Справа № 1-140/11

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" лютого 2011 р.                               Стрийський міськрайонний суд Львівської області

в складі:

головуючого - судді Яніва Н.  М.

        при    секретарі                Сунак Н. М.

  з участю прокурора         Степанчак Н. Й.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Стрий кримінальну справу про обвинувачення ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, українця, громадянина України, з середньою освітою, неодруженого, військовозобов»язаного, непрацюючого, раніше не судимого;

      у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 189 КК України,-

                                                                      В С Т А Н О В И В :

          ОСОБА_1 вчинив вимагання при наступних обставинах.

   21.11.2010 р., близько 18.00 год., ОСОБА_1 знаходячись в с. Фалиш, Стрийського району, Львівської області та перебуваючи в стані алкогольного сп»ягніння, шляхом погроз та застосування фізичного насильства, щодо потерпілого ОСОБА_2, яке виразилося в заподіянні ударів останньому, вимагав у нього 3000 грн. для сплати штрафу за керування транспортним засобом в стані алкогольного сп»яніння, при передачі яких 22.11.2011 р. був затриманий працівниками міліції.

   Підсудний   ОСОБА_1.  свою  вину   у   вчиненні   даного  злочину  визнав  повністю  та пояснив, що 21.11.2010р. близько 17.20 год. керуючи автомобілем, був зупинений працівниками міліції, та відносно нього було складено протокол, за керування транспортним засобом в стані алкогольного сп»яніння, оскільки дійсно перед тим вживав спиртні напої. Знаючи про суму штрафу, яка передбачена за вказане правопорушення і оскільки таких грошей він не мав, то подзвонив на мобільний телефон свого знайомого родича ОСОБА_2, та висловив умову про те, що той повинен дати йому гроші в сумі 3000 грн., а в разі якщо він йому відмовить, то пригрозив фізичною розправою. На його вимогу ОСОБА_2 сказав, що він зараз не зможе дати цих грошей, так-як не має, а коли ще раз пригрозив фізичною розправою, сказавши що поб’є його, він погодився ці гроші знайти до 22.11.2010 року. Закінчивши цю розмову, побачив, що неподалік його автомобіля проходив знайомий ОСОБА_3, по кличці «ОСОБА_13», який підійшов до автомобіля, оскільки бачив, що біля нього знаходилися працівники міліції, які складали на нього протокол. Коли «ОСОБА_13»знаходився поряд з ним, він погодився сісти за кермо автомобіля, щоб працівники ДАІ не забирали його на арешт майданчик. Коли той сів за руль, він попросив його, поїхати в с.Фалиш Стрийського району, з якою саме ціллю останньому не розповідав. Разом з ними в с.Фалиш направилися  ОСОБА_4, «ОСОБА_12»та його знайомий, які вже в цей час перебували в автомобілі. Коли вони під’їхали до будинку ОСОБА_5, він вийшов з машини та на вулиці зателефонував ОСОБА_6, якому сказав, щоб той вийшов з будинку. Через декілька хвилин, останній вийшов та підійшов до машини, після чого, він наказав йому, сідати в салон машини, з-заду. На далі, він вказав дорогу ОСОБА_3, поїхати на стадіон в с.Станків, де вони зупинились. Він  з ОСОБА_2 вийшли з машини, та відійшли в сторону. ОСОБА_3 також вийшов з машини, поправляв щітки на лобовому склі, однак він сказав,  щоб той сів в машину. Відійшовши від автомобіля близько 2-х метрів, нічого не пояснюючи ОСОБА_2, будучи злий, наніс останньому удар рукою по обличчю з правої сторони, від якого той впав на землю, де він ще наніс удар ногою, по лівій нозі ОСОБА_6, виразившись нецензурною лайкою та ще раз нагадавши, що той повинен передати 3000 грн., а в іншому випадку, його поб’є. На цей час, з машини ще раз вийшов «ОСОБА_13», підійшов до них, та штовхнувши ОСОБА_2 в плече, сказав, щоб той ішов додому. На наступний день, близько 13.30 год., він знову зателефонував на мобільний телефон ОСОБА_2 якого запитав, чи знайшов він гроші, на що той відповів, що шукає. ОСОБА_2 він наказав знайти частину грошей, а це 1500 грн. до 15.00 год., які той має привезти до магазину «Рукавичка». При цьому, наголосив, щоб він пам»ятав про покарання в разі відмови платити. Близько 14.30 год. разом зі своїми друзями ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на таксі поїхали в м. Моршин. Під»їхавши до магазину «Рукавичка»в. м. Моршин, він вийшов, а ОСОБА_7 та ОСОБА_4 очікували його в машині, неподалік. Саме в цей час, ОСОБА_6, витягнувши з кишені штанів гроші, передав йому, сказавши, що це 1200грн., після чого, він направився до автомобіля, яким приїхав, де і був затриманий працівниками міліції, які вилучили, передані йому ОСОБА_2 гроші. Щиросердечно розкаюється у вчиненому, з потерпілим помирились, просить суворо його не карати.  

