номер категорії справи 10.3.1     

Справа № 2-а-55/11

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2011 року                                                            Турійський районний суд

                                                                                          Волинської області

в складі: головуючого-судді                                                            Воробей І.В.

розглянувши в порядку скороченого провадження в смт.Турійськ Волинської області адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Турійському районі Волинської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов’язання нарахувати і виплатити підвищення до пенсії як дитині війни, -

В С Т А Н О В И В:

09 лютого 2011 року ОСОБА_1 звернулася з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в Турійському районі Волинської області, обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що вона як особа, яка має статус дитини війни, відповідно до ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” користується правом на одержання щомісячного підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Оскільки впродовж періоду з 01 серпня 2010 року до 31 грудня 2010 року таке підвищення виплачувалося їй у розмірі меншому, ніж визначений законом, то просила суд визнати протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Турійському районі Волинської області щодо невиплати їй підвищення до пенсії у розмірі, визначеному ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, та зобов’язати відповідача нарахувати і виплатити їй як дитині війни підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за період з 01 серпня 2010 року до 04 лютого 2011 року з урахуванням виплачених сум.

Ухвалою судді Турійського районного суду Волинської області від 14 лютого    2011  року дана позовна заява на підставі ч.2 ст.99, ч.1 ст.100, п.5 ч.1, ч.5 ст.107 КАС України в зв’язку з пропущенням позивачем строку звернення до суду залишена без розгляду в частині вимог про визнання протиправною бездіяльності управління Пенсійного фонду України в Турійському районі Волинської області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 підвищення до пенсії у розмірі, визначеному ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, впродовж періоду з 01 серпня 2010 року до 08 серпня 2010 року включно та зобов’язання відповідача нарахувати і виплатити позивачу підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за цей період з урахуванням виплачених сум.

Відповідно до ст.183-2 КАС України, розгляд справи здійснюється в порядку скороченого провадження.

Відповідачем подано письмове заперечення проти даного позову, у якому не оспорюється та обставина, що позивач наділена правовим статусом дитини війни і як пенсіонер має право на передбачену ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” надбавку до пенсії у відповідному розмірі. При цьому відповідач зазначає, що, починаючи з січня 2008 року, позивачу згідно з вимогами ст.6. Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, викладеної в редакції п.41 розділу ІІ Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, виплачувалась надбавка до пенсії в розмірі, визначеному ст.14 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” - 10 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Крім того, відповідач вказує на пропущення позивачем визначеного ст.99 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) шестимісячного строку звернення до суду щодо позовних вимог, які стосуються періоду з 01 серпня 2010 року до 08 серпня 2010 року включно, оскільки про порушення свого права позивач повинна була дізнатися після офіційного опублікування норм законів, які обмежували право позивача на отримання згаданої соціальної гарантії, та рішення Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року, котрим такі соціальні гарантії було відновлено, тобто ще у 2008 році. У зв’язку з цим відповідач вважає вищевказаний позов безпідставним та просить відмовити в його задоволенні.

Дослідивши подані сторонами письмові докази, суд приходить до висновку, що даний адміністративний позов в частині вимог про визнання протиправною бездіяльності управління Пенсійного фонду України в Турійському районі Волинської області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 підвищення до пенсії у розмірі, визначеному ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, впродовж періоду з 09 серпня 2010 року до 04 лютого 2011 року та зобов’язання відповідача нарахувати і виплатити позивачу підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за цей період з урахуванням виплачених сум слід задовольнити частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, з 20 грудня 1995 року отримує пенсію за віком і має статус дитини війни, про що свідчить штамп відповідного зразка, наявний у пенсійному посвідченні позивача № НОМЕР_1, виданому 09 січня 1996 року (а.с.6).

З довідки управління Пенсійного фонду України в Турійському районі Волинської області від 10 грудня 2010 року № 722 видно, що управління Пенсійного фонду України в Турійському районі Волинської області нарахувало і виплатило позивачу ОСОБА_1 підвищення до пенсії як дитині війни у серпні, вересні, жовтні, листопаді та грудні 2010 року в сумі 49.80 грн. на місяць (а.с.7).

Відповідно до ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” від 18 листопада 2004 року № 2195-IV , який набрав чинності з 01 січня 2006 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Пунктом 41 розділу II “Внесення змін до деяких законодавчих актів України” Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 28 грудня 2007 року № 107-VI , який набрав чинності 01 січня 2008 року, текст ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” було викладено у новій редакції, відповідно до якої дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”) до пенсії або щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року у справі № 1-28/2008 було визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п.41 розділу II “Внесення змін до деяких законодавчих актів України” Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”.

Положення п.41 розділу II “Внесення змін до деяких законодавчих актів України” Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, які визнані неконституційними, втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України відповідного рішення, у якому, крім того, було вказано на його преюдиціальність при розгляді судами загальної юрисдикції позовів

2

у зв’язку з правовідносинами, що виникли внаслідок дії неконституційного акта, і таким чином з 22 травня 2008 року фактично було відновлено дію ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” в першочерговій редакції Закону від 18 листопада 2004 року, яка на даний час не зупинена та не скасована.

