Справа № 2/0534/31/2011

                                                                Р І Ш Е Н Н Я

                                                  І М Е Н Е М         У К Р А Ї Н И

        28 січня 2011 року Микитівський районний суд м. Горлівки Донецької області в складі: головуючого - судді Дубовика Р.Є., при секретарі Фроловій Н.М., за участю представників позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2, відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4, представника третьої особи Литвинової В.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Горлівці цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_3, яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої дочки ОСОБА_7, ОСОБА_4, яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітньої дочки ОСОБА_8, ОСОБА_9, третя особі –Служба у справах дітей Горлівської міської ради

        про вселення, усунення перешкод у користуванні, володінні та розпорядженні жилим будинком, стягнення моральної шкоди, -

                                                            В С Т А Н О В И В:

        Звернувшись до суду з даним позовом, ОСОБА_6, яка уточнила згодом пред’явлені позовні вимоги, просить вселити її у жилий будинок АДРЕСА_2 усунути перешкоди у користуванні нею жилим будинком шляхом виселення відповідачів ОСОБА_3, її дочки - ОСОБА_7, ОСОБА_4, її дочки - ОСОБА_8 та ОСОБА_9 з даного жилого будинку, стягнути солідарно з відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_9 на її користь 1000 грн. у відшкодування спричиненої моральної шкоди, зазначивши, що жилий будинок АДРЕСА_2 належить їй на праві приватної власності. Крім неї в цьому будинку проживають її невістка ОСОБА_3, її доньки - ОСОБА_7 та ОСОБА_4, донька останньої ОСОБА_8, а також проживав раніше її син ОСОБА_10, який помер у 2002 році. Вказані особи до 27.10.2010 року були зареєстровані у будинку. Також у будинку без реєстрації та без її згоди на це мешкає чоловік ОСОБА_4 - ОСОБА_9, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 Останнім часом між нею та відповідачами склалися вкрай неприязні стосунки, викликані протиправними діями та відношенням до неї з їхнього боку. Вона зазнавала постійні приниження, відповідачі абсолютно не зважали на її думку як господаря будинку, без її згоди проводили ремонтні роботи, по всьому будинку розташували свої речі, їй була виділена маленька кімната, в якій так само знаходились речі відповідачів. Впродовж останніх шести місяців вона не могла вільно пересуватися по будинку, їй постійно говорили, що вона заважає, повністю ігнорували її та її думку, тобто створили нестерпні умови для проживання у будинку. Зважаючи на таке, вона у травні 2010 року змушена була піти з будинку, стала мешкати у своєї дочки. Вона намагалася домовитися з відповідачами щодо подальшого користування та володіння будинком, однак вони відмовились. В результаті вона змушена була звернутися до суду за захистом своїх житлових і майнових прав та інтересів. 27.10.2010 року відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 знялися з реєстраційного обліку за адресою: АДРЕСА_2 та зняли з реєстраційного обліку своїх дітей ОСОБА_7 та ОСОБА_8 в зв’язку з отриманням ОСОБА_3 двокімнатної квартири на всю сім’ю за адресою: АДРЕСА_1 Не зважаючи на відсутність реєстрації, відповідачі продовжують незаконно проживати у належному їй будинку і створювати їй тим самим перешкоди у користуванні, володінні та розпорядженні будинком. Дії відповідачів суперечать вимогам ст.ст.383 ч.1, 319 ч.1, 2, 321 ч.1 ЦК України, тому вона на підставі ст.391 ЦК України вимагає усунення перешкод у здійсненні нею права користування і розпорядження своїм будинком шляхом виселення з нього відповідачів. Крім того, діями відповідачів їй заподіяна моральна шкода, яка виразилася в обурливому ігноруванні її законних прав, що негативно відбилося на її здоров’ї, душевних стражданнях, які вона, літня людина, випробовує у зв’язку з тим, що її вижили з власного будинку люди, яких вона вважала своєю сім’єю, порушили звичайний устрій її життя, ображають її, наводять наклеп через ЗМІ. Спричинену моральну шкоду вона оцінює у 1000 гривень.  

        Позивач ОСОБА_6 та представники позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2 у судовому засіданні пред’явлені та уточнені позовні вимоги підтримали з підстав, викладених у позовній заяві, просили їх задовольнити.

