АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22 Ц- 77/2011 р. Суддя 1-ї інстанції: Якименко Л.М.
Категорія - 27 Суддя-доповідач апеляційної інстанції: Галущенко О.І.
У Х В А Л А
19 січня 2011 р. Судова колегія судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області в складі:
головуючого: Галущенка О.І.
суддів: Кутової Т.З.
Шолох З.Л.
при секретарі: Голубкіній О.О.
за участі –
відповідачів - ОСОБА_3
ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за
апеляційною скаргою
ОСОБА_3 на заочне рішення Доманівського районного суду Миколаївської області від 23. 09. 2010 р., у справі за
позовом
Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» ( далі – ПриватБанк ) до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмети застави,
встановила:
27. 07. 2009 р. ПриватБанк звернувся з позовом до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмети застави.
Позивач зазначав, що 06.03.2007 р. з ОСОБА_3 було укладено договір кредиту, за умовами якого він отримав 14.300 дол. США. кредиту, зобов’язавшись повернути отримані кошти до 06.03.2010 р.
За умовами цього договору він мав щомісячними платежами погашати заборгованість перед Банком, у тому числі, здійснювати сплату частки кредиту та проценти за його користування у розмірі 16 % річних.
Внаслідок невиконання позичальником цих зобов’язань утворилась заборгованість, розмір якої, станом на 07. 05. 2009 р., складав 11723,95 дол. США, що у гривневому еквіваленті дорівнює 90274 грн. 38 коп.
В забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором позичальник передав кредитору в заставу за договором застави від 12.03.2007 р. автомобіль LIAZ 110,421 вантажний сідловий тягач та автомобіль МАЗ 6422 9, вантажний сідловий тягач, загальною заставною вартістю 79537 грн.50 коп.
Посилаючись на наявність цієї заборгованості та вимоги ст.19 Закону України «Про заставу» позивач просив про звернення стягнення на заставлене майно з передачею його кредитору в заклад..
29.03.2010 р. ПриватБанк заявив позовну вимогу до ОСОБА_3 та поручителя ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором, посилаючись на те, що позичальник допустив порушення кредитної угоди, які є підставою для дострокового стягнення наданого кредиту та усіх належних за договором винагород і пені за порушення зобов’язання усього у розмірі 13586, 54 дол США, що у гривневому еквіваленті станом на 22.03.20210 р. складає 108.072 грн. 77 коп.
Зазначену суму позивач просив стягнути з відповідача солідарно з ОСОБА_4, який за договором поруки від 06.02.2007 р. зобов’язався відповідати за зобов’язаннями позичальника.
Рішенням Доманівського районного суду Миколаївської області від 23. 09. 2010 р. постановлено про стягнення з солідарних відповідачів на користь Банку 71208 грн.27 коп. в рахунок заборгованості за тілом кредиту, 23056 грн. 70 коп., відсотків за користування кредитом та 13807 грн. 80 коп. пені і по 665 грн. з кожного в рахунок відшкодування судових витрат кредитора..
Вимоги про звернення стягнення на заставлене майно судом цим рішенням не вирішувалися.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 ставить питання про скасування рішення, посилаючись на необгрунтованність висновків суду щодо наявності підстав для солідарної відповідальності поручителя та порушення вимог судочинства щодо права відповідача на участь у розгляді справи.
Перевіряючи законність та обгрунтованість рішення в межах оскарження, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з таких підстав.
Грошові зобов’язання, відповідно до вимог ст. 526 ЦК України мають виконуватися належним чином.
В разі порушення зобов’язання наступають наслідки, визначені ст. 611 ЦК та умовами договору.
Зокрема, кредитор має вимагати відшкодування збитків та сплати пені або штрафу відповідно до умов договору.
З матеріалів справи вбачається, що 06.03.2007 р. з ОСОБА_3 було укладено договір кредиту, за умовами якого він отримав 14.300 дол. США. кредиту, зобов’язавшись повернути отримані кошти до 06.03.2010 р.
За умовами цього договору він мав щомісячними платежами погашати заборгованість перед Банком, у тому числі, здійснювати сплату частки кредиту та проценти за його користування у розмірі 16 % річних.
Внаслідок невиконання позичальником цих зобов’язань утворилась заборгованість, розмір якої, станом на 07. 05. 2009 р., складав 11723,95 дол. США, що у гривневому еквіваленті дорівнює 90274 грн. 38 коп., а станом на 23.03.2010 р. 108.072 грн.77 коп.
Зазначене, відповідно до приписів ст. ст. 611, 612, 614, 625, 651, 1054 ЦК та вимог п.2.3.3 кредитного договору є підставою для покладення на позичальника зобов’язання щодо дострокового повернення кредиту зі сплатою нарахованих процентів, пені та інших винагород, передбачених договором.
Встановивши факт невиконання боржником умов договору щодо своєчасного повернення кредиту та процентів за користування ним, суд обгрунтованано, поклав на відповідача та на поручителя, який поручився за виконання позичальником кредитних зобов’язань, солідарний обов’язок з відшкодування Банку завданих збитків, ухваливши рішення, яке відповідає вимогам договору, закону та дійсним обставинам справи.
Доводи апелянта про відсутність підстав солідарної відповідальності поручителя та застосування правових наслідків порушення кредитного зобов’язання не можуть бути прийняті до уваги, оскільки зазначені наслідки та відповідальність позичальника і поручителя, як несправних боржників передбачені кредитним договором, договором поруки та наведеними вище нормами Цивільного кодексу.
В той же час, підстав, передбачених цією угодою та ст. 616-617 ЦК України, для звільнення солідарних боржників від обов’язку щодо відшкодування завданих збитків, в ході судового розгляду не встановлено.
Посилання апелянта на порушення норм процесуального права щодо участі у справі не заслуговують на увагу, оскільки апелянт не надав доказів, які б давали підстави вважати, що його відсутність під час розгляду справи та ухвалення заочного рішення призвели чи могли призвести до неправильного вирішення цивільно-правового спору.
Факт укладення договору поруки ще й ОСОБА_5 в забезпечення виконання кредитного договору теж не може бути підставою для звільнення ОСОБА_4 від солідарного обов’язку, оскільки право пред’явлення вимоги до того чи іншого поручителя, належить кредитору і не залежить від згоди позичальника.
Встановлене не дає підстав для зміни чи скасування рішення.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, судова колегія
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - відхилити, а заочне рішення Доманівського районного суду Миколаївської області від 23. 09. 2010 р. – залишити без зміни.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але з цього часу на протязі двадцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ..
Головуючий: О.І. Галущенко
Судді: Т.З. Кутова
З.Л. Шолох