Справа  2-508/11

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

(заочне)

          "21" лютого 2011 р. Самарський районний суд міста Дніпропетровська у складі:

головуючого судді                    Сухоруков А.О.,

при секретарі                              Сядро Г.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпропетровськ цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, про розірвання шлюбу, поділ спільного майна подружжя,

В С Т А Н О В И В :

11 листопада 2010 року позивач ОСОБА_1 звернулась до Самарського районного суду м. Дніпропетровська із позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та поділ майна подружжя.

Свої позовні вимоги обґрунтувала тим, що з 25 вересня 1976 року перебуває в шлюбі із відповідачем ОСОБА_2, який зареєстрований в Індустріальному відділі реєстрації актів громадянського стану м. Дніпропетровська, актовий запис № 783. Від шлюбу є повнолітній син, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. Спільне життя із відповідачем не склалось через різні погляди на життя. Відповідач систематично вчиняє сварки та дозволяє застосувати до неї фізичну силу, принижує її честь та гідність, негативно ставиться до її літньої матері, яка проживає на її утриманні. Таке відношення до неї відповідача бачать її онуки. З відповідачем спільного господарства не ведуть, шлюбні стосунки припинено, заходів до примирення сторони приймати не бажають.

За час шлюбу ними було спільно нажито житловий будинок, загальною площею 135,1 кв.м. та гараж, площею 36,1 кв.м., що розташовані по пров. Джамбульський у м. Дніпропетровську. В позасудовому порядку розподілити спільно нажите майно відповідач відмовляється.

На підставі викладеного, позивач просить суд розірвати шлюб між нею та відповідачем ОСОБА_2 та поділити майно, що є спільною сумісною власністю, визнати за нею право власності на Ѕ частину житлового будинку та гаражу по пров. Джамбульський у м. Дніпропетровську (а.с.а.с. 3-4).

Позивач в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила суд задовольнити позов з підстав, викладених у позовній заяві.

Додатково позивач пояснила, що перебуває у шлюбі із відповідачем близько 35 років. Відповідач дозволяє себе застосовувати до неї фізичну силу, б’є її, принижує, обіцяє вигнати з дому. Будинок вони побудували разом, за власні кошти, на виділеній ділянці. Відповідач майже весь час перебуває на другому поверсі будинку, а вона, її матір та син з сім’єю –на першому, спілкуються з чоловіком лише за необхідності.

Відповідач в судове засідання на слухання по справі не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Таким чином, враховуючи вищезазначені обставини, суд вважає можливим розглянути справу у відсутність відповідача згідно положень ст.ст. 169, 224 ЦПК України за правилами глави 8 розділу ІІ ЦПК України та винести по справі заочне рішення.   

Вислухавши доводи та пояснення позивача, яка підтримала позов у повному обсязі, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що сторони перебувають в зареєстрованому шлюбі з 25 вересня 1976 року, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_1, виданим 18.05.1988р. (а.с. 13).

Від шлюбу мають повнолітнього сина, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.а.с. 14, 15).

За рішенням Ігренської міської ради депутатів трудящих № 94 від 29.03.1977 року, ОСОБА_2 було надано земельну ділянку АДРЕСА_1 площею 420,00 кв.м. (а.с. 35).

08 квітня 1977 року між Виконавчим комітетом Ігренської міської ради депутатів трудящих та ОСОБА_2 було укладено договір про надання в безстрокове користування земельної ділянки для будівництва житлового будинку на праві особистої власності житлової площею не більше 60 кв.м., за яким ОСОБА_2 було виділено земельну ділянку АДРЕСА_1 загальною площею 420,00 кв.м. (а.с.а.с. 36-37).

Свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане Виконавчим комітетом Самарської районної у м. Дніпропетровську ради від 07.12.2006р. на ім’я відповідача  ОСОБА_2 та посвідчує його право власності в цілому на домоволодіння АДРЕСА_1 (а.с. 17).

Із витягну про реєстрацію права власності на нерухоме майно НОМЕР_2 від 14.12.2006р. вбачається, що право власності на домоволодіння АДРЕСА_1 в цілому зареєстровано за відповідачем ОСОБА_2 (а.с. 18).