   Крім повного визнання вини самим підсудним, його винність у вчиненні інкримінованого йому у вину діяння доказана наступними доказами, зокрема:

  - показаннями потерпілого ОСОБА_2 про те, що 21.11.2010року близько 17.00 год. він знаходився в гостях у свого товариша ОСОБА_9, що в с.Фалиш Стрийського району. Саме в цей час, йому, на мобільний телефон, подзвонив ОСОБА_1, якого знає на протязі декількох років та який являється його родичем. ОСОБА_1, в приказовій формі, висловлючись в його адресу нецензурною лайкою, сказав, що він повинен сісти за кермо його автомобіля. На його слова, він відповів, що за кермо машини сісти не зможе, оскільки при собі не має посвідчення водія. Близько 18.00 год., ОСОБА_1 знову зателефонував йому, та сказав, щоб він вийшов на вулицю. Зустрівшись з ОСОБА_1, останній, наказав йому сісти в автомобіль, а в іншому випадку запхає його в багажник. Ці слова були сказані досить агресивно і тому, він злякавшись, що ОСОБА_1 дійсно це зможе зробити, сів на заднє сидіння, в автомобілі, де сиділо, ще троє незнайоми хлопців. В салоні автомобіля, він чув, як ОСОБА_1 сказав ОСОБА_3  їхати на стадіон. Прибувши туди, ОСОБА_1 вийшов з машини і наказав йому вийти. Відійшовши від автомобіля, ОСОБА_1, безпричинно, наніс йому удар рукою по обличчю з правої сторони, від якого він впав на землю, де ОСОБА_1, ще наніс йому удар ногою, по лівій нозі. Піднявшись він запитав, навіщо той, його б’є, на що останній відповів, що він повинен заплатити за нього штраф в розмірі 3000грн., за керування автомобілем в нетверезому стані. При цьому пригрозив, що якщо він відмовиться дати гроші, то йому буде погано, вживаючи при цьому нецензурну лексику. На цю розмову з машини вийшов ОСОБА_3, який, нічого не пояснюючи, штовхнув його рукою в плече, сказавши  «іди додому». Гроші він мав передати до 18.00 год. 22.11.2010 р., на що він погодився,  так як боявся за своє здоров»я. Зранку 22.11.2010 р. він поїхав в м. Моршин до свого знайомого ОСОБА_10, в якого знаходився ОСОБА_11, яким розповів про вимагання у нього грошей ОСОБА_1 на що, останні, порадили, звернутися до працівників міліції та повідомити їм про даний факт. Маючи намір все таки передати гроші ОСОБА_1, попросив товаришів, позичити йому такі, на що, ОСОБА_11, сказав, що може позичити 1200 грн.. На далі, товариші все-таки переконали його звернутися до працівників міліції. Знаходячись в Стрийському РВ, куди він приїхав написати заяву про вчинення відносно нього злочину, йому на мобільний телефон, подзвонив ОСОБА_1, який запитав, чи знайшов гроші, на що він відповів, що шукає. Останній наказав знайти частину грошей, а це 1500 грн. до 15.00 год., які він має привезти до магазину «Рукавичка»в м. Моршин. При цьому, він наголосив, щоб ОСОБА_2 пам’ятав про покарання в разі відмови платити. На далі, за пропозицією працівників міліції, надав їм гроші в сумі 1200 грн., які переписали номінали цих коштів та серію, після чого, він, разом з ними, поїхав до м. Моршин. Близько 14.50 год. при передачі ним грошей ОСОБА_1  останній був затриманий працівниками міліції. Майнових зобов’язань перед ОСОБА_1 у нього не було. Щодо міри покарання ОСОБА_1 то такого за вчинене прощає та просить його суворо не карати і не застосувати до нього міру покарання пов»язану з позбавленням волі;