        Відповідач ОСОБА_11 у судовому засіданні позовні вимоги не визнала, пояснивши, що вона мешкає у жилому будинку АДРЕСА_2 з 1973 року з моменту реєстрації шлюбу з ОСОБА_10 за добровільною згодою батьків останнього. Разом з членами своєї родини вона була зареєстрована у будинку до 27.10.2010 року. Після смерті чоловіка вона продовжувала проживати у спірному будинку, будь-яких суперечностей щодо ведення спільного господарства, а також неприязних стосунків, між ними та позивачкою не виникало. У 2009 році з відома та за згодою позивачки вона здійснила ремонт веранди, вікон у будинку. ОСОБА_6 у 2008 році був складений заповіт, у якому вона все свої майно заповідала їй. Все це свідчить про нормальні, добропорядні відносини між сторонами, ніяких перешкод у користуванні, володінні та розпорядженні позивачем спірним жилим будинком з боку відповідачів ніколи не було. У травні 2010 року дочка позивачки ОСОБА_1 без усяких причин і пояснень перевезла позивачку до своєї рідної сестри, після чого запропонувала відповідачам придбати спірний будинок за 5000 грн. З’ясувавши, що у відповідачів немає можливості заплатити вказану суму, ОСОБА_1 почала вимагати звільнити спірний будинок, а потім почала шантажувати та погрожувати відповідачам, вимагати за будинок вже 10000 доларів США, в результаті чого вони змушені були звертатися за захистом до правоохоронних органів. 28.10.2010 року був отриманий ордер на вселення відповідачів у квартиру АДРЕСА_1, однак вказана квартира не відповідає у теперішній час санітарним і технічним нормам, що перешкоджає нормальному проживанню в ній, квартира потребує капітального ремонту, матеріальних затрат та певного періоду часу для його виконання. На користування жилим будинком АДРЕСА_2 у неї (ОСОБА_3.) виникло сервітутне право дуже давно, ще за життя свекра ОСОБА_12, тому зміна умов сервітуту іншим власником, яким є позивач, на сьогоднішній день неможлива. Відсутність прописки (реєстрації) відповідачів з 27.10.2010 року у вказаному будинку не може бути підставою для їх виселення. Неможливе виселення з будинку також неповнолітньої та малолітньої дитини відповідачів, оскільки це суперечить Конвенції ООН «Про права дитини», а також Закону України «Про охорону дитинства». Просила у задоволенні позову відмовити.

        Відповідач ОСОБА_4 у судовому засіданні позовні вимоги не визнала з тих же підстав, просила у задоволенні позову відмовити.

        Відповідач ОСОБА_9 у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, пояснивши, що коли він став проживати разом з членами своєї сім’ї у будинку АДРЕСА_2 позивач його не виганяла та жити не забороняла, хоча особисто він дозволу у неї на вселення у будинок не питав і позивач особисто йому такого дозволу не давала. З вимогами про відшкодування моральної шкоди він також не згоден, оскільки позивача ніхто з будинку не виганяв, вона та її представники пояснили неправду. Вважав, що його сім’я повинна проживати у будинку. В наступному відповідач ОСОБА_9 у судове засідання не з’явився, надавши заяву про розгляд справи за його відсутності.    

        Представник третьої особи –Служби у справах дітей Горлівської міської ради за довіреністю ОСОБА_5 у судовому засіданні зазначила, що неповнолітня ОСОБА_7 та малолітня ОСОБА_8 не мають іншого впорядкованого житла, яке б відповідало встановленим санітарним і технічним нормам, крім житла за адресою: АДРЕСА_2, виселення дітей з вказаного будинку не є можливим. Отримана ОСОБА_3 квартира за адресою: АДРЕСА_1 у теперішній час не відповідає санітарним і технічним нормам, є непридатною для проживання, в цілому потребує капітального ремонту.

        Свідок ОСОБА_13 у судовому засіданні пояснила, що до 29.05.2010 року її мати ОСОБА_6 проживала у АДРЕСА_2 разом з невісткою ОСОБА_3 та онуками. Мати плакала, жалілась на те, що їй не дають спокійно жити у будинку та розпоряджатися ним, ігнорують її та її права, як власника будинку. У квітні 2010 року вона ходила до відповідачів, щоб спокійно розібратися з ОСОБА_4, однак та стала кричати, ображати її та її матір. Зважаючи на створені нестерпні умови для проживання, мати змушена була піти з будинку і стала проживати у неї. Мати хотіла залишити будинок відповідачам, пропонувала заплатити їй за це відступні у розмірі 5000 грн., однак відповідачі не погодились. Мати хотіла повернутися у свій будинок, говорила відповідачам, щоб вони звільнили для неї дві кімнати, однак відповідачі зовсім перестали пускати матір та її у будинок, сказали, що зроблять це тільки після рішення суду.