         Відповідно до п.1.1 та п.1.2 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30 квітня 2002 року № 8-2, у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 25 лютого 2008 року № 5-5, зареєстрованої Міністерством юстиції України 13 березня 2008 року, управління Пенсійного фонду України у районах, містах і районах у містах є органами Пенсійного фонду України та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, Положенням про Пенсійний фонд України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 24 жовтня 2007 № 1261, постановами правління, наказами Фонду, наказами та розпорядженнями регіональних управлінь, іншими нормативно-правовими актами, а також цим Положенням.

Згідно з пп.6 п.2.2  цього ж Положення, управління Пенсійного фонду України в районі відповідно до покладених на нього завдань призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії, допомогу на поховання та інші виплати відповідно до чинного  законодавства.

Як уже зазначалося вище, саме управлінням Пенсійного фонду України в Турійському районі Волинської області, де позивач перебуває на обліку, нараховувалося та виплачувалося ОСОБА_1 підвищення до пенсії як дитині війни за період з 01 січня 2008 року до 31 грудня 2010 року включно. А тому, з урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що саме на відповідача покладено обов’язок нарахування, здійснення перерахунків та виплати позивачеві підвищення до пенсії як дитині війни.

Згідно з ч.1 ст.28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” від 09 липня 2003 року № 1058-IV, мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі визначеного законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Відповідно до абз.5 ч.1 ст.52 Закону України “Про Державний бюджет України на 2010 рік” від 27 квітня 2010 року № 2154-VI, розмір прожиткового мінімуму на одну особу, яка втратила працездатність, в розрахунку на місяць складає з 01 липня 2010 року 709 гривень, з 01 жовтня 2010 року – 723 гривні, з 01 грудня 2010 року – 734 гривні.

Оскільки позивачеві з 09 серпня 2010 року до 31 грудня 2010 року підвищення до пенсії як дитині війни нараховувалося та виплачувалося відповідачем, однак - у розмірі меншому, ніж 30 % мінімальної пенсії за віком, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1, а тому:

- визнає протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Турійському районі Волинської області щодо ненарахування та невиплати позивачу підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, передбаченої ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, за період з 09 серпня 2010 року до 31 грудня 2010 року із урахуванням ст.28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” та виплачених сум;

- зобов’язує управління Пенсійного фонду України в Турійському районі Волинської області нарахувати та виплатити позивачу підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, передбаченої ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, за період з 09 серпня 2010 року до 31 грудня 2010 року із урахуванням ст.28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” та виплачених сум.

Вимоги позивача визнати протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Турійському районі Волинської області щодо ненарахування та невиплати їй підвищення до пенсії у розмірі, визначеному ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, і зобов’язати відповідача нарахувати та виплатити їй як дитині війни підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за період з 01 січня 2011 року до 04 лютого 2011 року з урахуванням виплачених сум не підлягають до задоволення, оскільки позивачем не доведено, що впродовж цього періоду відповідачем було порушено її право на отримання підвищення до пенсії у визначеному законом розмірі.

Разом з тим, суд вважає надуманими та такими, що суперечать чинному в Україні законодавству, доводи відповідача про неможливість здійснення спірних виплат через недостатність бюджетних асигнувань.

Так, відповідно до ст.17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” від 23 лютого 2006 року № 3477-IV, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику суду як джерело права.

Як зазначив Європейський суд з прав людини в рішенні від 08 листопада 2005 року у справі “Кечко проти України”, заява № 63134/00, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними (п.23 Рішення). Згідно з п.26 даного Рішення, Суд не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов’язань.

Не заслуговують на увагу також доводи відповідача про те, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абз.1 ч.1 ст.28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, а тому не може застосовуватись для інших розрахунків (доплат, підвищень, дотацій, надбавок), оскільки наявність даної норми за відсутності іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання підвищення розміру пенсії, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”.

Ухвалюючи рішення на користь позивача, суд на підставі ч.1 ст.94 КАС України присуджує позивачу з Державного бюджету України здійснені ним та документально підтверджені судові витрати – 03.40 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст. 2, 9, 10, 11, 71, 94, 99, 159, 161-163, 183-2 КАС України, ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” від 18 листопада 2004 року № 2195-IV, ч.1 ст.28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” від 09 липня 2003 року № 1058-IV, абз.5 ч.1 ст.52 Закону України “Про Державний бюджет України на  2010 рік” від 27 квітня 2010 року № 2154-VI, ст.17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” від 23 лютого 2006 року № 3477-IV, Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року, п.1.1 та п.1.2, пп.6 п.2.2 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30 квітня 2002 року № 8-2, у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 25 лютого 2008 року № 5-5, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Турійському районі Волинської області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком,  передбаченої ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, за період з 09 серпня 2010 року до 31 грудня 2010 року із урахуванням ст.28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” та виплачених сум.

Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Турійському районі Волинської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, передбаченої ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, за період з 09 серпня 2010 року до 31 грудня 2010 року із урахуванням ст.28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” та виплачених сум.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 03.40 (три гривні 40 копійок) судового збору.

Апеляційна скарга на постанову може бути подана до Львівського апеляційного адміністративного суду через Турійський районний суд протягом десяти днів з моменту отримання її копії.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Головуючий: