

          Встановлене не дає підстав для зміни чи скасування рішення суду першої  інстанції.

          Керуючись ст. 303, 307,  308, 314-315  ЦПК України,  колегія суддів

                                                           ухвалила:

          Апеляційну скаргу ОСОБА_3  - відхилити, а рішення Заводського районного  суду м. Миколаєва  від 27.10.2010 р. - залишити без зміни.          

          Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але з цього часу на протязі двадцяти днів, може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо  до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Головуючий:                                                                                        О.І. Галущенко

Судді:                                                                                                          Т.З. Кутова

                                                                                                                     З.Л. Шолох