Справа №2/0534/243/2011

Р І Ш Е Н Н Я

 І М Е Н Е М       У К Р А Ї Н И

(мотивоване)

        28  лютого 2011 року Микитівський районний суд м. Горлівки Донецької області в складі: головуючого –судді Мілєйко Є.Д., при секретарі Ткаченко О.В., за участю позивача ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Горлівці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Артемвугілля»про відшкодування моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому  просить стягнути з відповідача на свою користь 20 000 грн. у рахунок відшкодування заподіяної стійкою втратою професійної працездатності моральної шкоди, посилаючись на те, що він працював на підприємствах вугільної промисловості з 1992 р. по 31 січня 2008 р. У наслідок нехтування адміністрацією гірничого підприємства своїм обов’язком по створенню безпечних умов праці, під час роботи на шахті він отримав хронічне обструктивне захворювання легенів, яке потягло за собою стійку втрату професійної працездатності.

Горлівська СЕС, адміністрація шахти відповідача 05.12.2007 року склали акт форми П-4, у якому визнано провину відповідача у відсутності безпечних умов праці, що потягло за собою його захворювання на стійку втрату працездатності.

Після проходження ним тривалого лікування в умовах стаціонару висновком МСЕК від 16.01.2008 р. йому встановлено 30% втрати професійної працездатності  та третю групу інвалідності.

Цей відсоток втрати професійної працездатності зберігається дотепер.

Відповідно до ст.237-1 КЗпП України саме відповідач, при роботі на шахті якого він отримав хронічне професійне захворювання, зобов’язаний нарахувати і виплатити йому відшкодування морального збитку, тому що внаслідок отримання інвалідності, настання у нього стійкої втрати працездатності, позивач переніс і продовжує переносити особливі моральні страждання, оскільки загублено важливу частину нормальних життєвих функцій його організму, по цей час він змушений постійно проходити лікування від наслідків трудового каліцтва в умовах медичного стаціонару, витримуючи при цьому страждання, переживання, пов’язані з необоротною втратою здоров’я .

Через встановлені позивачу МСЕК обмеження до фізичної праці, не можу продовжувати працю, пов’язану з будь-якими навантаженнями. У нього хронічні головні болі, болі у грудях, суглобах, безсоння, я відчуваю постійну слабкість, страх за своє життя. Усім цим були порушені його плани на подальше існування.

 У відповідності з п.3 ч 1 ст.268 ЦК України позовна давність не розповсюджується на вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я, смертю.

У зв’язку з цим він вважає, що повинен застосовуватись встановлений ст.233 КЗпП України строк на звернення до суду за захистом його порушеного права.

Моральну втрату оцінює в 20 000 грн.

Позивач у судовому засіданні підтримав позовні вимоги і підтвердив вищевикладені обставини.  

Відповідач - Державне підприємство „Артемвугілля” у судове засідання явку представника не забезпечив, про час та місце слухання справи був повідомлений належним чином, заперечень проти позову суду не надав, тому в силу ч.4 ст.169 ЦПК України суд ухвалив про розгляд справи на підставі наявних у ній даних та доказів без відповідача.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає позов обґрунтованим і таким, що підлягає частковому задоволенню за наступних підстав:

Судом встановлено, що при виконанні трудового обов’язку на ДП «Артемвугілля»ОСОБА_1 зазнав ушкодження здоров’я:

Згідно висновку МСЕК від 16.01.2008р. позивачу встановлено первинно –безстроково 30% втрати працездатності та він визнаний інвалідом 3 групи.

З пояснень позивача, наданих ним копій медичних документів вбачається, що внаслідок ушкодження ним здоров’я у зв’язку з виконанням трудового обов’язку, він змушений проходити постійне лікування, приймати медичні препарати, а також, що змінився образ його життя, що потребує від нього додаткових зусиль для її організації.

Наведені докази свідчать про те, що ушкодження здоров’я, зв’язане з виконанням позивачем трудових обов’язків, заподіює позивачу фізичні і моральні страждання, обмежує його можливість вести звичний йому спосіб життя, що, зокрема, встановлено висновком МСЕК про встановлення позивачу стійкої втрати професійної працездатності, групи інвалідності, про заборону важкої фізичної праці, в контакті з пилом, токсичними газами, про необхідність постійного лікування, зокрема, медикаментозного, санаторно-курортного.

У відповідності зі ст.ст.23,1167 ЦК України моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві та профзахворювання складається, зокрема, у фізичному болі, душевних стражданнях, що він зазнав у зв’язку з ушкодженням здоров’я.

У п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 р. №4 “Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди”  роз’яснено, що моральна шкода може полягати,  зокрема, у моральних переживаннях у зв’язку з порушенням нормальних життєвих зв’язків через неможливість продовження активного громадського життя, при настанні інших негативних наслідків.

Наведені вище докази свідчать про те, що ушкодження здоров’я, зв’язане з виконанням  позивачем трудових обов’язків, заподіює йому моральні і фізичні страждання.

При цьому суд вважає, що позивач правомірно просить покласти обов’язок по відшкодуванню позивачу моральної шкоди, на відповідача –ДП «Артемвугілля»за наступних підстав:

ОСОБА_1 є особою, застрахованою в системі загальнообов’язкового державного соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності.

       Проте відповідно до ст.77 Закону України „Про державний бюджет України на 2006 рік” від 20.12.2005р. №3235-ІV з метою приведення окремих норм законів у відповідність із Законом №3235-IV зупинено на 2006 рік дію абзацу четвертого статті 1 (в частині відшкодування моральної шкоди застрахованим і членам їх сімей), підпункту “е” пункту 1 частини першої статті 21, частини третьої статті 28 та частини третьої статті 34 Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”.

      Цим Законом виключено обов’язок Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України по сплаті сум відшкодування моральної шкоди застрахованим особам.

       За вимогами ст.237-1 КЗпП України у випадку, якщо порушення законних прав працівника призвели до моральних страждань, втраті нормальних життєвих зв’язків і потребують від нього додаткових зусиль для організації свого життя, відшкодування морального збитку здійснюється власником підприємства.

      При вирішенні питання про розмір відшкодування моральної шкоди суд враховує ступінь втрати позивачем професійної працездатності, обґрунтованість позивачем вимушених змін у його можливій подальшій професійній діяльності, зв’язаної із забороною важкої фізичної праці, у підземних умовах, в контакті з пилом, токсичними газами, з необхідністю постійного лікування, і дістає висновку про часткове задоволення позову у розмірі 9000 грн.

На підставі ст.ст.23,1167 ЦК України, ст.237-1 КЗпП України, керуючись ст.ст.209,212-215,88 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

        Позов задовольнити частково, стягнути з Державного підприємства «Артемвугілля»на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди грошову суму у розмірі 9000 (дев`яти тисяч) грн.

        Стягнути з Державного підприємства «Артемвугілля»на користь держави судовий збір у розмірі 8грн. 50коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 37грн.

        Встановити строк для ознайомлення сторін з повним рішенням 4 березня 2011 року, відклавши до цього строку складання повного рішення.

         Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Микитівський районний суд м. Горлівки шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

         Заочне рішення може бути переглянуто Микитівським районним судом м.Горлівки за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

         Суддя