        Свідок ОСОБА_14 у судовому засіданні пояснила, що весною 2010 року ОСОБА_6 прийшла до них і стала скаржитися на невістку ОСОБА_3 та онуку ОСОБА_4 Вона казала, що на неї тиснуть, ОСОБА_4 ображає її, постійно влаштовує конфлікти, заважає їй нормально проживати у будинку та користуватися ним, а її мати - ОСОБА_3 ніяк на це не реагує та не стримує її. ОСОБА_9 проживає у будинку без реєстрації та без дозволу на проживання з боку ОСОБА_6

        Свідок ОСОБА_15 у судовому засіданні пояснила, що ОСОБА_3 ніколи не конфліктувала зі свекрухою, жили вони мирно та дружно, доки у травні 2010 року доньки ОСОБА_6 не стали вимагати 5000 грн. в обмін на те, що позивач залишить будинок відповідачам, а сама піде з будинку до дочок. Ще до цього ОСОБА_3 з власної ініціативи зробила ремонт у будинку. Позивача ніхто не виганяв з будинку, вона ніколи не скаржилася на відповідачів. Після одруження ОСОБА_4 у будинку став проживати її чоловік ОСОБА_9, проти чого ОСОБА_6 не заперечувала.

        Свідок ОСОБА_16 у судовому засіданні пояснив, що декілька місяців тому до нього, як дільничного інспектора, звернулася ОСОБА_1 з приводу того, що її матір не пускають у власний будинок за адресою: АДРЕСА_2. Він разом з ОСОБА_1 відвідав цей будинок, пояснив сторонам, що ОСОБА_6 є господарем будинку, тому  вона та її дочка має право заходити у будинок. При ньому ОСОБА_4 передала бабусі ключі від будинку, вони начебто про все домовились і він пішов. ОСОБА_6 просила, щоб їй була надана кімната у будинку, з чим відповідачі тоді погодились, скаржилась на те, що чоловік онуки ОСОБА_9 мешкає у будинку без її дозволу. Відповідачі говорили, що зробили ремонт у будинку, що вони знімуть вікна, двері, тощо, і тільки після цього залишать будинок, однак він пояснив їм, що цього робити неможна. Відповідачі збиралися вирішувати спірні питання через суд, говорили, що підуть з будинку, як тільки знайдуть інше житло. До міліції від сторін після цього надходило ще кілька звернень, але криміналу ніякого там не було.    

        Суд, вислухавши пояснення сторін, представників позивача, представника третьої особи, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав:

        У судовому засіданні встановлено, що на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом від 24.11.1995 року, посвідченого Другою Горлівською державною нотаріальною конторою за реєстром № 4685, жилий будинок АДРЕСА_2 належить на праві власності ОСОБА_6, якій належить також на праві власності земельна ділянка площею 0,0510 га за вказаною адресою.

        Згідно з даними домової книги, у вказаному будинку зареєстрована позивач ОСОБА_6, а також до 27.10.2010 року були зареєстровані відповідачі ОСОБА_3 разом з неповнолітньою дочкою ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_4 разом з малолітньою дочкою ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_3.

        27 жовтня 2010 року відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 разом з дітьми знялися з реєстраційного обліку за вказаною адресою в зв’язку з отриманням ОСОБА_3 ордеру № 104 від 28.10.2010р. на право зайняття жилого приміщення –двокімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_1 із сім’єю з чотирьох осіб: ОСОБА_3, ОСОБА_7, ОСОБА_4, ОСОБА_8, та 02.11.2010 року зареєструвалися за вказаною адресою.

        Відповідач ОСОБА_9 у будинку АДРЕСА_2 не зареєстрований, а зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3

        Не зважаючи на відсутність реєстрації за адресою: АДРЕСА_2, всі відповідачі разом з дітьми постійно мешкають у зазначеному жилому будинку.

        Вказані обставини визнані та не заперечувались сторонами у судовому засіданні.   

