Справа № 2-1768/11

Р І Ш Е Н Н Я  

іменем України

28 січня 2011 року

        Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого –судді  Спаї В.В.,  

при секретареві -  Гудим О.І.,   

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську у порядку заочного розгляду справи  цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, де треті особі –Сектор громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Амур-Нижньодніпровського РВ ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області та КЖЕП -54 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, та про зобов’язання  зняття з реєстрації з місця  проживання,

ВСТАНОВИВ:

       Позивач звернувся до суду із цим позовом, зазначаючи в його обґрунтування про те, що відповідно до ордеру, виданого 13.02.2004 р. виконавчим комітетом Амур-Нижньодніпровської районної у м. Дніпропетровську ради, він отримав право користування житловим приміщенням – квартирою АДРЕСА_1; 15.10.2004 р. він  уклав шлюбі із відповідачем за цим позов та її місце проживання у зв’язку з цим було зареєстровано  за зазначеною вище адресою. Як зазначається позивачем при зверненні до суду через погіршення сімейних відносин, подружжя розірвало шлюб та мешкає окремо (актовий запис №450 від 07.10.2009 р.), при цьому, реєстрація місця проживання ОСОБА_2 за зазначеною вище адресою створює перешкоди у користуванні квартирою ОСОБА_1 та його родині (позивач зареєстрував шлюб із ОСОБА_1. 21.05.2010 р.), зазначене й стало приводом для цього звернення до суду та заявленою у позові вимогою про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, та про зобов’язання  зняття з реєстрації  місця  проживання.

       У судове засідання позивач не з’явився, надала до суду заяву про розгляд справи у його відсутності, в якій зазначив, що позов підтримує повністю. Треті особи у судове засідання в особі представників  не з’явилися, надали заяви про розгляд справи у їх відсутності.    

        Відповідно до ч. 4 ст. 169 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення); за ст. 224 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

       У судове засідання відповідач, який  був повідомлений належним чином про розгляд справи через оголошення у пресі, не з’явився, причини неявки суду не повідомив та не надав заяви про розгляд справи за його відсутності, не скористався правом надання заперечень проти позову, та у зв’язку з чим суд за ухвалою у порядку ч. 1 ст. 224 ЦПК України  вирішував справу у порядку заочного розгляду на підставі наявних у справі доказів.

       Врахувавши заяву позивача та  дослідивши докази, суд дійшов до висновку про наявність  підстав для задоволення позову частково  з огляду на такі встановлені  обставини.  

       13.02.2004 р. виконавчим комітетом Амур-Нижньодніпровської районної у м. Дніпропетровську ради ОСОБА_1 було видане ордер, на підставі якого він  отримав право користування житловим приміщенням –квартирою АДРЕСА_1. 15.10.2004 р. ОСОБА_1  уклав шлюб із відповідачем за цим позов  та  місце проживання останньої на підставі його заяви було зареєстровано за зазначеною вище адресою. Утім, через погіршення  сімейних відносин, ОСОБА_2 з вересня 2008 року не мешкає у квартирі АДРЕСА_1 (про що було складено відповідний акт), та шлюб  було розірвано  (Амур-Нижньодніпровським відділом реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції 07.10.2009 р. було зроблено актовий запис №450), та місце проживання  ОСОБА_2 залишається зареєстрованим за зазначеною вище адресою, чим створюються  перешкоди у користуванні квартирою ОСОБА_1 та його родині (позивач зареєстрував шлюб із ОСОБА_1. 21.05.2010 р.).

       Відповідно до ст. 72 ЖК визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.  

      За ст. 71 зазначеного вище кодексу при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.

      Якщо наймач або члени його сім'ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору –судом (ч. 2 ст. 71 ).

        Відповідно до ч. 1 ст. ст. 3, 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку встановленому цим Кодексом, звернути до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, який здійснюється судом у спосіб, визначений законами України.

        Цивільним процесуальним засобом, яким забезпечується реалізація права на звернення до суду, є позов, тобто матеріально-правова вимога до суду заінтересованої особи (позивача) про здійснення правосуддя в цивільній справі на захист прав, свобод чи інтересів, порушених чи оспорюваних  іншою особою (відповідачем).

        Таким чином, виходячи з аналізу зазначених правових норм член сім'ї наймача (колишній член сім'ї) може бути визнаний таким, що втратив право користування жилим приміщенням, з підстав відсутності понад шість місяців у цьому жилому приміщенні, якщо він був відсутній протягом цього строку підряд без поважних причин, і саме ці факти повинні бути встановлені судом при вирішенні спору згідно з вимогами ст. 214 ЦПК України. Отже,  на переконання суду, доводи позивача  є слушними: судом було встановлено на підставі наявних у справі доказів факт відсутності ОСОБА_2 більше встановленого ст. 71 ЖК строку у житловому приміщенні (квартирі АДРЕСА_1), відповідач не скористалася правом надання заперечень проти позову, не зверталася із  заявою про продовження визначеного ст. 71 ЖК строку (18.01.2011 р. відповідач була ознайомлена із матеріалами цивільної справи, про що свідчить власноруч написана заява /а.с. 22), через  що для суду вбачаються підстави для ухвалення рішення про визнання ОСОБА_2 такою, що втратила право користування житловим приміщенням  - квартирою  АДРЕСА_1.

        Разом з тим, частково задовольняючи поданий позов, суд з огляду на зміст позовних вимог та характер спірних правовідносин виходить з відсутності підстав для ухвалення рішення про зобов’язання третьої особи (Сектор громадянства, імміграції та реєстрації  фізичних осіб Амур-Нижньодніпровського РВ ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області) зняття ОСОБА_2  з реєстрації місця проживання, оскільки дана вимога не є такою, що підлягає розгляду та вирішенню при розгляді справи у порядку цивільного судочинства, та окрім того на виконання ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», у тому числі, остаточне рішення суду (про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, визнання особи безвісно відсутньою або померлою)  є підставою для зняття особи з реєстрації місця проживання та задля запобігання продовження порушення прав позивача, на переконання суду,  є правомірним  застосування судом такого засобу захисту порушеного права, як визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням.   

       Вирішуючи при ухваленні рішення в обов’язковому порядку на виконання ст. 215 ЦПК України питання про розподіл судових витрат між сторонами, суд бере до уваги, що при подачі позову позивачем було належним чином оплачено судові витрати, у зв’язку з чим, враховуючи приписи ч. 1 ст. 88 ЦПК України та з урахуванням часткового задоволення судом позову,  підлягають присудженню до стягнення з відповідача на користь позивача понесені позивачем та документально підтверджені судові витрати в розмірі 4,25 грн. щодо сплати судового збору та витрати, пов’язані зі сплатою витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи.

       Керуючись ст.ст. 10, ч. 1 ст. 88,  ст.ст. 212, 214-215, 224, 226 ЦПК України,  суд                                       

ВИРІШИВ:

       Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, де треті особи –Сектор громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Амур-Нижньодніпровського РВ ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області та КЖЕП -54  про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, та про зобов’язання  зняття з реєстрації з місця  проживання задовольнити  частково.  

       Визнати  ОСОБА_2 такою, що втратила  право користування  житловим приміщенням –квартирою  АДРЕСА_1.

       В задоволенні вимоги про зобов’язання Сектор громадянства, імміграції та реєстрації  фізичних осіб Амур-Нижньодніпровського РВ ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області зняття ОСОБА_2 з реєстрації місця проживання відмовити.

       Стягнути з ОСОБА_2  на користь  ОСОБА_1 судові витрати, пов’язані зі сплатою судового збору в розмірі 4,25 грн. та оплатою витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи в розмірі 37 грн.    

      Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

      Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

      Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України: рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська протягом десяти днів з дня проголошення рішення.  

      Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.  

Суддя