   Крім вищенаведеного, винність ОСОБА_1 у вчиненні злочину доказана матеріалами кримінальної справи, зокрема: заявою потерпілого про вимагання в нього грошей (а.с.4); протоколом огляду грошових коштів в сумі 1200грн., які були оглянуті та переписані їхні номера і які в подальшому були вилучені у ОСОБА_1 в момент їхньої передачі(а.с.5-6);   протоколом огляду місця події від 22.11.2010р., згідно якого у ОСОБА_1 на місці передачі грошей в лівій кишені були виявлені гроші в сумі 1200 грн.(а.с.12-13); протоколом явки з повинною в якій ОСОБА_1 зізнається, що шляхом погроз та застосування фізичного насильства вимагав у ОСОБА_2 гроші, які отримав від останнього 22.11.2010р. в сумі 1200грн.  (а.с.14); протоколом допиту в якості обвинуваченого де ОСОБА_1 також повністю визнав свою вину (а.с. 94-97).

     Аналізуючи зібрані по справі докази і оцінюючи їх в сукупності, суд вважає, що вони є логічними і послідовними та відтворюють реальну картину подій, що мала місце між підсудним та потерпілим, а тому знаходить винуватість підсудного доведеною повністю.

   Сукупність наведених і оцінених судом доказів переконує суд, що ОСОБА_1 вимагав у потерпілого грошові кошти шляхом погрози застосування фізичного насильства (вимагання),  а тому його дії правильно кваліфіковані за ч. 1 ст. 189 КК України.

    Визначаючи міру покарання підсудному по даній справі суду слід суворо дотримуватися принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, маючи на увазі, що метою покарання засудженого є його виправлення, виховання та соціальна реабілітація, запобігання вчиненню нових злочинів як ним, так і іншими особами.

    Також при призначенні покарання особі, яка вчинила злочин суд повинен віднайти розумний баланс між обов’язком держави забезпечити правопорядок, інтересом потерпілого, щодо міри покарання та правом підсудного на справедливе покарання.

    При призначенні покарання підсудному суд враховує обставини злочину, його наслідки, ступінь його тяжкості, дані про особу винного, обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання.

   Обтяжуючою відповідальність ОСОБА_1 обставиною є вчинення злочину в стані алкогольного сп»яніння.

   Пом”якшуючими відповідальність обставинами суд визнає те, що ОСОБА_1, щиро розкаявся у вчиненому, активно сприяв розкриттю злочину, з»явився із зізнанням.

    Враховується, що підсудний вчинив злочин середньої тяжкості, вперше притягується до кримінальної відповідальності, посередньо характеризуються по місцю проживання, має молодий вік, мати якого померла, проживає з батьком інвалідом і практично являється його опікуном, потерпілий являється його родичем і просить суворо не карати, про що подав суду відповідну заяву.

   Приймаючи до уваги наведені обставини в сукупності, суд приходить до висновку, що виправлення підсудного та попередження вчинення нових злочинів можливе шляхом застосування до нього покарання в межах санкції інкримінованої йому статті КК України, звільнивши його на підставі ст. 75 КК України від реального відбування покарання та застосувавши ст. 76 КК України..

  Керуючись ст. ст. 323, 324 КПК України, суд-

                                                          З   А   С   У   Д   И   В:

    ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 189 КК України і призначити йому покарання – 3 (три) роки позбавлення волі.

   Відповідно до ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов»язки, надавши іспитовий строк в 1 (один) рік і 10 місяців.

 Відповідно до ст. 76 КК України покласти обов»язки на ОСОБА_1 не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи та повідомляти ці органи про зміну місця проживання чи роботи, а також періодично з»являтись для реєстрації в органи кримінально-виконавчої інспекції.

   Запобіжний захід до набрання вироком законної сили залишити ОСОБА_1 –підписку про невиїзд.

   Речові докази:  гроші в сумі 1200 (тисячу двісті) гривень, які передані на зберігання у фінвідділ Стрийського РВ ГУМВСУ у Львівській області, повернути потерпілому ОСОБА_2.  

      На вирок може бути подано апеляцію до апеляційного суду Львівськоі області протягом 15 діб з моменту його проголошення.-

Суддя:Н. М. Янів