У Х В А Л А
Іменем України
04.03.2011 м. Ужгород
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області
в складі : головуючого – судді Джуги С.Д.
суддів : Кеміня М.П., Панька В.Ф.
при секретарі : Майор Г.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгород цивільну справу за апеляційною скаргою апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Виноградівського районного суду від 09 грудня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про захист честі, гідності та ділової репутації, відшкодування матеріальної та моральної шкоди ,-
в с т а н о в и л а :
ОСОБА_1 не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції , подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати зазначене рішення суду та ухвалити нове рішення, яким її уточнений позов задовольнити, посилаючись на неповне з»ясування судом обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи .
Рішенням Виноградівського районного суду від 09 грудня 2010 року в задоволенні уточненого позову ОСОБА_1 відмовлено.
В судовому засіданні апелянт ОСОБА_1 підтримала апеляційну скаргу, просить її задовольнити. Зокрема, посилається на те, що судом не враховано, що відповідачі пов»язані родинними стосунками і їх дії є цілеспрямованими на спричинення їй образ та поширення щодо неї неправдивих відомостей, які порочать честь , гідність ділову репутацію шляхом подання заяв по місцю її роботи про те , що вона «недостойна і не повинна працювати в освіті», та заяв до правоохоронних органів , які в подальшому не підтвердились; суд не взяв до уваги медичну довідку про її лікування та понесені нею, внаслідок протиправних дій відповідачів, матеріальні збитки, пов»язані з втратою її заробітку в зв»язку із знаходженням її у відпустці без збереження заробітної плати для захисту своїх інтересів та у зв»язку з придбанням ліків.
ОСОБА_2, її представник ОСОБА_6, ОСОБА_7 в судовому засіданні заперечили подану апеляцію, просять її відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Відповідачі ОСОБА_4, ОСОБА_5 в судове засідання повторно не з»явилися, про місце , час розгляду справи належним чином повідомлені, їх неявка , відповідно до ч.2 ст. 305 ЦПК України , не перешкоджає розглядові справи.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, які беруть участь у справі та дослідивши матеріали справи і перевіривши доводи, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області вважає , що апеляційна скарга підлягає відхиленню, виходячи з наступних підстав.
Матеріалами справи встановлено, що підставою звернення позивача до суду з позовом про захист честі ,гідності, ділової репутації є те , що відповідачі систематично поширювали про неї неправдиві відомості, які принижували її честь та гідність, ділову репутацію, а також висловлювали на її адресу погрози та нецензурні слова: 07.10.2009р. відповідачі ОСОБА_5, ОСОБА_2 були на прийомі у керівника позивачки, де ставили під сумнів її ділову репутацію і вимагали розглянути питання про її звільнення, 12.10.2009р. відповідачка ОСОБА_2 звернулась до Виноградівського РВ УВС в Закарпатській області із заявою з неправдивими відомостями про протиправні дії позивачки, 23.12.2009р. відповідачі ОСОБА_5, ОСОБА_4 подали заяву керівнику позивачки, в якій використали вирази, які принижують честь і гідність позивачки, вимагали її звільнення та 26.03.2010р. відповідач ОСОБА_3 біля приміщення Виноградівського районного суду ображав позивачку та погрожував їй фізичною розправою.
Відмовляючи в задоволенні поданого позову суд першої інстанції виходив з того, що поширена відповідачами інформація не є інформацією, яка принижує честь, гідність, ділову репутацію позивача та порушує особисті немайнові права позивача. Колегія суддів вважає, що такий висновок суду першої інстанції є правильним, відповідає фактичним обставинам справи та вимогам закону.
Статті 34, 40 Конституції України визнають за особою і гарантують особі право на свободу висловлювати свою думку та гарантують усім право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов»язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Право висловлювати судження , оцінку, думки закріплено і у ст. 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка відповідно до ст. 9 Конституції України, є частиною національного законодавства.
Як зазначено в п.16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009р. №1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи , а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», у випадку, коли особа звертається до зазначених органів із заявою, в якій міститься та чи інша інформація, і в разі, якщо цей орган компетентний перевірити таку інформацію та надати відповідь, проте в ході перевірки інформація не знайшла свого підтвердження, вказана обставина не може сама по собі бути підставою для задоволення позову, оскільки в такому випадку мала місце реалізація особою конституційного права, передбаченого статтею 40 Конституції, а не поширення недостовірної інформації.
Відповідно до ст. 277 ЦК України, роз»яснень, які містяться в п.6, п. 17 зазначеної постанови Пленуму Верховного Суду України, позов про захист гідності, честі, ділової репутації вправі пред»явити фізична особа у разі поширення про неї недостовірної інформації, яка порушує її особисті немайнові права; юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову , є сукупність обставин: а)поширення інформації; б) поширена інформація стосується позивача; в) поширення інформації , яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.
Суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про відсутність зазначеної сукупності обставин, які є підставою для задоволення заявлених позивачем вимог, оскільки в ході розгляду справи не встановлено, що відповідачами стосовно позивача поширювалась недостовірна інформація, яка порушує особисті немайнові права позивача або перешкоджає позивачу повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.
Звернення відповідачів ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_5 по місцю роботи позивачки та до правоохоронних органів щодо дій та поведінки позивачки не може вважатись поширенням відомостей , які порочать честь, гідність, ділову репутацію позивачки , оскільки зазначені особи реалізували гарантоване законом своє право на звернення. Притягнення відповідача ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за ст. 173 КУпАП не може підтверджувати факту поширення даним відповідачем недостовірної інформації щодо позивачки і порушення її особистих немайнових прав. Крім того, позивачкою ні в позовній заяві ні в ході розгляду справи не наведено, яка конкретно недостовірна інформація поширена відповідачами щодо неї та порочить її честь , гідність, ділову репутацію.
За наведених обставин судом першої інстанції вірно зроблено висновок про відсутність правових підстав , передбачених ст. ст.22, 23, 1167, 1168 ЦК України , на які посилається апелянт , для відшкодування матеріальної та моральної шкоди.
Суд з достатньою повнотою з»ясував дійсні обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дослідив докази, яким дав правильну оцінку та прийняв законне й обґрунтоване рішення.
Рішення судом першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області у відповідності до вимог передбачених ст. ст. 213, 308 ЦПК України дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін .
Виходячи з наведеного та керуючись вимогами статей 307, 308, 314, 315 і 319 ЦПК України, колегія суддів :
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – відхилити .
Рішення Виноградівського районного суду від 09 грудня 2010 року. – залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий :
Судді