        З травня 2010 року позивач ОСОБА_6 не проживає та не може проживати у належному їй жилому будинку, оскільки відповідачі своєю протиправною поведінкою та негативним ставленням до неї створюють їй перешкоди у користуванні та розпорядженні будинком, не виконують її законних вимог, ігнорують її, як господарку будинку, крім того, незаконно, без реєстрації, мешкають у будинку, порушуючи тим самим її майнові та житлові права, як власника будинку, що підтверджується сукупністю досліджених у судовому засіданні доказів у справі.

        Відповідно до ст.150 ЖК України, громадяни, які мають у приватній власності будинок, користуються ним для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.

        Аналогічні права власника передбачені ст.ст.319, 383 ЦК України.

        Відповідно до ст.155 ЖК України, жилі будинки, що є в приватній власності громадян, не може бути в них вилучено, власника не може бути позбавлено права користування жилим будинком, крім випадків, установлених законодавством.

        Відповідно до ст.156 ЖК України – члени сім'ї власника жилого будинку, які проживають разом з ним у будинку, що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. За згодою власника будинку член його сім'ї вправі вселяти в займане ним жиле приміщення інших членів сім'ї. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей згоди власника не потрібно.

        Відповідно до ст.321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

        Відповідно до ст.391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

        Аналізуючи досліджені у судовому засіданні обставини та докази у справі в їх сукупності, суд приймає до уваги доводи позивача та її представників стосовно того, що спірний жилий будинок знаходиться у приватній власності позивача, що відповідачі неправомірно позбавили її права проживання у будинку і користування ним, та вважає, що позивач ОСОБА_6 підлягає вселенню у будинок АДРЕСА_2.

        Розглядаючи та вирішуючи вимоги позивачки про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні нею зазначеним жилим будинком, суд вважає, що ОСОБА_3 разом з дочкою ОСОБА_7, ОСОБА_4 разом з дочкою ОСОБА_8 підлягають виселенню з жилого будинку АДРЕСА_2 оскільки, отримавши 28.10.2010 року за ордером на всю сім’ю двокімнатну жилу квартиру за адресою: АДРЕСА_1 та змінивши, відповідно, місце своєї реєстрації, відповідачі проживають у вказаному жилому будинку та розпоряджаються ним безпідставно й незаконно, порушуючи тим самим майнові та житлові права позивача, як власника будинку.

        Відповідач ОСОБА_9 також підлягає виселенню з жилого будинку АДРЕСА_2 оскільки він, маючи реєстрацію місця проживання за іншою адресою, вселився та проживає у будинку незаконно, до того ж за відсутності згоди на це з боку позивачки ОСОБА_6, що не відповідає положенням ст.156 ЖК України.

        При цьому суд не приймає до уваги доводи і заперечення проти позову з боку відповідачів, оскільки вони суперечать встановленим у судовому засіданні обставинам у справі, вимогам чинного законодавства і не спростовують доводів позивача та її представників у зазначеній частині позову. Виходячи з обставин справи, суд не вбачає порушень майнових і житлових прав неповнолітньої ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, та малолітньої ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_3, передбачених, зокрема, ст.ст.17,18 Закону України «Про охорону дитинства», оскільки будь-яких правочинів, які б зачіпали майнові або житлові права зазначених осіб і вимагали б обов’язкового дозволу органів опіки та піклування, в даному випадку вчинено не було. Неповнолітня ОСОБА_7 та малолітня ОСОБА_8 забезпечені житлом, оскільки, згідно ордеру на жиле приміщення від 28.10.2010р. № 104, мають право користування квартирою АДРЕСА_1 а створення дітям нормальних санітарно-гігієнічних та побутових умов для проживання у квартирі є обов’язком їх батьків.

        Позовні вимоги ОСОБА_6 в частині стягнення з відповідачів моральної шкоди суд вважає безпідставними й необгрунтованими, такими, що не підлягають задоволенню, оскільки у правовідносинах, які склалися між сторонами, відшкодування моральної шкоди діючим законодавством не передбачено.

        Керуючись ст.ст.209, 212-215 ЦПК України, суд

                                                                 В И Р І Ш И В:

        Позовні вимоги ОСОБА_6 задовольнити частково.

        Вселити ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_4, у жилий будинок АДРЕСА_2 Донецької області.

        Виселити ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_6, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_7, ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_8, ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_9, з жилого будинку АДРЕСА_2 Донецької області.

        У задоволенні позову в іншій частині –відмовити.

        Рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Апеляційного суду Донецької області через Микитівський районний суд м. Горлівки протягом 10 днів з дня його проголошення.

        СУДДЯ: