Справа № 2/0614/324/11
Р І Ш Е Н Н Я
І м е н е м У к р а ї н и
11 березня 2011 року м. Малин
Малинський районний суд Житомирської області в складі :
головуючого –судді Міхненка С.Д.
секретаря – Ільніцької С.В.
за участю позивача
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на житловий будинок АДРЕСА_1 за набувальною давністю,-
ВСТАНОВИВ :
Позивач 07 лютого 2011 року звернулась до суду з вимогами до відповідача.
З підстав , передбачених ст. 344 ЦК України просить визнати право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 за набувальною давністю.
В судовому засіданні вимоги підтримала повністю, пояснила, що 18 травня 1961 року відповідачу надано право індивідуального будівництва на земельні ділянці № 16 по АДРЕСА_1.
14 червня 1961 року було відведено в натурі земельну ділянку та виготовлена технічна документація на право забудови будинку.
З грудня 1964 року ОСОБА_1 стала проживати спільно з ОСОБА_2 однією сім’єю та перебували у фактичних шлюбних відносинах. Сторонами разом, в основному за кошти її батьків, побудовано фундамент, поставлений зруб та покрівлю будинку.
Рішенням народного суду Малинського району від 08.02.1967 року проведено поділ житлового будинку між сторонами.
Відповідач з 1967 року проживає у своє матері за адресою : АДРЕСА_2. ОСОБА_2 відмовився від своєї частки в будинку на користь позивача в рахунок погашення заборгованості по аліментам. Оскільки ОСОБА_1 володіє будинком понад 43 роки , то вважає , що набула власність на даний будинок за набувальною давністю.
Відповідач в судове засідання не з’явився. Надіслав до суду заяву , в якій вимоги визнав повністю , просить позов задовольнити .
Заслухавши позивача , дослідивши надані докази в межах позовних вимог, суд вважає , що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав .
Відповідно до ч.1 ст. 344 ЦК України , особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Однак суд вважає , що позивач не набула право власності на житловий будинок з підстав , передбачених у статті 344 ЦК України.
Судом встановлено, що 14 червня 1961 року ОСОБА_2 виділено в безстрокове користування земельну ділянку для будівництва житлового будинку, що підтверджується відповідним договором від 14.06.1961 р. ( арк.с 10 ).
Рішенням виконавчого комітету Малинської міської ради від 18.05.1961 року надано ОСОБА_2 право індивідуального будівництва на земельній ділянці під № 16. ( арк.с 11 ).
Згідно рішення народного суду Малинського району від 08 лютого 1967 року виділено у власність позивача частину домобудівлі належної ОСОБА_2 та розташованому по АДРЕСА_3 , яка буде складатись після будівництва капітальної перегородки та простінок з залу , столової , коридору , веранди –зальною сумою 1015,30 крб., у власність ОСОБА_2 залишено решту будинку , яка складатиметься після будівництва з кухні та спальні, загальною вартістю 966,70 крб., сараю вартістю 54 крб. та будівельних матеріалів вартістю 233 крб. ( арк.с. 17-19 ).
25 серпня 2010 року Малинським районним комунальним підприємством з технічної інвентаризації виготовлено технічний паспорт на житловий будинок по АДРЕСА_1.
Стаття 41 Конституції України зазначає, що право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.
Право власності належить до числа таких суб’єктивних прав, які можуть виникнути при наявності певного юридичного факту, а то й їх сукупності.
Тому, виходячи зі змісту ст. 344 ЦК, обставинами, які мають значення для справи, і, які повинен довести саме позивач (ч. 1 ст. 60 ЦПК України), є:
· законний об’єкт володіння;
·добросовісність володіння;
·відкритість володіння;
·давність володіння та його безперервність (тобто строк володіння).
Таким чином, особою, яка володіє чужим майном при зазначених обставинах, у всіх випадках є не власник і, тим більше, власник ні в якому випадку не може набути майно у власність за давністю володіння.
Право власності на стороні володільця за давністю виникає поза волею і незалежно від волі колишнього власника. Володілець за давністю є незаконним володільцем, про що зазначено в ч. 1 ст. 344 ЦК (особа заволоділа чужим майном) та є добросовісним володільцем.
Володілець є добросовісним якщо він не знав і не міг знати про те , що майно належить іншій особі.
Позов про право власності за давністю володіння не може пред’явити законний володілець, тобто особа, яка володіє майном по волі власника і завжди знає, хто є її власником.
Тобто виключено набуття права власності на майно, яке належить володільцю в силу певного титулу –оренди, найму, зберігання, оперативного управління, застави тощо. Такий володілець завжди знає похідний та обмежений характер свого права на майно, знає, що його право має певну підставу –право власності чи речове право іншої особи.
Право власності за давністю володіння, перш за все, може виникнути на придатне для володіння майно, яке відноситься до будь-якої форми власності, крім того, яке вилучено з цивільного обороту.
Нерухоме майно може стати предметом набуття за давністю, оскільки вважається, що таке майно існує. Якщо будівля чи споруда не є об’єктом нерухомості, прийнятому в експлуатацію, право на яке зареєстровано в установленому порядку, то набути право власності за давністю володіння на таке майно неможливо.
Як встановлено в судовому засіданні ОСОБА_1 та ОСОБА_2 фактично є співвласниками житлового будинку , що підтверджено рішенням суду від 08.02.1967 року.
Позивач володіє та користується частиною будинку , що належить ОСОБА_2 з його дозволу . Дане підтверджується розпискою відповідача , що міститься в матеріалах справи. ( арк.с. 20 ).
Тому ОСОБА_1 є законний володілець, що виключає набуття нею права власності відповідно до статі 344 ЦК України , остання вправі набути право власності відповідно до статті 328 ЦК України , зокрема ї правочинів.
Крім того позивачем не надано суду доказів, що спірний будинок на час розгляду справи належним чином введений у експлуатацію.
На підставі викладеного , суд вважає , що вимоги позивача є необґрунтованими.
Сторони від сплати судового збору на користь держави звільнені як потерпілі внаслідок аварії на ЧАЄС .
На підставі викладеного , керуючись ст.ст. 3,11,60,213,214,215 ЦПК України , на підставі статтей 328, 344 ЦК України -
ВИРІШИВ :
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на житловий будинок АДРЕСА_1 за набувальною давністю –відмовити за безпідставністю.
Сторони від сплати судового збору на користь держави звільнені як потерпілі внаслідок аварії на ЧАЄС .
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Житомирської області через Малинський районний суд шляхом подання в 10 денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Суддя:С. Д. Міхненко