Справа № 2о-17/11

РІШЕННЯ

іменем України

           1 березня  2011 року

Сніжнянський  міський суд Донецької області   в складі:

головуючого  Радченка В.  Є.

            при секретарі Шагіній О.В.

            з участю:

заявника –ОСОБА_1

представника заявника –ОСОБА_2

представників зацікавлених осіб  –( не з*явил.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сніжне цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення -

В С Т А Н О В И В :

Заявник  21.12.2010 р. звернувся до суду з заявою про встановлення факту, що має юридичне значення. В заяві зазначив, що 13.08.1943 р., у неповнолітньому віці, на території м. Сніжне Донецької області, отримав осколкове поранення і контузію від бойового снаряду. Просить встановити факт цих поранень і контузії, що йому необхідно для отримання відповідних пільг.

В судовому засіданні заявник та його представник підтримали заяву та надали суду аналогічні пояснення.

Представники зацікавлених осіб: Сніжнянсько-Торезького міського військового комісаріату, Управління праці та соціального захисту населення виконкому Сніжнянської міської ради та управління ПФУ в м. Сніжне в судове засідання не з’явились. Про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Заслухавши заявника, його представника, свідків суд прийшов до висновку про необґрунтованість заяви та про необхідність відмовити в її задоволенні з наступних підстав.

Відповідно до п.5 ч.2  ст.  7 Закону України „ Про статус ветеранів війни,  гарантії їх соціального захисту" до інвалідів війни належать також інваліди з числа осіб,  які стали інвалідами внаслідок воєнних дій великої Вітчизняної війни або стали інвалідами із зазначених причин у неповнолітньому віці у воєнні роки. Факт знаходження особи в зоні ведення бойових дій встановлюється судом, оскільки не відноситься до медичного критерію і не може встановлюватися МСЕК.

Стаття 24 Закону України «Про пенсійне забезпечення», визначає, що причини і групи інвалідності, а також час настання інвалідності встановлюється органами медико-соціальної експертизи, що діють на підставі Положення про них, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

              Відповідно до п.15 Положення про порядок, умови й критерії встановлення інвалідності, затвердженого Постановою КМУ № 1317 від 03.12.2009 року –інвалідність, що наступила в осіб до 18-літнього віку в наслідку поранення (контузії, травми, каліцтва) пов'язаного з бойовими діями в період ВВВ або їхніми наслідками, установлюється відповідно до меддокументів, які підтверджують факт поранення або захворювання, або рішенням суду щодо зазначених дій і висновків лікувально-профілактичних установ охорони здоров'я.   

          З паспорту заявника, ксерокопія якого наявна в матеріалах справи (а.с. 14), видно, що заявник народився ІНФОРМАЦІЯ_1 року у м. Сніжне Донецької області.   

          В акті судово-медичного дослідження (обстеження) № 73 від 23.02.2010 року зазначено, що виявлені у нього рубець лівої дельтовидної області з наявністю чужорідного тіла металевої твердості в області лівої лопатки, рубці поперекової області і лівого стегна мають багатолітню давністю і можуть бути результатом загоєння осколкових поранень, отриманих в роки ВВВ. Посилюваним моментом в розвитку дегенеративно-артрозних змін в плечових суглобах могло бути поранення  в ліву руку. Скарги ОСОБА_1, деякі симптоми з боку ЦНС, наявність двобічного невриту слухових нервів можуть бути результатом контузії головного мозку, перенесеної в Роки ВВВ.

          Висновком Донецької обласної клінічної травматологічної лікарні від 01.06.2010 р. встановлений аналогічний діагноз.

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 підтвердили, що в серпні 1943 року, в м. Сніжному, після розриву бойового снаряду на подвір’ї ОСОБА_1 –прибегли та побачили його пораненим, в крові. Куди саме він був поранений і наслідки поранення –свідки не знають.

Припущення експерта і лікарів про причини виникнення виявлених тілесних ушкоджень у заявника та пояснення вищезазначених не є беззаперечними доказами на підтвердження причинного зв'язку між отриманими заявником у неповнолітньому віці тілесними ушкодженнями і встановленою йому групою інвалідності у пенсійному віці. Експерт і лікарі травматологічної лікарні не виключають, що тілесні ушкодження отримані заявником у період Великої Вітчизняної війни, однак зазначений висновок зроблений зі слів заявника і не може бути визнаний як безсуперечний доказ, який підтверджує факт отримання поранення в роки війни.

В акті судово-медичного дослідження зазначено, що документи про лікування заявника внаслідок осколкового поранення - не збереглися.

Допитані в судовому засіданні свідки не змогли пояснити суду, які саме поранення отримав заявник и чи був він контужений. Вони лише бачили, що він був у крові.

          З матеріалів справи не вбачається, що заявник раніше звертався з заявою про встановлення факту отримання поранення під час Великої Вітчизняної війни, котра закінчилася у 1945 році. Тривалий час, який минув після війни, а також відсутність безсуперечних доказів, які підтверджують отримання поранення саме в роки війни, перешкоджає суду встановити факт такого поранення, на якому наполягає заявник.

На підставі викладеного, керуючись,  ст.  212, 213, 214, 215 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення - відмовити.

            Рішення може бути повністю або частково оскаржено сторонами, іншими особами, які беруть участь у справі, а також особами, які не брали участь у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов’язки до Апеляційного суду Донецької області через Сніжнянський міський суд. Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя:   В. Є. Радченко