Із технічного паспорту на садибний (індивідуальний) будинок АДРЕСА_1 виданий Комунальним підприємством «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації»станом на 02 серпня 2006 року, вбачається, що домоволодіння АДРЕСА_1 складається з житлового будинку літ. А-1, загальною площею 135,1 кв.м., житловою площею 72,9 кв.м.; гаражу літ. Б, загальною площею 36,1 кв.м.; сараю літ. Г площею 1,6 кв.м. (а.с.а.с. 19-23).

В домоволодінні АДРЕСА_1 зареєстровані ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_1 та ОСОБА_4, що підтверджується домовою книгою (а.с.а.с. 24-28).

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_5 суду пояснила, що знає ОСОБА_1 більше 25 років. Відповідач все життя знущався над ОСОБА_1, виганяв її із дому, бив. Домоволодіння АДРЕСА_1 ОСОБА_1 будувала своїми силами разом із відповідачем після народження дитини, за свої кошти купувала будівельні матеріали, тощо.

Спірні правовідносини регулюються нормами Сімейного кодексу України.

Згідно ч.2 ст.112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило би інтересам одного з них, що мають істотне значення.

В судовому засіданні було встановлено, що між позивачем і відповідачем склались неприязні стосунки, сторони спільного господарства не ведуть, шлюбні стосунки припинені, заходи для примирення приймати не збираються.

У зв’язку з такими обставинами суд доходить висновку про необхідність задовольнити позовні вимоги позивача в частині розірвання шлюбу із відповідачем.

У відповідності до ст. 60 СК України:

1. Майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

2. Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до ст. 61 СК України:

1. Об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

2. Об'єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя.

3. Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

4. Речі для професійних занять (музичні інструменти, оргтехніка, лікарське обладнання тощо), придбані за час шлюбу для одного з подружжя, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

5. Об'єктом права спільної сумісної власності подружжя є житло, набуте одним із подружжя під час шлюбу внаслідок приватизації державного житлового фонду, та земельна ділянка, набута внаслідок безоплатної передачі її одному з подружжя із земель державної або комунальної власності, у тому числі приватизації.

Згідно до ст. 69 СК України:

1. Дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

2. Дружина і чоловік мають право розділити майно за взаємною згодою.

Договір про поділ житлового будинку, квартири, іншого нерухомого майна, а також про виділ нерухомого майна дружині, чоловікові зі складу усього майна подружжя має бути нотаріально посвідчений.

У відповідності до ч. 1 ст. 70 СК України, у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

В судовому засіданні встановлено, що під час шлюбу відповідачу було виділено земельну ділянку, на якій він сумісно із позивачем, збудували домоволодіння, яке є їхньою спільною сумісною власністю і стало предметом спору в даній справі.

Позивач ставить питання про визнання за нею права власності на 1/2 частину домоволодіння, що не суперечить положенням ст.ст. 69, 70 СК України.

У зв’язку з такими обставинами, позовні вимоги позивача в частині визнання за нею права власності на 1/2 частину житлового будинку та на 1/2 частину гаражу є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 60, 61, 69, 70, 105, 110, 112 Сімейного кодексу України, ст.ст. 4 – 8, 10, 11, 18, 57 –60, 88, 130, 169, 208, 209, 212-215, 218, 224-225 Цивільного процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Шлюб, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1, зареєстрований 25 вересня 1976 року відділом ЗАГС Індустріальної районної ради народних депутатів м.Дніпропетровська, актовий запис №783, розірвати.

Визнати за ОСОБА_1 право власності у спільному майні подружжя на 1/2 (одну другу) частину житлового будинку літ. А-1 загальною площею 135,1 м2 житловою площею 72,9 м2, та на 1/2 (одну другу) частину гаража літ.Б площею 36,1 м2, які розташовані за адресою АДРЕСА_1

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати 564 грн. 80 коп. судового збору та 75 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового розгляду справи, всього 639 грн. 80 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана позивачем до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Самарський районний суд м. Дніпропетровська протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя                                                          А.О. Сухоруков